Філософія Гауді: чим унікальні творіння славетного архітектора
Складні архітектурні композиції, сплетені з бурхливої уяви, амбіційності і наскрізного розуміння живого, принесли Антоніо Гауді заслужену світову славу. Те, що називали порушенням будівельних норм, виявилось цілим світом для двох – людини і природи.
Гауді народився – славімо його!
25 червня 1852 року визначна дата, мабуть, для всіх поціновувачів і поціновувачок автентичних архітектурних споруд. Цього дня народився Антоніо Гауді.
Читайте також: Здивуйте мене божевіллям, або найнезвичніші архітектурні рішення митців
Дитиною він був доволі кволою і страждав на ревматичний артрит. Хвороба вражає суглоби, і людині важко пересуватись. Тож замість різних дитячих забав у колі друзів, у малого Гауді було вдосталь часу і хмарами намилуватися, і за поведінкою тварин поспостерігати. А ще за роботою батька. Той був ковалем, який зокрема робив залізні казани. Вже коли став досвідченим архітектором, Гауді згадував, що своє відчуття простору, вміння мислити у трьох вимірах він набув саме у майстерні батька, спостерігаючи, як народжується об’ємна форма.
Своєю хорошою уявою щодо простору я зобов'язаний тому, що я син, онук і правнук працівника котельні,
– говорив Гауді.
Спочатку хлопець зацікавився малюнком, потім архітектурою. Проте у рідному каталонському місті Реусі не було, де розвернутись його фантазіям та інтересам. Тож там він не затримався і подався на навчання до Барселони. Спочатку був стандартний курс на факультеті точних наук перед вивченням архітектурних премудростей. А за 5 років 22-річного Гауді зарахували до Вищої школи архітектури.
Не все йому серед предметів подобалось, тож лекції нерідко пропускав. Натомість підробляв у майстернях та набирався досвіду. А ще встиг опанувати французьку та німецьку (мабуть, щоб в оригіналі читати Гете, бо його творчий доробок дуже припав Гауді до душі).
Людиною він був не дуже товариською, дратувався від критики, не терпів заперечень. Словом, імпульсивності та норовливості йому не бракувало.
Також у юні роки Гауді був справжнім денді – стежив за модою та намагався не відставати від світського життя, попри свою відлюдкуватість. Та з роками геній-архітектор витіснив хлопця-чепуруна та з головою пішов у свої проекти.
Філософія Гауді
Поки у Європі функціоналісти культивували до непристойності прямі лінії та спрощені форми в архітектурі, Гауді задумав створити "стиль Середземномор’я". Він огорнув свої фантазії мавританським стилем архітектури, готикою, дрібкою барокко, модернізмом. Вся ця колоритна суміш народила власний, неповторний почерк митця.
Читайте також: Топ-15 чудернацьких музеїв світу, які вас здивують своїм існуванням
Творіння Гауді – це живий організм. Архітектор звертається до природи, але не для відтворення її точної копії. Ні, це занадто просто для нього. Вплітаючи природу у будівлі, він намагався відтворити життя. Справжнє. Можливо, навіть більш інтенсивне за реальне. І саме форми природи давали йому ідеї для візуалізації "органічного цілого", формували в його уяві складну систему індивідуальних образів.
Дахи-дракони, балкони-черепи, фасад як відбруюча мембрана, колони-стовбури, приміщення-печери, віконні імпости, що нагадують кістки, квіти, застиглі у рельєфній кераміці. І жодних, жодних прямих ліній. Чому? Відповідь Гауді проста: "Природа не знає прямих ліній".
Природа не знає прямих ліній
Дивлячись на деякі будівлі Гауді, як от Каса Міла, здається, що це справа не людських рук. А мов природа випхала з-під землі одне зі своїх облич. От наче виросла тут споруда у дуже природній спосіб, як, наприклад, виростає дерево.
Розкішна фантазія митця, його слабкість до символізму та алегоричності зробили споруди надзвичайно динамічними. Здавалось би, що цей вихор ірраціональності і є стовпом, на якому тримається творчість Гауді. А от і ні. Уява перетворювалась в ірраціональні архітектурні образи тільки завдяки цілком раціональним розрахункам. Для того, щоб забезпечити "життєздатність" колон під нахилом, вигини драконячих спин, хвилеподібність фасаду, треба було розробити надзвичайно складний "холоднокровний" проект. Так, Гауді змусив раціональність обслуговувати ірраціональне.
Читайте також: Як урбанізація змінила обличчя міст і свідомість людей
Його методи проектування перевершили методи сучасності. Славетний архітектор вигадав власну безопорну систему перекриттів. А тепер увага – такі розрахунки у ХХІ столітті може виконувати тільки спеціальна програма NASA, створена для розрахунку траєкторії космічних польотів.
Разом з тим, не всі задуми Гауді вносив у проект. Він ставився до своїх будівель як справді до живих істот, яким потрібне вільне, "нерозраховане" місце для росту.
