Мільйони глядачів, які в прямому ефірі спостерігали за запуском, не одразу зрозуміли, що трапилося. Дехто з присутніх на космодромі почав аплодувати, гадаючи, що це від'єднались прискорювачі.
Вибуху як такого не було. Човник почав руйнуватися в повітрі через технічну несправність, що виникла на старті. Після цього деякі космонавти залишались при свідомості, про що свідчать увімкнені персональні прибори подачі повітря.
Однак, падіння з 20-тикілометрової висоти на швидкості більше 300 кілометрів на годину всі семеро членів екіпажу не пережили. Серед них — учителька Кріста Маколіф, яка виграла загальнонаціональний конкурс на право польоту в космос, організований Рональдом Рейганом. Уламки шатла впали в Атлантичний океан.
Шансів врятуватися в команди просто не було. Корабель не обладнали рятувальною системою. Вона з'явилася лише в кораблях наступного покоління, однак, навіть вона не могла б забезпечити виживання екіпажу в подібній ситуації.
Окрім загибелі космонавтів, збитки були колосальними — близько 8 мільярдів доларів. З них три мільярди — вартість самого човника. До слова, "Челленджер" здійснив 9 успішних польотів, під час яких провів 69 діб у космосі.
Головною причиною катастрофи назвали корпоративну культуру НАСА. Розслідування засвідчило, що керівництво знало про потенційно небезпечні дефекти, однак, належної уваги їм не приділило.
Крім того, запуск здійснювався за занадто низької температури повітря. Після катастрофи "Челленджера" програму шатлів згорнули. Польоти відновили лише в 1988 році із запуском шатла "Дискавері".