"Китай прагне миру в Україні та підтримує прямий діалог Києва та Москви" – Пекін неодноразово закликав до врегулювання війни, претендуючи на роль головного миротворчого голосу так званого Глобального Півдня.

Водночас Європа дедалі частіше контактує з Китаєм щодо врегулювання війни, особливо враховуючи специфічні дії американського президента в питанні санкційного тиску на Кремль, які спершу координувалися з європейськими союзниками, але які двічі були зняті в останній момент із порядку денного самим Трампом: спершу після пропозиції Путіна провести переговори у Стамбулі, а вдруге – після діалогу самого Трампа з російським диктатором.

Однак бачення майбутнього миру в Україні дещо відрізняється між тим, як це бачать у Європі та Китаї. Пекін отримує цілком відчутну вигоду від продовження війни, а потенційні ризики наразі не є надто критичними, щоб відкрито долучатися до західної політики тиску на Кремль.

24 Канал проаналізував залученість Китаю до завершення війни Росії проти України, яких цілей добивається Китай своїми миротворчими закликами та як Захід може змусити Пекін розпочати прямий тиск на Кремль.

Беручи до уваги лише офіційну позицію Китаю щодо російсько-української війни, може скластися враження, що Пекін зацікавлений у тому, щоб бойові дії завершилися якомога швидше. Формально Китай декларує свою нейтральність і з початком повномасштабного вторгнення неодноразово закликав до переговорів та припинення вогню.

Після останньої телефонної розмови між Дональдом Трампом і Владіміром Путіним, а також перемовин у Стамбулі, представниця МЗС Китаю виступила з черговим закликом до зупинки бойових дій та встановлення "міцного і довготривалого миру". Напередодні голова китайської дипломатії Ван Ї поговорив зі своїми колегами з Польщі та Німеччини й також знову підтвердив миротворчі заклики китайського уряду.

Водночас, згідно з повідомленнями у ЗМІ, голова МЗС Польщі Радослав Сікорський закликав Китай "вплинути" на російського диктатора Владіміра Путіна, що врешті було інтерпретовано на сайті Міністерства закордонних справ Китаю як заклик з боку Сікорського "продовжити відігравати активну роль у встановленні міцного миру в Європі".

Зокрема, на сайті МЗС Китаю згадується пропозиція китайського лідера Сі Цзіньпіна з "чотирьох принципів", які могли б стати важливим кроком на шляху політичного врегулювання війни.

Ці "чотири принципи", або ж за хронологією вже третій "план Китаю" із завершення війни в Україні, були представлені Пекіном минулого року під час зустрічі Сі Цзіньпіна з тодішнім канцлером Німеччини Олафом Шольцом. Пропозиція частково перегукується з "другим планом Китаю" із шести пунктів і зосереджується на таких пропозиціях:

  • Підтримання миру та стабільності, уникнення корисливих цілей: Сі закликав сторони конфлікту зосередитися на мирі, замість досягнення власних інтересів. Це відображає офіційну позицію Китаю, що війна не повинна використовуватися для посилення геополітичного впливу будь-якої сторони.
  • Охолодження ситуації, уникнення ескалації: Сі наголосив на необхідності "не підливати масла у вогонь", тобто уникати дій, які можуть загострити конфлікт, зокрема постачання зброї чи провокації (найімовірніше, йдеться про ракетні та дронові атаки).
  • Створення умов для відновлення миру: Пекін закликає до деескалації та створення умов для переговорів, щоб припинити бойові дії та розпочати діалог між сторонами.
  • Зменшення негативного впливу на світову економіку: Сі підкреслив важливість мінімізації економічних наслідків війни, як-от порушення ланцюгів постачання, зростання цін на енергоносії та сировину, що впливають на глобальну економіку, зокрема Китай.

Крізь призму сьогодення, коли основна дипломатична боротьба з Кремлем зосереджена на заморожуванні війни та уникненні подальших жертв серед мирного населення, план Китаю дійсно може стати в пригоді. Пропозиції Сі Цзіньпіна прямо передбачають зупинку вогню вздовж лінії фронту та початок політичного вирішення конфлікту.

