Нордичні країни сьогодні стикаються з двома надзвичайно глибокими безпековими викликами. З одного боку, Росія нарощує свою військову міць, поступово розширюючи військові бази біля кордонів Фінляндії, а з іншого – в спину б'є американська адміністрація, яка підриває довіру до НАТО та висловлює територіальні претензії на території Данського королівства.

Затиснуті між двох вогнів, нордичні країни змушені покращувати власні оборонні спроможності та створювати внутрішні військові альянси, здатні протистояти сучасним викликам.

24 Канал розповідає, в чому полягає ідея паннордичної армії, чи мають ці країни достатньо ресурсів, щоб впоратися самотужки, та як Україна могла б доповнити безпекову архітектуру північно-східного флангу Європи.

Багатьом країнам на сході Європи стало зрозуміло, що мирні та спокійні часи, коли можна було зосереджуватися лише на власному добробуті, закінчилися, коли в Києві пролунала перша повітряна тривога 24 лютого 2022 року. Настав час для посилення власної мілітаризації, адже Росія продовжує нарощувати свою військову машину, навіть попри важкі втрати на українських фронтах.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну колись нейтральні Швеція та Фінляндія вступили до НАТО, і спершу це навіть здавалося хорошою інвестицією в безпеку. Обидві країни самі по собі мали достатньо високі витрати на оборону, а в складі Альянсу могли також отримати підтримку у вигляді захисту Сполучених Штатів, які, згідно з задумом, мали б прийти на допомогу в тому випадку, якщо експансіоністські наміри Росії поширяться за межі України.


Очільники МЗС Швеції та Фінляндії на спільній пресконференції з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом після підписання протоколів про вступ своїх країн до НАТО, 5 липня 2022 року

Проблеми з'явилися з приходом до Овального кабінету Дональда Трампа у 2024 році. Трамп має глибоку антипатію до НАТО, вважає, що європейці вводять в оману США та підтримують безпеку свого континенту коштом американських платників податків.

Водночас одразу з приходом до влади Трамп почав висувати територіальні претензії до своїх союзників. Європа була шокована намірами Трампа "купити", а фактично анексувати Гренландію, та почала поступово усвідомлювати, що покладатися винятково на американську силу більше немає жодного сенсу.

Та поки західна частина Європейського континенту зайнята розробкою потенційних планів та закликами до дій, нордичні країни, які відчувають безпосередню небезпеку з боку Росії суто через територіальну наближеність та спільний кордон, змушені в пришвидшеному темпі займатися посиленням власної обороноздатності.

З усвідомленням, що жодна з цих країн не може протидіяти Росії власними силами, з'явилася ідея створення так званої "паннордичної армії", коли кожна країна регіону об'єднує зусилля, щоб заповнити прогалини одна одної у різних галузях безпеки.

За попередніми підрахунками, країни Північної Європи мають сукупну економіку, приблизно таку ж, як у Росії, та в разі чого зможуть успішно протидіяти будь-яким ворожим намірам Кремля.

  • До прикладу, Швеція має розвинений ВПК, здатний розробляти сучасні бойові танки, підводні човни та гіперзвукові винищувачі.
  • Норвегія володіє потужними спроможностями вести розвідку на морі та має досвід ведення бойових дій в Арктиці.
  • Фінляндія має одну з найбільших і боєздатних армій за чисельністю солдатів та артилерійських установок.
  • Водночас сили спеціальних операцій Данії мають реальний бойовий досвід, отриманий від участі в військових операціях в Афганістані та Іраку.

Дивіться відео WSJ про військову підготовку шведів:

Єдина нордична країна, зовсім слабка з погляду військової підготовки – це Ісландія, яка не має ні армії, ні військово-промислового комплексу. Утім, у разі реальної війни територія країни може бути використана для розміщення навчальних баз, розгортання військово-морських сил та слугувати перевалковим пунктом, якщо бойові дії розгорнуться в Арктиці.


Транспортування військового обладнання на півночі Норвегії у зв'язку з навчаннями Nordic Response / Фото Forsvaret

Перші реальні кроки до об'єднання оборонних зусиль нордичних країн було зроблено ще у 2009 році, зі створення NORDEFCO – програми з кооперації та зміцнення військових спроможностей країн-учасниць і пошуку ефективних рішень у галузі оборони.

Вже з початком повномасштабного вторгнення Росії, коли ситуація в регіоні суттєво загострилась, очільники генеральних штабів країн Північної Європи у вересні 2024 року підписали спільну концепцію в межах NORDEFCO, яка дозволяє синхронізувати оборонні плани та сприяє поглибленню військової співпраці, як-от спільні військові навчання, створення та розвиток спеціальних освітніх закладів і проведення спільних операцій.


