Ядерна зброя може бути гарантією безпеки України: інтерв'ю Анатолія Амеліна про енергетичне перемир'я та підступність росіян

Виконавчий директор і співзасновник аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолій Амелін в ефірі 24 Каналу прокоментував головні теми тижня – енергетичне перемир'я, удари України по російській енергетичній та логістичній інфраструктурі, перспективи переговорів і можливий сценарій ескалації проти Європи після зими.

На думку експерта,  у разі припинення вогню без жорстких гарантій безпеки війна буде лише тимчасово заморожена, а Росія за 1 – 2 роки може знову спробувати атакувати не лише Україну, але й інші країни Європи.

Текстову версію розмови Анатолія Амеліна з журналісткою Дариною Труновою – читайте на 24 Каналі.

Що таке енергетичне перемир'я і кому воно вигідне

Трамп запропонував енергетичне перемир’я. Росіянам нібито ідея сподобалась. Щоправда, вони досі обстрілюють нашу енергетику. Так само Лавров сьогодні заявляє, що нібито вони ніколи не затягували мирні переговори. Але цього року хочеться зрозуміти, кому більш вигідне енергетичне перемир’я – нам чи росіянам?

Найбільшу вигоду від енергетичного перемир'я може отримати Трамп, тому що в Америці йде виборча кампанія, в листопаді будуть вибори.

Через ситуацію на Близькому Сході ціни дуже виросли, а для американських виборців питання вартості нафтопродуктів дуже важливе.

Це чутливе питання, яке впливає на те, як вони голосують. Тому перший бенефіціар – це Трамп.

Простий та переконливий графік, який пояснює риторику Трампа / Інфографіка – EIA

Що стосується України та Росії – Україні це вигідно, тому що нам не хочеться втрачати нашу енергетику. Ми розуміємо, куди будуть бити. Звісно, ми готові й підготувалися, хтось каже – краще, ніж минулого року. Але не можна бути готовим до сотень балістичних ударів, коли в тебе немає антибалістики.

Росії це також вигідно, тому що завдяки українським силам оборони вона вже сьогодні перебуває в дефіциті. Нафтогазові доходи забезпечували десь 30% надходжень бюджету, а нафтоперероблення – це кров економіки.

Черги на заправках і в соцмережах показують, що ситуація в Росії не дуже добра. Востаннє, коли я рахував, в них працювало десь 65% потужностей. Завдання – зробити так, щоб працювали не більше ніж 40 – 45%. Це призведе до колапсу російської економіки, але, на жаль, не до зупинки військової кампанії проти України.

Чому? Бо Росія залишатиме всі регіони в дефіциті. Більше страждатимуть регіони та прості громадяни, а армія і Москва будуть забезпечені. Як у старому анекдоті: "Батько, ти тепер будеш менше пити? – Ні, синку, ти будеш менше їсти". Це і є ставлення Москви до всіх регіонів Росії.

Путін війну не зупинить. У них також є вибори – в Думу ці вихідні. До виборів, думаю, вони можуть ескалувати, але з іншого боку вони дуже не зацікавлені, щоб Україна била по їхній території, бо це швидко розходиться по соцмережах і впливає на настрої громадян. Після виборів вони продовжуватимуть тиснути, щоб Україна прийняла їхню позицію щодо перемовин: відмова від Донбасу, скорочення армії, відмова від НАТО та інші речі, які для нас неприйнятні.

Чи загрожує зараз росіянам дефіцит пального, який ми вже спостерігаємо? Талони, стрибки цін – чи це, як в анекдоті, де Путін затягуватиме росіянам пояси, а вони терпітимуть і нічого не робитимуть?

Потяги використовують мазут, літаки – керосин, автівки – бензин. Тому логістика буде страждати. Наше завдання – зробити так, щоб у Росії працювало не більше ніж 40 – 45% перероблення, а взагалі, щоб вона не працювала.

Вони вже почали імпортувати нафтопродукти з Китаю, Індії та Білорусі. І це показник того, що вони не самодостатні.