Водночас головне питання полягає в тому, чому Китай не погоджується на заклики чинити тиск на Москву для досягнення припинення вогню, адже нині очевидно, що саме Кремль саботує будь-які спроби мирного врегулювання.


Сі Цзіньпін затвердив важливість стратегічного партнерства Китаю та Росії своїм візитом на парад 9 травня у Москві / Фото Getty Images

Насправді ситуація виглядає так, що Китай вносить пропозиції щодо припинення вогню радше для формальності та певного дипломатичного балансу, намагаючись зберегти свою нейтральну позицію та образ миротворця.

Найбільше Пекін зацікавлений в економічному аспекті свого "мирного плану", адже лише за 2022 рік Китай зазнав збитків на близько 140 мільярдів доларів через порушення ланцюгів постачання та загальну нестабільність у Європі.

Варто зауважити, що вперше Пекін виступив зі своїм миротворчим планом ще у 2023 році. Тоді він складався з 12 пунктів, і серед пропозицій вирішити цілком реальні гуманітарні проблеми, як-от "сприяння експорту зерна" та "захист цивільних і військовополонених", китайський план закликав також до "припинення односторонніх санкцій", що свідчить про те, що Пекін вбачав у цьому насамперед проблему для себе.

У 2025 році, на тлі торговельної війни зі США, економічних обмежень із боку Європи та з кожним новим пакетом санкцій проти Росії, Китай бачить у війні в Україні дедалі більше проблем, які за продовження санкційного тиску на Росію можуть з часом переважити всі можливі політичні та економічні вигоди, які Пекін отримує від продовження війни.

Перш за все, варто оцінити вигоди, які Китай отримав із початком повномасштабного вторгнення Росії. Передусім це доступ до дешевих енергоресурсів і російських ринків, з яких пішло безліч західних компаній, залишивши по собі порожнечу, яку поступово заповнюють китайські корпорації.

Китай нині є одним з найбільших покупців російської нафти у світі, що забезпечує йому стабільне енергопостачання за доволі низькою ціною.


Обсяги імпорту російських енергоносіїв в Китай у період з 2019 до 2025 року / Дані головного управління митної служби КНР

Ціна нафти для Китаю при цьому часто не є ринковою і радше розраховується на основі особистих домовленостей Пекіна з Кремлем. Обсяги торгівлі нафтою щороку б’ють рекорди, і у 2024 році вони зросли на 1% порівняно з показниками 2023 року, що в грошовому еквіваленті може становити понад 50 мільярдів доларів.

Натомість імпорт нафти з Саудівської Аравії – другого найбільшого постачальника Китаю — навпаки, зменшився на 9%, що засвідчує вигоду Пекіна від торгівлі саме з РФ, попри спроможність Ер-Ріяда фактично в ручному режимі впливати на нафтові ціни через ОПЕК.

Водночас китайські автомобілі, побутова техніка та різноманітна електроніка посідають перші місця на російському ринку. Наприклад, автовиробник Great Wall Motor, який із 2019 року має завод на території Росії, з початком російської агресії працював на 123% своєї потужності у 2023 році, а компанія планує будівництво нового заводу з виробництва двигунів на російській території, щоб локалізувати виробництво та зменшити витрати на логістику.


Китайські виробники майже повністю замістили західний автопром на російському ринку

Ще один китайський автовиробник Chery збільшив свої доходи від продажів у Росії майже на 800% порівняно з показниками 2021 року. Аналітичний центр Rhodium Group зазначає, що для здешевлення виробництва та збільшення прибутків Chery використовує потужності, залишені західними автовиробниками, для збирання своїх автомобілів безпосередньо на території Росії.

Загальний обсяг торгівлі між Росією і Китаєм також побив черговий рекорд у 2024 році й, за приблизними оцінками, становить майже 245 мільярдів доларів, попри санкції, накладені на Москву. Аналітики припускають, що більшість розрахунків між Москвою та Пекіном здійснюється в національних валютах — рублях і юанях, що дозволяє обходити деякі санкційні обмеження.


