Для України 8 березня – нав'язане совєцькою ідеологією псевдосвято. Не маю нічого проти цього дня, але бентежить його трактування. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Зауважте Три роки повномасштабної війни: буду говорити неприємні речі

8 березня 1857 року жінки Нью-Йорка виступили за власні права. Вони хотіли бути на рівних із чоловіками в усіх сенсах, зокрема в умовах оплати праці. Жінок розігнали за демонстрацію, але саме ця дата започаткувала Міжнародний день боротьби за права жінок. Саме боротьбу за жіночі права відзначають 8 березня, а не красу, весну чи "слабку стать". Акценти тут важливі.

Чому 25 лютого?

По-перше, сьогодні хочеться наголосити на особливості української жінки. Її доля непересічна та складна. І вона вартує того, аби її боротьбу відзначали в особливий для України день.

Саме 25 лютого народилася одна з найбільш видатних наших співвітчизниць – Леся Українка. Тому у 2023 році Верховна Рада створила законопроєкт про скасування 8 Березня, 1 та 9 травня і запровадження українських альтернатив, серед яких День української жінки. Законопроєкт все ще не став законом (через очевидно інші пріоритети), але вірю, що ми неодмінно досягнемо цього.

І це насправді не нова дата для нас. Перебуваючи в еміграції, українська діаспора започаткувала це свято ще в 50-х роках минулого століття. Особливо сильним ядром були наші люди в Північній Америці, для яких важливо було зберегти традиції та Україну в собі. І саме діаспоряни були сподвижниками того, аби відзначити цей день 25 лютого.

Окрім Лесі Українки, є й інші видатні жінки, що пов'язані саме з лютим. У цьому місяці народилися:

  • Гандзя Дмитерко – військова жіночої чоти Січового Стрілецтва;
  • Дарія Гусяк – діячка ОУН-УПА, особиста зв'язкова Романа Шухевича.

Читайте також Як звичайні люди виявилися сильнішими за всю військову машину Росії

У лютому відійшли у вічність:

  • Олена Антонів – патріотка й правозахисниця, лікарка й членкиня Клубу творчої молоді;
  • Марія Лаврів – членкиня ОУН, активна учасниця національно-визвольного руху, замордована;
  • Ольга Басараб – громадська діячка Галичини початку XX століття;
  • розстріляна в Бабиному Яру поетеса Олена Теліга.

Чому це важливо зробити зараз?

Сучасний контекст лише посилює важливість української жінки та гідне її відзначення. Українські жінки гинуть на війну за свободу своєї країни. Ірина Цибух, Валентина Пушич, Сабіна Галицька, Катерина Ступницька – імена героїнь сучасної російсько-української війни. Вони пішли боронити свою країну і віддали за неї життя. І вони точно варті того, аби мати свій день для відзнаки саме української жінки.

До всього, саме під час великої війни в нас зріс запит на пізнання самих себе. На пізнання власної історії, культури, наших героїв та героїнь. Саме зараз найкращий час, аби зафіксувати в календарі героїзм української жінки, її боротьбу та незламність.

Створення такого дня на законодавчому рівні, порушення цього питання публічно змусить тисячі українців дізнатися більше про історію цього дня та наших видатних співвітчизниць.

25 лютого поки що має неофіційний характер, але сильну історичну тяглість. Колись наші люди могли лише далеко від Батьківщини проводити цей день, як особливий, тому що Радянський Союз точно не схвалив би такої ідеї, а ініціаторів могли б позбавити свободи за прояв націоналізму. Сьогодні Україна незалежна і в праві самостійно вирішувати, які дні робити визначними. День української жінки має стати таким на офіційному рівні.