Начальник Генерального штабу ЗСУ Андрій "Еней" Гнатов своє останнє інтерв'ю на цій посаді дав 24 Каналу.

У ньому генерал-лейтенант дав власну оцінку конфлікту між Генштабом і Міноборони, розповів про своє ставлення до протестів через відставку Михайла Федорова та вимоги мітингарів щодо відставки Олександра Сирського.

Гнатов відповів на критику Федорова, а також прокоментував резонансні історії про порушення під час мобілізації та розслідування навколо полку "Скеля", ситуацію з СЗЧ і поверненням військовослужбовців до лав Сил оборони.

Також Гнатов заявив, що вважає, що довіра суспільства до ЗСУ не втрачена, а головне – вірить, що правильний вихід з кризи буде знайдено.

Начальник Генштабу розповів про ситуацію на фронті, роль нових технологій у війні та прокоментував плани росіян щодо продовження війни.

Про це та багато іншого читайте у текстовій версії інтерв'ю генерала Гнатова. Розмова відбувалась 22 липня 2026 року, за кілька годин Гнатов і Сирський були відправлені у відставку.

П'ятий день вже тривають протести по всій Україні. В різних містах люди виходять із закликом: відставка Олександра Сирського. Чи можна це назвати кризою довіри людей до військового керівництва, і в чому причина?

Це важке запитання. Я почну з такого коментаря: я прокоментую все, на що маю право та обов'язок коментувати за своєю посадою. А від політичних коментарів утримаюся, тому що буду чітко притримуватися правила, що Збройні сили поза політикою. Збройні сили зосереджені на виконанні поставлених бойових завдань.

Головна задача – стримати панівного противника, зупинити його та зробити все можливе для того, щоб в Україні настав мир. Саме на цьому зосереджені Збройні сили, й саме на цьому зосереджена діяльність Головнокомандувача Збройних сил і начальника Генерального штабу.


Фото – Генеральний штаб ЗСУ

Щодо протестів я не можу компетентно заявити, чи по всіх містах вони відбуваються та яка там кількість людей. Звісно, я знаю, які вимоги висуваються. Це і заклики повернути на посаду міністра оборони Михайла Федорова, і заклики про відставку головнокомандувача Олександра Сирського.

Я можу сказати одне: будь-які рішення, які повинні прийматися в умовах широкомасштабної агресії Російської Федерації проти нашої держави й можуть прямо чи опосередковано вплинути на обороноздатність Збройних сил, на їх спроможності, на здатність виконати свою конституційну задачу, повинні бути виваженими, холоднокровними, обґрунтованими й, найголовніше, реалізованими в законний спосіб.

Але протести небезпідставні. Люди справді виходять, у них є конкретні вимоги. І, як ви бачите, це не задача військових зараз знижувати градус напруги серед суспільства. Якщо ця напруга є, то це мають вирішувати керівники, до яких є ці питання. Якщо це мітинг під Офісом Президента, то має бути комунікація з Офісом Президента. Але якщо до вас є конкретне питання щодо відставки Сирського, то в чому зараз небезпека? Я, наприклад, бачу небезпеку цих мітингів для фронту та для війни.

Дуже хороше запитання. Подивіться, як взагалі побудована сучасна війна. Чим керується Росія, проводячи так звану свою спеціальну воєнну операцію, а по суті широкомасштабну агресію? Вони використовують свої доктринальні документи, а доктринальні документи Російської Федерації кажуть, що в умовах ведення сучасних бойових дій приблизно 40 відсотків завдань операції досягаються воєнним способом.

Решта 60 досягається іншим способом. І якраз інші способи – це проведення інформаційних, інформаційно-психологічних, спеціальних кібераперацій, спрямованих на дестабілізацію обстановки в суспільстві, на те, щоб викликати недовіру до чинної влади, до військового командування, до командування на оперативному рівні. І ці завдання найлегше виконати на фоні якихось бурхливих суспільних подій.

Якщо взяти мене й пофантазувати, що якби я був на такому місці, то я точно скажу, що діяв би законним способом. Є багато механізмів та інструментів, яким чином розібратися в ситуації. Є запит суспільства, треба зробити ряд послідовних кроків, щоб суспільство отримало відповіді, які його задовольнять, чому так.

