Важливе завдання для Мінвідновлення та нового міністра

Хто стоїть за погіршенням проєктної документації

Є такий світовий принцип: "Відбудуємо краще, ніж було" (Build Back Better). Він стосується не лише відбудови, але для відбудови держави, де йде війна, цей принцип обов'язковий для виконання.

Читайте також Питання, яке всіх цікавить, – то що таке ескалація?

Міністерство твердить, що наразі важливою є якість проєктної документації. Зокрема про це йдеться на їхньому сайті: "Виклики відновлення: чому якісна проєктна документація є критично важливою?". Тут наголошують на тому, що "всі учасники процесів відновлення мають слідкувати за якістю проєктної документації".

Міністерство згадало замовників, архітекторів, інженерів, експертів, перекладаючи відповідальність на них. Але забуло окреслити свій вклад щодо зниження якості та системного руйнування проєктної галузі.

Що ж сталось з якістю проєктної документації та чому вона погіршується? Хто активно доклався (і продовжує це робити) до падіння якості?

Почну з того, що проєкт – запорука якісного та ефективного будівництва. Це інструкція, за якою ви складаєте будівлю. Якщо інструкція складена неправильно, закладені не ті складники – докупи деталі не зібрати, доведеться доробляти напильником, ви отримаєте поганий продукт. Погані проєктні рішення створять незручну, небезпечну та неефективну будівлю. Марно витрачені кошти, і потім доведеться десятиліттями мучитись з тією будівлею.

Парламент прийняв "Закон про регулювання містобудівної діяльності" ще 2011 року. Він значно спростив життя забудовникам, але ускладнив життя містянам. Якщо проаналізувати, то саме з цього часу починаються значні будівельні скандали, а будмайданчики часто перетворюються на місця сутичок будівельників та містян. Майже кожне будівництво за замовчуванням сприймається негативно.

Утиски архітекторів

Архітекторам у законі відвели не надто впливову роль, проте наділили значною відповідальністю, а саме неспівмірними штрафами за порушення. Теоретично, за граматичну помилку можна було отримати штраф розміром у річний дохід. Штрафи для забудовників теж були, але точно не відповідні до рівня завданих збитків.

Вплив архітектора теж зводився нанівець, якщо він відмовлявся виконувати забаганки забудовника, замовник просто шукав більш зговірливого автора. Подекуди навіть не архітектора, а просто людину, що мала сертифікат. Деколи людина без профільної освіти могла розробити проєкт будинку та підписатись під ним. Звичайно, це не сприяло розвитку проєктної галузі та прийняттю кращих рішень. Процвітав опортунізм та бажання вгодити.

Архітектурний фах почав деградувати, а з ним і архітектура. Результат ми бачимо на вулицях, деколи достатньо у вікно подивитись.

Також варто згадати про вартість проєктних робіт. Західна практика має різні методики. Від відсотка вартості будівельно-монтажних робіт до погодинної оплати. Десь ціни ринкові, десь є регламентована нижня межа. Але в загальному, вартість проєктних робіт складає 7 – 10% від вартості будівництва. В Україні, навіть згідно з нормативами, це в середньому 5%. Реально може і до 2% не дотягувати.

Важливо Від відповіді США Ірану прямо залежить майбутнє війни в Україні

Якщо у комерційному секторі ще можна ставити ринкові ціни, то у державних чи муніципальних замовленнях так не вийде.

Показовою є історія, коли німецьке бюро Kleihus+Kleihus, переможець конкурсу на Музей Майдану, відмовилось продовжувати проєктування. Причиною стала система публічних закупівель, яка давала лише 10% від суми гонорару, що отримали б архітектори за подібний проєкт у Німеччині. Взявшись за цю роботу, бюро просто б збанкрутувало.

До речі, цінники на проєктування в Україні і досі посилаються на збірники цін, видані ще у СРСР. Ціни досі конвертуються з рублів. Так, у 2024 році.

Збірник цін на проєктні роботи / Таблиця надана автором

Такі види послуг, як проєктування, мусять проходити через державні закупівлі, а там визначним критерієм є найнижча ціна. Саме тому, максимально демпінгуючи, несвідомі проєктні бюро економлять на всьому.

Страждає якість проєкту, зриваються терміни, приймаються погані рішення. І на завершення – це все повертається сторицею на будівництві. Даремно та неефективно витраченими коштами.

Проєкти повторного використання і що з ними не так

Тепер повернемось до заяви міністерства: "Успіх відновлення під час війни та післявоєнної відбудови напряму залежить від якості розроблених проєктів. Саме тому всі учасники процесів відновлення мають слідкувати за якістю проєктної документації".

Цими словами міністерство перекладає відповідальність за якість проєктів на інших. Хоча саме міністерство має формувати політики забезпечення цієї якості. Але чомусь робить все навпаки, сприяючи занепаду проєктної галузі. Від скандального законопроєкту 5655 і до ініціатив щодо проєктів повторного використання.

