Архів
Курси валют
youtube @24
Loading...
google @24
RSS СТРІЧКА
Загальний RSS

Топ новини

Відео новини

Щодня герої в зоні АТО йдуть на ризик, рятуючи життя своїх побратимів

Прикрив своїм тілом товариша. Тридцятисемирічний боєць добровольчого батальйону "Азов" Микола Березовий загинув під Іловайськом, рятуючи товариша від кулі снайпера. Майже щодня офіційна статистика поповнюється новими загиблими і пораненими.


Кожного дня українці дізнаються про нові приклади героїзму.

Чому він так зробив – зрозуміло. Тому що він у першу чергу рятував тих, хто ще не був поранений. Адже потім за Миколою спробував кинутись наш побратим Роман Сокіл і отримав важке поранення в бік і зараз досі знаходиться в одній з лікарень в тяжкому стані. Коли ми почули, що Береза трьохсотий, коли він впав, ми почули як він просто натис на радіостанцію і доклав – Береза трьохсотий. Потім зробив собі перев'язку сам і махнув рукою, щоб не підходили. І просто лежав, неподаючи жодного звуку, лежав, як герой. Як велетень. – розповідвє боєць добровольчого батальйону "Азов" Микола Ляхович.

Десантника Владислава Кузнєцова від смерті віддаляли секунди. Він ледь не загинув на околицях Лисичанська Луганської області. Бійці потрапили у пастку терористів. У той момент, коли один із десантників застрибував через люк бронетранспортера, услід залетіла граната. Рятуючи сімох товаришів, сам залишився без руки.

Зразу побачив, що граната не наша. Ще й немає ричага. Тобто вона вже у бойовому положенні і от-от вибухне. Я її викинув получається, але руку не встиг забрати, трохи постраждала. Ну цієї гранати вистачило б, щоб більшість екіпажу постраждало від неї, осколками посікло б, всіх контузило, – каже десантник 95 аеромобільної бригади Владислав Кузнєцов.

Павлові Герасименку з Білої Церкви лише 23 роки, у бою під Луганськом його поранили в голову, постраждав зір і відірвало вухо. Але найстрашніше із лівою ногою – осколки просто оголили кістку. Постраждав хлопець, рятуючи своїх побратимів.

Потрапив під обстріл установкою "Град" 10 липня. Просто я сам не встиг добігти до бліндажу. Поки інших хлопців позганяв – сам не встиг. Отаке. – розповідає герой з добровольчого батальйону "Айдар" Павло Герасименко.

Українські лікарі взялися лікувати Павлові ногу – втім, безуспішно. Виникла необхідність ампутації. Волонтери назбирали гроші і хлопця вдалося відправити на лікування в Ізраїль.

У 29-ти річного Олександра Швецова з Житомира у бою під Луганськом постраждали обидві ноги. Одну довелося ампутувати у Харківському госпіталі. Каже, зараз найбільше дошкуляють фантомні болі.

Приїхали ми туди на пост і нас почали обстрілювати з трьох сторін. Перед нами почали йти їх танки, артилерія, піхота. Вибухи, паніка, крики, так я і попав, можна сказати, – згадує піхотинець 30 окремої механізованої бригади Олександр Швецов.

Зараз в Олександра одна мрія – відновити протезом втрачену ногу. Волонтери збирають кошти – для реабілітації за кордоном потрібна чимала сума – 100 тисяч євро.

У нас в країні може й добре протезують, але судячи з того, які нам привозили бронежилети, я і 99% наших хлопців не вірять у те, що вони нам тут зроблять достойне протезування, – каже піхотинець 30 окремої механізованої бригади Олександр Швецов.

Протезування буде повністю забезпечене з Держбюджету, – Міноборони

У Міністерстві оборони запевняють, що протезування поранених буде повністю фінансуватися із держбюджету. А вітчизняні підприємства виготовляють нічим не гірші, ніж закордонні протези. Тут бійці можуть пройти повну реабілітацію, наприклад, знову навчитися ходити на протезі.

Наше головне завдання – це комплектуючі вузли, які у нас німецькі, отобоковські, фірми "Брик". Крім того, не менш ефективні і японські, і корейські комплектуючі, які у нас у повному асортименті. Тобто по технології виготовлення ми нічим не поступаємося закордонним технологіям, технологія одна скрізь, – запевняє заступник директора з медичної роботи Київського казенного протезно-ортопедичного підприємства Юрій Сорока.

Матеріали культеприйомників найрізноманітніші. Від акрилових – до пластикових, прозорих, де все видно. Як воно там ходиться, пережимається. Стопи найрізноманітніші, вузли дорогі, держава все проплачує. Протезування у нас безкоштовно для всіх людей, – розповідає механік-протезист Володимир Федоров.

Волонтери пропонують проходити реабілітацію за кордоном

Волонтери, які опікуються з хлопцями, мають свої аргументи на користь лікування за кордоном. Адже, протезування втрачених на війні  кінцівок – складний процес навіть для світових лідерів медицини.

Давайте надамо хлопцям право вибору. Нехай вони самі приймають рішення, де вони будуть протезуватися. А наша, скажімо так допомога і вдячність заключається в тому, щоб ми зібрали гроші і дали право вибору. Він може отримати в Україні протез безкоштовно, а ці гроші витратити на своє подальше життя. Деякі живуть на четвертому поверсі – це вже проблема. Деякі втратили фах – вони були будівельниками і зараз він не зможе заробляти на свою сім'ю – у нього двоє дітей в сім'ї і він повинен їх утримувати, – пояснює координатор Волонтерської сотні Наталія Воронкова.

Нові герої вірять, що їхні жертви не даремні

Герої України, які щодня і щогодини жертвують своїм життям і здоров'ям вірять, що їхні подвиги не даремні. Вірять у те, що такою є ціна майбутньої перемоги.

Він у нас герой. Він врятував багато хлопців, які були з ним. Ми ним пишаємося, – каже подруга пораненого Владислава Кузнєцова Юлія Нікітченко.

Україні хочу сказати велике дякую за ту допомогу, яку ми отримуєм. Кияни дуже чуйні люди, допомагають всім, чим можуть. Хлопцям хочу побажати триматися і найголовніше, скоріше повернутися звідти, – каже піхотинець 30 окремої механізованої бригади Олександр Швецов.

Хлопцям, які зараз на передовій, побажав би, як кажуть – копати окопи глибші. На собі пересвідчився, що це реально допомагає. А взагалі – витримки, мужності. Я пересвідчився, що в Україні є дуже багато добрих людей, які допомагають нашій армії, які дійсно підняли армію. Їм дуже велика подяка всім, – каже боєць добровольчого батальйону "Айдар" Павло Герасименко.

Все йде по нашому плану, він загинув не даремно. І ті, хто зараз там – також не даремно стоять. Вони стоять не тільки за цю перемогу. А за ту перемогу, яка буде через 50 років, через 100, через 200, – впевнена дружина загиблого бійця "Азова" Миколи Березового Тетяна Чорновол.

Теги: АТО
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Коментарі
СЛУХАЙ ON AIR
РАДІО МАКСИМУМ Радіо Максимум
ЧИТАЧІ РЕКОМЕНДУЮТЬ
Більше новин
Новини інших ЗМІ
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук