США та Німеччина, які, начебто, є геополітичними союзниками України у конфліктах з Росією, все ж на перший план поставили власні інтереси. Політологи кажуть, що на стосунки між країнами все це не надто вплине, але висновки із ситуації варто зробити вже.

Читайте також Закінчилася зустріч Байдена і Меркель: що говорили лідери про Україну

Чому США та Німеччина підписали угоду

Максим Джигун, політолог, зазначив, що для кожної з цих країн (США та Німеччина), запуск "Північного потоку-2" означає абсолютно різні речі. Для Німеччини – це одна з найбільш виграшних геополітичних та економічних ситуацій за останні десять років. Це допомагає стати їм ще більш потужною та важливою фігурою у Європі.

Для США питання Північного потоку-2 не настільки критичне та важливе. Але, судячи з заяв Джо Байдена, домовленість з Німеччиною з приводу "Північного потоку-2" є важливим кроком.

"Північний потік-2" став розмінною монетою для Байдена в питаннях налагодження позитивних стосунків з Німеччиною та Європою загалом. На відміну від Трампа, який ці зв’язки серйозно обірвав, Байден вирішив поступитися у не надто принципових питаннях, але отримати серйозного партнера та підтримку Європи,
– каже політолог.

Політолог Володимир Фесенко каже, те, що "Північний потік-2" буде добудований стало зрозуміло вже навесні. Зараз це отримало лише юридичне підтвердження.

І США, і Німеччина продемонстрували, що вони будуть у міру сил, але лише у другу чергу, враховувати наші інтереси. І ключове тут – у другу чергу. Таке було й раніше, просто зараз це проявилося. Нам будуть давати певну компенсацію, будуть сприяти нашим перемовинам, щодо продовження транзиту після 2024 року,
– пояснив Фесенко.

Він каже, що країни проявили свій егоїзм, враховуючи цю ситуацію, ми теж маємо більш наполегливо і відкрито відстоювати свої інтереси.

"Німеччина також у цьому зацікавлена, тому це щира позиція. Інша річ, що Росія буде шантажувати. Всі запобіжники, які є в угоді – це добрі наміри, які не будуть працювати. Тому що контракти сильніше добрих намірів. Ну, такі партнери, інших у нас немає", – додав він.

Якби зараз не було проактивної та критичної позиції зі сторони Зеленського, нас би взагалі не згадали. А так хоча б відреагували, вже є мінімальна реакція.

Не варто очікувати від візиту Зеленського до США чогось захмарного, але буде суттєвий крок у безпекових домовленостях. А щодо Німеччини – буде більше розчарувань і менше надій. У Німеччини завжди була подвійна позиція до нас, і до Росії,
– говорить Фесенко.

Також з теми Новий пакт Молотова – Ріббентропа: чому Україні ніхто нічого не винен

Що це означає для України

Максим Джигун зазначив, що для України – це однозначна поразка. Це промах та поява ще однієї зброї, яка буде грати проти України.

Те, що Німеччина із США підписали меморандум, у якому вони прописали можливі дії щодо Росії, якщо вона почне шантажувати Україну, це дуже формальна, абстрактна рамкова угода. Вона не містить чітких механізмів по захисту України.

Той пункт, що Німеччина зобов’язується вживати важелі впливу на Росії у разі конфлікту з Україною – не дають розуміння, що це за важелі будуть. Це буде чергова заява канцлера про глибоку стурбованість, чи це введення певних санкцій? Немає конкретики і ми не отримали жодних гарантій, всі гарантії дуже рамкові та поверхневі,
– говорить Джигун.

Він додав, що зараз взаємовідносини між країнами ускладняться, думаю, що, коли Володимир Зеленський їхав до Меркель, він очікував, що ця угода буде м’якшою. Втім, поразка наступила до того, як цю угоду визнали у США, адже проєкт тривалий і він будується вже протягом багатьох років.

Позиція України мала б бути жорсткішою від самого початку, а не лише на завершальній стадії. І те, що президент почав згадувати про нього лише пів року тому, ну, вочевидь, лише тоді з’явилося розуміння, що це нам загрожує,
– говорить політолог.

Він також зазначив, що у нас немає важелів впливу ні на європейців, ні на американців у цій ситуації. Ми не можемо їм запропонувати щось серйозне на відмову від "Північного потоку".

Нам потрібно з цим змиритися, а єдине, що ми можемо зробити, це під час зустрічі Байдена та Зеленського готувати пакет своїх зобов’язань, які готові виконати.

Ми маємо продемонструвати, що ми готові грати у демократичну гру та грати за правилами, які є у цивілізованому світі. Можливо тоді у нас з’явиться вікно можливостей для того, аби коригувати умови транзиту. США найпотужніший гравець, вони могли б вплинути не на закриття транзиту, але на коригування його умов,
– пояснив Джигун.

Володимир Фесенко додав, що кардинально ця ситуація не вплине на наші стосунки з США та Німеччиною. США залишиться нашим головним геополітичним партнером. Але це рішення створить проблеми для Байдена.

І ця угода, і відтермінування візиту Володимира Зеленського вже викликає критику на адресу Байдена зі сторони Конгресу США, і такої критики буде більше. Його й раніше критикували за надто м’яку позицію у стосунках з Путіним,
– говорить політолог.

Він додав, що Ми почали занадто пізно робити щось по "Північному потоку-2". Треба було починати щось робити ще 5-6 років тому, тоді ще були шанси. На наше щастя, Трамп, не заради України, а заради власних економічних інтересів, ввів санкції по "Північному потоку", і це на певний час зупинило його будівництво.

Але ми нічого не робили, не проводили активну кампанію. Треба робити висновки, діяти активно, наполегливо, та робити поправку на егоїзм наших партнерів і чітко артикулювати власні інтереси.

Які зараз стосунки між США та Росією

Нещодавно У МЗС також Росії заявили, що не проти включення США в нормандський формат. А враховуючи те, що Байден все ж підписав угоду щодо "Північного потоку-2", це виглядає як потепління у стосунках між США та Росією. Але експерти кажуть, що Байден не планує йти на зближення з Росією.

У цьому полягає відмінність Байдена від Трампа, який був дуже категоричним. Байден все життя прожив у публічній політиці і навчився грати у довгу. Сумніваюся, що американці готові йти на глибокі поступки для Росії,
– каже Джигун.

Він також додав, що участь США у нормандському форматі ні на що не вплине. Росії абсолютно начхати, які країни братимуть участь у нормандському форматі, їм головне зберігати цей мінський трек і продовжувати жити у цій системі координат, коли спочатку треба провести вибори на окупованих територіях, а потім відновити контроль України над цими територіями.