Від початку жовтня Пекін одночасно демонструє силу та нервозність. Публічно ми бачимо масштабні паради, військові навчання та гучні гасла про "бойову готовність", проте за лаштунками – наймасштабнішу за десятиліття чистку у верхівці Народно-визвольної армії Китаю (НВАК). Впродовж двох тижнів китайська влада офіційно позбулася щонайменше 9 високопосадових військових, що стало наймасштабнішими кадровими "репресіями" від 2017 року.

Паралельно Сі Цзіньпін провів із Дональдом Трампом зустріч, де виступав зі сильнішої позиції, ніж американський лідер. Перемовини зрештою призвели до "перемир'я" в торгівельній війні. При цьому питання підтримки Росії Пекіном під зустрічі лідерів майже не підіймалося, що знову ж натякає зовнішнім спостерігачам на стійкість китайського лідера.

24 Канал проаналізував ситуацію навколо партійних чисток у Китаї та розібрався, чи варто їх сприймати як внутрішню кризу довіри Сі Цзіньпіна до найближчих прибічників, чи як жорсткішу централізацію влади в руках самого Сі напередодні реалізації його агресивної зовнішньополітичної стратегії. У цьому нам допоміг розібратися експерт зі Східної та Південно-Східної Азії, президент ГО "Ліберальна демократична ліга України" Артур Харитонов.

Цікаво Деглобалізація розриває світ на три полюси: яке місце України в зонах впливу між США, Китаєм і ЄС

Лідер Китаю Сі Цзіньпін методично прибирає навіть тих, кого сам же й підняв до вершин. Офіційне вигнання з партії та органів влади двох найвищих військових офіцерів – Хе Вейдуна та Мяо Хуа, а також щонайменше дев'яти високопосадовців у різних родах військ стало найгучнішою партійною чисткою з часів Мао Цзедуна.

На додачу, це перший випадок з другої половини минулого століття, коли позбавляється посади чинний віцеголова Центральної Військової Комісії КНР (ЦВК).


Заступник голови ЦВК генерал Хе Вейдун (по центру) на пленарному засіданні Всекитайських зборів народних представників, березень 2023 року / Фото AFP

Для довідки! Так звана "Культурна революція", розпочата Мао Цзедуном у 1966 році стала наймасштабнішою політичною чисткою 20 століття. В результаті було знищено цілі пласти партійної та військової еліти – понад 4 мільйони членів компартії було виключено, а тисячі командирів та чиновників – репресовано або вбито.

Абсолютно всі наступники Мао Цзедуна формально відмовилися від політики масових репресій, хоч і не зруйнували самі механізми впливу на партійні еліти. Сі Цзіньпін, по суті, не вигадав нічого нового, замінивши масову безрозбірну чистку на більш точкову та цивілізовану.

Саме тому офіційно вигнанців звинувачують у "серйозних порушеннях дисципліни та закону", із наголосом на "надзвичайно великих сумах", тобто фактично приписують їм участь у корупційних оборудках. Однак, водночас Сі Цзіньпін подає іншим армійським високопосадовцям простий сигнал – сьогодні саме партія командує військом в Китаї, а не навпаки.

Артур Харитонов

експерт зі Східної та Південно-Східної Азії, президент ГО "Ліберальна демократична ліга України"

Чистки в китайській армії – це вже не просто кампанія проти хабарництва, а справжня політична селекція. Сі Цзіньпін усуває тих, хто не поділяє його бачення війни. Якщо хтось у війську вважає, що головна мета Китаю – економічний розвиток, а не глобальне протистояння зі США чи напад на Тайвань, він автоматично стає небажаним. Для таких знаходять "корупційні" кейси, і система спрацьовує. Це точна калька з радянської логіки, коли карають не за провину, а за нелояльність.

Водночас Пентагон у відкритому звіті від 2024 року визнавав, що антикорупційні розслідування в Китаї, зокрема навколо будівництва ракетних шахт, могли тимчасово вдарити по готовності армії, але на дистанції дозволяють виправляти критичні недоліки воєнної інфраструктури КНР.

