Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      "Антибандерівський" закон: битва за історію зі звірячим оскалом Росії

      2134 Читать новость на русском
      Якщо Польща вчасно не зупиниться, відновити стосунки буде вкрай важко
      Якщо Польща вчасно не зупиниться, відновити стосунки буде вкрай важко / 24 Канал

      1 березня в Польщі вступає в силу так званий "антибандерівський" закон. Попри запевнення польських політиків, що закон не діятиме, доки Конституційний суд не вирішить, чи відповідає документ законодавству.

      Про головні особливості закону, подальші дії України і загрози для наших громадян в матеріалі сайту "24".

      Конфлікт, який назрівав роками

      У спільній історії українців і поляків вистачає неприємних і трагічних моментів. Західна Україна тривалий час була частиною Речі Посполитої. Але із здобуттям Україною незалежності Києву і Варшаві вдалося знайти точки дотику. Зокрема, польська інтелігенція вважала правильною державну стратегію, яку озвучив відомий польський громадський діяч Єжи Гедройц: Польща стане воістину вільною, коли Львів знову буде українським. Тому попри трагічні сторінки, пов’язані і з Волинською трагедією, і з операцією "Вісла", було вирішено перегорнути їх за принципом: "Просимо вибачення і вибачаємо".

      Читайте також: "Антибандерівський" закон: сваритися не можна миритися

      Перший тривожний дзвінок прозвучав у 2016 році з подачі правлячої партії "Право і справедливість", неформальним лідером якої є Ярослав Качинський. Тоді польський парламент визнав Волинську трагедію геноцидом і визначив день вшанування пам’яті загиблих.


      Можливо, не варто було пробачати полякам операцію "Вісла"?

      За цим розпочалося руйнування пам’ятників українським борцям за незалежність на території Польщі, відверто антиукраїнські мітинги, такі, як у Перемишлі, де його учасники вигукували "Смерть українцям". Складання "чорних списків" нев’їзних громадян, як у Польщі, так і в Україні. У Варшаві вирішили, що головним їхнім ворогом є голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, який відстоював історичну справедливість.

      Вишенькою на торті стало ухвалення спочатку сеймом, потім сенатом Польщі "антибандерівського" закону. Суть закону про Інститут національної пам’яті коротка. Зокрема, кожному, хто на території Польщі публічно вживатиме термін "польські концтабори", а також визнаватиме співучасть польської держави або її народу в Голокості, або заперечуватиме "злочини українських націоналістів", загрожує штраф або ув’язнення до трьох років. Іншими словами, в Польщі за згадування імені лідера ОУН-УПА Степана Бандери як українського героя можна опинитися за ґратами. В стислі терміни його підписав і президент Анджей Дуда, хоча направив до Конституційного суду подання щодо окремих положень документу.

      Примітно, що законопроект був розроблений за рік до прийняття ультраправою партією "Кукіз’15". Та закон не був би ухвалений, якби на це не дала згоду правляча "ПіС".

      При цьому українські експерти схильні вважати, що проблема не в Україні, а безпосередньо в амбіціях Ярослава Качинського. Хоча це виклик міждержавним стосункам. Як вважає директор Інституту світової політики Євген Магда, цей закон має насамперед внутрішньополітичну орієнтацію для місцевих виборців. За його словами, головна оцінка закону в тому, що історична політика відіграє важливу роль у внутрішній політиці Польщі.

      Читайте також: "Бандерівський" закон: як Україні вийти переможцем із ситуації

      Експерти при цьому відзначають кілька важливих моментів. За словами Тараса Чорновола, по-перше, ухваливши цей закон, Польща серйозно ускладнила стосунки з Ізраїлем. Законом фактично заперечується участь поляків у Голокості, і Ізраїль вже досить жорстко розкритикував польський закон. По-друге, Польща зараз має дуже серйозні проблеми з ЄС, де не задоволені судовою реформою, згідно з якою судова гілка влади фактично узурпується. Зокрема, закон "Про Національну раду суддів" передбачає, що 15 її членів обиратимуться не іншими суддями, а 60% нижньої палати парламенту, де має більшість "Право і справедливість".

      Адресат – не Україна. Використовуючи Україну, витираючи об нас ноги, правляча "ПіС" вирішує свої амбіційні внутрішні проблеми,
      – вважає Тарас Чорновіл.

