Перемовини – не головне

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що українці опираються російській агресії, Європа їм допомагає. Мовляв, нема часу на переговори, навіть якщо вони готуються. Це зараз є очевидним.

Цікаво З Криму все почалося – Кримом і закінчиться

Метою діалогу з Китаєм, на думку Макрона, є не пошук можливостей для перемовин, а швидше консолідація спільних підходів:

  • підтримка принципів статуту ООН;
  • чітке нагадування про ядерну енергетику. Китай має усвідомити наслідки того факту, що президент Росії Владімір Путін розгорнув ядерну зброю у Білорусі за кілька днів після того, як у спільній заяві з Сі Цзіньпіном взяв на себе зобов'язання не робити цього;
  • чітке нагадування про гуманітарне право та захист дітей;
  • бажання дійти до узгодженого миру.

Французький президент підкреслив, що не може бути європейської архітектури безпеки до того часу, поки в Європі є країни, які захоплені, або тривають заморожені конфлікти. Це є відповідь Макрона на слова Сі Цзіньпіна щодо європейської архітектури безпеки.

На думку Макрона виникає спільна матриця – чи є Україна пріоритетом китайської дипломатії? Ймовірно, ні. Однак це діалог, який дозволяє пом'якшити коментарі, які ми чуємо щодо форми самозаспокоювання Китаю щодо Росії.

Стратегічної співпраці у Європі не буде, поки триває війна

Ці слова Макрона дещо відповідають на питання, якою була мета його візиту до Китаю, якщо мати на увазі діалог про припинення війни між Росією та Україною. Ми могли побачити, що під час цього візиту голова Китаю намагався менше говорити про війну, а більше про економічні взаємини між Китаєм та ЄС, зокрема Францією. Сі Цзіньпін жодного разу не назвав війну війною, не засудив агресивну Росію і навіть не висловився проти розміщення ядерної зброї у Білорусі.

До теми Війна в Україні не закінчиться, допоки не вирішать один нюанс

Можна зробити висновок, що президенту Франції не вдалося вмовити Сі Цзіньпіна вплинути на Путіна з метою припинення військових дій в Україні. Однак, як можна зрозуміти логіку французького президента, він намагався насамперед продемонструвати своєму китайському співрозмовнику, що ні про який реальний мир у Європі і про ніяке реальне стратегічне співробітництво з європейськими країнами не можна говорити аж до того моменту, поки у Європі продовжується війна.

Якщо Китай дійсно зацікавлений у співпраці з ЄС, то теж має докладати зусиль для миру на європейському континенті.

Хоча зараз є очевидно, що час для перемовин між Україною та Росією ще не прийшов. Путін сповнений бажання продовжувати війну і сподівається, що йому вдасться досягти успіхів.