Останні кадрові зміни й звільнення у НВАК, очевидно, пов'язані з розслідуваннями корупції, зокрема у ракетних військах і під час будівництва підземних шахт для балістичних ракет. Ці розслідування тимчасово порушили безперервність командування, але водночас сприяли підвищенню якості та готовності стратегічної інфраструктури,
– зазначали у звіті Пентагону.

Ба більше, згідно з розслідуванням американського видання CNN, Китай протягом останнім 5 років відчутно нарощує будівництво та розширення військових об'єктів, пов'язаних з виробництвом або розміщенням ракет. Промислови потужностей наразі достатньо для забезпечення ракетами фактично всіх родів військ НВАК, що тльки підкреслює прагнення китайського лідера Сі Цзіньпін перевести масштаб армії КНР до світово, навіть "наддержавного" рівня.


Масштаби деяких об'єктів зросли майже втричі, порівняно з 2020 роком \ Джерело CNN

Видання зазначає, що ракети є наріжним каменем стратегії Пекіна зі стримання військово-морських сил США подалі від китайського узбережя. План Китаю полягає в тому, щоб наростити кількість ракетного озброєння до такого рівня, щоб Вашингтон сам відмовився приходити на допомогу Тайваню у випадку прямого вторгнення з материка.

Зрештою, в контексті планів Сі Цзіньпіна подібні "чистки" схожі швидше на інструмент для "ремонту" системи та на додачу дієвим способам підвищити придатність армії до війни, не стільки через реформи, скільки через страх і контроль.


Більшість офіцерів, які потрапили під "чистку", були призначені вже за Сі Цзіньпіна і вважалися його людьми / Зображення GlobalUpFront

Восени 2025 ця лінія лише посилилася й аналітики зафіксували, що "удар" зачепив саме верхній ешелон ЦВК, що створює вакуум всередині командування та відкриває партії простір для ручного управління військом, якщо це стане необхідним.

Артур Харитонов

експерт зі Східної та Південно-Східної Азії, президент ГО "Ліберальна демократична ліга України"

Останні чистки особливо боляче вдарили по ракетних військах і керівництву центральної військової комісії. Прибрано генералів, пов'язаних із Фуцзяном – прибережною провінцією, звідки мало б початися вторгнення на Тайвань. Їх замінили на тих, хто безумовно поділяє позицію Сі Цзіньпіна щодо готовності до війни.

Після публічного вибивання армійської верхівки, ключове питання залишається, а хто та в який спосіб буде цією армією керувати? Жовтневий пленум Компартії затвердив одразу дві паралельні політики.

  • По-перше, Пекін формально перетасував центральну військову комісію, а звільнені в комітеті місця зайняли запасні члени, що відповідає партійному протоколу і мінімізує збої по всій вертикалі.
  • По-друге, у ЦВК відбулася цікава заміна, коли на посаду другого віцеголови, замість вибулого Хе Вендуна призначили Чжан Шенміна – людину, що до цього керувала у НВАК комісією з перевірки дисципліни, фактично займався антикорупцією.

Зрештою, це можна сприймати як очевидний сигнал, що довіра верхівки Компартії змістилась від орієнтації на командирів, орієнтованих на управління бойовими підрозділами до людей, які виковуватимуть функції політичного нагляду та дисципліни всередині війська.

Однак заповнити всі посади наразі ще не вдалося. Після усунення дев'ятьох старших офіцерів відразу кілька крісел у ЦВК залишалися вакантними, а частина оперативних ланок залишились без очевидних спадкоємців. Це підтверджує припущення про певний "кадровий дефіцит", а точніше дефіцит довіри партійної верхівки. Вочевидь, вони мають обмежений пул людей, які б одночасно мали достатню компетенцію та пройшли тестування з політичної лояльності.