Законопроєкт 5655 та його клони ще більше нівелювали роль архітектора, оскільки замовник міг змінити автора проєкту у будь-який момент. Законопроєкт давав важелі впливу на усіх учасників процесу будівництва – від органів місцевого самоврядування до архітекторів. Тільки на забудовника не було ніяких важелів впливу. Роль архітектора зводилась до обслуги забудовника, без жодних прав. Це точно не вплине позитивно на якість проєктної документації.

Серйозним ударом по галузі є "проєкти повторного використання". Приховано так називають типові проєкти родом з СРСР, що досі заповнюють наші міста. "Проєкти повторного використання" подаються як рішення, що дозволить економити час та гроші. За задумом, будь-яка громада зможе вибрати собі з бази даних проєкт садочка, школи, амбулаторії чи будівлю іншого призначення, і одразу її збудувати.

Цікаво Москвичі нарешті вивчать слово "паляниця"

На словах виглядає все чудово, але важливі деталі. Навіть типовий проєкт вимагає адаптації під конкретну ділянку та умови будівництва. Без архітекторів все одно не обійтись. Загальна економія у кошторисі всього будівництва складе лише 1 – 2%.

При чому, адаптуючи типовий проєкт, його будівництво може вийти дорожче, ніж будівля, спроєктована під конкретний будмайданчик та містобудівну ситуацію. Кожна ділянка має свої особливості, і не завжди вже готовий проєкт раціонально застосовувати на конкретному майданчику.

Натомість ми отримаємо з типовими проєктами одноманітне середовище. Вплив на проєктну галузь теж буде різко негативним. Оскільки проєктні бюро, замість практикування у проєктуванні різноманітних будівель, просто адаптуватимуть типові коробки.

Ми вже отримали цю проблему, коли після часів СРСР, голодних 90-х, архітектори майже не мали досвіду проєктування громадських будівель, особливо соціальної інфраструктури. Зазвичай державні чи муніципальні замовлення були рідкістю, відповідно архітектори просто не мали необхідної практики. Враховуючи, скільки соціальної інфраструктури знищено з 2022 року та скільки її треба відновити та побудувати нової – необхідно стимулювати індивідуальне проєктування та нові підходи у плануванні.

До речі, наші західні партнери підтримують саме індивідуальне проєктування, у жодному разі не типове. Саме таким чином можна створити зручний, безпечний простір, де людина почуватиме себе гідно.

Що ж потрібно для того, щоб проєктна документація була якісною, будівлі – ефективними, надійними, красивими та з адекватним бюджетом? Потрібна взаємодія усіх учасників процесу та довіра один до одного. Держави, місцевого самоврядування, громад, забудовника, архітекторів. Архітектори виступають як модератори та координатори процесу. Їх думка та вклад важливі.

Негативні фактори, які впливають на роботу архітекторів

Окремим негативним фактором є навіть освітній процес, де архітектурний фах теж намагаються обмежити. У вигляді узгодження класифікації освітніх напрямів з ЄС, фактично ліквідовуються певні архітектурні спеціальності. Тобто до системного знищення професії ми ще й отримаємо брак майбутніх спеціалістів.

Зауважте Що треба знати про атаки росіян на Покровському напрямку

Що ж робити, щоб архітектори могли правильно та якісно виконувати свою роботу? Хто має наглядати за цим процесом? Для цього придумали професійне самоврядування, коли фахівці між собою домовляються про правила гри, стандарти, відповідальність. Решта учасників процесу до цього дослухаються.

На жаль, в Україні сьогодні не дуже дослухаються до голосу архітекторів. Владні структури переважно ігнорують, а деколи й активно протидіють намаганням донести професійну думку та дати поради. Проєктну галузь нищать, не розуміючи наслідків, які вже починають проявлятись.

Представники міністерства самі заявляють, що міжнародні донори скаржаться на те що 90% проєктної документації мають зауваження щодо якості. Тут не лише вина проєктантів, а й державних інституцій. Отже, ми ризикуємо нашим майбутнім.

Серйозним ударом по якості підготовки та професійної атестації архітекторів стало незаконне та свавільне перешкоджання Національній Спілці Архітекторів України виконувати делеговані повноваження щодо професійної атестації, фактично допуску до професійної діяльності. Вже понад 2 роки міністерство блокує НСАУ надані державою делеговані повноваження.

Тисячі архітекторів не можуть підвищити кваліфікацію чи отримати сертифікат. Адже перевіряють кваліфікацію та приймають рішення про допуск до професійної діяльності не фахівці. Це удар по галузі, корупційні ризики та втрата контролю над якістю.

Нещодавно відбулись глобальні зміни у Кабміні, а Міністерство відновлення нарешті отримало свого міністра. Надіюсь, новий очільник та його команда зупинять війну з архітекторами та розпочнуть конструктивну співпрацю задля відбудови та розвитку нашої країни. Архітектори до цього готові та активно цим займаються, розробляючи Містобудівний Кодекс.