Які передвиборчі обіцянки партії не виконають

Без сенсу і логіки

Одна з ключових проблем поточної передвиборчої кампанії — беззмістовність. За словами гендиректора Комітету виборців України Олексія Кошеля, це пов'язано із тим, що вона проводиться у форматі загальнонаціональних виборів, а не місцевих.

Партії і кандидати проводять свою виборчу роботу в основному в форматі загальнонаціональних виборів. Головні гасла, програмні тези, на яких вони акцентують увагу, не стосуються тематики місцевої влади,
— підкреслив він.

За даними КВУ, переважна більшість кандидатів в усіх регіонах країни іде на вибори без конкретної програми із беззмістовними гаслами. Всі без виключення політичні сили грають на питаннях, які є болючими для українців. Ключові тези – припинення війни та низький рівень життя громадян – пересипаються або патріотичними гаслами, або критикою діючої влади. Жодна з політичних сил не пояснює, яким чином все це буде реалізовано в рамках одної конкретної міської ради. Відтак, можемо зробити висновок, що всі ці гасла реалізовані не будуть.

Партія "Солідарність" грає на відновленні миру і обіцянці "зберегти країну". На темі війни спекулює також "Батьківщина", акцентуючи на недопустимості примусового призову в армію і додаючи до цього нагадування про низький рівень життя населення. "УКРОП" висуває вимоги про контрактну армію, перемогу у війні на Донбасі і зміну діючої влади. "Свобода" традиційно для себе тисне на патріотизм і опір антиукраїнським силам. "Самопоміч" продовжує в різних варіаціях розвивати ідею "візьми і зроби", запропоновану на парламентських виборах, також не пропонуючи конкретного плану щодо того, що потрібно брати і робити в кожному окремому регіоні.

"Опозиційний блок" та інші сателіти колишньої Партії регіонів наполягають на тому, що вони проти чинної влади і за мир, не висуваючи на передній план той факт, що їхні лідери — люди, які, крім усього іншого, активно вкладалися і в розвиток сепарастичних настроїв в окремих регіонах країни. Радикальна партія Ляшка дає гучні обіцянки і позиціонує себе як жорстку опозицію Президентові, "Опозиційному блокові" і, про всяк випадок, всім іншим також (що не заважає їй об'єднуватися зі "Свободою" та "Укропом").

Частково це можна пояснити тим, що система виборів ускладнилась і цього разу виборці мають обрати и конкретного кандидата, і партію. Тобто, мають розуміти загальнонаціональну риторику партії.

Але логічного пояснення відсутності конкретних програм у більшості політичних сил немає.

"Політики з народом"

Давня передвиборча традиція українських партій – акцентувати на тому, що ті, хто є зараз при владі не розуміють реальних потреб українців та не вміють правильно витрачати бюджетні кошти. Розповідають про це у агітаційних матеріалах, які потенційними виборцями вже практично не сприймаються. Однак, на їхнє виготовлення все одно витрачають чималі кошти.

Результати спільних розрахунків КВУ та проекту Depo.ua показали наступне: за два місяці виборчих перегонів усі партії витратили на зовнішню рекламу близько 105 млн грн. Телереклама обійшлася їм у 550-600 млн гривень. Вартість розміщення рекламних та агітаційних новин для семи найбільших партій обійшлася у 32-35 млн грн на місяць. До цих витрат додалися і гроші на пряму рекламу (15-20 млн грн). На власну розкрутку на радіо кожна партія витратила 300-320 млн грн, а на рекламу у друкованих ЗМІ — 20 млн грн. Виготовлення та розповсюдження власних видань коштували в цілому приблизно 1,6 млрд грн. Плюс утримання передвиборчих штабів, робота агітаторів, підкуп виборців у різних формах, і маємо результат: сукупні загальні витрати найбільших партій на місцеві вибори становили не менше 2 млрд грн.

З урахуванням того, що більшу частину цих коштів було витрачено на популяризацію беззмістовних слоганів (а іноді – на відверті дурниці), то можна вважати, що вже маємо привід замислитися про відповідальність кандидатів. Якщо людина вже на старті нераціонально ставиться до використання коштів і вкладає мільйони у нікуди, можна припустити, що розпоряджатися місцевими бюджетами він буде за схожим принципом.

"Бюро добрих послуг"

Форми підкупу бувають різними. Окрім традиційної гречки також часто вдаються до практики надання "добрих послуг" для місцевих жителів. Це включає проведення ремонтних робіт, закупівлю обладнання для шкіл, лікарень, полагодження застарілих приміщень та інші корисні справи, на які вистачить уяви політтехнологів.

