1 вересня 2026 року російський диктатор під час пресконференції у Бішкеку на саміті ШОС ляпнув, що Святогірськ нібито окуповано.

Слова російського президента спростували його ж піддані, а згодом бригадний генерал Андрій Білецький виставив Путіна на сміх, записавши ефектне відеозвернення безпосередньо з центру Святогірська – на фоні Свято-Успенської Святогірської лаври.

24 канал розповідає історію містечка Святогірськ на Донеччині, що завдяки брехні російського диктатора Путіна опинилося на перших шпальтах світових ЗМІ.

Район сучасного Святогірська був заселений здавна, як мінімум – за часів неоліту, тут знаходять пам'ятки доби бронзи, згодом тут жили слов'яни та хозари, а також інші народи.

Історія міста Святогірська нерозривно пов'язана з місцевим християнським монастирем. Дата його виникнення невідома, проте, археологія свідчить, про християнські поселення в горах на правому березі Сіверського Дінця були вже у 9 столітті.

Інша версія свідчить, що монастир заснували пізніше – це були ченці Києво-Печерської лаври, розореної разом зі столицею давньої Русі Батиєм у 1240 році. Втім, дана версія не заперечує першу, а може свідчити про хвилі заселення, яке могло перериватися внаслідок набігів половців, адже в 12 столітті вони були тут повновладними господарями, як і за сто років до цього – печеніги. Ті самі, про яких так любить згадувати Путін.

Ймовірно, в часи Київської держави Рюриковичів ця місцевість отримала назву Святі Гори. Пам'ять про це збереглася й в 16-му столітті відповідна назва фіксується як загальновживана у письмових джерелах. Втім, не виключно, що історія поселення у донецьких скелях переривалася через набіги кочовиків, але щоразу відновлювалась.

Саме в цьому місці була переправа через Сіверський Донець, яка мала стратегічне значення. У 1571 році на території монастиря була сторожа – мобільний пост московитів, що мав задачу завчасно попередити про напад татар на царські землі. Ця згадка дає деяким історикам привід називати датою заснування міста Святогірська саме 1571 рік, втім, це лише припущення. Поселення на лівому березі Сіверського Дінця виникне значно пізніше (у 16 та 17 століттях там були непрохідні ліси).

У козацькі часи Святогірський успенський монастир був не лише сакральним центром і православним хабом, але й фортецею, що її боронили козаки українського слобідського ізюмського полку від татар.

Відомі мінімум 5 великих спроб кримців захопити монастир – 1664, 1679, 1680, 1691 і 1737 років, проте, щоразу вони були неуспішними. Хоча сусідня фортеця Тор (нині – Слов'янськ) кілька разів була спалена татарами.

Святогірська лавра, довоєнне фото / telecom-tur.com

Так само й під час повномасштабного вторгнення спроби нової орди захопити християнську святиню зазнають фіаско раз по раз.

Оскільки основна загроза монастирю йшла з правого берега – з півдня, лівий берег опинявся у тилу й був відносно безпечним, додатковим фактором були тамтешні глухі ліси.

У 17-му столітті на лівому березі Сіверського Дінця виникають козацькі хутори, пізніше з'являються слободи – поселення вільних людей. Зокрема, відома монастирська слобода – Банне. Щоправда, населення її було невелике – не більше ста осіб.

Святогірський монастир на карті українських козацьких слобідських полків (станом на 1764 рік) і сучасні межі областей / Фрагмент карти Riwnodennyk via Вікіпедія

Після першої російської окупації Криму загроза нападів татар зникла, тому фортеця на Сіверському Донці стала зайвою. Цариця Катерина Друга ліквідує у 1787 році Святогірський монастир, розганяє монахів, конфіскує їх майно та скарбницю, були розібрані давні храми, а за кілька років передає ці землі своєму фавориту – Потьомкіну. Після смерті князя землі стають власністю його племінника – Василя Енгельгардта (батька поміщика, в рабстві у якого перебував Тарас Шевченко).

Святогірська обитель / Хромолітографія 1912 року

Лише у 1844 році монастир було знову відкрито, згодом починається будівництво Успенського собору та Покровської церкви – вони сформували нині відомий вигляд Святогірського монастиря (у роки Другої світової війни монастирський комплекс сильно постраждав, його фактично з нуля було відновлено вже в часи Незалежної України).

Перед початком революції 1917-го монастир нараховував 8 храмів, в яких жили 700 монахів і приблизно 3 000 паломників і богомольців. На великі свята – особливо святого Миколи та день Успіння – до обителі прибували до 20 тисяч вірян.

Поселення отримало назву Святогірськ, а інше – на лівому березі річки – селище Банно-Тетянівка. У 1938 році селище переназвуть просто на Банне, у 1961 році воно отримає статус міста та стане відомим як Слов'яногірськ.

У 2003 році місто отримає свою сучасну та водночас історичну назву – Святогірськ.

Після захоплення України більшовиками та встановленням ними тут своєї влади християнська святиня була закрита у 1922 році. Замість монастиря було відкрито Будинок відпочинку робітників Донбасу.

