Здавалося, на Площу Слави зібралося усе місто, щоб попрощатися з "Істориком". Його друзі, рідні, вихованці його таборів та їхні батьки, люди, які надихалися його діяльністю. Крик і сльози мами пронизав усю площу та серце кожного, хто прийшов до Павла. Серед людей часто чулися слова: "Не вірю!" А під час похорону на місці розпочалася гроза та сильний дощ. Небо плакало разом з усіма, хто прийшов попрощатися з "Істориком".
До теми Ціна перемоги: в бою з окупантами загинув активіст Павло "Історик" Добротворський
Батьки не могли стримати своїх емоцій через втрату сина / Фото Валентина Поліщук, 24 канал
Друзі з "Поклик Яру" про справу "Історика"
Нам вдалося поспілкуватися із вихованцями ГО "Поклик Яру", яку заснував "Історик" 2 роки тому. Анастасія Ткаченко – подруга Павла та членкиня команди організації.
І хоч я не змогла врятувати його життя, я вірю, що врятую життя інших. І вони зможуть помститися та врятувати нашу землю,
– сказала вона.
Зараз Анастасія в лавах ЗСУ рятує життя поранених бійців. Розповідаючи про "Історика", не може стримати сліз.
"Історик був для мене найдорожчою людиною у світі. Коли я писала, що він – схід сонця мого життя, то це дійсно так. Він показав мені все життя справжнім. Я завдячую тим, ким я є зараз. Коли я приїхала в табір – він відкрив мені очі на життя та погляди. Все завдяки йому. Я загорілася цим. І коли він запропонував створити табір, я навчилася комунікувати з людьми, з батьками дітей. Хоча до цього я була дуже закритою людиною. Я стала інструктором з домедичної допомоги в таборі, і завдяки цьому я зараз на фронті у медичній службі. І хоч я не змогла врятувати його життя, я вірю, що врятую життя інших. І вони зможуть помститися та врятувати нашу землю. Його справа буде продовжуватися. Він в кожному з наших сердець і постійно буде рухати в нас вперед. “Історик” – це унікальна людина, таких більше не буде. Він надихнув мене на життя, свідомість та ідеали, які я маю. Все, що я маю після його загибелі як Героя", – розповіла Анастасія.
"І хоч я не змогла врятувати його життя, я вірю, що врятую життя інших" / Фото Валентина Поліщук, 24 канал
Також друг Павла Тарас Терещенко розповідає:
Історик жив по тих цінностях, які виховував у дітей – побратимство, дисципліна, патріотизм. Він вважав людей по справі побратимами та посестрами, і розділяв з ними все, що мав: як хороше, так і погане. Постійно мав свій режим дня, спав по 5 годин та займався руханкою. І справді довів, що гасло "Воля України або смерть" для нього – не пусті слова. Ціною власного життя.
Побратими Павла з ГО "Поклик Яру" / Фото – Валентина Поліщук, 24 канал
Він втілював все, про що мріяв. Тому й запалював всіх, хто був поруч своїм ентузіазмом,
– розповів друг "Історика".
Побратими та посестри вдячні Павлу за те, що змінив їхнє життя своєю наукою.
"Історик дуже любив планування. Він навчив того, що організація часу – ключ до успіху в будь-якій справі. Може, тому він жив у постійному русі, був дуже зайнятим і все встигав. Також він був чудовим прикладом людини, яка захоплюється своєю справою. І це захоплення було не на словах. Він втілював все, про що мріяв. Тому й запалював усіх, хто був поруч своїм ентузіазмом”, – каже Ірина Жирна.
Побратими Павла з ГО "Поклик Яру" / Фото Валентина Поліщук, 24 канал
"Батьку, мамо, я на 30 хвилин додому, зібрати речі і в Холодний Яр"
Як розповідають друзі, батьки Павла заслуговують окремої поваги за те, що виховали такого сина. Посестра Марія Гусєва поділилася щемливою історією про них.
У своєму заповіті Павло Добротворський написав, що його кредо – "Життя вимагає руху". Саме тому у спадок залишив свій чималий вклад для держави. На жаль, через російських окупантів Україна втрачає своїх найкращих синів. Та друзі запевняють, що вони із честю продовжать справу “Історика”.
"Син – найкраща Людина, яку я знаю." / Фото Валентина Поліщук, 24 канал
"Син – найкраща Людина, яку я знаю." / Фото Валентина Поліщук, 24 канал
Читайте У Києві попрощалися з оборонцем Сєвєродонецька Іваном Чеканюком: ексклюзивний фоторепортаж
Небо плаче за загиблим героєм "Істориком" / Фото Валентина Поліщук, 24 канал
