Слухняний, відданий, допомагає старшим, не ображає молодших, патріот аж до "самих кісток" – так собі передовики колишнього строю уявляли виховану радянську дитину.
Читайте також: Згадати Все: Незвичні імена
Все від нечисленних іграшок до організованого відпочинку було просякнуте елементами "правильного" виховання. З садка дітей вчили розрізняти радянське добро та закордонне зло. Юнаків та дівчат привчали бути слухняним трудовим резервом.
У Радянському Союзі переконання були чітко прописані – що добре, що погано. Не потрібно було думати чи проявляти якусь креативність. Все було зрозуміло,
– розповіла психологиня Наталія Шестак.
Та, як дітям не розповідай про велич неосяжної, навіть вони помічали, що життя в країні серпа і молота не зовсім щасливе. Тому характер у дітей карбувався ще змалечку. Скиглити, бо немає іграшки чи нічого гарного одягти – таке в соціалізмі було не припустимим.
У Радянському союзі дітей привчали бути слухняними
Періодичні потрясіння в Радянському Союзі обвалювали не лише її економіку, а й руйнувало залишки щасливої безтурботності у дітей. А ще дитині, яка лише вивчає навколишній світ, треба було миритися з думкою, що тут ледь не все під забороною.
Заборонялося дуже багато. І головна заборона – це заборона виділятися. Але те що стосується заборон вільного пересування, щоб випадково кудись пішов не з тим чи не те сказав. Цих заборон було багато в моєму дитинстві,
– запевнив журналіст та музикант Роман Коляда.
Пальнути рогаткою у сусідське вікно, підірвати щось на шкільному подвір’ї чи підкласти цеглину під трамвай – усе, що заборонялося в школах та вдома, було дозволено на вулиці. Принаймні, поки ніхто не бачить. Не усвідомлюючи, діти часто йшли наперекір сталим принципам юних піонерів.
Саме на вулиці діти могли відчути запах справжньої свободи, який так і спокушав робити те що заборонено. А це не співпадало з принципами радянського ладу та стандартами виховного процесу.
Читайте також: Згадати Все: Табу та заборони в Союзі
Часто дітей били чи садили на гречку, але насильство було неприйнятним. Все-таки "діти – майбутнє народу". І від сім’ї залежало, чи еволюціонує дитина в людину радянську. Хоч партія і намагалась повністю перебрати виховання на себе, все ж від нормальної родини дитину не відірвеш. Але через постійну "роботу" батьки часто не могли приділити достатньо часу своїм дітям.
Діти часто виховувалися на вулиці, бо батьки постійно працювали
Тому комплекси і синдроми, набуті радянським вихованням, переслідують людей і до сьогодні. Усе ж часом, переважно раз в рік, батьки уповні мали змогу присвятити час власним дітям.
У кожній сім'ї був ще один принцип, який свято дотримувався – це відпустка. І ось у відпустку батьки повністю віддавалися сім’ї. Також обов'язковою була подорож, зазвичай люди їхали кудись на 24 дні в подорож,
– відповів академік НАН України Борис Гриньов.
Лише після зникнення Радянського Союзу на карті, але часто не в головах, у людей з’явився хиткий шанс виховати себе та дітей не під чиюсь диктовку.