Уявіть, що вас запросили на дуже закритий і надзвичайно елітний ретрит неподалік Дубліна. Здавалося б, протягом кількох днів ви будете вести надзвичайно важливі дискусії про майбутнє штучного інтелекту, новітню зброю, ризики чергових пандемій або третьої світової. Спілкуватися ви будете при цьому з мільярдерами, політиками, військовими та науковцями – одними з найкращих, або точніше сказати, найвідоміших у своїх галузях. Журналістів навколо немає, а самі розмови проходять без пильного спостереження камер…

У цій меритократичній утопії існує лише одна невеличка проблема – ще до вашого приїзду, організатори встигли оцінити наскільки ви багаті, відомі та загалом "корисні" для спільної справи. От тільки, видно, при цьому переоцінили себе, бо інформацію про таємний захід з аурою "тіньового світового уряду" зберегти від чужих очей і вух не вийшло.

24 Канал розібрався, що стоїть за злитими даними про гостей закритих зустрічей організації Dialog, кого і як запрошують на ці івенти, і яку роль в цьому відіграє техномільярдер Пітер Тіль? А з'ясувати, чи стоїть за подібними зустрічами щось більше банальної конспірології допоміг політолог і філософ Валерій Димов.

Черговий скандальний злив даних відбувся навколо організації з непримітною та навіть банальною назвою Dialog – мережі приватних івентів, яку ще у 2006 році заснували технологічний мільярдер Пітер Тіль і підприємець Аурен Гоффман.

Сам Dialog називає себе неполітичною спільнотою, покликаною зібрати людей з усього політичного спектра для обміну думками та відкритого діалогу. Власне, тому і Dialog.

За внутрішніми документами організації, вона має понад тисячу платних членів, а її щорічні ретрити відвідали вже понад 2,5 тисячі людей. Членство у Dialog відкриває доступ до приватних вечерь, закордонних подорожей, закритого чату, персональних зустрічей і навіть сервісу романтичних знайомств.

Однак справжню внутрішню кухню Dialog показав витік даних, отриманий виданням WIRED. У розпорядженні журналістів опинилися досьє майже на 200 людей, пов'язаних із ретритом, який планується цього серпня в Дубліні (Ірландія). Серед них:

  • Представники адміністрації Дональда Трампа, сенатори США (один з них – Тед Круз).
  • Топменеджери Google, Google DeepMind та президент OpenAI.
  • Високопосадовці з інших країн, наприклад, командувач НАТО в Європі Алексус Гринкевич, ексглава розвідки Саудівської Аравії, політики з Великої Британії та Данії.
  • Зірки Голлівуду (актори Джозеф Гордон-Левітт (колись грав роль Едварда Сноудена у фільмі-агітці Олівера Стоуна – 24 Канал), Джош Бролін (запросили, мабуть, через роль потужного Таноса).

У каталозі зберігалися домашні адреси, приватні телефони, дати народження, контакти родичів, і навіть політичні погляди. При цьому подекуди, політична орієнтація учасників, що була визначена та прописана організаторами, – не завжди збігається з тією, яку публічно декларує сам учасник івенту.

Та найцікавішим виявився внутрішній рейтинг, адже учасників буквально розподіляють за категоріями A, B і C, де найвищу категорію – C, отримують найбагатші та найвідоміші. На додачу, кожному окремо виставляють оцінку "доданої вартості" від 1 до 4. Це може бути політичний вплив, публічний капітал тощо.

Вже після самого ретриту рейтинг у кращих традиціях "чорного дзеркала" переглядають, і людину можуть в принципі більше не запросити через недостатню "корисність", слабку впізнаваність або "погану відповідність культурі" клубу. Від оцінки залежить навіть ціна квитка, коли менш впливові гості частіше платять повну вартість, тоді як VIP-члени клубу отримують знижки аж до 70%.

