У 2010-му Інститут мікробіології і вірусології ім. Заболотного визнав будинок непридатним, ба – навіть смертельно небезпечним для проживання. За 8 років 68 людей померло від спровокованих грибком хвороб. Але інші мешканці досі живуть у зловісній п'ятиповерхівці.
Як вони борються за виживання? Чому від політиків чують лише обіцянки й відмовки? Та кому невигідно, щоб людей переселили? У ситуації розбирались журналісти 24 каналу.
Як все почалося
У колишній чоловічий гуртожиток з 1980-х почали заселяти переважно жінок, які працювали на заводі "Хімволокно". Лєна Яременко розповідає свою історію.
Марія Максимчук (ліворуч) і Лєна Яременко
"З 1986 року я стою в черзі на житло. Пропрацювавши на підприємстві 18 років, отримала кімнату на Мілютенка, 23-А. У 1995-му заселилась, кімнати були дуже мокрі! Але ж подарованій коняці у зуби не дивляться... Робила щороку ремонт, перекисом водню мила стіни, але нічого не допомагало. Рік тому використала препарат на основі хлору, заштукатурила, рідким склом покрила стіни і поклеїла шпалери. У результаті через рік все відпало. Балкон теж рухнув," – каже Лєна.
Читайте також: Чорнобиль: вражаюча історія бабусь, які живуть у зоні відчуження
У гуртожитку блокова система. По 6-8 сімей живуть у блоці з однією кухнею.
Ірина Гладка додає, що її батьки пропрацювали на тому ж заводі 35 років й отримали маленькі комірки (по 14 кв. метрів), уже враженні чорною пліснявою.
У блоці Ірини Гладкої навіть змінили стіни, рятуючись від грибка
За оцінками санітарно-епідеміологічної станції, санітарно-технічний стан будинку є незадовільним.
Як страждають люди
У 2010 році біологи радили зрівняти з землею будинок, а землю вивезти. Як ви думаєте за 8 років ситуація загострилась? Звісно! Дихати немає чим,
– каже голова ініціативної групи будинку Марія Максимчук.
Її чоловік хворий на рак кісткового мозку. Вона багато працює й теж має проблеми зі здоров'ям.
Рівень концентрації токсинів в повітрі будинку перевищує норму в 13 разів
Лише за півроку в цьому будинку померло 14 людей від онкозахворювань, туберкульозу та гепатиту.
"Нещодавно померла онкохвора жінка, в якої при розтині знайшли запалення легень ускладненої форми. 25-річна дівчина теж померла від запалення легень. У півторарічної дитинки нещодавно виявили рак головного мозку, її намагаються врятувати. Ми боїмося, рятуємось, у блоці змінили стіни, але там знову ті ж самі грибки…" – говорить Ірина Гладка з 6-місячною дочкою на руках.
У п'ятиповерхівці нині мешкає три покоління. З 320-ти мешканців – 60 дітей. Вони катаються на роликах, а в їх дихальних шляхах розвиваються хвороби. Навесні ситуація загострюється, бо грибок починає цвісти.
Усі ми маємо астму або проблеми з легенями. Дитина всю зиму була на лікарняному і лежала з запаленням легень. Зараз у нього бронхіальна астма і щось з горлом. Не можуть поставити діагноз,
– каже Лєна Яременко й показує на 8-річного сина.
Для 60 дітей цей будинок – житло
У 2005-му році будинок визнали аварійним. Він просто розсипається.
"Цей дім тріщить по швах. У мене тріщина наскрізь – з кімнати на вулицю. Звертались у всі інстанції, до Кличка, до депутатів. Безрезультатно", – каже Марія Пилипчук.
Окрім того, ціни за комуналку вищі, ніж у повноцінних квартирах, додає Гладка. Говорить, що за три кімнати у гуртожитку платить 5,5 тисяч гривень із субсидією, а її свекруха за повноцінні три кімнати – 1,5 тисяч.
Будинок у 2005 році визнали аварійним
"За що тут платити?! Ми що поливаємо городи чи у нас по 150 ламп у кімнатах висить?!" – дивується Гладка.
Справа в тім, що у гуртожитку на воду, газ та світло – загальний лічильник. Тому й доводиться платити значно більше…
Як вони борються?
Жителі будинку-вбивці постійно звертаються за допомогою до депутатів Київради і Верховної Ради України, влаштовують мітинги й пікети, щоб їх горю зарадили.
У приміщенні знайшли 39 патогенних грибків, які викликають тяжкі хвороби
"На Порошенка тричі вискакували у Биківні, коли він приїздив туди на вшанування жертв політичних репресій. Кілька років поспіль перекриваємо політикам дорогу", – каже Максимчук.
