У дні битви за Донбасі сайт 24 каналу розповідає історію містечка Святогірськ, що нині опинилося під російською окупацією.
Фальсифікатор історії Де, як і чому Путін набрехав у скандальній статті
Літописи та легенди
Район сучасного Святогірська був заселений здавна, як мінімум – за часів неоліту, тут знаходять пам'ятки доби бронзи, тут жили слов'яни та хозари, а також інші народи.
Історія міста Святогірська нерозривно пов'язана з місцевим християнським монастирем. Дата його виникнення невідома, проте, археологія свідчить, про християнські поселення в горах на правому березі Сіверського Дінця були вже у 9 столітті.
Інша версія свідчить, що монастир заснували пізніше – це були ченці Києво-Печерської лаври, розореної разом зі столицею Русі Батиєм у 1240 році. Втім, дана версія не заперечує першу, а може свідчити про хвилі заселення, яке могло перериватися внаслідок набігів половців, адже в 12 столітті вони були тут повновладними господарями, як і за сто років до цього – печеніги.
Ймовірно, в часи Київської держави Рюриковичів ця місцевість отримала назву Святі Гори. Пам'ять про це збереглася й в 16 столітті відповідна назва фіксується як загальновживана у письмових джерелах. Втім, не виключно, що історія поселення у донецьких скелях переривалася через набіги кочовиків, але щоразу відновлювалась.
До теми Історія Слов'янська: сіль, козаки та вакцина від "руського міру"
Саме в цьому місці була переправа через Сіверський Донець, яка мала стратегічне значення. У 1571 році на території монастиря була сторОжа – мобільний пост московитів, що мав задачу завчасно попередити про напад татар на царські землі. Ця згадка дає деяким історикам привід називати датою заснування міста Святогірська саме 1571 рік, втім, це лише припущення. Поселення на лівому березі Сіверського Дінця виникне значно пізніше (у 16 та 17 століттях там були непрохідні ліси).
Фортеця
У козацькі часи Святогірський успенський монастир був не лише сакральним центром і православним хабом, але й фортецею, що її боронили козаки українського слобідського ізюмського полку від татар.
Відомі мінімум 5 великих спроб кримців захопити монастир – 1664, 1679, 1680, 1691 і 1737 років, проте, щоразу вони були неуспішними. Хоча сусідня фортеця Тор (нині – Слов'янськ) кілька разів була спалена татарами.
Святогірська лавра, довоєнне фото / telecom-tur.com
Так само й у 2022 році спроби нової орди захопити християнську святиню зазнають фіаско раз по раз.
Лівий берег
Оскільки основна загроза монастирю йшла з правого берега – з півдня, лівий берег опинявся у тилу й був відносно безпечним, додатковим фактором були тамтешні глухі ліси. В 17 столітті на лівому березі Сіверського Дінця виникають козацькі хутори, пізніше з'являються слободи – поселення вільних людей. Зокрема, відома монастирська слобода – Банне. Щоправда, населення її було невелике – не більше ста осіб.
Читайте також Історія Краматорська: життя міста, Україна та швейцарський "хрещений батько"
Після російської окупації Криму фортеця на Сіверському Донці стала зайвою, а тому цариця Катерина Друга ліквідує у 1787 році Святогірський монастир, розганяє монахів, конфіскує їх майно та скарбницю, були розібрані давні храми, а за кілька років передає ці землі своєму фавориту – Потьомкіну. Після смерті князя землі стають власністю його племінника Василя Енгельгардта (батька поміщика, в рабстві у якого перебував Тарас Шевченко).
Святогірська обитель / Хромолітографія 1912 року
Лише у 1844 році монастир було знову відкрито, згодом починається будівництво Успенського собору та Покровської церкви – вони сформували нині відомий вигляд Святогірського монастиря (у роки Другої світової війни монастирський комплекс сильно постраждав, його фактично з нуля було відновлено вже в часи Незалежної України).
Під безбожною владою
Перед початком революцію монастир нараховував 8 храмів, в яких жили 700 монахів і приблизно 3000 паломників і богомольців. На великі свята – особливо святого Миколи та день Успіння – до обителі прибували до 20 тисяч вірян. Поселення отримало назву Святогірськ, а інше – на лівому березі річки – селище Банно-Тетянівка.