За даними КВУ, особливу активність у цьому напрямку проявляють партії "Народний Контроль" та ВО "Батьківщина". Так, активісти "Народного Контролю" провели опитування мешканців щодо їх місцевих проблем і звернулися із відповідними клопотаннями до місцевої влади. "Батьківщина" запустила проект "10 проблем твоєї області", в ході якого громадяни могли проголосувати на сайті партії і обрати найбільш вагомі проблеми своєї області, після чого партійці долучалися до вирішення найпопулярніших з проблем. Так, однією з ключових проблем у Полтавській області було визначено неякісне та недостатнє медичне обслуговування, після чого члени міської організації "Батьківщини" відправили пенсіонерам та малозабезпеченим адресну допомогу у вигляді ліків. У Хмельницькій області технологія "добрих послуг" також активно використовувалася від імені потенційного кандидата в мери Олександра Гереги, який є власником мережі гіпермаркетів "Епіцентр".

У деяких випадках політичні партії для роботи з виборцями організували різноманітні гуртки, школи танців, театральні студії, курси вивчення іноземних мов тощо. Найактивніше в цьому напрямку працювала "Самопоміч". Так, у Житомирі діє волонтерський центр "Самопомочі" – "ВІЗ знань", у якому розміщені 15 різних секцій. Серед них: жіночий клуб, східні танці, аеробіка, настільний теніс, шахова студія, паперова пластика та інші. Окрім цього у Житомирі щочетверга волонтери "Самопомочі" організовували "Теплі вечори", куди запрошували людей похилого віку для проведення дозвілля у формі танців, співів та спілкування один з одним.

На початку червня у Дніпропетровську за сприяння потенційного кандидата в мери міста Загіда Краснова з’явились соціальні автобуси з вартістю проїзду 1 гривня. Дещо пізніше цю ініціативу повторив благодійний фонд іншого потенційного кандидата Бориса Філатова. Потім до ідеї із соціальними автобусами також долучилась керівник місцевої депутатської фракції Опозиційний Блок Світлана Єпіфанцева. На початку липня депутатка запустила по деяким маршрутам Дніпропетровська автобуси з безкоштовним проїздом. У Миколаєві від імені потенційної кандидатки в мери Тетяни Казакової у деяких районах міста регулярно продавали хліб з вантажівок за зниженими цінами.

У ряді областей для надання "добрих послуг" був застосований адміністративний ресурс. Так, у Полтаві роздача продуктових наборів проходила за сприяння місцевої влади. Зокрема, міський голова Полтави Олександр Мамай облаштував додаткову зупинку громадського транспорту прямо біля місця, де відбувалась така роздача.

У Києві міський голова Віталій Кличко виділив кошти місцевого бюджету на виконання обіцянок депутатів Київради. Із наближенням місцевих виборів кількість розпоряджень в межах "Програми вирішення Київським міським головою та депутатами Київської міської ради соціально-економічних проблем, виконання передвиборних програм та доручень виборців у 2015 році" неабияк зросла. Упродовж червня-початку вересня було видано 56 відповідних розпоряджень на загальну суму більше 19 млн грн, тоді як за весь період до цього на виконання програми було видано 12 розпоряджень на 4 млн грн. Найбільше коштів в рамках програми було витрачено в липні – майже 10 млн грн.

Нові старі обличчя

Переважна більшість політичних сил, які позиціонують себе як "нові партії" – є всього лише перетасовкою старих облич. Наприклад, партія "Відродження" з'явилася ще у 2004 році як проект тодішнього міністра транспорту Георгія Кірпи. У 2015 році до неї перейшли представники парламентської групи "Економічний розвиток", яка в основному складається з колишніх регіоналів. Схожа ситуація складається і з партією "Наш край", яку також очолюють колишні "регіонали". Глава "Партії простих людей" Сергій Каплін є не таким простим, яким хоче здаватися – він одночасно був і радником "регіонала" Анатолія Кінаха, і помічником голови комітету ВРУ з питань промислової політики Наталії Королевської, і радником глави Держкомітету з питань розвитку Олександри Кужель. Фінансування його власного політичного проекту приписують колишньому главі Адміністрації президента України Сергію Льовочкіну.

Загалом представники колишньої Партії регіонів досить активно розповзлися по різних партіях, намагаючись повернутися до влади. Громадські активісти, які проаналізували виборчі списки партій в 11 областях, з'ясували, що найбільше екс-регіоналів потрапили у списки БПП, "Нашого краю" та "Відродження". Як повідомив народний депутат Андрій Левус, найбільше з них прихистили у БПП – 120, у партії "Наш край" – 102, у "Відродженні" – 57, у "Батьківщині" – 26, в Аграрній партії – 12, в "УКРОПі" та "Свободі" – по 1. Також велика кількість екс-регіоналів є в різних місцевих проектах на кшталт Морська партія, "Нові обличчя" тощо.

Все про вибори читайте у нашому спецпроекті: Вибори-2015