      "Мій виграш означає твій програш"

      У Києві знову пішли тим самим шляхом, що й після ухвалення польським парламентом антиукраїнського закону про Волинську трагедію. Верховна Рада ухвалила обережну постанову-відповідь, де обійшла всі гострі кути, щоб начебто не призвести до загострення конфлікту. Верховна Рада висловила свою стурбованість, зазначивши, що закон відкриває шлях до маніпуляцій і посилення антиукраїнських тенденцій у польському суспільстві. Депутати також відзначили, що закон є спробою польської сторони "прирівняти дії усіх борців за незалежність України до злочинів двох тоталітарних режимів ХХ століття – нацистського та комуністичного".

      Незаперечним є те, що як у минулому, так і сьогодні розпалювання конфліктів між традиційно дружніми українським і польським народами лежить в інтересах спільних ворогів нашої державності і суверенітету, якими були нацистський і комуністичний режим, а сьогодні – російський агресор і окупант,
      – йдеться в заяві.

      Однак закон викликав обурення не лише в Україні та Ізраїлі, який заявив про відкликання свого посла з Варшави. "Антибандерівський" закон розкритикували в США і ЄС. І вже 28 лютого високопоставлена делегація польського уряду прилетіла в Ізраїль для обговорення скандального закону.

      Що стосується України, то 25 лютого на території колишнього села Гута Пеняцька, що у Бродівському районі на Львівщині, польська офіційна делегація вшанувала пам‘ять поляків, яких замордували тут 28 лютого 1944 року. Під час цього було зачитано звернення президента Польщі Анджея Дуди, у якому йшлося про те, що 1944-го понад тисячу місцевих поляків закатували "українці, які перебували на службі в гітлерівців, та українські націоналісти" тільки за те, що вони були поляками.


      Дуда і Качинський заради рейтингу перейшли червону лінію?

      Цікаво, чи в Польщі вже забули про те, що ще кілька років тому міністр закордонних справ Польщі Гжегож Схетина заявив, що твердження про звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцімі українцями було правдиве?

      Документи підтверджують, що в армії, яка визволяла Освенцим, було 51% українців,
      – сказав тоді Схетина.

      До речі, спроби віце-прем’єра України Павла Розенка під час переговорів з польськими урядовцями досягти компромісу були безуспішними. Як говорить директор центру суспільно-інформаційних технологій "Форум" Валерій Димов, поляки хотіли говорити тільки про ексгумацію останків своїх громадян на території України. Вони не говорили про "антибандерівський" закон, тому що в них не було карт-бланшу. Україна звертала увагу на зруйновані українські пам’ятники, про їхнє відновлення. Натомість поляки пропонували проводити їхню інвентаризацію.

      "Інвентаризація" пам’ятників українцям у Польщі – політизація історичного минулого, що не має нічого спільного з історією. Тому переговори поки будуть безрезультатними. Наша позиція – жодної інвентаризації, всі пам’ятники мають бути відновленими, а закон скасований. Принаймні, виправлений,
      – наголошує експерт.

      На думку правозахисника Мирослава Мариновича, новий польський уряд вирішив гратися в нульову суму за принципом: "мій виграш означає твій програш".

      Координатор громадського проекту "likбез. Історичний фронт" Кирило Галушко відзначає, що в Польщі останні кілька років спостерігаємо спалах праворадикальних настроїв, які повертають її до ситуації Другої речі Посполитої. Тоді українці теж піддавалися дискримінації, що мало потім наслідки під час Волинської трагедії. Тобто, ситуація погіршується через внутрішню польську ситуацію.

      Маринович наголошує: це абсолютно програшний і безглуздий спосіб вирішення своїх національних інтересів.

      В польської влади коротка історична пам'ять

      Експерти й історики застерігають: ситуацією знову скористається Росія. Так, за словами Валерія Димова, розслідування говорять, що "Кукіз’15" розробляв закон з допомогою російських істориків. Це різко зсунуло ставлення польського політикуму і суспільства праворуч. Поляки стали заручниками політизації історії.