Погана новина для них – вони вчаться дуже швидко ремонтувати. Частина обладнання, яке було імпортоване, потребує часу, щоб вигадати компоненти, але вони намагаються робити це самі. А поки ми чекаємо і не добиваємо їхні нафтопереробні потужності, вони відновлюють їх.

Наше завдання – не зупинятися і найближчий місяць зробити так, щоб у Росії не було нафтоперероблення.

Тоді стане армія, стануть літаки, стане вся логістика. Росія велика країна, але всі ці болісні точки нам відомі. Уже почали бити й по критичній газовій інфраструктурі. Треба зробити так, щоб Росія не могла не тільки вести економіку далі, а взагалі фінансувати цю війну.

Інтерв'ю Анатолія Амеліна – дивіться відео:

Українська балістика, цілі в Москві та колапс російської системи

Якщо найближчим часом, як обіцяють виробники Fire Point, у нас з'явиться балістика і вона полетить на Російську Федерацію, то нам, я так розумію, треба бити не по енергетиці, а по нафтопереробних заводах. Коли з'явиться ця балістика, чи може вона змінити ситуацію в Росії, на полі бою, у мирних переговорах і здатність Путіна вести війну?

Я б коментував появу балістики вже після того, як ми будемо ефективно її використовувати. Але якщо моделювати, то Росія має свою систему ППО – [системи] С-300, С-400, – але з балістикою вони теж справляються дуже недобре. Ми бачили, що використання російських систем ППО на Близькому Сході або в Пакистані не показало ефективності.

Перше – це відкриття неба для українських балістичних ракет. Друге – удари по центрах прийняття рішень. Москва, аеропорти, важливі логістичні об’єкти мають бути першою ціллю, яка покаже, що вся територія Росії, а Москва як центр, який вони найбільше захищають, не захищені.

Росіяни дуже залежні від інформаційного поля і від так званого царя – людини, яка за них вирішує все. І коли вони побачать, що Москва десакралізована, що Москва не захищена, а їхні лідери, перепрошую, сіли в калюжу, це буде ознакою того, що влада нелегітимна і її вже треба змінювати. Тому Москва, аеропорти, нафтоперероблення, заводи, які виробляють військову електроніку та продукцію, – це перші цілі. Але перелік цілей набагато більший.

Чи еліти будуть змушувати Путіна погодитися на зупинку або закінчення війни? Чи все-таки росіяни вийдуть на вулиці? Наприклад, якщо прилетить у ТЕЦ Москви або аеропорт Москви, це трохи збунтує народ чи навряд?

Соціологія, з якою ми працюємо, – це соціологія, отримана всередині Росії. І за нею люди готові терпіти скільки завгодно.

Але хочу нагадати: здається, цими вихідними в Донецьку будуть перші шахтарські страйки, тому що шахтарі на шахтах на окупованій території, які не працюють і де тільки відкачують воду, не бачили зарплату 3 – 5 місяців.

Шахтарі ми пам'ятаємо – вони навіть в Україні свого часу призвели до зміни уряду (а в 1991-му масово підтримали Незалежність України – 24 Канал). Тому, думаю, з окупованих територій можуть початися страйки, а далі що буде – незрозуміло. Пам'ятаєте: "русский бунт, бессмысленный и беспощадный". Якщо в українців Майдан, наша революція, має мету, то в Росії це буде просто бунт, який ніхто не може спланувати.

Влада це розуміє. Вони запустили Max, інші системи моніторингу мереж, настроїв людей. Усіх, хто хоча б трохи може привертати до себе увагу і бути інфлюенсером, або заарештували, або взяли на зарплату, або шантажують. Вони з цим працюють. Тому бунт, якщо буде, буде несистемним, але всеосяжним. А до чого це призведе – ніхто не знає.