Зрештою навіть сам пленум Компартії став демонстрацією масштабу внутрішніх репресій. Під час трансляції окремий акцент камери робили на пустих місцях вибулих членів, що стало візуальним індикатором масштабу чисток та потенційних замін. Втім, важко зрозуміти чи такий візуальний супровід робився для додаткового залякування інших членів КПК, або ж для мотивації нижчих за рангом членів партії поборотися за вакантні місця.

Зрештою, після того, як "полетіли голови" вищих офіцерів НВАК та збройної поліції, сама система автоматично перейшла в режим "пасивної обережності". Чиновники та офіцери не виявляють особливої ініціативи, аби не виходити за межі неочевидних "червоних ліній" та не потрапити під наступну порцію внутрішніх репресій.

Проблема ж у тому, що такий страх перед помилкою впливає і на сам механізм прийняття рішень як такий. В атмосфері підвищених ризиків чиновники та офіцери побоюються діяти без команди згори, а сама система цементується до подальшого "потепління".

Навіть економічний блок КПК не поспішає з новими ініціативами. Напередодні нового п'ятирічного плану, який пленум виніс у пріоритет, чиновники уникають різких змін і реформ у промисловій та фінансовій політиці. Натомість робиться ставка на кадрову лояльність.

Аналітики зазначають, що кадрові рішення стали центральним пунктом порядку денного під час пленуму, а сьогоднішня політика пояснюється через "посилення керованості" перед складними зовнішніми умовами.

Артур Харитонов

експерт зі Східної та Південно-Східної Азії, президент ГО "Ліберальна демократична ліга України"

Китай сьогодні більше не займається реформами. За рекомендаціями МВФ чи під тиском світових фінансових інституцій влада мала б змінювати економічну модель, але Сі Цзіньпін цього не робить. Його система – це вертикаль страху, де все тримається на особистій відданості. Пленуми, які мали стати реформістськими, перетворилися на ритуал підтвердження статусу-кво. І коли подібна система стикається з такими кризами, вона завжди шукає вихід у великій війні.


Сі Цзіньпін під час військового параду / Фото Getty Images

Інакше кажучи, система зменшує простір для експериментів, але підвищує передбачуваність виконання. До цього додається ефект показового покарання, зокрема у випадку ракетних військ та будівництві об'єктів, які довелося виправляти після знайдених порушень. Китайські бюрократи переконалися, що для них набагато безпечніше буде щось недоробити, ніж зробити "погано" та потрапити під каток розслідувань та майбутніх репресій.

Втім, якщо подібні чистки будуть повторюватись на регулярній основі та зачіпатимуть людей з усе вищих партійних ланок, можна буде сміливо сказати, що Сі Цзіньпін та вищі ешелони влади в Китаю не довіряють власним призначенцям, а можливостей створити стабільну команду ставатиме дедалі менше. Китайські чиновники уникають ризиків, бо банально не розуміють, де проходить межа між лояльністю верхівці та допустимою автономією.

Втім якщо початковий задум був саме в тому, щоб створити "атмосферу страху" в рядах Компартії, цей підхід спрацював. Сі Цзіньпіну вдалося публічно вказати на "порожні місця", зацементувати вертикаль і показати елітам, що недоторканих більше немає – незалежно від заслуг та особистих зв'язків.

Та поки всередині Китаю триває кадрове переміщення, назовні Сі Цзіньпін прагне показати контроль і стабільність. Протягом жовтня Сі вдалося поєднати показову стриманість у військовій риториці щодо Тайваню та поки примарне "потепління" у відносинах зі США.

Після зустрічі з Дональдом Трампом наприкінці місяця обидві сторони оголосили "перемир'я" у торгівельній війні. Вашингтон відклав 100% мита на китайський імпорт, а Пекін погодився посилити нагляд за експортом фентанілових прекурсорів та призупинити обмеження на експорт рідкісноземельних металів.


