Російські окупанти впритул наблизилися до падіння ще однієї захопленої "фортеці"

Криза наростає

Більше того, судячи з того, як розвиваються події, криза для російських військ в цій операційній зоні зовсім не зупинена й продовжує розвиватися у негативному для росіян ключі.

Цікаве Поки людство вчиться боротися з астероїдами, його може знищити дещо гірше

Очевидно, що в ніч на 2 жовтня та протягом вечора 1 жовтня російське командування наполегливо витягувало залишки свого Лиманського угрупування на Кремінну. Чесно кажучи, я думав воно ухвалить трохи інше рішення (бо, на мій погляд, більш логічним виглядав би відступ цих сил та засобів на Невське та Макіївку).

За моєю інформацією, росіянам вдалося витягнути не більше 1,5 – 2 "зведених батальонів", головним чином зі складу 752-го МСП 3-ї МСД, 13-го та 16-го БАРС-ів і залишків "татктичної групи 208-го стрілецького полку мобрезерву 2-го АК", а також, можливо, до 1-ї гсабтр зі складу 147-го САПу.

По суті те, що відбігло з Лиману, на сьогоднішній день є конгломератом абсолютно розбитих та небоєготових частин та підрозділів. Їх об'єднананя у так звану "зведену тактичну групу" мало сенс винятково як засіб сумісного прориву з напівоточення. Але зараз вони під прикриттям 2-х БТГр 21-ї МСБр 2-ї ЗВА, які утримують фронт в районі Ямполівки та західних й південно-західних околиць Кремінної, намагаються "привести себе до ладу" на північний схід від Кремінної.

План порятунку щурів з корабля

На мій погляд, при ухваленні рішення щодо основного напрямку відведення головних сил свого Лиманського угрупування російському командуванню довелося вирішувати достатньо складну дилему. І воно, на мій погляд, у цьому випадку вчинило достатньо адекватно. Поясню.

Дилема ця полягала у тому, що відводити можливо було або на північ в напрямку на Макіївку (тобто безпосередньо на Сватівський район оборони), або на Кремінну (з перспективою використання цих сил і засобів у подальшому для оборони Сєверодонецька). Російське командування обрало другий варіант.

На перший погляд здається, що це об'єктивно зменшує можливості росіян утримати район Сватового. Й дійсно, 2 БТГр зі складу 144-ї МСД, які зараз ведуть жорсткі й напружені зустрічні бої з передовими підрозділами ЗСУ, які наступають, в районі південно-східніше Борової та на її південих околицях, а також ще 1 БТГр 3-ї МСД яка намагається стримати наступ ЗСУ з Куп'янського плацдарму. Очевидно у перспективі, рано чи пізно будуть вимушені відступити безпосередньо до Сватового.

Хоча б через те, що ЗСУ продовжують просуватися західніше Макіївки (в районі сходження кордонів трьох областей – Харківської, Луганської та Донецької), а також безпосередньо з Куп'янського плацдарму вздовж дороги Н-26 у загальній дирекції Пісчане – Нова Тарасівка.

Актуальне Жовтень буде дуже особливим, а до Нового року все може остаточно викристалізуватись

Безнадія для окупантів

Так, шановні, ви правильно здогадуєтесь. Сватове росіянам в найближчий перспективі не утримати. Додаткова БТГр зі складу 30-ї МСБр 2-ї ЗВА може лише відтягнути момент його звільнення, але не зупинити.

Головна дійова особа усього цього "свята" – 20-а ЗВА Західного військового округу зараз, грубо кажучи, размазана усіма своїми 6 – 7-ма БТГр-ми 3-ї та 144-її МСД, в яких наявність особового складу становить в середньому по 30 – 40% від штатної чисельності, по дуже широкому для неї фронту: від селища Піски на кордоні до самого Рубіжного. Навряд чи вона буде здатна утримати район Сватового (особливо в умовах наступу ЗСУ одразу на декількох ділянках).

Так, є ще до 4 – 5 -и БТГр 1-ї гвардійської танкової армії, які відійшли у цю зону в період "перегрупування" з Харківщини, а також до 2-х "зведених" батальонів 6-ї ЗВА, які опинились тут з тієї ж причини. Але недаремно відведені у північно-східну частину Луганської області, бо їх стан боєздатності, скажімо так, нині виглядає достатньо дискусійним (наприклад, в танкових БТГр-ах 1-ї гвардійської танкової армії залишилось по 25 – 30% від штатного озброєння та військової техніки).

Зараз їхній головний клопіт – утримати фронт північніше українського Куп'янського плацдарму силами 2 – 3-х "зведених" БТГр. Тому в справі "оборони Сватового" вони помічники так собі. Тим більше, що ЗСУ форсували Оскіл й біля Дворічної, і якщо російське командування спробує відтягнути ці сили та засоби на південний схід, до Сватового, то вони явно будуть спроможні тут же самі перейти у наступ.

Важливо 300 тисяч мобілізованих росіян: чи справді такий страшний чорт, як його малюють

Всі ці нюанси, наскільки я зрозумів, російське командування врахувало й ухвалило цілком обґрунтоване рішення – відвести Лиманське угрупування (або, краще сказати, те, що від нього залишилось) на Кремінну та Рубіжне.

Бо так буде з нього більше толку в середньостроковій перспективі. Адже очевидно, що оборона Сватового, Старобільска й усієї північної частини Луганської області буде мати сенс для противника тільки до того моменту, поки ЗСУ не перейдуть у наступ по загальній дирекції Кремінна – Рубіжне – Новоайдар – Городище або не візьмуться безпосередньо за "питання Сєверодонецька".

Починаючи з 2 жовтня, військовий сенс утримання Сватового для противника починає стрімко зменшуватися. Віддзеркаленням саме цієї тенденції є рішення російського командування про напрямок відведення сил його Лиманського угрупування не на північ, а на схід.

Актуальне – зведення з фронту на 222 день війни: дивіться відео