Останнім часом російські воєнкори почали спростовувати брехню Путіна. Днями Калашников, один із пропагандистів, говорив про те, що як це так, Білецький записав відео у Святогірську, а Путін каже, що Святогірськ уже російський. І тут ми бачимо, що сьогодні Білецький записує відео про контрнаступ на Донеччині, звільнені деокуповані території. Генштаб звітує про 1,5 мільйона втрат росіян, а в ГУР припускають, що ресурси Росії для війни можуть вичерпатися до 2028 року.

Коли картинка так званих воєнних перемог сиплеться, до чого це далі призводить? Чи впливає це на настрої російських військових?

Північна Корея – це приклад для Росії. Здається, Сурков (політехнолог, колишній заступник очільника Адміністрації президента РФ – 24 Канал) навіть наводив той формат, де вони хочуть зробити з Росією щось на кшталт Північної Кореї, яка живе у своєму світі за своїми правилами. Вони, здається, зробили відео про те, що Північна Корея виграла чемпіонат світу з футболу, хоча навіть не брала в ньому участі. Так само й Росія, з урахуванням фейків і штучного інтелекту, малюватиме картинки для внутрішньої аудиторії, щоб підтримувати цей образ.

"Воєнкори", які дають іншу інформацію, напевно, щось із ними зроблять, як уже робили з іншими. Але Путін уже розуміє, що війну не виграти, тому намагається підіймати ставки й працює на те, щоб утримати електоральну підтримку. Будуть робити будь-які фейки, але факт є фактом: у них починається колапс в економіці.

Офіційну статистику Росії прошу не читати. Інфляція, якщо порівнювати продуктовий кошик рік до року, вже сягає 18 – 20%, а не 7%, як рапортує Центральний банк Росії. Кредити майже не беруть, банкрутства сильно зросли. Економіка вже починає сипатися. Те, що відбувається на нафтовому ринку, створює проблеми з логістикою, це впливає на вартість кінцевих продуктів, посилює інфляцію, впливає на споживчий настрій і так далі.

Коли ГУР каже, що в них ресурсів до 2028 року, – це за умови, що зберігатиметься висока ціна на нафту і ті надходження бюджету, які є зараз. Якщо ми приберемо велику частину нафтопереробних заводів, а це великі конструкції, де є перероблення, зберігання і так далі, то дронами не можна одразу завод зруйнувати. Якщо бити балістикою, буде ефективніший результат і вони не встигатимуть відновлюватися.

Треба продовжувати робити те, що робимо. Це впливатиме на зменшення доходів бюджету. Якщо йти по тому плану, який я проговорив, то до 2028 року вони не дотягнуть.

Максимум грошей у них буде до середини 2027 року. Плюс у них є Фонд національного добробуту, який майже вичерпаний. Є ще активи, але вони здебільшого в юанях і рупіях, які не є для них вільно конвертованими. Росія дуже активно продає золото, щоб мати хоч якусь валюту. До того ж вони друкують гроші, бо власних грошей у бюджеті вже не вистачає: за перший квартал вони вичерпали всі резерви дефіциту бюджету, закладені в бюджет. Зараз дефіцит уже рекордний.

Дефіцит бюджету Росії, ціни на нафту і сценарії до 2027 – 2028 років

Хотіла озвучити цифру щодо дефіциту бюджету. Писали, що 6 трильйонів рублів за перші вісім місяців, і останній місяць, здається, за серпень нібито був найбільший місячний профіцит бюджету за рік. І це при тому, що ціни на нафту залишаються високими. Якщо ціни на нафту змінюватимуться, якщо буде розв'язано питання війни в Ірані, тоді скільки зможе Росія протягнути? Чи дотягне вона навіть до 2027 року?

Ми зараз обговорюємо сценарне моделювання, де сценаріїв може бути багато. Вони залежать від факторів, які на них впливають: вартість нафти, доступність нафтопродуктів, підтримка України з боку європейців та американців, підтримка Китаєм Росії.