Обсяги торгівлі Росії з Китаєм у період з 2019 до 2025 року фіксують різкий стрибок після початку повномасштабного вторгнення Росії

Водночас для України основна проблема полягає не лише в тому, що Китай насичує російський бюджет грошима, які Кремль перетворює на ракети та дрони, що зрештою атакують українські міста. Пекін активно постачає товари подвійного призначення, зокрема чіпи та іншу мікроелектроніку, необхідну Росії для виробництва високотехнологічної зброї.

У цьому випадку обходити західні санкції ще простіше, адже для цього використовуються не великі державні корпорації, а малі та середні фірми, зокрема, в третіх країнах, які не приєдналися до прямих санкцій проти Росії.

Попри всі економічні вигоди, які Китай отримує через ізоляцію Росії від західних ринків, Пекін також реалізує власні політичні цілі у протистоянні зі США. Китай виграє від того, що частина ресурсів США та НАТО зосереджена в Європі, відвертаючи увагу від Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Зокрема, Китай використовує цю війну, щоб просувати власні міжнародні ініціативи, як-от БРІКС, а також для формування "багатополярного світового порядку", що збігається з прагненнями Кремля поділити світ на сфери впливу зразка другої половини 20 століття.

Китай фактично не намагається швидко зупинити війну в Україні, а використовує її, щоб позиціонувати себе як глобальний миротворець і лідер "Глобального Півдня". Союзницькі відносини Пекіна з Москвою експерти визначають як "інвестицію в стабільний антизахідний режим" у Кремлі, що гарантує Китаю безпеку на власному північному кордоні та суттєвий опір західному впливу в Центральній Азії.

  • Попри те, що Китай нині отримує вигоди, затяжна війна несе для нього також і значні ризики. Передусім Китаю дедалі важче обходити вторинні санкції Заходу, і Пекін уже зіткнувся із запровадженням обмежень проти китайських компаній і банків, пов’язаних із війною, які постачали технології або обслуговували угоди, що підтримували російський військово-промисловий комплекс.
  • Під тиском із боку ЄС і США у 2024 році Китай запровадив нові правила експортного контролю, що регулюють постачання товарів подвійного призначення за межі країни. Деякі аналітики припускають, що це може зачіпати Росію, хоча в офіційному документі опублікованого урядом Китаю конкретні країни, зокрема й РФ, прямо не згадуються, що відповідає традиціям китайсько-російських відносин.

Поступово страждає також міжнародний імідж Китаю у світі. Наприклад, "китайський нейтралітет" дедалі частіше викликає критику з боку країн Європейського Союзу. Думка європейських громадян щодо Китаю постійно погіршується, і більшість населення ЄС, за винятком кількох країн, більше не вважає Пекін надійним партнером. У майбутньому таке погіршення громадської думки дасть змогу Євросоюзу активніше просувати ідеї тиску на китайських виробників, що зрештою може звузити доступ Китаю до європейського ринку – другого найбільшого ринку для китайських товарів після Сполучених Штатів.

Водночас довготривала війна загрожує нестабільністю всьому регіону. Китаю, звісно, вигідно спостерігати, як Захід використовує свої ресурси на боротьбу з Росією, а не з самим Китаєм. Однак якщо конфлікт розшириться на інші країни Європи, це завдасть Китаю значно більшої економічної шкоди, адже в разі прямого зіткнення Москви з країнами ЄС і НАТО вдавати нейтрального гравця стане фактично неможливо.

Обравши сторону Росії, Пекін, найімовірніше, буде змушений розпрощатися з європейськими споживачами своєї продукції.

Китаю також невигідне подальше загострення війни, яке могло б зашкодити стабільності режиму в Росії. У разі глибокої внутрішньої дестабілізації Кремля разом із повноцінним демонтажем путінського режиму Пекін може зіткнутися з реальним хаосом уздовж власних кордонів. До того ж глибока економічна взаємозалежність, яку Китай і Росія лише поглибили за ці роки, може мати зворотний ефект, якщо до влади в Кремлі замість Путіна прийде прозахідний або більш протекціоністський уряд, який швидко згорне всі здобутки китайських технологічних гігантів на російській території.