Ну, а щоб зовсім викоренити пам'ять про сакральний центр, на одній з місцевих гір було зведено величезний пам'ятник більшовику "артему" (партійний псевдонім Федора Сергєєва, його ім'я змушений буде 92 роки терпіти Бахмут).

Що робить більшовицький голем у Святогірську – дивіться відео:

22-метрова статуя комуністичного істукана роботи видатного скульптора Івана Кавалерідзе мала стати й таки стала об'єктом нового релігійного культу. Вона була виконана у модному тоді стилі кубізм, нагадувала голема – жахала та надихала одночасно, одним словом – виконувала всі необхідні радянській владі функції.

У 1992 році Святогірський монастир відновив свою роботу, згодом були проведені масштабні реставраційні роботи. Вони почалися ще у 80-ті, але всі лаври "відновлювача" отримав тодішній донецький губернатор Віктор Янукович.

Фото – Святогірська лавра

На відновлення були залучені кошти не лише державні, але й місцевого бізнесу – у 1990-ті, а на Донбасі вони були особливо "лихими", чимало людей повірили у прощення гріхів шляхом інвестування у відновлення обителі. Так чи інакше, робота була проведена дійсно велика, на совість. Не дарма, Святогірська лавра визнана одним з 7 чудес України.

9 березня 2004 року став третьою українською лаврою – після Києво-Печерської та Почаївської. Це дало новий імпульс розвитку міста – Святогірськ став одним з головних туристичних об'єктів Донеччини й міг сперечатись навіть з "Донбас-Ареною" за популярністю.

На жаль, не обійшлося без "політики". Лавра була підпорядкована філіалу російської православної церкви в Україні – УПЦ МП.

Президент Кучма (а при збільшенні ви можете побачити також Медведчука і Льовочкіна) відвідав Лавру з візитом, 27 вересня 2004 року / Фото – svlavra.church.ua

Працюючи як франшиза РПЦ, Святогірська Лавра активно втручалася у світське життя, наприклад, агітувала за того ж Януковича на виборах президента України, всіляко благословляла своїх спонсорів – місцевих бандитів з "партії регіонів", організовував загони бойовиків під виглядом якихось незрозумілих "козаків" і зомбувала парафіян.

Не випадково у 2014 році багато співробітників Лаври активно підтримали терористів Гіркіна та інших російських диверсантів, а на території Лаври були схрони російської зброї.

За злою іронією долі, саме росіяни вже у 2022 році вбили чимало монахів і зруйнували або пошкодили храми Лаври. Зокрема, було спалено знаменитий Всесвятський скіт. Ось тоді й прийшло прозріння, а подекуди – навіть каяття, але не для всіх.

Намісник Святогірської Лаври Арсеній розповідає про злочини росіян, але не називає їх:

Наприклад, той самий намісник Лаври Арсеній одразу після російських обстрілів закликав молитися за одного з найголовніших посіпак Путіна – так званого патріарха Кіріла (Гундяєва). Це той Кіріл, що всупереч християнському вченню пішов проти Бога, благословив війну проти України та став співучасником геноциду українців.

Багато слів про те, чому українці мають возлюбити путінського посіпаку:

З 5 червня 2022 року та протягом наступних 3 місяців місто було загарбане Росією та перебувало в частковій окупації, лінія розмежування проходили по Сіверському Дінцю. При цьому влада Святогірська на чолі с мером Володимиром Бандурою перейшла на сторону ворога.

От тільки ставка Бандури не зіграла – незабаром Святогірськ було звільнено в результаті ефектної наступальної операції, тож зраднику довелося тікати. Нині він заочно засуджений за державну зраду, отримавши 15 років позбавлення волі.

12 вересня 2022 року Святогірськ було остаточно звільнено від окупантів!

У наступні роки Святогірськ був таким собі "глухим місцем" на фронті – росіяни не мали сил для наступу та форсування Сіверського Дінця, а українці створили навколо потужну лінію оборони. Тож ворогу нічого не залишалося як обстрілювати місто та християнські святині.

Український прапор знову над Святогорськом – дивіться відео:

Святогірська лавра багато років поспіль зазнає постійних обстрілів з боку росіян (в останні роки до "арти" додалися КАБи та дрони), як і в часи середньовіччя вона стала прихистком для кількох сотень біженців та монахів, які не бажають залишати святе для них місце. Певний час залишався у Лаврі й митрополит Арсеній. Але навіть російські бомбардування не змогли змінити його погляди.

Митрополит Арсеній веде службу Божу у підвалах Лаври під російськими обстрілами / Липень 2022 року

Наприкінці 2022-го Яковенко був позбавлений громадянства. У 2024 році Арсенію було повідомлено про підозру за співпрацю з окупантами. Він під виглядом проведення служби восени 2023 року розкрив місця розташування блокпостів та підрозділів Сил оборони України у Краматорському районі. Тривалий час Яковенко перебував у СІЗО, але у 2026-му вийшов на свободу та нині перебуває під домашнім арештом десь в Київській області.