Начальники Генеральних штабів країн Північної Європи на підписанні угоди про спільну оборонну концепцію для регіону / Фото Данського оборонного командування

Станом на сьогодні NORDEFCO не є повноцінним оборонним союзом, а швидше програмою розвитку та співпраці у військовій сфері між країнами Північної Європи. Якщо порівнювати з військовими альянсами на кшталт НАТО або ANZUS, участь у цій організації навіть номінально не зобов'язує держави-учасниці до колективного захисту тих держав, що зазнали нападу.

NORDEFCO – це радше платформа для співпраці, де кожна країна на національному рівні вільна обирати, брати чи не брати участь у тих чи інших проєктах.

Тривалий час діяльність об'єднання була ускладнена тим, що Швеція та Фінляндія не були членами НАТО, що створювало додаткове бюрократичне навантаження та не дозволяло повною мірою розкрити потенціал організації. Однак уже станом на 2024 рік, коли ця проблема остаточно відпала, NORDEFCO вийшла на новий рівень співробітництва та представила вдосконалене бачення майбутньої взаємодії – "Vision 2030". Оновлена програма містить вісім основних пунктів:

  1. Стратегічний діалог і консультації щодо поточних питань та безпекової ситуації, зокрема співпрацю у сфері ситуаційної обізнаності та управління ескалацією.
  2. Здатність проводити та командувати спільними операціями шляхом спільного планування операцій, що доповнює національне та союзне планування.
  3. Підтримка країни, що приймає, та логістична підтримка для забезпечення спільних операцій і сприяння військовій підтримці та підкріпленню союзників.
  4. Військова мобільність до, між і через північні країни шляхом забезпечення мінімальних обмежень на пересування.
  5. Можливості, засновані на стратегічних і операційних потребах, відповідно до процедур НАТО та перспектив, пов’язаних з інструментами й ініціативами ЄС.
  6. Співпраця у сфері оборонного матеріального забезпечення для підвищення взаємозамінності, включаючи спільні закупівлі, на основі розвитку спроможностей та вимог, відповідно до процесів НАТО, операційних потреб NORDEFCO та можливостей, пов’язаних з інструментами та ініціативами ЄС.
  7. Військова безпека постачання для підвищення стійкості, наприклад, шляхом зміцнення північної оборонної промислової бази.
  8. Цілісна оборона для забезпечення повної підтримки оборонної галузі всіма секторами суспільства в усіх сценаріях загроз.


Норвезькі винищувачі F-35 беруть участь у навчаннях з країнами-союзниками / Фото Корнеліуса Поппе / NTB / Associated Press

Цікаво, що в програму "Vision 2030" нордичні країни заклали окремим пунктом взаємодію з альянсом НАТО та ініціативами Євросоюзу, деякі з яких також мають на меті посилити обороноздатність об'єднання. Дуже ймовірно, що з часом NORDEFCO може бути розширено на сусідні країни з огляду на майбутні безпекові виклики.

Країни Балтії або Польща можуть стати ідеальним доповненням для організації та навіть окремо від НАТО убезпечити весь східний фланг Альянсу.

Водночас Україна в майбутньому могла б також стати важливим компонентом регіональної безпеки в межах проєкту. Досвід Збройних Сил та розвинений український ВПК можуть стати ключовими елементами в підготовці нордичних країн до ймовірного конфлікту з Росією. Уряди цих держав усвідомлюють важливість України для власної безпеки та вже зараз забезпечують великі обсяги підтримки нашій державі у війні проти Росії.

Нордичні країни, як-от Фінляндія, Данія, Норвегія та Швеція, надають Україні значну військову допомогу, зокрема, танки, літаки, системи ППО та боєприпаси. До прикладу, Фінляндія оголосила про програму підтримки України на 660 мільйонів євро в березні 2025 року, а Швеція надала найбільший пакет на 1,1 мільярда євро в січні 2025 року.

Водночас Норвегія через програму Nansen виділила 50 млрд євро на 2025 рік, частину з яких спрямувала на підтримку України.

Що відомо про Nansen


Це норвезька ініціатива з підтримки України, запущена у 2023 році. Програма передбачає гуманітарну допомогу, підтримку цивільної інфраструктури, військову підтримку та зусилля щодо відновлення України після війни.

Названо проєкт на честь Фрітьофа Нансена – норвезького гуманітарного діяча та лауреата Нобелівської премії миру 1922 року. Нансен був ключовою фігурою в наданні гуманітарної підтримки Україні під час голоду 1921 – 1923 років, а його допомога зрештою охопила понад 90 тисяч українських мешканців.

