2 червня у Стамбулі відбувся другий раунд мирних переговорів між Україною та Росією. Особливістю цих переговорів стало те, що жодна зі сторін не вірить у їхній успіх саме в такому форматі.

Як Україна, так і Росія в Стамбулі переслідують єдину головну ціль – справити враження на президента Дональда Трампа, який, немов той мемний пес породи шиба-іну закликає всіх до примирення. Про підсумки переговорів – читайте в матеріалі 24 Каналу.

Читайте також Поводилися спокійніше, хоча все ще нахабно, – Зеленський про делегацію Росії на переговорах

Реальне завдання переговорів полягає не в примиренні як такому, а в перекиданні вини на іншу сторону та переконанні в цьому, власне, Трампа.

При цьому позиції двох сторін заздалегідь нерівні, адже Трамп вже фактично грає на боці Росії й нині сприймає її воєнні злочини та агресивні заяви як "невинні" дитячі пустощі від сина старшого колеги по роботі, натомість до України в Трампа ставлення ніби до іноземного студента Гарварду.

Але навіть у таких умовах Україні вдається схиляти шальки терезів на свій бік. Росія до кінця тягнула з оприлюдненням свого "меморандуму" і всіляко уникала того, щоб його завчасно побачили в США. Це дуже роздратувало спецпредставника Трампа генерала Келлога, який отримав український варіант і не отримав російський.

До теми План капітуляції в трьох частинах – які вимоги Росії в Стамбулі

Про наповнення варіанту росіян ми дізналися лише 2 червня – документ "злили" самі ж російські ЗМІ. В принципі, документ можна не читати – там повторення тієї самої мантри про капітуляцію в трьох розділах із суттєво завищеними вимогами, які ніхто не буде виконувати, а серйозно розглядати згоден лише нардеп Гончаренко.

Російський "мирний меморандум" / росЗМІ

Можна хіба звернути увагу на те, що пункт про "міжнародно-правове визнання входження в склад РФ" п'яти українських регіонів є визнанням сумнівів окупантів у силу "референдумів" і власної "конституції".

А ще посміятися з росіян, бо висували вони свій ультиматум саме після української операції "Павутина", яка позбавила Росію третини її стратегічної авіації, яку не врятували від українських дронів і генерала Малюка ні тисячі кілометрів відстані, ні покришки на крилах.

Тому єдиним правильним питанням до російської делегації було: "Що з обличчям?".

Ceasefire вони (росіяни — 24 Канал) не бачать. Як вони сказали, вони готові на ceasefire на 2 – 3 дні, щоб забирати вбитих з поля бою. Я вважаю, що ідіоти, тому що в принципі ceasefire для того, щоб не було вбитих. Тобто ви бачите настрій. Тобто для них це питання просто невеличкої паузи у війні,
– Володимир Зеленський дав оцінку заявам росіян у Стамбулі.

Після двох турів переговорів у Стамбулі ми бачимо лише імітацію, що точно не наближає до миру та здебільшого затягує час. І дуже добре, що Україна навіть у такій ситуації придумала, як витягнути з росіян максимум користі. Так, мова про обміни полоненими.

  • Після першого раунди до України повернулися 1000 бранців. Тепер знову очікуємо мінімум стільки ж живих.
  • Крім того, Росія та Україна домовились про обмін важкими пораненими.
  • Також Україні повернуть 6000 тіл загиблих воїнів, а їхні родини нарешті отримають змогу по-людськи поховати героїв.

Ця домовленість також вкотре продемонструвала весь цинізм росіян. Вони в особі Владіміра Мєдінського, попри очевидні докази, зворотного заявили, що передають Україні тіла 6 000 загиблих в межах "жесту доброї волі" і взгалі не потребують дзеркальної відповіді, але якщо в українців десь щось завалялося, то можуть прийняти й свій "вантаж 200" також.

Цими словами емісар Путіна продемонстрував відверту зневагу до російських вояків – того самого "гарматного м'яса", а також спробував вирватися з пастки під назвою "потєрь нєт".

Нагадаємо, що нині за даними міноборони Росії загальні втрати окупантів – 5937 (останнє офіційне повідомлення МО РФ про втрати – від 21 вересня 2022 року, після цього Конашенков про це брехати перестав. При цьому на той час лише поіменний список російський втрат складав мінімум 12 тисяч вбитих)), а тут виявляється, що в українських моргах зберігаються тисячі тіл російських окупантів і це при тому, що ЗСУ нині змушені відступати й не завжди контролюють поле бою після завершення активної фази.