Який вигляд має Святогірська лавра після приходу "руського мира" – дивіться відео:

1 вересня 2026 року про маленький Святогірськ знову заговорили. Запустив цей челледж Путін, який заявив журналістам, що місто перебуває під контролем росіян.

Ця заява шокувала навіть прихильників російської агресії, адже навіть Генштаб окупантів не повідомляв про захоплення Святогірська. Тому Путіна спростували навіть так звані "Z-блогери". Проте слова диктатора процитували деякі західні ЗМІ.

Це змусило OSINT-аналітиків детально розібрати слова Путіна та спростувати їх фактажем. Тож було доведено, що російських військових (не полонених) у Святогірську немає. Ба більше, найближчі позиції російських військ розташовані приблизно за 9,5 кілометра від Святогірська.

7 вересня 2026 року бригадний генерал Андрій Білецький додав аналітикам нові докази. Він пройшовся вулицями міста та записав ефектне відео на фоні Лаври.

Звернення українського генерала зі Святогірська – дивіться відео:

Генерал Білецький заявив:

Я хочу звернутися до російського військового та військово-політичного керівництва. Знімайте свої клоунські носи та різнокольорові перуки. Не виглядайте дурнями. 60 окрема механізована Інгулецька бригада Третього армійського корпусу повністю контролює місто. Фактично це наша тилова зона.

Колишній співробітник СБУ Іван Ступак в ефірі 24 Каналу пояснив, що публікація такого відео має значення не лише для української аудиторії. Такі кадри також дозволяють спростувати можливі твердження російської пропаганди про те, що відео нібито створене за допомогою штучного інтелекту або зняте на "зеленому екрані".

Спеціально цей відеоряд було зроблено не для українців, а для західної аудиторії, бо я достеменно знаю, що деякі мої знайомі з західних країн іноді плутаються... Ось такі відео потрібні, щоб показати, хто насправді контролює населений пункт,
– зазначив Ступак.

Дійсно, осінтери, аналізуючи відео, звернули увагу на те, що гул "арти" дійсно десь далеко, також у місті вочевидь не сильно налякані перспективою ударів російськими FPV-дронами. Це вказує, що Святогірськ дійсно перебуває в українському тилу й наразі там не ведуться активні бойові ді. Також в цьому можна переконатися, глянувши на карту DeepState.

Святогірськ на карті DeepState станом на 9 вересня 2026 року

Це, до речі, розуміють і самі росіяни, вони фізично не можуть підібратися до Святогірська, а тому навіть "флаговтики" в місті, яке Путін оголосив окупованим, роблять за допомогою монтажу та ШІ.

Святогірськ розташований у важливому для оборони Донеччини районі, неподалік Лимана та Слов'янська. Саме тому російський виступ на північ від Лимана створював додаткову загрозу для українських позицій і нависав над одразу кількома важливими населеними пунктами.

Сили оборони України протягом кількох місяців проводили операцію зі зрізання цього виступу. За словами військового експерта, льотчика-інструктора та полковника запасу ЗСУ Романа Світана, українські військові змогли відкинути підрозділи 20-ї та 25-ї армій Росії, фактично заманивши їх у пастку.

Російські війська намагалися створити напівоточення, однак не мали достатньо сил для розширення своїх флангів. До того ж географія місцевості грала проти окупантів – їм заважали річка Оскіл та складний рельєф навколо Сіверського Дінця.

Це проблема для росіян, тому що отакого роду так звані напівпідхоплення зрізаються і розбиваються фланговими ударами. Вони самі залізли в "мішок". Якщо ви хочете охопити місто шириною 10 кілометрів, "крила" повинні бути мінімум по 20 кілометрів. У них (росіян, – 24 Канал) сил для широкого "крила" немає, і географія не дозволяє – вони б уперлися в Оскіл, – зазначив Роман Світан.

Військовий експерт наголосив, що українські командири тактичного рівня добре відпрацювали маневр. Унаслідок цього російський виступ вдалося зрізати, а противника – відсунути від Лимана та інших важливих населених пунктів.

На Лиманському напрямку триває зачистка лісових масивів, де можуть залишатися російські військові. Українські сили діють обережно, оскільки в лісах противник може облаштовувати засідки та встановлювати розтяжки.

Успішна операція на цьому напрямку покращує становище українських військових і посилює стійкість оборони Слов'янсько-Краматорської агломерації. Водночас контроль над Святогірськом є важливою частиною цієї ситуації.

Таким чином, Святогірськ став одним із показових прикладів розбіжності між заявами Кремля та реальною ситуацією на фронті. Поки Путін говорить про нібито захоплення міста, українські військові демонструють кадри безпосередньо зі Святогірська, підтверджуючи контроль Сил оборони України.

При цьому нині на Лиманському напрямку Сили оборони проводять наступальну операцію, яка може ще далі відсунути росіян від Святогірська. Тому клоунські носи, про які згадував Білецький, російському керівництву точно стануть у пригоді. А український Святогірськ – поперек горла.