24 канал зібрав для вас усе, що відомо про нову загрозу, зокрема, що про неї каже військово-політичне керівництво України та якими є прогнози експертів. То ж про те, чи наважиться Кремль на новий наступ у 2023 році та куди можуть наступати окупанти – читайте далі.

Зверніть увагу Ілюзії мирного часу: чи вистачить у Європи зброї для самозахисту та підтримки України

Перш ніж ми перейдемо безпосередньо до теми загрози нового наступу, мусимо відзначити, що ми живемо у часи, де одним із ключових принципів є: "Підготовлений – захищений". Ми повинні бути готовими до всіх загроз, включно із цією. Однак ніхто не скаже зараз точно, чи російські війська знову почнуть масштабний наступ, як наприкінці лютого цього року.

Та все ж чимало речей вказують на те, що Росія й справді готується до цього. Після того як українським воїнам вдалося вибити окупантів з Півночі та зруйнувати їхні мрії на захоплення столиці, час від часу в інформаційному просторі з'являлися повідомлення про те, що Росія може спробувати знову піти на Київ. Очевидно, що ворог у такому випадку намагатиметься враховувати попередні помилки.

Ще так звані російські опозиційні ЗМІ з посиланням на власні джерела в Кремлі повідомили, що Росія всіляко намагається просувати ідею переговорів, але зовсім не для миру – Кремль хоче отримати оперативну паузу на фронті, аби накопичити сил та ресурсів для того, щоб знову піти у наступ наприкінці зими чи на початку весни 2023 року. Такий же меседж Заходу доносила й українська влада, адже Кремль тоді активно через свої "консерви" у світі просував ідеї необхідності переговорів, але от "біда" – Україна не погоджується на них.

Москва хотіла, аби Захід почав чинити тиск на Україну й фактично змусити нас до переговорів з Росією, але склалося зовсім не так. Міжнародні партнери поважають вибір України та й ніхто у цивілізованому світі більше не вірить Кремлю. Тому мрії Кремля про оперативну паузу провалилися. Але у Росії вирішили шукати нові шляхи для втілення планів.

Один із ключових епізодів теми загрози нового вторгнення – інтерв'ю Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного британському виданню The Economist, яке опублікували 15 грудня. Там генерал відверто розповів про нові загрози і заявив, що не сумнівається у тому, що Росія знову спробує піти наступом на Київ.

Росіяни готують близько 200 тисяч нових солдатів. Я не маю сумнівів, що вони знову підуть на Київ,
– заявив Залужний.

Людський ресурс – один із тих, що у Росії ще точно не вичерпується. Москва ніколи не цінувала життя своїх солдатів, тому не боїться ними жертвувати для втілення божевільних задумів. Валерій Залужний наголосив, що так звана "часткова" мобілізація в Росії спрацювала – у резерві російської армії є 1,2 – 1,5 мільйона осіб.

Рівень їхньої підготовки та оснащення – зовсім інше питання. Та не варто недооцінювати ворога в жодному випадку, адже 200 тисяч окупантів навіть з не найкращою підготовкою таки можуть становити загрозу.

Та будьмо чесними, заява Залужного – не новий апокаліптичний прогноз, від якого можна впадати в паніку, а ще один елемент епопеї про "реванш" росіян. Генерал вкотре підтвердив, що Росія не відмовилася від своїх планів і готова покласти ще не один десяток тисяч своїх солдатів за амбіції бункерного диктатора.

За прогнозами генерала, новий наступ можуть почати, найімовірніше, у лютому наступного року. За більш оптимістичним сценарієм – у березні. За менш оптимістичним – уже у січні.

Голова МЗС України Дмитро Кулеба раніше заявив про те, що є ознаки підготовки Росією нового наступу. За словами дипломата, цієї зими Росія може відновити свої наступальні сили. Міністр припустив, що це станеться у січні – лютому 2023 року.

Дмитро Кулеба відзначив, що є ознаки, що росіяни все ще сподіваються пробитися та просунутися глибше в Україну. Серед них:

  • мобілізація та оголошений призов у Росії,
  • тренування нових призовників,
  • рух важкої зброї по країні-агресорці.

Валерій Залужний у тому ж інтерв'ю виданню The Economist відзначив, що росіяни можуть почати наступ як з боку Білорусі на Київ, так і на Донбасі та Півдні. То ж зараз українське військове керівництво активно готується до всіх можливих загроз, аби знову зруйнувати всі плани противника.