З одного боку, Китаю сильна Росія не потрібна. Вони мають дисконт на нафту, яку купують. Вони зробили Росію, не основним, але великим ринком збуту і головним економічним партнером Росії. Тобто Росія сьогодні залежна від Китаю. І Китай не дуже хоче, щоб Росія програла, але й виграш Росії йому також не дуже потрібний. Тому факторів багато.

Трамп зацікавлений, щоб республіканці виграли вибори, а для цього треба нижча ціна на нафту. Для цього треба якось стабілізувати ситуацію на Близькому Сході, але це неможливо: окрім Ірану, зараз уже проблеми у Саудівської Аравії, яка має обмеження на експорт нафти, і в інших країн.

Тому Трамп запустив ланцюжок подій, який сьогодні не створює можливості для зменшення цін на нафту. Це означає, що Росія додатково заробляє на високих цінах, попри дисконт на Urals. Сьогодні ціна вища, ніж вони закладали в бюджет.

Тобто факторів дуже багато. Головне, що ми можемо і маємо робити, – вибивати їхню енергетику, вибивати логістику і робити так, щоб Росія дійсно стала Північною Кореєю.

Чи мають сенс переговори та "мирні ініціативи"

Але якщо повернутися до енергетичного перемир'я, ми бачимо активізацію дипломатичних зусиль або їхню видимість. Чи мають ці так звані мирні переговори взагалі сенс? Чи це лише видимість для Трампа, щоб виграти вибори? І чи дійсно Україні вигідно зараз уже закінчити війну і піти бодай на якесь перемир’я? Чи росіяни теж підвищують ставки перед виборами в себе і в США? Чи цей трек рухатиметься після зими?

Перемир'я вигідне Україні, але не вигідне Путіну.

Навіть для російської економіки це вигідно, тому що якщо ми заходимо в формат припинення війни не на тих принципах, які Путін озвучив своєму електорату, то він виглядає слабким лідером. І це, можна сказати, початок його кінця.

Йому особисто не вигідно закінчувати цю війну. Йому потрібні підвищення ставок і ескалація, щоб підтримувати електоральну підтримку в країні.

Саме перемир'я війну не закінчить. Ця війна екзистенційна. Якщо подивитися на всі їхні військові кампанії, вони були потрібні Путіну для підтримки рейтингу. Жодного успішного треку – ані захоплення територій, ані якоїсь держави – не було.

Абхазія, Придністров'я, так звані "ДНР" і "ЛНР", Крим – усе це дотаційні та проблемні території. Це не інструмент підвищення добробуту громадян чи економіки. Це інструмент продовження влади Путіна.

Якщо буде перемир'я, це буде дуже тимчасова історія. Після миру в Україні почнеться електоральний процес: вибори президента, парламенту тощо. Це означає "всі проти всіх", зменшення обсягів зовнішньої підтримки, фінансування армії та закупівель військового обладнання, а також внутрішні сварки.

Росія після підписання миру ще два роки не зупинятиме свою військову машину. Вона продовжуватиме виробляти балістичні та крилаті ракети, іншу зброю, дрони. І кудись це треба буде дівати.

Зараз вони тестують небо європейських країн: дедалі більше дронів залітає або падає. Далі, напевно, зараз обговорюють Молдову. Може бути Латвія – через велику кількість російськомовного населення, у форматі кримського сценарію із "зеленими чоловічками". І ніхто не каже, що Україна також через рік-два після перемир’я не може стати новою жертвою, коли в нас будуть внутрішні сварки й не буде єдності.

Вони також можуть знову запустити сотні балістичних ракет, зібрати армію і спробувати взяти під контроль велику частину України разом із Києвом. Для них це важливіше. Росія – це штучна назва, вони не мають стосунку до історичної Русі, як і російська мова – це компіляція різних мовних груп. Історія Київської Русі – це історія Києва, до якої вони не мають жодного відношення.

