Чоловіки й жінки, які не мали жодного стосунку до армії, за короткий час навчилися розрізняти 6 класів захисту бронежилетів та налагодили постачання тепловізорів, приладів нічного бачення чи квадрокоптерів.
Хтось витягував з аварійного стану літак АН-26 "Везунчик", ремонтуючи разом із фахівцями двигун, шасі і гвинти. Хтось приєднувався до ремонту танків. Здавалося б, це вже вищий пілотаж, але й таке до снаги українцям.
Волонтери мішками передавали в зону АТО ліки, а після кровопролитних боїв розпочали закупівлю кровоспинних джгутів, якими користується американська армія.
А український лікар Армен Нікогосян став справжньою легендою, бо пробирався на реанімобілі туди, де й БТРи не могли пройти. Не виникло особливих труднощів і Святому Миколаю дістатися на передову з подарунками.
Українські жінки взяли на себе місію нагодувати кожного бійця. Їм належить винахід сухого борщу й сала в тюбиках. У гарячих точках на Новий рік були тонни "Олів’є", а на Різдво — тисячі вареників. Для тих, кому нецікаво на кухні, знайшли інше заняття – плести маскувальні сітки. Винахідливі майстрині придумали декілька їх видів.
Та головне, що це не поодинокі випадки. Згуртувався весь народ — волонтерство і благодійність набрали в Україні небачених досі масштабів. За даними соціологів, майже 80% українців допомагають бійцям та переселенцям.