Потім цим питанням я перейнявся, але платив через інтернет – черг там немає. Але й от квитанцій з мокрими печатками також немає, якщо я десь помиляюся й шлю гроші не туди – нічого ж і нікому потім не доведу, і гроші мені також не повернуть. От і мучаюся тепер цим. Просто на пошті стояти в черзі немає бажання.

До чого веду. В інтернеті я плачу через сервіс "Портмоне", не сприймайте це за рекламу, просто мені так комфортніше. Є у цій платіжній системі така зручна, як мені здалося спочатку, функція – присилають на телефон сповіщення про нові рахунки від комунальних компаній за газ, тепло, електрику чи воду. Дзенькає смс-ка і дублюється на електронну пошту.

Читайте також: Історія про Єдину помісну церкву повторюється – і це лякає

Проте, в якийсь момент цю функцію відключив, бо реально загнало мене в депресію: телефон регулярно блимає, кидаєшся до нього, а там раз-за-разом приходить повідомлення про новий борг. Це справді дуже дратує.

Скоже я бачив раніше тільки в голлівудських стрічках бачив. Пам'ятаєте момент, переважно на початку фільму, коли головний герой бідний, живе у злиднях, приходить додому, а в дверях безліч листів. Але то не просто листи, а рахунки, які йому терміново треба сплати, і він, той герой, весь у депресії від цього.

Вчора мені лист від податкової прийшов про те, що я винен державі 261 гривню і 22 копійки податку на нерухомість за 2017 рік. Знаєте, наче й не багато, але ж ці гроші міг би витратити на щось корисне для себе. Єдине, що мене тішить – це те, що такий податок за мою маленьку однокімнатну квартиру в селі.

Читайте також: Як протести у Франції впливають на Україну

А що ж тоді чекає на наших можновладців, в яких численні будинки по 500 метрів квадратних? Уявляєте, який їм прийшов податок за нерухомість, які комунальні платежі доводиться щомісяця сплачувати, щоби ті будинки по півтисячі квадратів прогріти й освітити? Фух, подумав про це й трохи легше мені на душі стало.

Хоча маю певні сумніви, що наші можновладці впадають у депресію від тих комунальних платіжок. Все ж таки і бідних серед них немає, й субсидію завжди можуть оформити – прем'єр Гройсман обіцяв почути кожного нужденного українця!

Знаєте, я от наче й розумію, що неправильно роблю, коли заздрю чи зловтішаюся з проблем наших чиновників. Чи коли рахую їхні статки, адже кажуть, що чужі гроші рахувати не можна. Але знаєте, в цьому конкретному випадку із статками наших можновладців, у мене складається стійке враження, що ті їхні гроші – не стільки їхні, скільки наші з вами. От тільки належать наші гроші не нам, а можновладцям...

Читайте також: Страшно їхати до Європи