З початку повномасштабного вторгнення РФ до України у лютому 2022 року Індія та Китай офіційно займали нейтральну позицію "спостерігачів" за агресією проти нашої держави.

25 лютого 2022 року в Раді Безпеки ООН обидві країни утрималися під час голосування за резолюцію, яка засуджувала російську агресію. 2 березня, Індія та Китай так само утрималася під час голосування за резолюцію, яка вимагала від Росії припинити агресію та вивести війська з України. У Нью-Делі та Пекіні натомість "на словах" підтримували суверенітет та територіальну цілісність України , але фактично займали вичікувальну позицію та таємно допомагали РФ обходити західні санкції.

Також Індія та Китай стали найбільшими покупцями російської нафти та газу, що дозволило Путіну й надалі фінансувати усі військові витрати на війну проти України. Ба більше, КНР взагалі стала технологічним тилом для росіян.

Але цього року, принаймні публічно та політично, щось почало змінюватися. Війна Москви проти України, яка фактично зайшла в глухий кут з російського боку, почала "набридати" та "виснажувати" Нарендру Моді та Сі Цзіньпіна. Вперше лідери напряму закликали Путіна "пришвидшитися", укласти угоду та зупинити свою воєнну машину.

24 Канал проаналізував посилення тиску Індії та Китаю на РФ й те, чому Моді та Сі зацікавилися якнайшвидшим завершенням війни в Україні.

У цьому нам допомогли:

  • Скотт Лукас, професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна;
  • Геміш де Бреттон-Гордон, полковник британської армії у відставці та колишній командувач сил НАТО з оперативного реагування на хімічні, біологічні та радіологічні загрози.

Китай та Індія, звісно, не посилають своїх людей на війну проти України, як-от КНДР, та не постачають Кремлю наступальне озброєння. Разом з тим, саме Моді та Сі стали найбільшими "гаманцями" агресії проти України. А все через купівлю російської нафти та газу.

Це стало найбільшим допоміжним фактором для Путіна, який отримав ресурси для продовження війни. Йдеться навіть не про постачання Китаєм товарів подвійного призначення, а про мільярди доларів, які приносять РФ ці країни, купуючи російські енергоносії. Ці суми фактично стають вирішальними "чеками", які отримує Путін для оплати своїх давно вже непомірних військових витрат.

  • Товарообіг Росії з Китаєм лише за січень – червень 2026 року становив близько $135 мільярдів (експорт до РФ: $60,6 мільярда, а імпорт Китаю з РФ: $73,6 мільярда). Загалом у серпні Китай придбав російських викопних палив приблизно на $9,64 мільярда.
  • Товарообіг РФ з Індією за 2025 – 2026 фінансові роки становить приблизно $60 млрд (експорт Індії до РФ: $4,88 мільярда, імпорт Індії з РФ: $55,37 мільярда). У серпні цього року Росія продала нафти Індії на $4,71 мільярда.

Отже, РФ змогла не лише обходити західні санкції, а й вивести свою нафту на нові ринки збуту.

Важливо, що ще у 2021 – 2022 роках Індія імпортувала російської сирої нафти приблизно на $2,47 мільярда, а Китай: приблизно на $40,5 мільярда, що становило 16% усього китайського нафтового імпорту. Отже, Індія в першу чергу різко збільшила обсяги купівлі російської нафти, як і Китай, хоча Пекін і до 2022 року закуповував значні обсяги нафтопродуктів.

Продажі нафти та газу становлять 22,1% усіх доходів федерального бюджету Росії 2026 року. Цього року Москва очікує на надходження до бюджету загалом $105,5 мільярда від продажу нафти та газу. Ці показники вже закладені у федеральний бюджет РФ на 2026-й рік.

Вересень 2026-го видався цікавим місяцем з погляду тиску на Росію й тих меседжів, які надсилали найближчі друзі Путіна. На саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Бішкеку прем'єр-міністр Індії Нарендра

Моді несподівано публічно закликав російського диктатора припинити війну проти України та наголосив на важливості встановлення миру:

Кожен день, поки триває війна, людство, по суті, відкидається на крок назад. Водночас кожен крок назустріч миру дає всьому людству реальне сподівання на мир. Маємо переходити від нескінченної війни до кінця війни, до припинення воєнних дій. Треба рухатися саме в цьому напрямку, це дуже важливо для всього людства. Маємо мирними засобами розв’язувати всі проблеми. Цього вимагає все людство, і це послання Індії.

Моді нагадав Путіну, що Індія – це країна Ганді та Будди. У відповідь Путін заявив, що Росія нібито рухається шляхом завершення "українського конфлікту" та подякував Моді за увагу. Але це не був тролінг "Thank you for your attention to this matter" як у Трампа, а нервова "подяка".

Російський диктатор явно некомфортно себе почував та не очікував ось такого меседжу з боку Моді (як і в липні приблизно того самого, але більш обережного від лідера Казахстану Токаєва).

На самому саміті БРІКС Індія та Китай знову активно (як для себе) цікавилися ситуацією в Україні та запропонували свої посередницькі зусилля для припинення бойових дій. Про це офіційно заявляли в Кремлі. І не просто так: для Індії війна має й прямі економічні наслідки.

Нью-Делі залишається одним із найбільших покупців російської нафти, а будь-які перебої з експортом зерна через Чорне море, зокрема до Азії, впливають на світові продовольчі ціни та індійську торгівлю. Зростання ризиків судноплавства у Чорному морі підвищує вартість страхування суден і може збільшувати витрати на транспортування енергоносіїв, зерна та інших товарів.

