Герой завжди знав, що стане військовим
Микола Анацький народився у Бахмуті на Донеччині. Родина героя була максимально проукраїнською й виховувала його патріотом. У матеріалі "Історія окупації і звільнення Донбасу: розповідь добровольця" для 24 каналу Анацький розповідав, що навчався у єдиному українському класі.
Зверніть увагу Монастирський першим доповів Зеленському про вторгнення: чим запам'ятається загиблий міністр
Довоєнний Бахмут був чистим, красивим та перспективним. Містом, у якому хотілося планувати майбутнє. Анацький працював інженером із планування виробництва на меблевій фабриці. Водночас ще зі школи знав, що стане військовим.
В армію Анацького не взяли через травми, які отримав під час занять легкою атлетикою. Однак, почувши відмову, він не засмутився, бо точно знав: стати військовим – його доля. Анацький згадував, що його дідусь був героєм-військовим.
Окупація Донбасу стала "темними віками"
Окупацію Донбасу Анацький називав "темними віками" й порівнював їх з Середньовіччям.
Спершу сепаратистські рухи почалися у Слов'янську. А вже звідти сепаратисти приїхали до Бахмута. Перший етап окупації тривав декілька днів. Тоді ворог захопив державну адміністрацію, збив герб з будівлі, повісив російську ганчірку та поїхав.
Вернулися сеператисти лише через декілька днів. Місто, ніби завмерло. Продукти не привозили, банкомати –розбили. Ювелірні магазини – розграбували. Анацький згадував, що коли заходило сонце, Бахмут помирав.
Періодично було чутно постріли. Місцеві жителі не розуміли, чим усе закінчиться. Будинок Анацького був розташований поблизу військової частини, яку намагалися штурмувати разів зо п'ять. У людей був шок. Надію вселяли тільки жовто-блакитні знаки, які можна було роздивитися на літаках. Тоді Анацький розумів, що ЗСУ – тут, й відчував полегшення.
Найстрашнішим, за спогадами героя, став п'ятий штурм. Тоді військову частину розстрілювали танки, а у будинку – все тремтіло. Анацький пригадує, як сидів на підлозі біля стіни й щоразу після пострілу відчував гарячі хвилі повітря.
І ось це відчуття такого липкого страху, коли ти розумієш, що зараз усе може закінчитися, зовсім усе – а ти нічого не можеш зробити. Я такого страху більше ніколи не відчував і пообіцяв собі, що більше ніколи не відчуватиму,
– зізнався Анацький.
Анацький пішов захищати Донбас як доброволець
Воїни ЗСУ просувалися вперед, звільняючи Донбас від російських окупантів. Анацький ухвалив рішення, що піде захищати свій дім як доброволець. Долучився до батальйону "Донбас". У його лавах було дуже багато місцевих.
Анацький розповідав, що воїни з Донбасу мали особливу мотивацію. Вони воювали за свій дім. Були серед них й ті, кому через російських окупантів вже не було куди повертатися.
Герой згадував, як у той час дякував воїнам з інших областей. Вони знали, що можуть загинути, однак все одно приїхали захищати Донбас.
Перший виїзд був у Дебальцево
Перший виїзд Анацького був у Дебальцево. На той час там вже почалося справжнє пекло. Вибухи та стрілянина не вщухали. Лежали тіла загиблих.
У Дебальцево Анацький пробув декілька днів. Згодом їздив на ротації у Широкіно. Там пережив контузію.
"До мене думка "Все. Кінець" прийшла, коли до нас в окоп прилетіла міна. Я побачив спалах, відчув жар на обличчі, мені вії обпалило. Міна потрапила до стінки окопа. Мене відкинуло, розвернуло і кинуло на нашого снайпера. Наступна міна прилетіла трохи далі і нас землею присипало. Коли повернулася здатність думати, перша думка – "Що я тут роблю?" Потім прийшов до тями, повернулося розуміння, що я тут роблю, все стало на свої місця", – розповідав герой.
Згодом Анацький змінив автомат на фотокамеру. Став офіцером групи інформації та комунікації Національної гвардії України.
Одружився. У березні 2022 року герой став батьком донечки Марічки.
"Мені пощастило. Але деякі не можуть себе у мирному житті знайти та підриваються на гранатах, стріляються. У багатьох психіка сильно руйнується. Особливо у молодих. З війни можна повернутись. Але частково. Частина тебе назавжди залишиться на війні", – згадував Анацький.
Герой загинув в акіакатастрофі у Броварах
18 січня 2023 року Анацький разом з колегами вирушив в одну з гарячих точок в Україні. На борту гелікоптера, який розбився у Броварах, перебували 9 людей. На жаль, всі вони загинули. Цей день – назавжди чорний для історії України.
Команда МВС України у найважчий для країни час залишалася на робочих місцях й наближала перемогу. Вічна пам'ять героям.