Алгоритми Dialog також вирішують, кого з ким посадити, познайомити або навіть звести для романтичного знайомства, а кого навпаки – краще відокремити.


Дональд Трамп і сам любить проводити закриті вечері з впливовими людьми, а на деякі навіть продавав квитки / Фото – AP

При чому імена учасників, як часто буває у подібних зливах, доволі гучні. Тут і Ілон Маск, і зять Дональда Трампа Джаред Кушнер, і навіть поточний міністр фінансів США Скотт Бессент.

Загалом, кількість імен політиків чи бізнесменів з орбіти Трампа насправді вражає, однак сам витік не доводить, що всі вони є членами клубу або дійсно відвідають найближчий ретрит.


Нік Томпсон / Фото – The Atlantic

Як свідчить матеріал Wired, частина зі згаданих людей могли бути спікерами чи гостями багато років тому. До списку потрапив навіть колишній шеф-редактор самого видання Нік Томпсон, що на сьогодні є гендиректором іншого впливового ЗМІ – The Atlantic. Втім, за законами іронії, пан Томпсон відмовився коментувати свою участь в ретриті колишнім колегам.

У підсумку Dialog виявився не стільки клубом володарів світу чи якимось новоспеченим масонським ложем, скоріше спробою створити ще більш елітарні збори в середовищі людей, для яких подібні закриті клуби є буденною нормою.

Тут недостатньо просто бути мільярдером, політиком чи керівником технологічної корпорації – потрібно ще довести, що саме ваше прізвище "прикрасить" список гостей, а ваша присутність буде корисною для інших. Тобто Dialog просто надбудовує над звичною всім ієрархією ще один поверх, куди навіть представників еліти пускають лише після своєрідного фейс-контролю.

Політолог і філософ у бесіді з 24 Каналом пояснює необхідність в існування такої трохи дивної та безперечно бундючною структури самою людською природою.

Валерій Димов

політолог

Людям потрібне якесь обґрунтування, яке дозволяє їм спиратися нібито не просто на власні політичні амбіції, а мислити глобальними масштабами й задовольняти свої амбіції вже на такому широкому рівні.

Безумовно, організація Dialog чи Пітер Тіль не винайшли ані закритих клубів, вони навіть не першими задовольнили бажання впливових людей спілкуватися між собою без зайвих свідків. Щойно в суспільстві з'являється еліта, вона майже одразу шукає затишне приміщення, де можна поспілкуватися тет-а-тет без камер та політичного театру з тими, кого вважають рівними собі.

Проблема починається тоді, якщо там з'являються "таємні ритуали", окремі символи та обов'язкове мовчання – рано чи пізно хтось обов'язково вирішить, що саме там і вирішується доля світу.

Мабуть, найвідомішим прикладом у світі стали масони. Перша Велика ложа виникла в Лондоні у 1717 році, а сама організація будувалася навколо ефектних ритуалів, посвяти, градації та символічних таємниць. Насправді за більшістю з них ховалися доволі буденні дискусії про суспільну мораль та звичайний "клубний формат", але втаємниченість та ореол елітарності спрацювали як ідеальна реклама. Масонів почали сприймати як закриту касту з особливими знаннями, а їхні ложі швидко обросли теоріями про підготовку революції, тіньові уряди та глобальні змови.

Американці згодом додали до цієї традиції власного колориту. У Єльському університеті з 1832 року існує таємне товариство Skull and Bones, серед вихованців якого опинялися майбутні президенти, дипломати й великі бізнесмени. А в каліфорнійському Bohemian Grove політики та промисловці роками відпочивають, проводять театралізовані церемонії перед велетенською совою і запевняють, що робочі питання залишаються за воротами.

Протести проти Більдерберзької зустрічі / Фото – Britannica

Та найближчим родичем Dialog усе ж є Більдерберзька група, яка аж з 1954 щороку збирає більше сотні політиків, банкірів, керівників корпорацій, науковців і медійників із Європи та Північної Америки. Організатори наголошують, що там не проводять голосувань, не ухвалюють резолюцій і не формують спільної політики.