Поки вони не контролюють територію, де виникла історія Русі, в них немає підґрунтя. І, як казав Зеленський, Росія без України – не імперія. Питання перемир'я – це тимчасове питання, після якого буде продовження війни. Ця війна закінчиться тільки з припиненням існування однієї з двох країн: або Росії, або України. Поки існують ці дві країни, питання агресії та спроб контролювати або знищити Україну залишатимуться.

Які гарантії безпеки реально потрібні Україні

Ви говорили про гарантії безпеки, які ми мали б отримати в разі закінчення війни. Але Путін і росіяни постійно кажуть, що вони не потерплять іноземних військ на нашій території. Чи це взагалі їхня справа – казати, що має відбуватися на нашій території? Чи нададуть нам партнери таку допомогу, як у випадку Південної Кореї?

Питання в тому, на яких умовах ми можемо закінчувати цю війну. Це мають бути гарантії безпеки не на папері. Нагадаю, у нас уже були Будапештський меморандум і інші домовленості.

Нам потрібні стовідсоткові залізобетонні гарантії, за яких напад на Україну буде коштувати дорожче, ніж ненапад. Це має бути або розміщення ядерної зброї, або створення своєї ядерної зброї, розміщення іноземних контингентів, повне закриття неба від балістики, ракет і дронів, з урахуванням українських технологій. І тільки після цього, можливо, можна буде щось підписувати. Але поки існує Росія, вона буде намагатися зробити все, щоб Україна припинила своє існування як незалежна країна.

А якщо цього не буде, то перемир'я не має сенсу?

Так, тому що нас будуть убивати далі. Нам треба працювати самим і використовувати балістику, антибалістику, нове покоління протиракетної та протидронової оборони, робити кілька ешелонів захисту по периметру України й бути сильнішими, ніж будь-яка інша армія Європи.

Чи готові європейці далі нас підтримувати грошима і зброєю? Росія ескалює, все частіше залітають російські дрони. Ми бачимо Румунію, Латвію, майже підбитий вертоліт у Данії. Постійно провокують. Крім того, європейські дипломати й політики їхали потягом з Києва, зокрема Борис Джонсон, німецькі депутати. Польща каже, що росіяни можуть ударити по їхніх заводах. Чи європейці реально оцінюють загрозу, чи сподіваються, що війна може бути тільки в Україні?

Є кілька треків. По-перше, ті європейці, які можуть думати, розуміють: якщо Україна, не дай Боже, не вистоїть, вони будуть наступні. Росія не зможе зупинити свою військову кампанію. Їм треба розширювати сфери застосування зброї й давати своєму електорату відчуття імперськості. Це питання часу.

Але Європа, на відміну від Росії, – демократичні країни, де постійно відбуваються вибори. Росія дуже активно працює з альтернативними партіями, радикальними, соціалістичними, фінансує їх. Є багато досліджень, які це підтверджують, і вони впливають на політику новообраних представників.

Чим далі, тим голосніше звучить теза: навіщо нам витрачати ресурси на Україну, давайте допомагати власним громадянам. Це те, що Росія просуває. Ці ризики для нас є, і наступні два роки будуть критичними з погляду підтримки європейців.

Фото – фейсбук Анатолія Амеліна

Але є й розумні, раціональні люди, які розуміють: якщо не буде України, не буде Європи. Ніхто не хоче воювати. Навіть Польща, яка каже, що за кілька тижнів зможе перемогти Росію, – це неправда. Навчання НАТО, у яких брали участь українські військові, показали, що натовські доктрини ведення бою не застосовні в сучасній війні, яку ми бачимо в Україні. Тому для Європи це дуже високий виклик.

Думаю, у 27-му році ми точно будемо отримувати підтримку, а далі – подивимося, що відбуватиметься у світі. Головне завдання України – будувати власну військову й економічну політику так, щоб бути незалежними й самодостатніми. Так, сьогодні нам дуже допомагають партнери, ми в чомусь від них залежні, але в України досі немає власної стратегії. А відсутність стратегії не дає відповіді, що таке для нас самостійність і самодостатність.

