Більшість коштів із виборчих фондів кандидати витратили на використання ЗМІ. На це було спрямовано 623 млн грн. Загалом кандидати, чиї звіти доступні на сайті ЦВК, витратили 941 млн грн. Тобто на рекламу в ЗМІ було витрачено 66% коштів або кожну другу гривню.
Із доступних звітів найбільший відсоток витрат на рекламу в ЗМІ у Юрія Кармазіна. На використання ЗМІ спрямовано 100% коштів (368 тис. грн). На другому місці Юрій Бойко (84% коштів або 39 млн грн). На третьому – Сергій Тарута (82% коштів або 80 млн грн).
Далі йдуть Василь Журавльов (81% або 279 тис. грн), Володимир Зеленський – на ЗМІ витрачено 74% всіх коштів (64 млн грн), Віктор Бондар – 74% (4 млн грн), Сергій Кривонос – 73% (лише 13 тис. грн), Юлія Тимошенко – 72% (118 млн грн), Руслан Кошулинський – 71% (11 млн грн), Петро Порошенко – 61% (251 млн грн).
Частина кандидатів не вказали жодних витрат за звітний період. Це Олександр Ващенко, Микола Габер, Олександр Данилюк, Роман Насіров, Руслан Ригованов, Олександр Соловйов.
Звіти охоплюють період витрат із відкриття виборчого фонду до 18 березня 2019 року. На сайті ЦВК поки що відсутні звіти Геннадія Балашова, Олександра Вілкула, Дмитра Гнапа, Анатолія Гриценка, Дмитра Добродомова, Віктора Кривенка, Олега Ляшка, Євгенія Мураєва, Валентина Наливайченка, Володимира Петрова. Звіти інших кандидатів доступні.
Про "чистоту" президентської виборчої кампанії говоримо з очільником Комітету виборців України (КВУ) Олексієм Кошелєм.
Олексій Кошель
Пане Олексію, хто з кандидатів за вашими спостереженнями найбільше витратився на різного роду рекламу?
Якщо говорити про лідерів у зовнішній рекламі (борди тощо), то це Петро Порошенко, Юлія Тимошенко і політична партія Сергія Тарути. Втім, варто зауважити, що зовнішня реклама складає досить невеликий відсоток коштів, які витрачаються загалом на агітаційну кампанію. До прикладу, становить 6 тисяч гривень на місяць. В Києві це вдвічі більше, в регіонах в двічі менше, але в середньому так. Але якщо порівняти з секундою ефірного часу в найбільш рейтинговий період, скажімо на каналі "Україна" це також 6 тисяч гривень. Це я до того, що телевізійна реклама і зовнішня – це неспівмірні витрати.
Хто з кандидатів "відмітився" джинсою?
Ми не проводили окремого дослідження, але за даними наших спостерігачів в регіонах ми можемо говорити, що джинса як явище нікуди не зникла. Вона присутня як на національних каналах та інтернет-ресурсах, так і в регіональних ЗМІ. Джинса стала частиною передвиборчої кампанії і на превеликий жаль її дуже скромно називають словом "джинса". А тут йдеться про достатньо серйозний виборчий злочин, тобто витрачання коштів з поза меж виборчих фондів кандидатів. Ці кошти ніяк не обліковуються, а це ознака того, що "чорна" готівка, як і раніше досить активно використовується на виборах.
Якщо раніше ми бачили замовні матеріали в центральних і регіональних ЗМІ, то наразі величезна кількість коштів поза межами виборчого фонду використовується в соціальних мережах. Тобто, зараз спостерігається така тенденція, що насамперед чорний піар перейшов в мережу інтернет.
Експерти часто говорять, що соціальні мережі менш ефективні і роль телеканалів є визначальною. Так, з цим можна погоджуватися, але я хочу наголосити, що окремі групи в соціальних мережах, які власне були створені для того, щоб поширювати негативну інформацію про тих чи інших кандидатів, інколи нараховують до трьохсот тисяч користувачів. І навіть якщо припустити, що частина з них боти, то в будь-якому разі кількість учасників такої групи дорівнює кількості виборців середнього обласного центру.
Як за вашими спостереженнями в ході цієї виборчої кампанії використовувався адмінресурс і чи можна вважати так званий Томос-тур грою на межі фолу?
На превеликий жаль, всі дії, які відбувалися до офіційної реєстрації кандидата, не можна оцінювати в площині чинного законодавства. Я наголошую на слові "на жаль", тому що ми скажімо пропонували внести зміни до виборчого законодавства і передбачити норму, яка існує, наприклад в грузинському законодавстві. Мова про те, що кандидат за півроку до офіційного старту виборчої кампанії подає до Центрвиборчкому заяву про наміри, після чого на нього поширюються норми чинного законодавства. В разі введення цієї норми, ми не побачили б і раннього фальстарту виборів, і повноцінного ведення виборчої кампанії за півроку до виборів.