Закритий формат нібито лише дозволяє учасникам говорити відверто, не боячись, що кожна фраза наступного ранку стане заголовком у ЗМІ.

При цьому до "еліти" є питання. Про це нагадує експерт Валерій Димов у розмові з 24 Каналом.

Валерій Димов

політолог

Нещодавно опубліковані файли Епштейна показують певним чином тих, хто вважався лідерами суспільної думки, які впливали на ухвалення рішень. Вони можуть впливати, з одного боку, а з іншого боку – їхня картина світу, м'яко кажучи, далеко не адекватна, не релевантна викликам. Зрозуміло, що такого роду платформи завжди даватимуть поживу конспірологам, оскільки є попит на такого роду погляд.

Дуже ймовірно, що більшість таких зустрічей справді значно нудніша, ніж уявляють собі мережеві конспірологи. Та головна проблема не в "жертовних вівтарях" чи таємному світовому уряді втаємничених осіб та інших "рептилоїдів". Проблема виникає тоді, коли чиновники чи мільярдери отримують можливість без суспільного контролю формувати спільне бачення майбутнього, яке вже згодом мають змогу реалізувати на цілком офіційних посадах.

Вони можуть нічого не підписувати й навіть напряму не домовлятися – іноді достатньо спільного усвідомлення того, які ідеї вважати важливими, які проблеми заслуговують на увагу, а яку політику краще було б формувати в майбутні роки.

Після цього мільярдер повертається до своєї корпорації, політик – до уряду, а медійник – до аудиторії, і їхня приватна розмова між собою поступово втілюється у цілком конкретних рішеннях. Формально ніхто ні про що не домовлявся, просто безліч важливих людей раптом почали дивитися на світ приблизно однаковим чином. А потім виникає щось типу "Технобро", які обирають собі за ідеологію концепції "темного просвітництва", а президентом найвпливовішої країни світу стає людина, яка найбільше відповідає їхньому уявленню про ідеального правителя.

У випадку конкретної організації Dialog є ще один додатковий фактор – одним з її співзасновників контроверсійний мільярдер Пітер Тіль. Людина, що колись збагатилась на PayPal, стала одним з перших інвесторів Facebook, співзасновником Palantir і фінансує сьогодні десятки інших технологічних компаній.


Пітер Тіль та Ілон Маск у PayPal / Фото – AAP

Пітер Тіль давно цікавиться не лише тим, які стартапи потенційно допоможуть йому примножити власний капітал, а й тим – як узагалі повинна працювати держава. У своєму програмному есе від 2009 року він прямо заявив, що більше не вірить у сумісність економічної свободи та демократії, а технології розглядав як спосіб вийти за межі політики й державного контролю.

Іронія полягає в тому, що згодом Тіль не втік від політики, а зайшов у неї з "чорного входу". Він став одним із найвпливовіших союзників американських консерваторів, активно підтримував Дональда Трампа та рух МАГА, допомагав просуванню республіканських кандидатів і зберіг тісні зв'язки з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом. Тобто людина, яка сумнівалася в ефективності демократичної політики, зрештою навчилася впливати на неї значно краще за багатьох виборців.

І якщо говорити про політику, то найбільш успішною "інвестицією" Пітера Тіля став саме Джей Ді Венс. Їхнє знайомство почалося ще в Єльському університеті, де майбутній віцепрезидент почув виступ Тіля і скористався його пропозицією звертатися по кар'єрні поради. Згодом Венс працював у пов'язаному з мільярдером фонді Mithril Capital, а Тіль допоміг профінансувати його власну венчурну компанію Narya Capital.

Коли Венс пішов у політику, мільярдер вклав близько 15 мільйонів доларів у його сенатську кампанію – на той момент це була рекордна підтримка одного кандидата від окремого донора.