Чи справді Путін може натиснути на ядерну кнопку

Зараз ми бачимо контрнаступ наших Сил оборони. Але водночас росіяни тероризують усе більше наших міст, у тому числі Київ. Медведєв вкотре каже, що треба бити "ядеркою" по Україні. З урахуванням того, скільки червоних ліній ми вже перейшли, чи дійсно зараз та межа, коли Путін може на це піти, або ж хтось його стримує?

Говорити про "ядерку" і використовувати "ядерку" – це дві різні речі. Якщо Росія спробує використати ядерну зброю, в неї будуть дуже великі проблеми з Китаєм і зі всім світом. Вона стане Північною Кореєю набагато швидше.

Вони цього точно не хочуть. Але говорити про це можуть – і нічого з цим не зробиш. Особливо, коли згадуєте п'яного Медведєва: ця людина своїм язиком може наговорити що завгодно, це навіть не варто коментувати.

Україна і Білецький показали, що ми можемо ефективно контратакувати, звільняти території. Наші сили оборони показали, що Росії немає ні тактичної, ні стратегічної глибини. Ми показали, як на 3200 кілометри можемо руйнувати будь-який їхній актив. Коли буде застосовано українську балістику, баланс зміниться.

Що таке перемовини? Це фіксація результатів поля бою. Україна ще не весь свій потенціал реалізувала. У нас є можливості до кінця року підняти ставки й показати зовсім інший рівень. Лінія фронту майже не рухається, плюс ми бачимо, що Україна звільняє території. Тут не може бути якихось перемог Росії.

Росія тероризує українців і в першу чергу створює панічні настрої, щоб це вплинуло на тиск українців на владу. Але українці розуміють: якщо ми піднімемо руки, завтра нас не буде.

Усі пам'ятають Бучу, Ірпінь і те, що таке Росія. Для мене класний приклад – Ічкерія. Пам'ятаєте чеченську війну? Була підписана мирна угода, а за два роки після цього всі, хто воював проти Росії, були знищені. Тому Росії вірити не можна.

Ми маємо рухатися в форматі самодостатності. Підняття ставок – це максимально захищатися і використовувати засоби безпеки, укриття і так далі, бо іншого шансу і шляху вижити в нас немає. Мир нам не принесе миру. Гарантію безпеки може дати тільки українська армія, а все інше – це компроміси, які призведуть до руйнації України.

Виходить, зараз Путін усе-таки стримується? Є межа, до якої він може піти?

Якщо Росія застосує "ядерку", це означатиме великі проблеми з Китаєм і зі світом. Вони цього не хочуть. Але кричати й погрожувати вони можуть. Нехай говорять усе, що хочуть. Україна може ефективно контрнаступати й показувати, що в Росії немає ані тактичної, ані стратегічної глибини.

Ви сказали, що Пекін стримуватиме Путіна щодо "ядерки". Але чи вигідно Сі Цзіньпіну нескінченно підтримувати Путіна? Де межа, до якої Китай буде підтримувати Москву? Чи в якийсь момент скаже "досить", особливо з огляду на заяви про готовність брати участь у політичному врегулюванні?

Не можна казати, що Китай прямо довіряє росіянам. У Китаю є своя власна гра, і головний опонент – Сполучені Штати Америки. Америка прямо вписала в доктрини, що головний ворог – Китай, а Росія вже не є ворогом. І ми бачимо по деяких заявах Трампа, що Росія навіть стала дуже близьким другом.

Китай – це країна зі своєю стратегією і своїми інтересами. Питання, мабуть, більше до України. Китай допомагає Росії, тому що в них є спільний кордон. З Україною спільних кордонів немає і немає великої кількості спільних інтересів. Але якби ми мали рівний діалог зі всіма великими країнами, це було б краще.

Багато компонентів, які використовує українське виробництво, імпортують із Китаю. Це також питання залежності й несамодостатності. Нам треба будувати власні дипломатичні відносини з Китаєм як із другою країною світу, щоб збільшувати їхню зацікавленість в Україні або відновленні України, а через це – тиск на Росію, щоб вона припиняла війну.

