Гонконг. Щороку через цей аеропорт літає 50 мільйонів пасажирів. Аби всі лайнери рухалися чітко за графіком, тут працює команда з 250 авіадиспетчерів. Одночасно кожен із них веде до 12 літаків, а це потребує неймовірної концентрації.
Диспетчери послуговуються як радаром, так і системою ручної реєстрації. На відстані 300 кілометрів від аеропорту літак уперше виходить на зв'язок з управлінням повітряним рухом. Головне завдання центрального диспетчера – скерувати пілота таким чином, аби він приєднався до черги літаків, які наближаються до летовища.
Читайте також: Як виготовляють дров'яні пічки
Авіадиспетчер надає пілоту інструкції щодо швидкості, висоти та погодних умов. Якщо в аеропорту надто завантажений рух, він може скерувати літальний апарат у зону очікування.
На відстані 80-ти кілометрів від аеропорту саме час диспетчеру взяти авіалайнер під свою опіку. Він стежить за польотом з допомогою системи радарів, які показують номер рейсу, його швидкість, висоту та назву перевізника.
Авіадиспетчер постійно стежить за погодними умовами й оперативно інформує пілотів. Вони, своєю чергою, використовуючи ці дані, змінюють швидкість під час наближення до летовища. Врешті рейс 407 сідає в аеропорту Гонконгу, тепер наземний диспетчер скеровує літак через мережу злітно-посадкових смуг до терміналу.