Гауді – це ціла епоха в архітектурі
Також митець мав власну теорію кольорів. Він говорив, що природа (яка у розумінні Гауді є тотожньою життю) не буває однокольоровою, тільки смерть не має кольорів. Тому його будівлі рясніють відтінками – вони роблять їх живими.
Колір – це життя. І ми не повинні нехтувати цим засобом надання життя нашим роботам. Колір – це життя, а яскравим проявом смерті є відсутність кольору. Різьблені кам'яні троянди не є справжніми трояндами, тому що більша частина краси троянд – у їхньому кольорі, а різьблені троянди його не мають,
– сказав митець на той час юному студенту Сезару Мартінеллі, який пізніше, у 1951 році, випустив книгу-переказ їхніх зустрічей "Розмови з Гауді".
Архітектурні шедеври Гауді
Дивно це усвідомлювати, але Антоніо Гауді був забутим митцем аж до середини ХХ століття. Ні, він звісно був відомим архітектором і за життя, але тільки в межах Каталонії. А от решта світу дізналась про нього значно пізніше. Свою роль у цьому зіграло і те, що багато будинків митця були до кінця ХХ століття закриті для широкого загалу.
Читайте також: Магічний світ Діснейленду: як потрапити в дитинство
Творчий шлях Гауді розпочався з проектування вуличних ліхтарів, фонтанів, павільйонів, вітрин та стендів для магазинів. Останній навіть втрапив на виставку у Парижі. Сам Гауді на ній присутній не був, але вона стала причиною знайомства з підприємцем Еузебі Гуелем, який пізніше став головним замовником та другом Гауді.
Першим же великим самостійним проектом, після якого Гауді навідала популярність, став Будинок Вісенс.
Будинок Вісенс (1883-1885)
Замовником проекту став Мануель Вісенс – відомий тогочасний фабрикант, який займався продажем плитки. Він хотів хотів отримати два в одному – помешкання, куди можна було б втекти з родиною від літньої задухи та метушні, і фактично рекламний стенд його продукції. Гауді так і зробив. У саду розташувались фонтан та невеличкий водоспад, а фасад архітектор повністю вкрив різнокольоровою плиткою.
У 2005 році будинок оголосили Світовою спадщиною ЮНЕСКО. Для публіки Будинок Вісенс відкрили тільки у 2017 році.
Інтер'єр будинку Вісенс у Барселоні
Ель Капріччо (1883-1885)
Літній маєток у містечку Комільяс, що на півночі Іспанії, був збудований для спадкоємця маркіза де Комільяса. Споруду "оживляли" під наглядом архітектора Крістофола Касканте-Колома за проектом Гауді. Проте сам він на будівництво жодного разу так і не навідався.
На фасаді цегла чергується з рельєфною плиткою з флористичним орнаментом. А вікна будинку визирають на долину, яка веде до моря.
Особняк Ель Капріччо у містечку Комільяс
Палац Гуель (1885-1890)
Будівля у Барселоні була зведена для згаданого товариша Гауді Еузебі Гуеля. Ззовні вона найбільш впізнавана за химерними кольоровими димовими трубами, які нагадують гриби. Всередині – арки-параболи, 127 унікальних колон, купол, заввишки майже 20 метрів, і навіть орга́н. Для інтер’єру меблі проектував також Гауді.
Читайте також: Топ-10 найбільш очікуваних споруд 2019 року
До 1936 року палац був резиденцією родини Гуеля. Пізніше, під час громадянської війни в Іспанії, його конфіскувала поліція. А з 1945-ого будівля вже була у власності уряду Барселони.
У 1984 році Палац Гуель внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Палац Гуель – нині житловий будинок у Барселоні
Органі в палаці Гуель у Барселоні
Коледж ордену Святої Терези (1888-1890)
Замовлення надійшло від священика Енріко Дуссо. Це був складний проект для Гауді – починаючи від обмеженого бюджету до консервативних поглядів замовника, який не дозволив митцю розвернути свою фантазію на всі боки. До того ж починав будівництво зовсім інший архітектор, а Гауді запросили вже на етапі будівництва другого поверху. Він багато чого змінив у проекті, але дотримався умов – декоративних "зайвостей" будівля не отримала.
Донині коледж функціонує як навчальний заклад.
Будинок Кальвет (1888-1889)
Це був будинок, приміщення якого здавали в оренду. Підвал та нижній поверх відводився для крамниць, бельєтаж – для домовласників, верхні поверхи – для постояльців.
Читайте також: Книжковий рай: чим зовні і всередині вражає будівля центральної бібліотеки Гельсінкі
Фасад будівлі доволі скромний – аби не вибиватись з архітектурного ансамблю із сусідніми будинками. Нема звичної фантазійності, яка здалеку кидається в очі, бунту кольорів, кераміки. Все доволі елегантно. Мабуть, саме за це у 1900-му місцева влада визнала Будинок Кальвет найкращою будівлею року.
Будинок Фігерас (Вежа Балясґуард) (1900-1909)
На неоготичну будівлю Гауді надихнув замок графа Барселони Мартіна І, також відомого як Мартін Людяний.
Читайте також: Чим вражає проект найкрасивішої архітектурної будівлі світу
Архітектор об’єднав у своєму творінні готику та модернізм, а руїни сердньовічного замку зробив територією садиби.
Цікаво, що замовники у будинку ніколи не жили. Гауді не вкладався в терміни, видатки на будівництво постійно збільшувались, тож родина продала будинок, аби остаточно не збанкрутіти.
Будинок Фігерас у Барселоні
Парк Гуель (1900-1914)
Парк задумувався як елітне поселення для місцевої буржуазії, проте через віддаленість охочих там оселитися було небагато. А от Гауді та Гуель у казці таки пожили. Митець доглядав за своїм літнім батьком та хворою племінницею. Проте коли вони померли, а потім обірвалось життя й Гуеля, архітектор перебрався до майстерні поруч із Собором Святого Сімейства.
Читайте також: Житловий будинок-хвиля "виринув" у Данії: фото приголомшливої споруди
Йдучи за уявою та ідеєю природніх форм, Гауді створив фантастичний парк із дивовижними тваринами, мозаїчним оздобленням, будинками, які здається що вкриті глазур’ю, колонами, які перетворюються на дерева.
У 1926 році місцева влада викупила всю територію поселення і зробила громадським парком.
Парк Гуель
Парк Гуель
Будинок Бальо (1904-1906)
Віртуозна будівля є повною внутрішньою та зовнішньою реконструкцією будинку, зведеного іншим архітектором у 1977 році.
Грандіозні задуми Гауді втілив через сюжет – Святий Георгій вбиває дракона. Так, перекриття на стінах перших двох поверхів нагадують кістки і скелет дракона, фактура фасаду – його луску, а дах виконаний у формі його хребта.
Читайте також: Знаменита Пізанська вежа почала вирівнюватись
Для проведення заходів двері вперше відчинили у 1995 році. Повністю доступним для ока громадськості будинок став у 2002 році. І, звісно, будівля входить у список Світової спадщини ЮНЕСКО.
Будинок Бальо
Будинок Міла (1906-1910)
Будівля нагадує скелю, що виринула посеред міста, проте в ній цілком можна жити. У цьому був переконаний Гауді та замовник – промисловець Пере Міла.
Хвилеподібний фасад надає будівлі динамічності. Наче перед тобою не кам’яна непохитна глиба, а щось дуже пластичне і рухливе. А на даху Гауді зробив незвичний сад скульптур – під виглядом казкових істот замаскував димові труби та вентиляційні шахти.
Читайте також: Вчені відкрили нові факти про будівництво пірамід в Єгипті
Та яким величним не був би витвір Гауді, місцевим не завжди вгодиш – через значні габарити вони прозвали будинок Каменярнею. А от Сальвадор Далі від будівлі був у захваті і порівняв її із "зім’ятими штормовими хвилями".
Нині тераса на даху доступна для відвідування. А загалом у будинку розміщуються житлові квартири та офіси.
У 1984 році Будинок Міла увійшов до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Панорама з бераси будинку Міла у Барселоні
Будинок Міла
Будинок Міла
Собор Святого Сімейства, або Саграда Фамілія (1882 – донині)
Саграда Фамілія стала, мабуть, проектом життя для Гауді. У 1883 році його затвердили головним архітектором собору.
За задумкою Гауді, лише в обрисах собору мав вгадуватись готичний стиль, в іншому – автентична мова митця. Будівля і справді мало схожа на приклад неоготики. Радше на піщаний замок, може, мурашник або навіть бурульки. Це цілий світ, в якому у вигляді скульптур та горельєфів пліч-о-пліч живуть святі та різні живі істоти. Приголомшлива деталізація і продуманість кожного сантиметру собору знезброює і змушує реагувати на нього на рівні інстинктів.
Читайте також: Покинуті будинки Італії та Франції, які заворожують красою
Запаморочливо складна структура будівлі мала втілитись у трьох фасадах. Східний – присвячений Різдву; західний – Страстям Христовим; південний, найбільший, має стати фасадом Воскресіння.
Попри те, що Гауді працював над собором 43 роки (аж до смерті), він встиг звести та оформити тільки Різдвяний фасад та чотири вежі над ним. Почасти це сталось і через те, що будівництво неодноразово заморожували через брак коштів.
Зведення Собору Святого Сімейства планують завершити у 2026 році. Тоді церква здійматиметься на 170 метрів над землею і стане найвищою у світі.
Зникнуть кути, матерія щедро постане в своїх астральних округлостях: сонце проникне сюди з усіх боків – і виникне образ раю. Так мій палац стане світлішим за світло,
– говорив про своє творіння Гауді.
Собор Святого Сімейства у Барселоні
***
5 червня 1926 року 74-річний Гауді збив трамвай. Очевидці інциденту прийняли геніального архітектора за жебрака і відправили його до лікарні для безхатьків. За два дні митець помер. Поховали Антоніо Гауді у крипті недобудованої Сагради Фамілії. Після того католики неодноразово звертались до Папи Римського з проханням канонізувати великого Гауді.