Я на своїй посаді безліч разів брав участь у засіданнях тимчасових слідчих комісій Верховної Ради, які розбиралися з різними питаннями: і фортифікаційні споруди, і готовність регіонів до оборони, і діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У такій ситуації я б, напевно, доручив провести спеціальну слідчу комісію, щоб уповноважені люди, які мають мандат від народу, фахові знання й інструменти для отримання всієї потрібної інформації, змогли зробити висновок.


Фото – Генеральний штаб ЗСУ

В умовах війни 90 відсотків інформації, яка стосується діяльності Збройних сил, – це інформація, що підпадає під захист держави, тобто не підлягає розголошенню. Члени такої комісії мали б усі повноваження й були б здатні зробити висновок, на підставі якого потрібно приймати ті чи інші управлінські або організаторські рішення.

Наскільки мені відомо, останні соціологічні дослідження показали рівень довіри до Збройних сил і до тих задач, які вони виконують, від суспільства понад 80 відсотків.

Я не думаю, що вся ця довіра втрачена. Просто треба знайти правильний спосіб комунікації та обрати правильні інструменти, які допоможуть прийняти рішення.

Зараз основний фокус уваги змістився саме на пана головнокомандувача Олександра Сирського. Люди вимагають його відставки, й починають розділяти ті кроки, які робить армія, та те, що головнокомандувач нібито має піти у відставку, тому що на нього летять всі основні звинувачення.

Це простий і завжди нескладний спосіб – персоналізувати будь-яку проблему, знайти для проблеми прізвище, яке буде асоціюватися, і ніби прибравши людину, вирішити проблемне питання або низку проблемних питань. На жаль, це не так. Я можу заявити про це абсолютно фахово.

Інтерв'ю Андрія Гнатова – дивіться відео:

За останні два роки відбулася низка дуже важливих подій на лінії фронту. Перше, що сталося, – Росія стрімко наростила чисельність своїх наступальних угруповань, і на сьогоднішній день наступальний потенціал обчислюється більш ніж 750 тисячами осіб. Це без урахування стратегічних резервів, які вони формують у глибині країни, і без урахування можливості нарощування коштом мобілізаційних резервів.

Два роки тому наступальне угруповання одночасно проводило різної інтенсивності наступальні дії на 14 напрямках. І в таких умовах генерал Сирський заступив на посаду. Після цього було проведено низку оборонних операцій, декілька наступальних операцій, одна з яких продовжується і сьогодні.

Станом на сьогодні нам вдалося стабілізувати обставини на фронті, завдати таких втрат противнику, за яких він був змушений відмовитися від наступу на багатьох напрямках і зосередитися лише на трьох. Причому конкретно зосередитись він може лише на двох оперативних напрямках.


Фото – Генеральний штаб ЗСУ

Ці втрати дозволили створити такі умови, що противник був змушений поповнювати свої угруповання коштом стратегічних резервів, відкласти формування дивізій, бригад, полків, які були заплановані в минулому році. І цього року, за даними розвідки, ми також спостерігаємо перенесення формування цих угруповань.

Його [ворога] наступальний потенціал знижується. Нарешті ми почали досягати стратегічних ефектів наших далекобійних операцій, які сплановані й тривають майже два роки. Усі ці ефекти зараз починають акумулюватися і давати результат.

На тлі проведення організаційних заходів у Збройних силах по посиленню їх спроможності до ведення наступальних дій ми лише з початку цього року проводимо вже четверту наступальну операцію. І всі ці наступальні операції проводяться успішно. Територіальні здобутки противника станом на червень поточного року практично дорівнюють нулю.

Пригадайте, що було минулого року влітку. Яка була довіра від партнерів? Які заяви робилися щодо того, чи доцільно постачати Україні зброю, чи доцільно надавати допомогу? Які меседжі про майбутнє перемовин звучали в повітрі?