У березні 2016-го їх, нібито, почули. До будинку навідався мер столиці Віталій Кличко – оцінити ситуацію і поспілкуватись з мешканцями.
Безумовно, переселити, – його вердикт.
Почати будівництво нового помешкання мер обіцяв навесні 2017-го.
Втім, тільки у листопаді того ж року Київрада прийняла рішення про будівництво нового житла для мешканців будинку-вбивці.
Розробили детальний план територій. За яким гуртожиток на Мілютенка, 23-А знесуть, а для його мешканців на місці нинішнього паркінгу за адресою Шолома-Алейхема, 5-В зведуть трисекційний 25-поверховий будинок на 390 квартир.
Через те, що гуртожиток не зачиняють, часті гості тут – наркомани
На місці старої "панельки" побудують дві односекційні 25-поверхівки на 350 квартир з підземним паркінгом. Квартири в них отримають мешканці "хрущовок" на Лісовому проспекті 12-А і 12-Б, які теж враженні патогенними грибками. У 2016 році передбачалось, що всі кияни з цих трьох небезпечних будинків переселяться в нові вже за 5 років, а конкретно мешканці будинку на Мілютенка, 23-А – за 9 місяців.
Читайте також: Київрада проголосувала за збереження історичних пам'яток на Поштовій площі
Що заважає реалізувати план?
Конфлікт Київради з власником автостоянки кооперативу "Волгоградський". Хоч у проекті-рішенні йдеться, що для відведення стоянки автівок виділять альтернативну земельну ділянку, яка знаходиться на розі вулиць Братиславської та Шолом-Алейхем.
З каналізацією – постійні проблеми
Однак власник автостоянки Сергій Трубєцкой говорить, мовляв, Київрада йому не виділяла жодної території. Натомість, хоче протиправно забрати законне майно й знищити власність громади.
Це великі ігри Кличка, – коментує ситуацію Трубєцкой.
Він вважає, що автостоянка вкрай потрібна, бо її відсутність унеможливить вільний проїзд швидких. Щоб її зберегти, зібрали близько 2 тисяч підписів мешканців Лісового масиву.
Демонтажу автостоянки бути?
Тяганина триває вже понад рік. У вересні 2017-го власник автостоянки оскаржив рішення Київради через суд. Дата розгляду апеляції – 12 червня цього року.
Основна заминка – перенесення автостоянки. Документи на будівництво – законні. Будівельна організація "Спецжитлофонд" має проект, який пройшов експертизу й тендер. Усі процедури перевіренні, є вся дозвільна документація. Єдине – не можемо зайти на територію автостоянки через спротив власників,
– каже Володимир Шарій – депутат Київради, член постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування.
Ремонти не допомагають
Уже відбувалися спроби “переселити” стоянку примусово. Так, 18 квітня представники КП "Київблагоустрій" почали її демонтаж. Він переріс у бійку з місцевими жителями, які виступають проти забудови. На їхній бік став нардеп Борислав Береза.
"Це вже третя спроба демонтажу стоянки, в якої є всі документи. Є рішення суду на користь стоянки. У КМДА всі документи передані", – повідомив Береза.
Читайте також: Кияни пригрозили "свободівцям" Європейським судом
Натомість начальник управління контролю за благоустроєм КМДА Тарас Панча розповів, що стоянка є тимчасовою спорудою, і всі документи на її знесення у інспекторів і правоохоронців були при собі.
Виходить, депутат разом з місцевими жителями, які не хочуть жертвувати автостоянкою і переїжджати на сусіднє місце, практично блокують будівництво комунального житла для переселення з будинку, в якому неможливо жити?
320 людей мешкають у стінах, що вбивають
Чому не можна виділити для будування житла іншу земельну ділянку, це вже інше питання.
Що далі?
Вочевидь, будуть нові спроби демонтажу і судові розгляди.
Трубєцкой сказав, що навіть якщо програє апеляційний, касаційний і Верховний суди, піде у Європейський суд. Але тяганина буде років 10-15. А в Європі як? Ми маємо право на нормальне здорове життя? Чи влада чекає, доки будинок рухне разом з нами? Постоять, скажуть "амінь" і все на тому?
– бідкається Максимчук.
Зневірені жителі продовжують "смикати" чиновників, бо це єдине, що їм лишається.
"Ми звичайні робочі. Не можемо собі дозволити купити квартиру або найняти дорогого адвоката", – каже Яременко.
Певне, про такий новий будинок мріють дітлахи
"Приїжджали до нас Семенченко і Соболєв. Сказали: що це жах, і тут жити неможливо. Обіцяли щось робити. Всі нам обіцяють допомогти. Але далі діло не йде. На нас лише піаряться", – додає Гладка.
А поки доведені до відчаю люди житимуть і вмиратимуть у вбивчих стінах…