У 1938 році селище переназвуть просто на Банне, у 1961 році воно отримає статус міста та стане відомим як Слов'яногірськ. У 2003 році місто отримає свою сучасну та водночас історичну назву – Святогірськ (з червня 2022 року місто є загарбане росією та перебуває в окупації, влада Святогірська на чолі с мером Володимиром Бандурою перейшла на сторону ворога).
Після захоплення України більшовиками та встановленням ними тут своєї влади християнська святиня була закрита у 1922 році. Замість монастиря було відкрито Будинок відпочинку робітників Донбасу.
Ну, а щоб зовсім викоренити пам'ять про сакральний центр, на одній з місцевих гір було зведено величезний пам'ятник більшовику "артему" (партійний псевдонім Федора Сергєєва, його ім'я змушений буде 92 роки терпіти Бахмут).
Що робить більшовицький голем у Святогірську – дивіться відео:
22-метрова статуя комуністичного істукана роботи видатного скульптора Івана Кавалерідзе мала стати й таки стала об'єктом нового релігійного культу. Вона була виконана у модному тоді стилі кубізм, нагадувала голема – жахала та надихала одночасно, одним словом – виконувала всі необхідні радянській владі функції.
Український прапор над Святогірськом – дивіться відео:
Новий старт
У 1992 році Святогірський монастир відновив свою роботу, також було проведено реставраційні роботи (вони почалися ще у 80-і, але всі лаври "відновлювача" отримав тодішній донецький губернатор Віктор Янукович.
Фото Святогірська лавра
На відновлення були залучені кошти не лише державні, але й місцевого бізнесу – у 90-і, а на Донбасі вони були особливо "лихими", чимало людей повірили у прощення гріхів шляхом інвестування у відновлення обителі. Так чи інакше, робота була проведена дійсно велика, на совість. Не дарма, Святогірська лавра визнана одним з 7 чудес України.
Важливо Окупований, але не скорений: історія Лисичанська
9 березня 2004 року став третьою українською лаврою – після Києво-Печерської та Почаївської. Це дало новий імпульс розвитку міста – Святогірськ став головним туристичним об'єктом Донеччини й міг сперечатись навіть з Донбас-Ареною за популярністю.
Третя лавра
На жаль, не обійшлося без політики. Лавра була підпорядкована філіалу російської православної церкви в Україні – УПЦ МП.
Президент Кучма (а при збільшенні ви можете побачити також Медведчука і Льовочкіна) відвідав Лавру з візитом, 27 вересня 2004 року / svlavra.church.ua
Працюючи як франшиза РПЦ, Лавра активно втручалася у світське життя, наприклад, агітувала за того ж Януковича на виборах президента України, всіляко благословляла своїх спонсорів – місцевих бандитів з партії регіонів, організовував загони бойовиків під виглядом якихось незрозумілих "козаків" і зомбувала прихожан.
Не випадково у 2014 році багато співробітників Лаври активно підтримала терористів Гіркіна та інших російських диверсантів, а на території Лаври були схрони російської зброї.
Намісник Святогірської Лаври Арсеній розповідає про злочини росіян, але не називає їх:
За злою іронією долі, саме росіяни вже у 2022 році вбили чимало монахів і зруйнували або пошкодили храми Лаври. Зокрема, було спалено знаменитий Всехсвятський скіт. Ось тоді й прийшло прозріння, а подекуди – навіть каяття, але не для всіх.
Наприклад, той самий намісник Лаври Арсеній одразу після російських обстрілів закликав молитися за одного з найголовніших посіпак путіна – патріарха кіріла (гундяєва). Це той кіріл, що благословив війну проти України та став співучасником геноциду українців.
Багато слів про те, чому українці мають возлюбити путінського посіпаку:
Зараз Святогірська лавра зазнає постійних обстрілів з боку росіян, як і в часи середньовіччя вона стала прихистком для кількох сотень біженців та монахів, які не бажають залишати святе для них місце. Залишається у Лаврі й митрополит Арсеній. Ймовірно, російські бомбардування могли змінити його погляди.
Митрополит Арсеній веде службу Божу у підвалах Лаври під російськими обстрілами / Липень 2022 року
Будемо сподіватися, що Бог і ЗСУ не дозволять російським окупантам знову зруйнувати святиню.
Який вигляд має Святогірська лавра після приходу "руського мира" – дивіться відео: