Президент США Дональд Трамп згадується у скандальних файлах Епштейна близько 40 тисяч разів, а нинішній прем'єр Великої Британії Кір Стармер – жодного. Водночас саме Стармер, а не Трамп і не міністр торгівлі США Говард Лютнік (якого публічно викрили на брехні про розрив стосунків із педофілом) через згадані файли може втратити роботу.

Також втратив пост інший відомий друг Епштейна – рідний брат короля Великої Британії Ендрю, але там геть інша ситуація.

24 Канал розповідає про те, як і чому відголоси викриття правди про найгучніший секс-скандал століття можуть вдарити по одному з найбільших друзів України. У цій проблемі нам допоміг розібратися політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко.

Читайте також Кір Стармер може піти у відставку через дипломатичний скандал

Нині політична еліта США на чолі з Трампом чхати хотіла на інститут репутації, натомість Велика Британія з її політичною культурою, повагою до закону та демократичних процедур такої зверхності дозволити собі не може. А тому Лондон має великі проблеми. Після публікації Мін'юстом США останньої великої порції файлів Епштейна всі почали шукати там інформацію про своїх власних політиків та їхній зв'язок з американським злочинцем.

Педантичний Кір Стармер у файлах ніяк не фігурує, натомість там багато разів згаданий колишній посол Великої Британії у США Пітер Мандельсон. Там є фото лорда в трусах з невідомою молодою жінкою, чиє обличчя приховане чорним квадратом. Але це, мабуть, найменша провина політика.


Фото, опубліковане Мін'юстом США, на якому Епштейн (праворуч) і Пітер Мандельсон / фото Міністерство юстиції США

Мандельсон, який має пожиттєвий статус лорда, виявився дуже близьким до Епштейна, ба більше, виконував в інтересах секс-злочинця певні завдання, фактично – торгував впливом та інсайдами, за що отримав у 2003 – 2004 роках чималі гроші. У файлах Епштейна вказані "75К" у невідомо якій валюті, також там є відомості про транш у 10 тисяч фунтів чоловікові, а тоді партнерові лорда Мандельсона. Також у пізнішому листуванні є докази того, що Мандельсон розголошував Епштейну дані про плани урядів Великої Британії та ЄС.

Мандельсон був членом Лейбористської партії (саме її представляє Стармер), і Стармер давав згоду в лютому 2025 року на призначення Мандельсон послом в США. До того ж на час призначення вже було відомо про його зв’язки з Епштейном. І саме це одне з головних звинувачень на адресу Стармера.


Лорд Мандельсон і Кір Стармер / фото Carl Court, NYT

Лорд Мандельсон, до речі, зі своїми обов'язками в США справлявся добре. Він швидко знайшов спільну мову з іншим другом Епштейна – президентом США Трампом і став одним із його улюбленців. Зокрема, той нахвалював "красивий" британський акцент посла.

До теми У США назвали імена понад 300 знаменитостей із файлів Епштейна

У вересні 2025 року на тлі чергової вибуху файлів Епштейна Мандельсона, який ставив під сумнів вирок злочинцю, поспіхом відкликали на батьківщину, а вже у 2026 році, у міру того як з’являлися нові факти, на лорда навісили всіх собак – британська преса зробила його ледь не головним посібником найвідомішого секс-злочинця XXI століття. Навіть на певний час послабили хватку щодо рідного брата короля – колишнього принца Ендрю, а нині громадянина на ім'я Ендрю Маунтбеттен-Віндзор.

Але лише на певний час, бо 19 лютого Ендрю був затриманий – за ним приїхали просто в королівський маєток, де він нині живе. Брата короля затримали й допитували близько 12 годин.


Знамените фото Ендрю після затримання / Guardian

До теми Принца Ендрю відпустили з поліцейського відділку через 12 годин після арешту

Під тиском громадськості Мандельсон залишив Палату лордів та рідну Лейбористську партію. При цьому він залишиться лордом, допоки його не позбавлять цього почесного титула вже колишні колеги по верхній палаті британського парламенту. Тому британська поліція наразі проводить обшуки саме в лорда, а не в громадянина Мандельсона.

Страждання лорда Мандельсона нікого не задовольнили. Полум'я скандалу перекинулось на всіх лейбористів. Через скандал про відставку оголосили кілька помічників Стармера, зокрема керівник апарату прем’єра Морган Максвіні та директор із комунікацій Тім Аллан.

Але вже було мало й цього. Опозиція в особі Консервативної партії та її лідерки Кім Баденок зажадала голови самого Стармера, поставивши того на шпагат із необхідністю визнати щось одне з двох:

  • Стармер знав про те, що Мандельсон скомпрометований, але нічого не зробив. І тоді він довірив важливу роботу посібнику злочинця, прикривши його.
  • Стармер нічого не знав, і тоді він став жертвою власної некомпетентності, дозволивши підлеглим собою маніпулювати, не знаючи, що відбувається за його спиною у власній партії.

Стармер у підсумку обрав перший варіант, заявивши 4 лютого визнав, що призначив Мандельсона попри обізнаність про його близькі стосунки з Епштейном навіть після ухвалення йому вироку. При цьому Стармер заявив, що дуже шкодує про ситуацію.

Популярності прем'єру така відповідь вочевидь не додала, але там і не було опції правильної відповіді. Не було в Стармера й варіанта вдавати дурника. До цієї стратегії вдався президент Трамп, який у вересні 2025 сказав, що не знає Мандельсона.

Далі Консерваторів підтримав несподіваний союзник – лідер шотландських лейбористів Анас Сарвар, який закликав Стармера піти у відставку. Натомість англійські побратими були більш стриманими. Відомо, що наразі за відставку Стармера в його власній партії виступають лише 25 депутатів-бунтівників з понад 400 (саме стільки налічує фракція лейбористів у Палаті общин).

9 лютого 2026 року відбулася зустріч прем'єра з однопартійцями, під час якої він показав силу та характер (брак яких став другим головним звинуваченням на адресу Стармера у скандалі – 24 Канал).

Я не готуюсь піти… Я вигравав кожну битву, у якій брав участь,
– Стармер демонструє харизму публічно перед депутатами-лейбористами 29 лютого 2026 року.

Все це непокоїть профспілки, але з ними уряд шукає спільну мову. Для цього, на думку активістів, офісу на Даунінг-стріт потрібно закінчити внутрішні чвари й розширити внутрішню фракційну повістку, тобто взятися за рівень зарплат, умови праці та права профспілок.

Зробити це буде непросто, тому прем'єр шукає легких перемог і вдається до хитрого популізму – заборони соцмереж для дітей до 16 років. Після виходу хітового серіалу Adolescence у Великій Британії (та всьому світі) виникла моральна паніка через небезпеку для дітей в інтернеті.

Тому консультації з можливого запровадження в Королівстві австралійської моделі – це те, на чому можна заробити непоганий політичній капітал.

Якщо на внутрішній арені Стармеру не завжди вдається довести власну ефективність, то на зовнішній у Британії є суттєві успіхи, і пов'язані вони саме зі Стармером. Нині він вважається одним із лідерів "коаліції охочих", демонструє рішучість і харизму.


Кір Стармер разом із Зеленським та лідерами Франції та Німеччини / фото ОП

Востаннє – на Мюнхенській безпековій конференції. Виборцям таке подобається.

Американська парасолька безпеки дозволила цим шкідливим рисам розвинутися, але тепер ми повинні їх позбутися,
– Кір Стармер демонструє рішучість у Мюнхені 14 листопада 2026.

Станом на кінець лютого можна стверджувати, що Стармер таки відбив наймасовішу атаку й тепер його урядуванню поки що нічого не загрожує.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Можна сказати, що Стармер відбився зараз і пік кризи пройшов, бо є важливе рішення уряду, міністрів, які його підтримали. Є недавня заява самого Стармера, що він так просто не здасться. При цьому скандал в процесі, але процес має більше позитивні ознаки, ніж ознаки, які вказували б на відставку прем'єра.

Дійсно, можна говорити, що внутрішню опозицію в партії Лейбористів подолано, але є чимало інших "але". Перше полягає в тому, що довіру до уряду підірвано. Наступна криза може завдати більшого удару, й тоді не факт, що Кір Стармер втримається.

Наступні парламентські вибори в Англії заплановані на літо 2029 року, до цього Стармер має залишатися на посаді, а в разі відставки його має замінити інший представник лейбористів.

Букмекери вже приймають ставки щодо можливого наступника і вважають, що найкращі шанси є в депутатки Анджели Рейнер та ветерана британської політики Еда Мілібенда, який нині обіймає пост міністра енергетичної безпеки в уряді Стармера.

На думку Дмитра Корнієнка, ці варіанти – не те, що потрібно нині лейбористам. Тому найкращим варіантом буде не харизматик, а технократ.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Я думаю, що лейбористи будуть шукати людину з низькими політичними амбіціями, оскільки можливе зняття Стармера стане в певному сенсі шоком для партії. І треба буде нейтральний функціонер, а перелічені люди (Мілібенд і Рейнер – 24 Канал) мають чіткі глобальні політичні амбіції, що може слугувати деструктивом для партії. Я думаю, навпаки, серед кандидатів виявиться якась нейтральна і доволі нерейтингова особа. Звісно, якщо знімуть Стармера.

Друге "але" стосується "слона в кімнаті". І це потенційно несе велику загрозу. Мова про ветерана британської політики Найджела Фараджа та його політсилу Reform UK.

Детально Що коїться у Великій Британії, як праві популісти перемогли на місцевих виборах і чим це загрожує

До парламентських виборів далеко, але попереду в Англії місцеві вибори. Вони відбудуться вже в травні та можуть стати неформальним вотумом (не)довіри виборців Стармеру, тобто будуть голосувати не за мерів і місцевих депутатів і голів громад, а за політичні сили.

Нагадаємо, сценарій дострокових виборів запускали консерватори у 2017, 2019 і 2024 роках. Остання спроба стала для них катастрофою й привела до влади лейбористів. А також показала наявність третьої сили – Reform UK та Найджела Фараджа.

Нині саме Reform UK, попри численні скандали, є фаворитом англійських виборців. За даними соціології, станом на лютий 2026 року партія Фараджа має до 30%, лейбористи та консерватори – близько 20%.

Підставою для дострокових виборів-2024 стала поразка консерваторів саме на місцевому рівні. На це звертає увагу Дмитро Корнієнко в розмові з 24 Каналом.

Нагадаємо, Reform UK – це праві популісти, які наразі нібито критикують і Трампа, і Путіна, а сам Фарадж називає російського диктатора very bad dude і вже говорить про вступ України до НАТО як про вкрай потрібний крок, водночас він категорично проти відправлення британських військ до України.

Але в багатьох експертів є підстави вважати, що це є частиною стратегії приспання уваги, щоб прийти до влади та вже тоді показати всім британського Орбана. Аргументів цій версії додає викриття журналістами The Times і The Sunday Times друга і соратника Фараджа Натана Гілла, який виявився російським агентом. Цей скандал, до речі, розгортається паралельно зі скандалом навколо Епштейна та лорда Мандельсона.


Трамп і Фарадж / фото з твітеру Фараджа

Корнієнко переконаний, що у Великій Британії нині вибудована міцна інституційна система, яка не дозволить радикалам здійснити рейдерське захоплення демократії. Прикладом її ефективності є метаморфози, що відбувається з самим Фараджем.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Нещодавно вийшла цікава стаття у західній пресі, що праві радикальні рухи в Європі намагаються дистанціюватися від Путіна і Росії. Позитив у тому, що в Британії є консенсус в суспільстві щодо підтримки України і є консенсус еліт щодо підтримки України. Навіть у випадку, якщо Фарадж стане прем'єром, його партія переможе, по-перше, він не здобуде абсолютну, скажімо так, супербільшість, і буде змушений визначатися і шукати підтримки різних партій. Друге – він має відповідати більшості.

Одне, коли ти побудував свою політичну популярність на крайніх поглядах, інша справа, коли тобі необхідна така популярність, яка в загалом національному масштабі забезпечить стабільність твого уряду і політичну представленість. І це не крайні погляди, які раніше давали йому стабільні 5-10%. Тому він зараз і змінює риторику, фактично центрується, щоб відповідати масовому виборцю. Його політика буде також відповідати масовому виборцю і діалогу з поточними елітами. Це може бути навіть більш помірковано, ніж свого часу Вілдерс (лідер нідерландської ультраправої політсили "Партія Свободи" – 24 Канал), коли переміг в Нідерландах.

Бо там була пряма риторика і дуже фрагментована взагалі система в Нідерландах. А в Британії своєрідна традиційна система. Тут вплив еліт, які підтримують Україну, електоральний вплив буде мати вирішальне значення. Популярність Фараджа зростає не на його зв'язках з Путіним чи загалом на його риториці. Вона зростає на внутрішніх проблемах Британії і розчаруванні класичними політичними партіями і елітами.

Минулого разу поразка правлячої партії на місцевих виборах призвела до падіння уряду (у травні 2024 консерватори програли місцеві вибори, після чого прем'єр Ріші Сунак оголосив про дострокові парламентські, які консерватори з тріском програли, – 24 Канал). Нині, на думку експерта, місцеві вибори-2026 також можуть стати голосуванням за довіру уряду Стармера, але дії прем'єра будуть відрізнятися від того, що робили його попередники.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

…Місцеві вибори будуть тестом для парламенту. Але навряд чи політична система Британії вирішить піти шляхом дострокових, оскільки це буде занадто стресовий тест. Але це може бути в певному сенсі і позитивно... На місцевих виборах, з великою вірогідністю, переможуть Фарадж та Reform UK. І, відповідно, вони зможуть себе проявити, бо бути в опозиції і критикувати будь-які рішення – це зручно, особливо коли економіка Британії перебуває в затяжній стагнації.

А проявляти хоча б навіть на місцевому рівні свої таланти управлінські – це може вплинути на його загальнонаціональний рейтинг і стабілізувати систему, тим самим відтермінувавши його прохід на загальнонаціональному рівні. Бо зараз він є одним з конкурентів і претендентів загалом на формування уряду.

Наразі Фарадж прямо не атакує Стармера, але говорить, що скандал завдав дуже потужного удару по позиціям прем’єра, тому пророкує, що той не втримається до кінця 2026 року. Підстави так вважати в нього є. Тієї ж думки і соціологія. Рейтинг особистого схвалення прем’єра вкрай низький – він трохи кращий за цифри, які мав Ріші Сунак перед відставкою.

При цьому більшість (52%) британців вважають, що Кір Стармер має піти у відставку, приблизно половина цих людей вважають, що для звільнення Стармера є й інші причини, а не лише скандал із лордом Мандельсоном.

Дмитро Корнієнко загалом також вважає скандал навколо Епштейна в Британії гучним, але не визначальним.

Дмитро Корнієнко

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Скандал з лордом Мандельсоном і Морганом Максвіні не буде визначальним в можливості відставки Стармера. Визначальну роль може зіграти економічна політика та загальне падіння популярності лейбористів. Зараз лейбористи зіткнулись з тими ж проблемами, що свого часу консерватори, коли вони змінювали Джонсона, Трасс і Сунака.

Криза лейбористів дуже подібна, і вона відзначається не стільки проблемами самої партії, їх політикою, скільки загальними структурними проблемами Великої Британії. Тому заява Фараджа про потенційну відставку до кінця року можлива, але це буде сукупість факторів. Не через Епштейна, а через загальну тенденцію.