      Україна не писатиме історію Польщі в Києві, але й поляки не мають писати історію України у Варшаві. Тоді ми прийдемо до того, що нам знову історію писатимуть у Москві. Тому м’якість постанови не означає, що її не почують у Польщі,
      – наголошує Валерій Димов.

      Кирило Галушко зауважує: прийняття "бандерівського закону" – начебто демократія, але такий історичний психоз нагадує авторитарну Росію.


      Поляки швидко забули, що їхніх співвітчизників з-під фашистів звільняли українці

      Історик Володимир Сергійчук нагадує: у подіях, які сталися на Волині, пролилася невинна кров з обох боків, і до тих злочинів причетні ветерани Армії Крайової. У ті роки, коли Україна не мала державності, у Польщі можна було розказувати про будь-які злочини ОУН УПА і так далі, і не було кому давати відповідь, бо не було української держави. Як тільки була проголошена незалежна українська держава, і наші ветерани Української повстанської армії вийшли на площі і заявили, що вони боролися за ту державу, почали з'являтися публікації про ту трагедію на Волині, то ветерани Армії Крайової зрозуміли, що зараз піднімуть архіви, які вкажуть конкретно на них.

      Ворожнеча посіяна, але мовчати не можна

      За словами Валерія Димова, закон почав діяти ще до того, як вступив у силу. Вже відомі факти нападів на українців у Польщі. Тому що його головна мета – посварити історичним минулим два народи. І вона досягнута. І на якому пункті зупиниться ця історична сварка, і як насамперед польська влада зможе відкотити цю ситуацію назад, покаже час. Але мовчати не можна. Хоча й роздувати ворожнечу теж. Втім, на його думку, Верховна Рада повинна була б ухвалити дзеркальну відповідь Польщі. Особливо після того, як польський прем’єр порівняв Богдана Хмельницького з Гітлером.

      Це означало б, що польський прем’єр Матеуш Моравєцький, який порівнює Богдана Хмельницького з Гітлером, мав би проблеми з українським законодавством. Тому що такого роду дії – це посягання на українську репутацію, і за це повинне бути кримінальне переслідування,
      – наголошує Димов.

      Кирило Галушко вважає, що ми не повинні відповідати дзеркально, тому що дивимося на ситуацію дещо в ширшому геополітичному контексті.

      "Якщо ми відповідатимемо дзеркально – зіпсуємо собі репутацію. Так само як зараз польський політикум її собі псує, оскільки ці речі не є демократичними, з історичної точки зору – неадекватними, вони псують стратегічне партнерство Польщі та України, і очевидно – партнерство з європейським політикумом також", – говорить Галушко.

      А Володимир Сергійчук зазначає: це антиісторичний закон, проти правди.

      Але Україна постійно поводить себе з позиції "молодшого брата". Якби ми поводилися з гідністю, починаючи з 24 серпня 1991 року, то цього не було б. І не було б виступів угорців проти закону про освіту, та інших сусідів, бо ми себе б показали твердо, з позиції історичної правди. А так – ми намагалися насамперед догодити полякам. Хотіли бачити поляків адвокатами у Європі. От і отримали,
      – переконаний історик.


      Якщо мовчати, Польща, як і Росія, все відвертіше зазіхатиме на Україну

      Наразі ситуація напружена, і українцям у Польщі справді загрожує небезпека. За словами Димова, питання перебуває в площині Конституційного суду Польщі, який згідно з новою судовою реформою теж фактично політизований окремими політичними силами. Через що в Польщі серйозні проблеми з ЄС. Тому рішення може бути різним. І загроза українцям є.

      "Польська влада, яка обіцяє не допустити неправових інцидентів, не зайде в паб, де будуть українці, або на підприємства, де працюють наші співвітчизники. І українці стануть заручниками такого різкого повороту в сторону ультранаціоналізму польської верхівки. Поляки, які прислухаються до своєї влади, можуть вчинити певні провокації проти українців. Суди, правоохоронна система Польщі, яким дали відмашку боротися з історією, боротимуться з людьми. Якщо вони в історії знаходять ворогів, то це перекидається на пошук ворогів поруч із собою. Звірячий оскал Росії стоятиме за такого роду процесами", – підкреслив Валерій Димов.

      Читайте також: Історична пам'ять і популізм: між Україною і Польщею знову пробігла чорна кішка

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук