Усі події заслуговують на спокійне осмислення: знакові речі, які проливають світло на характер влади у найближчому майбутньому, і такі, що минуть, мов сезонна застуда.

Мине, як і не було

Після перипетій попереднього тижня мені стало очевидно, що ситуація зі свободами, реформами покращуватися не буде.

За 1-2 роки ми забудемо епатажні вар’ятські витівки Саакашвілі, який зникне мов роса на сонці за океаном. Він залишить нам хіба що книгу мемуарів про боротьбу з українською мафією і всі наші комплексні невирішені проблеми.

Писатиме, що ця мафія ледь не довела його до самогубства на даху. Буде й там і про нас – українців, в яких він, вочевидь, розчарувався, та поки він тут, говорити йому про це не пасує.

Корабель екс-президента Грузії вже наштовхнувся на айсберг, радше не через нашу пасивність, а через незнання капітаном броду.

Найрозумніші пасажири вже застрибнули в рятувальні шлюпки і на всі жили перебирають веслами. Та більшість – темпераментно смакує шампанським.

Після Саакашвілі буде штиль і дезорієнтація молодих політиків, адже може хтось й підсміювався з нього потайки, але падіння політичного велетня настрою всім не додасть.

Помститися за будь-яку ціну

Безпорадність силовиків на вуличних акціях у підтримку Саакашвілі, влада прагнула чимось компенсувати. Треба було будь-яким чином притиснути антикорупційне середовище, де Саакашвілі мав найбільше симпатиків. Але тепер це можна було зробити лише у парламенті.

Важливо відзначити, що частина людей, які вийшли на підтримку екс-президента Грузії не підтримує його особисто. Їх радше обурює ставлення влади до надокучливого конкурента.

Такі люди виходили з дуже простої думки: "Якщо влада дозволяє собі чинити беззаконня щодо нього, то що вона зробить, коли прийде моя черга"?

Але, як влада могла помститися у парламенті? Перегнувши всі карти у руках, довелося лізти у рукав: згадувати, що в Антикорупційному комітеті "Народний Фронт" і "БПП" мають сяку-таку більшість і можуть ініціювати зняття голови комітету Єгора Соболєва, бодай формально.

А ще вони можуть прийняти зрадний законопроект, який зламає хиткі правила гри між владою і НАБУ. Законопроект надасть право простою більшістю знімати директора НАБУ і керівника САП Холодницького, що поставить ці органи у пряму залежність від волі президента. Ось, це вже відповідь сильної влади.

Якщо мета виправдовує засоби, хіба потрібно дотримуватися закону про регламент? У владних коридорах вважають, що "ні". Тому Соболєва зняли всупереч всім нормам за менше, ніж 24 години.

Тут є один цікавий момент. Виглядало так, що це рішення приймалося поспіхом. Збиралися полякати, але не знімати.

Втомлений і більш схильний до відвертостей депутат від БПП однозначно натякав у неформальній бесіді, що Єгора хочуть "тримати у тонусі", щоб не розслаблявся.

Читайте також: Українська влада втратила страх, – експерт

Реальних кандидатів, як-от Ігор Попов з "Радикальної партії", серйозно не обговорювалися. Він запевняв, що таких людей, які горять працювати у комітеті на посаді голови, практично немає. Однак, пообіді наступного дня парламент дав понад 250 голосів за звільнення голови комітету.

Законопроект, що мав би поставити завершальну крапку у боротьбі з антикорупціонерами вдалося відбити завдяки з гнівними листами до влади ледь не з усіх міжнародних організацій, які пов’язані з Україною. Тому другу ініціативу із законороекту поки поклали під сукно.

Вбити до виборів

Антикорупційне бюро впритул підібралося до Авакова (рюкзаки Авакова) і Кононенка (Завод "Кузня на Рибальському"). В обох випадках йдеться про обдурення держави на мільйони гривень.

У владі вирішили, що це межа, за яку детективам йти заборонено. Тепер влада, де багато людей з поняттями 90-х, має накреслити антикорупціонерам межі, ба більше, відповісти. За філософією таких людей, лише слабаки відбиваються. Тому підготували контрнаступ.

Протистояння між НАБУ з одного боку та ГПУ і СБУ – ситуація, хоч ненормальна, але для нас вже звична. Однак на минулому тижні генпрокурор Юрій Луценко перейшов межу зі свого боку.

Він розсекретив особисті дані щодо агента Катерини та інших. За неофіційною інформацією, після обшуків на конспіративних квартирах НАБУ, слідчі ГПУ знайшли дані всіх детективів НАБУ під прикриттям і багато чого ще потрапило в їхні руки. Таким чином розваливши всю агентурну роботу антикорупційного органу.

Та маховик владної вендетти лише набирав обертів. Нестримне бажання продемонструвати силу тут і зараз впиралося у народні маси, як у випадку із Саакашвілі.

Розгублені СБУшники на Трьохсвятительській у заблокованому бусі – це ганьба для спецслужби і маленька перемога тих людей, які беззаконням відповідали на несправедливість. Вчергове в нашій країні.

Ніхто у владі серйозно не боїться НАБУ. Без Антикорупційного суду воно нікому не страшне. Проведена псевдореформа у Верховному суді ще один запобіжник, як масним політикам вищої ліги не потрапити до тюрми.

Водночас НАБУ може сплутати карти під час президентської кампанії. Антикорупційні маски-шоу, наприклад, із затриманням заступників Адміністрації Президента понищать опіум, який старанно вирощує президент для народу. Аби перемогти, президенту потрібен довгий і старанний розбіг по складній траекторії. Якщо раптом виникнуть бар’єри?

Читайте також: Розенблат подав на НАБУ і САП до суду

Тому зараз проти НАБУ працює все. Дивно, що у воюючій країні працівники СБУ прослуховують своїх колег і вламуються з прокурорами на їхні конспіративні квартири, замість використання ресурсів у боротьбі з російською агентурою.

Проти НАБУ використовують тактику обвішування судовими позовами, бюрократичними запитами, аби створювати перешкоди і психологічний тиск.

Побачити 2019

Цього тижня влада проявила себе найгіршим чином для себе. Розсіяні всі ілюзії з приводу демократичності боротьби на президентських перегонах у 2019 році.

Це буде – хитрий асфальтний каток, який закатуватиме вибірково найбільш небезпечних конкурентів ще до початку передвиборчої кампанії.

Ця влада гратиме максимально брутально для самозбереження. На кону їхня особиста свобода, бо у разі програшу доведеться відповідати на низку неприємних і пекучих питань.