Голова громадської організації "Україна в НАТО" Юрій Романюк в ефірі 24 Каналу пояснив, що Трамп опинився в часовій пастці і не може довго тягнути цю війну. За його словами, Іран це розуміє і використовує паузи в переговорах на свою користь.

Дивіться також Йде війна за виживання: аналітик зауважив цікаві процеси в оточенні Путіна

Трамп не знає, з ким домовлятися

Проблема для Вашингтона не лише в самій війні, а й у тому, що в Ірані немає одного центру, який може домовитися зі США і потім гарантувати виконання цієї домовленості. Там одночасно діють президент і цивільна влада, аятола, корпус вартових ісламської революції та військові, і між цими групами триває боротьба за вплив.

В Ірані немає єдиної авторитетної централізованої влади. У них щонайменше чотири важелі влади,
– зауважив Романюк.

Через це кожен новий раунд легко зривається ще до того, як сторони переходять до виконання домовленостей.

До слова: Іран заявляє, що поки не планує другий раунд переговорів зі США після захоплення судна під іранським прапором в Оманській затоці. У Тегерані наголошують, що не приймають ультиматумів, а збереження ядерних досягнень на території Ірану називають своєю твердою позицією.

Щойно іранська переговорна делегація щось обговорює з американцями, у Тегерані це можуть сприйняти як зраду, поступки або перевищення повноважень. Корпус вартових ісламської революції починає тиснути на цивільних переговірників, а США щоразу стикаються з тією самою проблемою: вони ніби говорять з однією стороною, а рішення потім ламає інша.

Американці і Трамп змушені були продовжити переговорний процес, дати Ірану визначитися, кого ж вони в кінці кінців наділять мандатом на право вести переговори з американцями,
– наголосив Романюк.

Складність ще й у тому, що в Ірані зараз немає фігури, чийого слова вистачило б для всіх. Тому Трамп і дає Тегерану додатковий час, сподіваючись, що там хоча б визначаться, хто має право говорити від імені держави і брати на себе зобов'язання.

Іран тягне час, бо Трампу нікуди відступати

Трамп не може довго тримати цю кампанію в підвішеному стані, бо найближчі тижні в нього розписані під інші великі події, з якими війна напряму конфліктує. Йдеться і про зустріч із Сі Цзіньпіном у Пекіні, і про власний день народження, і про 250-річчя незалежності США, а далі почнеться повноцінна виборча кампанія, в яку республіканці входять без виразних успіхів.

У США немає часу. Уже більше тягнути немає куди, тому що часовий цейтнот тут у Трампа,
– зауважив Романюк.ї

Чим довше тягнуться переговори, блокада і вся ця війна, тим сильніше це б'є по самому Трампу всередині США. Нафта лишається дорогою, економічний тиск зростає, а кожен новий крок замість швидкої перемоги лише додає Білому дому проблем. До цього додаються і внутрішні удари по позиціях Трампа, зокрема судові рішення щодо повернення грошей американським компаніям, які переплатили мита.

Іран, безумовно, слабкіший, але він знає, що йому нема куди поспішати. В нього часу скільки завгодно,
– наголосив він.

Трамп намагається дотиснути Тегеран швидко, бо йому потрібен бодай якийсь результат, який можна буде подати як перемогу. Іран обирає іншу лінію і розтягує цю кризу, розуміючи, що кожен наступний день працює проти американського президента сильніше, ніж проти самої іранської влади.

Іран може не віддати головне

Блокада Ормузької протоки дедалі сильніше б'є по самому Ірану, бо він не може нормально вивозити нафту, а порожні танкери не заходять назад. Це боляче вдаряє не лише по Тегерану, а й по Китаю, Індії, Пакистану та інших країнах, які зав'язані на цей маршрут. На цьому тлі іранські нафтосховища переповнюються, видобуток доводиться скорочувати, а економічний тиск з боку США лише посилюється.

Трамп хоче швидше закінчити цю війну і тисне на іранську нафту. Іран не може вивозити її танкерами, а в західних медіа вже припускають, що за такої блокади він може не витримати й 12 днів. Ця блокада дуже дорого обходиться і Китаю, і Індії, і Пакистану, і всьому світу, в тому числі США,
– зауважив Романюк.

Цей тиск, за його словами, має змусити іранську владу погодитися на мирні переговори. Але далі для Вашингтона починається складніша проблема, бо головна вимога США і Ізраїлю стосується високозбагаченого урану, а саме тут Тегеран навряд чи піде на принципову поступку. Максимум, про який ще можна говорити, це передача цього урану третій країні, але не самим американцям.

Америка економічно змушує іранські недобитки влади все ж таки погодитися на мирні переговори. Але я дуже сумніваюся, що Іран віддасть свій високозбагачений уран. США він точно не передасть,
– сказав Романюк.

Через це фінальна розв'язка для США й Ізраїлю лишається незрозумілою. Якщо Іран не погодиться на їхні ключові вимоги, завершити цю війну швидко і на своїх умовах Вашингтону буде вкрай складно.

Що відомо про новий виток кризи навколо Ірану та Ормузької протоки?

  • Попри жорстку публічну позицію Ірану, США не відмовляються від спроб домовитися. До Ісламабада має вирушити американська делегація на чолі з Джей Ді Венсом, але до останнього залишається незрозуміло, чи прибуде туди іранська переговорна команда.
  • Війна проти Ірану вже б'є по глобальному впливу США. У світі зростають антиамериканські настрої, частина союзників Вашингтона дистанціюється, а Китай намагається використати кризу для посилення власної ролі на тлі енергетичних проблем і нестабільності на нафтовому ринку.
  • Довкола Ормузької протоки складається ситуація подвійного тиску: Іран обмежує прохід для небажаних суден, а США намагаються перекривати маршрути, пов'язані з іранською нафтою. На цьому тлі Трамп хоче вийти з конфлікту з виглядом переможця, а Іран, навпаки, затягує час, розраховуючи, що зростання цін на нафту почне грати проти Вашингтона.