Що дала зустріч Путіна з президентом Трампом в Анкориджі? І подивіться на те, що відбувається сьогодні: безпрецедентна підтримка від партнерів, фінансування потреб нашої країни та потреб Збройних сил, надання макрокредиту, який нам життєво необхідний.

І це вся робота не якогось прізвища, не генерала Сирського, не міністра Федорова, не Гнатова. Це робота інституцій держави: Президента, Офісу Президента, уряду, парламенту, усіх міністерств, Збройних сил, нашого суспільства. Це робота команди України. І на тлі цих подій виникають заклики: треба терміново змінити Головнокомандувача. Я думаю, що в таких умовах точно треба діяти виважено, оцінити всі ризики, проаналізувати причини таких претензій, розібратися в них і після цього прийняти рішення.

Єдине, що я можу за таких умов вам точно гарантувати, що будь-яке законне рішення, прийняте Президентом України, тому що він наділений повноваженнями вирішувати, хто буде керівником Збройних сил і хто буде очільником Генерального штабу, – буде виконане за єдиним алгоритмом: слухаюсь, виконую. Інших варіантів не буде.

У тих умовах, про які ви говорили, в умовах шаленого тиску, Україна не просто продовжувала працювати. Ми зараз бачимо нашу балістику, ми зараз бачимо українські крилаті ракети. Тобто в той час це все продовжувало розроблятися. Тоді так само продовжували розроблятися стратегії наступу, які ми бачимо сьогодні. Але не можемо не відзначити, що найбільші прориви за останні пів року пов'язують із тим, що до Міністерства оборони прийшов Федоров як реформатор зі своїми інноваціями. Чи дійсно це була одна з найуспішніших співпраць, і чи можливо її продовжити?

Усі ефекти, про які ми зараз говоримо та які бачимо на полі бою, на жаль, не досягаються за пів року. Це неможливо зробити. Ситуація, яка склалася на полі бою сьогодні, – це довготривалі зусилля з втілення в життя задуму стратегічної операції з оборони нашої країни та створення умов для проведення наступальних дій, які врешті-решт примусять противника до ведення переговорів на вигідних для нас умовах.

Цей план не був підписаний пів року тому й не був підписаний рік тому. Це довготривала послідовна робота на стратегічному рівні по досягненню таких цілей. Це зусилля всіх складових країни. Ця діяльність не може бути описана лише діяльністю Збройних сил, тому що Збройні сили, які належним чином не укомплектовані, не здатні виконувати задачу.

Ви прекрасно знаєте, які показники призову громадян на військову службу були в середині минулого року. Низкою організаційних заходів, а також заходами на рівні Міністерства оборони й парламенту, нам вдалося покращити комплектування Збройних сил і створити умови для формування наступального угруповання. Рік тому це було неможливо.

Тоді була дуже важка ситуація, і ми були зосереджені лише на тому, щоб зупинити противника, не дати йому стрімко просуватися. Усі пам'ятають події після захоплення Авдіївки, як стрімко розвивалася ситуація на фронті: кожного дня ми втрачали кілометри території, втрачали населені пункти. Це було підґрунтям для зовнішньополітичних обставин, коли партнери почали роздумувати, чи потрібно примусити до миру так, як є, тобто фактично визнати Росію і Путіна переможцями.


Фото – Генеральний штаб ЗСУ

Інша сторона – завдяки зусиллям багатьох функціональних структур держави вдалося забезпечити сили оборони необхідним озброєнням, технікою, боєприпасами, дронами, НРК та іншими засобами. І все це в сумі дало можливість досягнути таких ефектів. Це точно не результат піврічної роботи, як би не хотілось, щоб вона мала такий вигляд.

Я б утримався від оцінки ситуації як переломної, але дуже обережно можна сказати, що є підґрунтя для створення переломного моменту. Водночас є підґрунтя і для створення катастрофічного моменту.

Поговорімо тоді про ці два сценарії. Що потрібно, щоб відбувся переломний момент, і як може відбутися катастрофічний момент? До чого ми зараз йдемо?