Попри всі публічні заклики до якнайшвидшого мирного врегулювання, Китай досі зацікавлений у тому, щоб Владімір Путін до останнього чинив опір будь-яким ініціативам президента США Дональда Трампа. Глухий кут у переговорах може відкрити для Пекіна можливість повноцінно залучитися до миротворчого процесу, особливо якщо Трамп остаточно розчарується в Путіні та виведе Сполучені Штати з переговорів, як він неодноразово погрожував. У такий спосіб Китай зможе продемонструвати свою здатність впливати на світові процеси та персонально на Путіна, що суттєво підвищить вагу Китаю на міжнародній арені.

При цьому вважати Китай дійсно незалежним посередником неможливо через його послідовну дипломатичну та економічну підтримку Росії в цій війні. Китаю важливо зберегти тліючий та довготривалий конфлікт, який не дозволить Сполученим Штатам зближуватися з Росією і при цьому не призведе до значної ескалації, яка б загрожувала стабільності російського режиму. Деякі західні аналітики впевнені, що метою адміністрації Трампа має бути мінімізація ролі Китаю не лише в самому конфлікті, а й у його припиненні.

Запрошення Китаю до дипломатичних переговорів про припинення бойових дій лише винагородило б Китай за підтримку Росії, надавши Пекіну безпрецедентну й незаслужену роль у європейській безпеці. Присутність Китаю в цих переговорах лише зменшила б важелі впливу США та їхніх союзників на Москву… Досі Китай не зробив майже нічого, щоб стримати Росію у війні — насамперед тому, що китайсько-російський союз є глибшим і ширшим, ніж питання України. Це стратегічні відносини, причиною існування яких є конкуренція із Заходом,
– переконаний Джонатан Чін, колишній експерт ЦРУ з питань Китаю.

Водночас схилити Китай до тиску на Кремль усе ще можливо, якщо це відповідатиме його власним політичним та економічним інтересам. Пекін уже брав участь у розв'язанні складних питань у цій війні, зокрема завдяки його зусиллям із порядку денного було знято проблему ймовірного використання ядерної зброї.

Відчувши безпосередній ризик для власної безпеки, Китай через офіційні канали неодноразово подавав росіянам сигнали, що будь-які погрози ядерними ударами є неприйнятними. Зрештою ядерні погрози Кремля або повністю зникли з обговорення, або відійшли на другий план і висловлюються лише політичними маргіналами, як-от експрезидент Дмітрій Мєдвєдєв.

Після чергового масованого удару по Києву та постійного ігнорування росіянами мирних пропозицій України й союзників активно просувається тема посилення санкційного тиску на Кремль.

Напередодні республіканський сенатор Ліндсі Грем розробив законопроєкт щодо запровадження вторинних тарифів у розмірі 500% на закупівлю російських енергоносіїв третіми країнами, який отримав широку двопартійну підтримку в Палаті представників і Сенаті США. Санкції Грема вже давно на столі, однак останнє слово за Дональдом Трампом, який продовжує свої безплідні спроби домовитися з Путіним, однак у крайньому разі американський Конгрес здатен реалізувати це рішення навіть без участі президента США.


Насамперед ці санкції спрямовані не на саму Росію, а радше на всіх споживачів дешевих російських енергоресурсів. Такі рішення можуть стати додатковим важелем, який схилить Китай до більш конструктивної ролі у врегулюванні російсько-української війни. Пекін відчуватиме надмірні витрати на обхід подібних санкцій через різноманітні сірі схеми, що зрештою нівелює всі вигоди, які Китай отримує від взаємодії з Росією. При цьому накопичена за ці роки залежність Китаю від російської нафти та газу може завдати суттєвої шкоди його бюджету та зрештою зашкодить зусиллям Пекіна в економічному протистоянні зі США.