Коли ми говоримо, що їм нескінченно вигідно ослаблення Росії, то це і так, і ні. Вони вже отримують свої дивіденди, контроль над територіями, але через війну отримали сильне обмеження ринків Європи. Проєкт «Один пояс, один шлях» сьогодні майже не працює. Китай втратив свій потенціал економічного партнера номер один для США. Вони мають дуже великі втрати, і їм потрібен інший формат економічної співпраці з Європою. Україна могла б бути дуже ефективним хабом. При цьому можна вимагати від Китаю збільшення тиску на Росію.

Поки цього не відбувається, Росія для них – велика "помийна яма", з якої можна дуже дешево щось отримувати. Вони цим користуватимуться. Плюс поки йде війна, у світі зменшуються запаси далекобійної зброї та систем ППО. Ми бачимо це не тільки в Україні, а й на Близькому Сході. Потенціал Америки для можливої війни за Тайвань зменшується, і це вигідно Китаю. Тому чим слабша Америка, тим вигідніше Китаю. А війна в Україні з Росією – частина цього процесу, як і війна на Близькому Сході.

Інформаційна війна, Telegram і захист від паніки

Ми багато говорили про те, як росіянам важко вести цю війну, як вони виснажуються. Але коли заходиш у деякі соціальні мережі, особливо Telegram, читаєш деякі пабліки, складається враження, що все погано. Особливо, коли летять ракети, реактивні дрони й кошмарять Київ та інші великі міста. Можливо, є якась порада, як протидіяти цьому? Чи це занадто багато дезінформації та вкидів? Можливо, це якраз російська інформаційна стратегія, щоб ми панікували й благали владу піти на переговори? Що з цим робити?

Ви правильно окреслили цю мету. Я, до речі, кілька дописів на цю тему зробив, тому що коли мені пише друг, що Росія сьогодні запускає 3000 дронів по Україні, я кажу: вибач, вони не можуть технічно цього зробити. Починаю вивчати – і дійсно знаходжу Telegram-канал, з якого ця інформація з'явилася. Він посилається на іншу агенцію, яка цього ніколи не писала. Тобто це вкид.

У мене багато каналів, на які я підписаний. Я подивився: десь 70% каналів, які сьогодні в Україні читають, використовують проросійський наратив у непрямий спосіб.

Вони пишуть українською, але подають інформацію так, щоб погіршувати емоційний стан людини, створювати панічні настрої тощо. Навіщо це потрібно? Коли людина не в спокійному стані, у паніці, вона не приймає раціональних рішень – вона приймає ірраціональні.

Російські технологи дуже активно працюють соціальною інженерією. Вони очікують, що українці вимагатимуть від влади прийняти умови, щоб підписати мир. Я знаю багато людей, які вже кажуть: "Та скільки можна воювати, треба підписувати якийсь мир". Я питаю: ви хочете сказати, що це Україна воює і не хоче зупинити війну? Ні, треба підписувати угоди, щось залишати. Я кажу: плануйте на два-три кроки вперед, що буде далі? Люди просто не думають – вони вже емоційно виснажені. Це, зокрема, наслідок тієї когнітивної кампанії, яку Росія веде достатньо ефективно.

Я для себе вирішив: раз на тиждень писатиму спростування й аналіз Telegram-каналів, які працюють на Росію, щоб люди їх не читали. Треба просто відписуватись. Друге – ми мало звертаємо увагу на наші успіхи. У нашому полі більше говорять про удари дронами по заправці, ніж про наші успіхи. Треба не виключати критичне мислення, розуміти, кому яка інформація корисна і як з нею працювати. Треба збирати цілісну інформацію, а не дивитися на один блок, який підсвічують 50 Telegram-каналів одночасно.

І треба довіряти українським Силам оборони, завдяки яким ми живемо, і завдяки яким у нас є план на майбутній мир і успішне життя України та українців.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.