Щоб відбувся переломний момент, нам усім треба зосередитись на роботі, яка дозволить, по-перше, створити умови для розгрому противника. А для цього потрібно, щоб Збройні сили й інші складники сил оборони отримували в достатній кількості те, що формується за запитами Генерального штабу для виконання завдань операції: озброєння, військову техніку, боєприпаси, матеріальні засоби, пально-мастильні матеріали, грошове забезпечення для військовослужбовців.

Паралельно мають ефективно функціонувати інші складники держави: підготовка території до оборони, захист критичної інфраструктури, вдосконалення енергетичної складової та забезпечення її роботи в умовах масованих обстрілів, ракетних ударів і атак дронами-камікадзе. Тобто це завдання не лише для сил оборони, це завдання для суспільства й для держави. І тільки такими зусиллями ми можемо створити умови, коли настане переломний момент.


Фото – Офіс президента України

Катастрофічним момент може стати, коли на тлі суспільних подій почнеться розкол у суспільстві. Це ідеальні умови. Будь-які військові навчання завжди починаються з фрази: "На фоні нестабільної суспільно-політичних обставин відбулося те-то, те-то, те-то". І зараз саме це стало основою для консультацій, для розмов з командувачами, командирами, для проведення Ставки Президентом України, про яку він вчора зробив оголошення.

Якщо говорити про вашу особисту відповідальність: просто зараз, вийшовши з цієї студії, які кроки ви готові зробити, щоб обставини трішки стабілізувалися? І чи бачите ви в цьому свою особисту відповідальність?

Звісно, моя відповідальність на посаді начальника Генерального штабу, я повністю її усвідомлюю. Готовий нести повну відповідальність, готовий повністю сприяти всім крокам, які будуть спрямовані на стабілізацію обстановки та на продовження створення умов для досягнення переломного моменту на нашу користь. Я прийму будь-яке рішення, яке буде прийняте Верховним Головнокомандувачем, президентом України, стосовно моєї особи.

Якщо, припустимо, ви залишаєтеся на своїй посаді, пан Олександр Сирський продовжує роботу, і міністра Федорова знову ставлять міністром оборони. У медіапросторі є думка, що Федоров хоче повернутися саме на пост міністра оборони. Чи можлива подальша співпраця після всіх заяв, які були зроблені?

За довгі роки служби моєї і Головнокомандувача, який служить ще довше, ми працювали з безліччю різних начальників, які виконували свої обов'язки. І жодного разу в моїй військовій кар'єрі не було жодної акції непокори, несприйняття начальника чи неповаги. Так само ми намагалися співпрацювати з відомством, яке до недавнього часу очолював пан Михайло Федоров.

Я особисто не бачу жодного особистісного конфлікту. Його просто немає і не може бути.

Генерал Сирський – не та людина, яка буде конфліктувати. Тим паче те, що звучало про якісь ультиматуми, – я впевнений на 100 відсотків, що такої ситуації не було навіть приблизно.

Я прекрасно знаю, що в час усіх цих подій, коли пролунали заяви, генерал Сирський перебував на своєму командному пункті, працював безпосередньо на лінії зіткнення в бригадах, які ведуть наступ на сьогоднішній день, працював з командувачем ДШВ генералом Апостолом, іншими командирами, і точно не робив якихось ультиматумів чи заяв. Чи були питання, до яких ми не доходили згоди в робочому порядку? Так, звісно, були. Але це робочі питання, які з'ясовуються і опрацьовуються в ході визначених законами процедур.

Колишній міністр завітав на командний пункт Генерального штабу. Ми ввели його в обставини, доповідали про найбільш важливі проблеми Збройних сил, а він повідомив, що має бачення, візію і план реформи, яку потрібно провести, щоб вирішити проблемні питання. Але з того часу я не бачив документа, якогось плану реформ, де б це все було прописано. Я бачив кілька презентацій, на яких були радше презентовані ідеї, але це не було перетворено на послідовні кроки.

Також ми працювали разом безпосередньо в Міністерстві оборони, брали участь у різних нарадах, присвячених реалізації цих анонсованих реформ. По деяких моментах були погляди, які розходилися. І це нормальна робоча обстановка, тому що будь-яке рішення на такому рівні не може прийматися одноосібно. Існує процедура, робота аналітична, організаторська, підготовка документів на різних рівнях, погодження, і тільки потім подання на затвердження.