Данія ще у 2023 році прийняла рішення передати Україні фактично всю свою артилерію, і попри те, що кількість стволів була не такою вже й великою (на той момент лише 19 САУ "Caesar"), той факт, що кожна нордична країна, крім Ісландії, надала Україні військову допомогу на суму понад 1 мільярд доларів, демонструє, що підтримка України є важливим елементом у стратегії цих держав зі зміцнення власної безпеки.

Варто зауважити, що, попри відсутність в Ісландії військового потенціалу, який міг би допомогти Україні в протистоянні з Росією, країна бере участь у гуманітарних програмах, таких як розмінування звільнених українських територій.


Ресурси, залучені Україною від партнерів для підтримки Сил оборони / Інфографіка Міноборони України

Що ж стосується NORDEFCO, Україна сьогодні не має прямої взаємодії з цією організацією. Зокрема, Україна наразі не є членом НАТО або Європейського Союзу, тож навіть складні бюрократичні процеси можуть звести нанівець усі зусилля в цьому напрямку.

Втім, тему України постійно порушують на внутрішніх зустрічах держав-членів NORDEFCO, а вже налагоджена взаємодія всередині організації дозволяє оперативно приймати рішення та координувати зусилля для допомоги Україні.

Водночас, навіть за межами NORDEFCO, кожна нордична країна у 2024 році підписала з Україною власні договори про довгострокову військову співпрацю. Мова йде не лише про пакети військової допомоги та фінансування українського ВПК. Ці угоди також забезпечують політичну підтримку України, зокрема подальшої інтеграції нашої держави до НАТО.

Війна Росії проти України, на перший погляд, виснажує військовий потенціал Москви в нескінченних "м’ясних штурмах". Ресурси Росії спалюються у війні, а санкційний тиск на агресора з кожним роком лише зростає. Втім, тривала війна також сприяє розвитку російського ВПК, часто коштом інших галузей економіки та добробуту самих росіян. Росія щороку б’є рекорди з фінансування своєї військової машини та поступово розробляє плани майбутньої агресії, вже проти європейських країн.

Фінляндія сьогодні фіксує збільшення присутності російських військ уздовж свого кордону. Росіяни будують цілі військові містечка, стягують техніку та засоби ППО до кордону. Західні розвідки фіксують розширення вже наявних російських військових баз, наприклад, у районі Петрозаводська, який розташований приблизно за 160 кілометрів від фінського кордону.

Це включає будівництво нових штаб-квартир, які можуть керувати десятками тисяч військ, а також розширення наявних бригад до повноцінних дивізій, що збільшує загальну кількість військ.


Російські військові бази вздовж кордону Фінляндії та східного флангу НАТО / Джерело The Wall Street Journal

Фінляндія активно реагує на ці зміни, посилюючи свою оборону. Зокрема, країна будує 200-кілометрову огорожу з колючим дротом уздовж кордону, а також обмежила перетин кордону для росіян у ключових пунктах пропуску. Фінський уряд звинувачує Москву в гібридних операціях, зокрема у використанні нелегальних мігрантів для дестабілізації ситуації всередині Фінляндії.

За попередніми оцінками, Кремль може вдатися до прямої агресії проти Фінляндії або інших країн-членів НАТО вже до 2030 року. Але сама дієвість Альянсу з приходом адміністрації Дональда Трампа викликає дедалі більше питань.

Саме тому створення регіональних союзів сьогодні є набагато дієвішою гарантією безпеки для країн на півночі та сході європейського континенту. Сподіватися виключно на захист з боку Сполучених Штатів сьогодні дуже ризиковано.

Водночас Фінляндія вже має гіркий досвід партнерства зі Сполученими Штатами, керованими ізоляціоністами. Коли в 1939 році Радянський Союз напав на Фінляндію, країна намагалася заручитися підтримкою США для захисту від агресії. Фіни намагалися отримати кредит або закупити військове обладнання, але більшість запитів були відхилені тодішньою американською адміністрацією під керівництвом Франкліна Рузвельта.

Зрештою, в січні 1940 року США все ж продали Фінляндії 10 тисяч гвинтівок і передали 44 винищувачі "Brewster F2A Buffalo", але вони прибули надто пізно та не були використані в бойових діях.

Адміністрація Дональда Трампа також підриває боєздатність НАТО, принаймні вербально додаючи сумнівів у спроможності Альянсу протистояти реальним загрозам. Звісно, навряд чи НАТО розвалиться, як того так палко бажають у Кремлі, але проєкти, подібні до NORDEFCO, дозволять витримати перший удар, якщо росіяни все ж зважаться на пряме зіткнення з країнами НАТО.

Поки політичне керівництво альянсу займатиметься проведенням зустрічей і консультацій та намагатися переконати США долучитися до захисту Європи, нордичні країни зможуть самотужки, за допомогою координації сил усередині NORDEFCO або інших безпекових структур, стримати та дати відсіч черговій російській агресії проти країн вільного світу.