А зараз, на жаль, всі дії, які стосувалися дій чинного президента та інших кандидатів дуже важко оцінювати в рамках чинного законодавства. Відповідно до наших звітів за січень і лютий, ми справді фіксували факти адміністративного ресурсу. Коли, приміром, голова райдержадміністрації займався агітацією за кандидата, коли на офіційних сайтах РДА поширювалися інформаційні повідомлення, які можна сприймати як виборчу агітацію і так далі. Але масштаби адмінресурсу неспівмірні з тим, що ми бачили раніше.
Конкретизуйте.
Якщо десять років тому ми говорили, що адмінресурс – це централізована робота медиків, освітян, представників судової гілки влади, то зараз адмінресурс спостерігається на рівні місцевого самоврядування. Тобто, вертикаль влади не працює, а більше працює вертикаль місцевого самоврядування, яка може підігрувати тому чи іншому кандидату в президенти. До прикладу, реалізовувати програми доплат для тих чи інших категорій виборців, що може сприйматися виборцями як діяльність одного з кандидатів у президенти.
Але дуже важливо, що зараз адмінресурс розпорошений. Наприклад, влітку 2018-го ми аналізували, які політичні сили представляють обласні ради. В результаті ми побачили, що в 15-ти облрадах математичну більшість складають представники опозиційних політичних сил. Я думаю, що в місцевих радах приблизно така ж сама картина. А чим більше розпорошений адміністративний ресурс, тим менш дієвим він може бути на підтримку того чи іншого кандидата.
Чого не мають права робити кандидати безпосередньо у день виборів і у "день тиші"?
Порушення виборчого законодавства в "день тиші" стало типовою практикою. Я пригадаю 2014 рік, коли п'ять політичних партій агітували в "день тиші". До прикладу, вони розміщували свої борди, які візуально були схожі на агітаційні. Але штаби кандидатів відчували себе героями і заявляли, що в цьому не має жодного порушення законодавства.
Втім, ми вважаємо це, м'яко кажучи, негарною поведінкою, тому що кандидат в президенти має демонструвати повагу до закону, а не те, як його штаб обходить ті чи інші юридичні норми. Факти, які я навів, складно довести в межах чинного законодавства. Адміністративна відповідальність для низки кандидатів буде незначною і радше символічною.
Наразі ми спостерігаємо "конкуренцію" соціологів. Як гадаєте, чи варто очікувати дербі навколо екзит-полів і як наслідок – перипетії з визнанням/невизнанням результатів голосування?
Я б не став говорити про боротьбу соціологів. Але є дуже значні маніпуляції на етапі подання цієї інформації. До прикладу, особисто я, вмикаючи радіостанції, неодноразово чув про те, що соціологи подають рейтинги кандидатів різниця в рейтингах яких 1-2% і при цьому забувають зазначити, що похибка становить 1,5-2 відсотка.
Або, скажімо, кандидат, який програє своєму опоненту, але окремі ЗМІ (очевидно, йдеться про замовні сюжети) подають інформацію у дещо викривленому стані. Інколи ми бачимо абсурдні повідомлення, коли було опитано 2 тисячі респондентів, а новину формулюють так: "В регіонах західної України перемагає такий-то кандидат". Це не те, що некоректне подання соціологічних опитувань, це відверта маніпуляція.
Щодо екзит-полів. В день виборів буде проведено екзит-пол консорціуму відомих соціологічних організацій, і я думаю, саме на нього варто орієнтуватися. Також варто орієнтуватися на ті організації, які мають ім'я на ринку і працюють довгий час. І різниця між цими опитуваннями, гадаю, традиційно буде в межах похибки.
Також хочу нагадати, що результати екзит-полів для нас слугують певним критерієм того, наскільки чесно відбувався процес підрахунку голосів. Ми пам'ятаємо, що одна із причин революції 2004 року була такою, що результати екзит-полів суттєво відрізнялися від результатів виборів.
В усьому світі екзит-пол – це комерційний продукт, який проводиться телеканалами для того, щоб подати цікаву і рейтингову інформацію для своїх глядачів. Але також він може слугувати механізмом для того, щоб громадяни могли пересвідчуватися, наскільки законно відбувався процес підрахунку голосів.
Читайте також: Вибори президента України-2019: прогноз букмекерів