Делегації Китаю та США під час перемовин в Пусані / Фото AP

Західні медіа окреслили цю угоду як "взаємовигідну, але тимчасову", адже обидва лідери прагнуть виграти час. Трампу необхідно підготуватися до проміжних виборів, де вже сьогодні республіканці стикаються з першими проблемами. Водночас Сі прагне збавити оберти перед черговим етапом внутрішньої перебудови та укріпленні власної влади.

Артур Харитонов

експерт зі Східної та Південно-Східної Азії, президент ГО "Ліберальна демократична ліга України"

Зустріч Сі Цзіньпіна з Дональдом Трампом була радше тактичною паузою, ніж проривом. Америка очікувала більших поступок, але Сі не готовий ні сприяти завершенню російського вторгнення, ні змінювати курс. Тому сторони просто заморозили ситуацію на пів року – до можливої нової зустрічі навесні.

Водночас для лідера Китаю це "перемир'я" виконує дві важливі функції:

  • По-перше, створює ілюзію зовнішньої стабільності, саме в той момент, коли міжнародні інвестори з пересторогою спостерігали за внутрішніми арештами та хаотичними перестановками у війську. Зустріч із Трампом ринки врешті сприйняли позитивно – юань укріпився, а фондовий індекс показав зростання вже в перший день після саміту.
  • Другий момент, можливо, навіть більш важливий для самого Сі. Відразу після зустрічі з Трампом заголовки у пресі швидко змінилися з репортажів про "чистки в армії" на "успішні переговори з президентом США". Такий доволі легкий дипломатичний жест дозволив Сі тимчасово переформатувати внутрішній дискурс, зберігши при цьому деякі ключові елементи своєї політики, зокрема в співпраці з Росією, без жодних змін.

Втім, очікувати агресивної риторики прямо після перестановок у верхівці НВАК, було б, як мінімум дивно. Після хвилі чисток армія потребує часу на відновлення командних ланцюгів, а будь-яке загострення навколо Тайваню зараз було б для Пекіна надмірним ризиком. При цьому риторика міністерства оборони КНР перейшла від "готовності до вторгнення" до "зміцнення оборонної стійкості". Пекін сьогодні обережно балансує між демонстрацією сили та внутрішньою стабільністю.

Артур Харитонов

експерт зі Східної та Південно-Східної Азії, президент ГО "Ліберальна демократична ліга України"

Китай точно не відмовився від планів захоплення Тайваню, просто говорить про це інакше. Їхня ключова мета – "велике возз'єднання нації", залишається без змін. Варіантів лише два: або військова операція, про яку в Пекіні говорять роками, або прихід у Тайвані до влади політичних сил, зокрема партії Гоміндан, готових на інтеграцію за принципом "одна країна – дві системи", як це було в Гонконгу. Однак сам приклад Гонконгу доводить, що такий сценарій означає кінець демократії.


Підтримка прокитайського Гоміндану (KMT) коливається в районі 20% станом на квітень 2025 року / інфографіка TPOF

Тимчасова пауза в зовнішніх амбіціях зовсім не означає, що Китай відмовляється від своїх планів на Азійський регіон. Сі Цзіньпін активно укріплює взаємодію з країнами АСЕАН та відновлює економічні зв'язки з Японією після дворічного охолодження. Політично, подібна дипломатична стриманість дозволяє китайському лідеру завершити кадрові чистки, не привертаючи до цього особливої уваги зовнішніх гравців, адже назовні Пекін демонструє відкритість до співпраці. А успішна зустріч з Трампом дозволяє це прагнення підтвердити.

Зрештою, здатність Сі Цзіньпіна так плавно маневрувати між посиленням внутрішнього контролю та зменшенням зовнішніх ризиків говорить про те, що поки зарано казати про "кризу влади" Сі, адже його система управління, вочевидь, орієнтована на все більшу централізацію, зараз швидше проходить нові фази адаптації та підготовки до майбутніх викликів. Питання лише, чого очікувати регіону та світу, коли ці перетворення завершаться остаточно.