Ці 6 000 тіл означають також і додаткові виплати з російського бюджету родинами загиблих – нагадаємо, в Росії платять по 5 мільйонів рублів за голову від держави та страхові виплати в розмірі 8,2 мільйона від страхової компанії СОГАЗ.

Тобто сукупно це близько 80 мільярдів рублів (з регіональними виплатами може бути й понад 100 мільярдів). Такі суми для російського бюджету, звісно, некритичні, але ці гроші точно не підуть на фінансування живих російських вояків. Тому – дрібничка, але приємно.

Виникає питання – а що далі? А далі слово мають взяти союзники України, бо Україна свою програму на вимогу Трампа негайно зустрітися та "миритися" виконала. Росія ж розкрила карти та офіційно пред'явила свої вимоги, кулуарно відкинувши "22 пункти" Стіва Віткоффа, який так гарно продавав Трампу свою експертизу з миротворчості.

Нині Трамп побачив, що Віткофф провалився, а Росія – "вармонгер", який не хоче миру, а дбає лише про те, щоб геноцидна війна продовжувалась. Але зухвала українська атака 1 червня показала світу, що "вармонгер" цей є ніщо інше, як колос на глиняних ніжках, який не здатен захистити навіть власну ядерну тріаду.

До теми Які літаки стратегічної авіації втратила Росія, скільки коштують і чи продовжить ракетний терор

Тому керівництву США варто переходити до плану Б, а Трампу нічого не залишається, як почати слухати Ліндсі Грема та його побратима Річарда Блюменталя, а також думати, як реалізувати план із вторинними санкціями на 500%, який гарно звучить і має красиві цифри, але далекий від реальності, як і план побудови "Золотого куполу".

Тому дуже хочеться, щоби наші американські партнери все ж таки сильними кроками спрямували пакет санкцій в Сенат і щоб дотиснули русскіх до припинення вогню сильними санкціями. По-іншому вони поки що не розуміють. І ми вважаємо, що це справедливо,
– президент Зеленський 2 червня підбиває підсумки другого раунду переговорів у Стамбулі.

А ще, американцям вже час відкривати пентагонівські скриньки й уже потроху готувати зброю для відправлення до України, адже "мінеральна угода" сама по собі не запрацює.

Натяки на те, що все відбувається саме так, ми почули ввечері 2 червня на брифінгу Володимира Зеленського:

Цього тижня будуть контакти з адміністрацією в США. Не скажу, в якому форматі. Там буде обговорюватися договір про оборону і купівлю обладнання для нас за гроші.

Також своє слово має сказати і Європа. 10 травня у Києві ми побачили дуже гарний тизер, але далі європейський ультиматум Путіну зіпсував демарш Трампа. Нині, коли забаганку президента США виконано, вже немає підстав затягувати – потрібно ухвалювати 18-й пакет санкцій і починати активніше тиснути на Росію.

Власне, це вже відбувається – 2 червня сенатор Грем зустрічався в Брюсселі з очільницею Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. У пресрелізі, за підсумками зустрічі, вказано, що Грем зобов’язався посилити тиск на Росію та просунути законопроєкт (про санкції – 24 Канал) у Сенаті наступного тижня.

Натомість ЄС готує 18-й пакет жорстких санкцій, спрямованих на енергетичні доходи Росії, зокрема інфраструктуру "Північного потоку", банківський сектор Росії та зниження верхньої межі ціни на сиру нафту.

Сьогодні ж Ліндсі Грем заявив, що заступник глави Ради безпеки Росії Медведєв своєю заявою про "справжню мету" переговорів з Україною в Стамбулі дав зрозуміти, що Росія не зацікавлена в мирі. Про це він написав у Х.

Заява Грема пролунала після того, як Медведєв заявив, що переговори в Стамбулі потрібні "не для компромісного миру" на "вигаданих нереальних умовах", а для "якнайшвидшої перемоги" Росії.

У відповідь на це республіканець привітав Медведєва із "рідкісним проявом чесності з боку російської пропагандистської машини".

Я вдячний вам за те, що ви чітко дали зрозуміти світові, що Путін і Росія анітрохи не зацікавлені в мирі,
– наголосив американський сенатор.

Тож усі, кому було потрібно, все побачили: українці – обличчя російської делегації, а європейці та адекватні американці – небажання Росії вести реальні мирні переговори.

Залишається єдине питання – чому мовчить Трамп і що він придумає цього разу, щоб виправдати Росію. Але нехай більше не говорить, що Україна не має карт.