Все це треба мати на увазі, адже Венс – потенційний кандидат в президенти США на наступних виборах. Звісно, якщо Трамп не вирішить піти на третій термін.

Зазначимо, шлях Джей Ді Венса до серця Дональда Трампа також пролягав через Пітера Тіля. У 2021 році мільярдер організував їхню зустріч у Мар-а-Лаго, допомігши колишньому критику Трампа переконати того, що вони насправді поділяють схожі погляди. Через три роки Венс уже сам використовував знайомства у Кремнієвій долині, щоб залучати технологічних донорів до президентської кампанії Трампа.

Це не означає, що віцепрезидент щотижня отримує від Тіля конверт із новими вказівками. Венс має власні політичні амбіції, а його націонал-консерватизм не завжди збігається з лібертаріанськими поглядами "ментора". Проте Тіль дав йому значно більше за гроші: поштовх у кар'єр, важливі контакти та прямий доступ до впливових донорів.


Джей Ді Венс під час передвиборчої кампанії Дональд Трампа / Фото Getty Images

Найпомітніше це проявляється у ставленні Венса до технологій. Він виступає проти жорсткого регулювання штучного інтелекту, закликає дати американським компаніям більше свободи та розглядає технологічне домінування як головну умову перемоги США над Китаєм.

Одночасно Palantir, співзаснований Тілем, отримує дедалі більші оборонні та державні контракти. Важливо зауважити, що навіть у російсько-українській війні технології компанії Palantir дозволяють надзвичайно швидко збирати та обробляти дані з поля бою, і допомагає Збройним силам України отримати відчутну технологічну перевагу над росіянами.

Валерій Димов

політолог

Очевидно, що сам Пітер Тіль претендує на ширші погляди, які не зводяться лише до того, чи буде Джей Ді Венс тим, хто задовольнятиме його на якихось посадах віцепрезидента або президента і десь там дозволятиме чи ні – отримувати якісь додаткові гроші. Він є людиною, яка, як той же Ілон Маск, мислить глобальними категоріями. Він говорить про штучний інтелект, про загрози всьому людству. Зрозуміло, що це приваблює дуже багатьох із тих, хто претендує на такого роду інтелектуальне бачення, підкріплене великими здобутками та грошима.

Натомість Тіль може впливати не стільки на окремі рішення щодо зовнішньої чи внутрішньої політики США, скільки на загальну рамку, в якій Джей Ді Венс та інші члени команди Дональда Трампа їх розглядають. Для цього мільярдеру навіть не потрібно самому перемагати на виборах. Достатньо одного разу допомогти перемогти людині, яка тепер сидить за крок від президентського крісла.

Політолог Валерій Димов вважає, що сторонній вплив на конкретних політиків значно менш значущий за особисті погляди, що формувалися в нього ще до початку політичної кар'єри.

Валерій Димов

політолог

Джей Ді Венс також виник не на порожньому місці. Він сформувався задовго до того, як познайомився з Пітером Тілем. Його стрижневі основи, навіть його книга і фільм, який за нею зняли, показують, що це людина, яка так чи інакше вважає себе суб'єктом в ухваленні рішень.

І саме тут історія навколо організації Dialog перестає бути просто кумедною розповіддю про дивакуватих мільярдерів, які сортують одне одного за рейтингами, і набуває атмосфери таємничості. Закриті ретрити не обов'язково є місцем, де кілька людей за вечерею складають таємний план з керування світом. Частіше вони просто зводять потрібних людей з іншими потрібними людьми, підсилюють конкретні ідеї та створюють для них поживний простір в межах однієї кімнати.

А як раз Dialog за своїми алгоритмами оцінює, кого саме варто до цієї кімнати запросити. Зрештою, поки виборці сперечаються, хто повинен керувати державою, найвпливовіші люди намагаються розв'язати інше питання – хто матиме доступ до тих, хто вже став до керма.