Окремою проблемою стала безпека індійських моряків: вони вже неодноразово ставали жертвами атак на цивільні судна в Чорному морі. Китай також зазнає економічних наслідків війни, насамперед через вплив перебоїв морського експорту Чорним морем на світові ціни (енергоносії й зерно).

Професор Скотт Лукас зазначає, що Китай та Індія напряму кажуть Путіну: "Стоп". Ескалація у Чорному морі натомість впливає на світові продовольчі ціни, руйнує ланцюги постачань зерна та у перспективі може підняти ціни на продовольство в Азії.

Скотт Лукас

професор міжнародної політики

Путін зараз має справу з двома найбільшими країнами світу. Йдеться про країни, які від початку війни намагалися триматися осторонь і не ставати на чийсь бік. Китай, і Індія фактично заявляють: досить. І причина цього цілком зрозуміла. Світ уже має справу не лише з війною Росії проти України. Є ще й затяжна війна на Близькому Сході, яка створює дедалі більше проблем для всього світу. Ані Китаю, ані Індії така ситуація не потрібна. Вони не хочуть економічних потрясінь та перебоїв у світовій торгівлі. Не хочуть політичної нестабільності.

Полковник британської армії у відставці Геміш де Бреттон-Гордон зазначає, що Індія та Китай посилюють тиск на Путіна та роблять все, аби примусити диктатора до заморозки конфлікту. За його словами, ключ до завершення війни не у Трампа (хоч той і каже, що завершив 8 війн), а якраз в руках лідерів БРІКС.

Геміш де Бреттон-Гордон

експерт з міжнародної політики

Якщо провідні країни БРІКС — передусім Індія та Китай, які мають величезну економічну, а також військову вагу, — тепер прямо дають Путіну зрозуміти, що йому потрібно погодитися на переговори та припинити вогонь, це справді багато про що говорить. Індія особливо важлива для Росії як ринок, зокрема для російської нафти. Якщо Путін зрозуміє, що Китай та Індія більше не готові його підтримувати, то, сподіваюся, він усвідомить: єдиний спосіб знайти вихід із цієї ситуації — негайно погодитися на припинення вогню та мирну угоду. Схоже, зараз все складається проти Путіна.

При цьому й у згаданого вище Трампа в кишені є аргументи, щоб змінити порядок денний і зіграти нарешті на правильному боці історії.

18 вересня Президент США Дональд Трамп таки підписав законопроєкт щодо санкцій проти РФ, одним зі співавторів якого був покійний сенатор Ліндсі Грем.

Документ успішно пройшов через Палату представників та Сенат. Відтепер Білий дім матиме право запроваджувати мита до 100% проти країн, які купують російські енергоносії або допомагають Росії обходити санкції. Торговельний представник США самостійно буде визначати розмір мит, враховуючи обсяги купівлі російської нафти конкретними країнами. Під прицілом – найбільші клієнти РФ: Китай та Індія.

Професор міжнародної політики Скотт Лукас вважає, що заяви очільників Індії та Китаю безпосередньо пов’язані з ухваленням Конгресом закону про "пекельні санкції" проти РФ, що дає юридичне право Трампу застосувати високі ставки тарифів проти Китаю та Індії.

Скотт Лукас

професор міжнародної політики

Китай, і Індія розуміють, що на найбільших покупців російської нафти можуть накласти 100-відсоткові мита. А хто входить до п’ятірки найбільших покупців російської нафти? Правильно — Китай та Індія. Тут не треба бути генієм, щоб зрозуміти, до чого все йде. Китайці та індійці фактично кажуть: дивіться, ми дуже хотіли б уникнути такого розвитку подій. То, може, Владе, варто нарешті піти нам назустріч — і водночас допомогти самому собі?

Отже, Китай та Індія почали публічно говорити про такі речі щодо України, про які раніше, ймовірно, йшлося лише за зачиненими дверима. Нарендра Моді та Сі Цзіньпін, на відміну від Путіна, бачать об’єктивну ситуацію на полі бою, яка не складається на користь росіян. Очільники цих країн починають ставити все більше запитань і відверто не розуміють, який сенс у затягуванні війни, адже РФ не може досягти своїх стратегічних цілей, але з наслідками конфлікту доводиться мати справу усьому світу, зокрема країнам Азії.

З кожним наступним днем та місяцем війни проти України, офіційні заяви друзів Путіна будуть ставати все більш відвертими та прямими. Простір для геополітичних маневрів Путіна явно звужується, адже Індія та Китай, "найбільші гаманці РФ", стають все більш незадоволеними.

Війна проти України стає все більш "токсичною" та "незрозумілою" навіть для Пекіна та Нью-Делі, а ці країни мають більше важелів впливу на Путіна, ніж США. Особливо, коли жодних перспектив у Путіна в ній не залишилось.

24 вересня Сі Цзіньпін прибуде з офіційним візитом до США для зустрічі із Президентом Трампом.

Подейкують, що однією з тем розмови буде Україна й те, як примусити Путіна до миру. Сподіваємося, що публічні слова лідерів Китаю та Індії не будуть розходитися із діями, адже вони володіють унікальними важелями впливу на РФ, які можуть змінити правила гри та пришвидшити припинення вогню.