Окремо варто відзначити загрозу з боку Білорусі, адже саме з її території 24 лютого російські окупаційні війська почали наступ на Київ, захопивши Чорнобильську АЕС та окупувавши частину області, зокрема Бучу, Ірпінь, Гостомель та Бородянку. Білоруські війська та мобілізовані росіяни проводять різні маневри, що знову й знову актуалізовує питання можливого наступу з Білорусі, зокрема за безпосередньої участі білоруської армії.

Однак британська розвідка відзначає, що білоруські війська, які проводять навчання, та російські підрозділи наразі навряд чи становлять силу, здатну здійснити новий успішний наступ на Північ України. Тобто маневри на території Білорусі більше можуть бути спрямовані на залякування та тиск, але не на підготовку реального наступу.

13 грудня самопроголошений президент Білорусі Алєксандр Лукашенко наказав провести позачергову комплексну перевірку готовності білоруських військ. Однак в Інституті вивчення війни відзначають що це, ймовірно, є частиною поточних російських інформаційних операцій, які припускають, що звичайні сухопутні сили Білорусі можуть приєднатися до російського вторгнення в Україну.

Та Україна реагує на всі виклики та всі загрози, то ж кордон з Білоруссю серйозно укріплюють, зокрема там зводять стіну. Дороги та мости – заміновані.

Та варто відзначити, що у листопаді голова благодійного фонду "Повернись живим" і військовий аналітик Тарас Чмут заявляв про те, що білоруські та російські війська у випадку наступу можуть спробувати піти на Волинську, Рівненську та Житомирську області й взяти під вогневий контроль або й захопити Рівненську АЕС. Однак для цього їм спершу треба пройти кордон, який з кожним днем стає все більше укріпленим.

У лютому цього року ми довели, що ми – незламний народ. І продовжуємо доводити це з кожним днем повномасштабної війни. Починаючи вторгнення, ворог опирався на 2 важливі моменти – ефект несподіванки та свої оцінки настроїв українців. Перший момент спрацював, для багатьох українців події цього року стали несподіванкою – хтось не вірив у таку ймовірність, а хтось не міг усвідомити, як таке взагалі можливо в ХХІ столітті.

Та от з настроями українців та силою нашої армії дані ворога серйозно дали маху. Опір українців вразив весь світ – наші воїни не тільки зупинили армію, яка величала себе "другою" у світі, але й відбили значну кількість захоплених ворогом територій – окуповані населені пункти Київщини, Житомирщини, Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини, північ Донеччини. Також наші воїни відбили майже всю Харківщину та Миколаївщину, острів Зміїний, правий берег Херсонської області разом з Херсоном.

Крім того, наш народ не побоявся самотужки протистояти ворожій армії – люди виходили на протести проти окупації, голіруч зупиняли танки та БТРи, готували коктейлі Молотова для "гарячого прийому".

Немає жодних сумнівів, що такий же опір чекає на ворога і у випадку нового наступу. Та все ж варто усвідомлювати, що за планування таких дій росіяни намагатимуться врахувати попередні помилки, тож протистояти буде важче. Однак готуються не тільки росіяни. Готуються й наші воїни, готується військове командування – темпи надання військової допомоги не зменшуються, українські воїни проходять навчання та підготовку на полігонах країн-партнерів, на різних ділянках зводяться фортифікаційні споруди.

Валерій Залужний відзначив, що Україна вже розробила всі розрахунки щодо того, скільки нам потрібно озброєння для того, аби протистояти новому наступу, зокрема, мова йде про танки та артилерію. Зараз тривають перемовини з міжнародними партнерами. Генерал відзначив, що додаткова мобілізація зараз не потрібна – людей достатньо, однак потрібна техніка та боєприпаси.

Якщо ворог наважиться знову почати масштабний наступ, на нього чекає потужний опір. На нього чекає українська лють – лють воїнів, які загартовані важкими боями та лють простих українців.

Що можемо зробити зараз ми? Найперше – не панікувати. Це те, що не тільки не допоможе, але нашкодить. Ми не маємо права панікувати, адже за нами горою стоять наші воїни – відважні захисники та захисниці.

Найперше, ми повинні й далі підтримувати нашу армію – допомагати закривати збори волонтерам, допомагати плести маскувальні сітки та робити окопні свічки, підтримувати ініціативи, спрямовані на підтримку наших воїнів. Наприклад, чому б не задонатити на ЗСУ після прочитання цього матеріалу? А ще – не варто розслаблятися. Зараз наша зброя – готовність до всього.

Ну і найголовніше – ми повинні вірити. Вірити в нашу армію, вірити в нашу країну, вірити в нашу перемогу. Ніщо не здатне похитнути цієї віри.