Так-от, документа, який би описав суть цих реформ, я, на жаль, не бачив. І заявляю про це абсолютно відповідально. Тому говорити, що був якийсь конфлікт, якісь погляди на технології чи на відсутність технологій, я би не став.

Наведу кілька прикладів зі свого життя. Ви цивільна людина, але, напевно, дуже багато зараз знаєте про військо, про зброю. Коли ви вперше почули слово, наприклад, НРК або FPV?

FPV я почула вже давно, і я розумію, що таке FPV-дрон. А НРК, якщо чесно, знала ще до повномасштабного вторгнення. Я знала, що є така історія, але це було як макет – десь далеко в мріях, але не впроваджувалося на полі бою.

А я можу сказати, коли я вперше почув про НРК. Не просто почув, а був у мене такий підлеглий – командир батальйону морської піхоти майор Вадим Сухаревський, дуже відома постать. Так-от, Вадим Сухаревський зі своїми підлеглими за моєї повної протекції збирали цей НРК у підвалі під Маріуполем, там, де на той час розміщувався його підрозділ, тому що нам потрібно було виконати завдання, застосовуючи засоби, не наражаючи людей на небезпеку. Закуповувалися за власний кошт компоненти, шукалися різні плати, рішення зі зв'язку, з прохідності цього засобу. І ми реалізували цю ідею. Це був, якщо не помиляюся, 2018 або 2019 рік.


Фото – Генеральний штаб ЗСУ

А вже в той час мої підрозділи ефективно використовували FPV-дрони. Правда, тоді вони ще керувалися за допомогою Google Glass. Вже тоді ми повним ходом використовували БПЛА зі скидами, квадрокоптери для розвідки, проводили операції з придушення ворожих засобів рушницями РЕБ. На початку 2017 року лише в одній бригаді Збройних сил України була рота РЕБ, і це була 36-та бригада морської піхоти.

Повірте, я дуже добре знаю, що таке технології, навіщо вони потрібні. Я знаю, що таке ціна людського життя. Кожного свого солдата, кожного воїна, бувши командиром бригади, начальником штабу, я обов'язково був присутній на церемонії прощання з ним. І я розумію цю відповідальність.

Тому казати, що ми проти технологій, – а яким тоді чином у Збройних силах з'явилися Сили безпілотних систем? Яким чином з'явився Мадяр на посаді очільника цих сил? Це зараз найбільш ефективний по ураженню складник. І сам міністр Федоров це підтверджує у своїй пресконференції.

Пана Мадяра я знаю ще з того часу, коли він був командиром роти безпілотних систем у того ж самого Сухаревського. І обираючи між своїм колишнім підлеглим Вадимом Сухаревським і колишнім підлеглим, на той час Робертом Бровді, я віддав перевагу Роберту Бровді тільки тому, що бачив більший потенціал і більші можливості зробити те, що треба на цій посаді. Але пан Вадим Сухаревський був відправлений на іншу посаду відповідно до його організаторських здібностей і має всі шанси там проявити себе.

Шукати тут якісь інтриги, перестановки лояльних чи нелояльних – більше схоже на теорію змови, ніж на реальну кадрову роботу в Збройних силах.

У моїй особистій роботі особливо нічого не змінилось, тому що взаємодія, за моїми оцінками та моїм суб'єктивним оціночним судженням, була недостатньою. Наприклад, про те, що відбувається розробка якоїсь реформи мобілізації, я дізнався, грубо кажучи, від підлеглих, коли вони почали мені доповідати, що в Міністерстві оборони триває робота над цією реформою.

Як людина, яка найбільш зацікавлена в результатах цього процесу для Збройних сил, я почав комунікувати з Міністерством оборони й заступниками: хлопці, залучайте представників Генерального штабу на ці наради, нумо разом шукати рішення.

Це серйозна проблема для Збройних сил, держави та суспільства. Нам потрібно зробити так, щоб це було максимально ефективно й максимально в рамках закону.

Я отримав відповідь, що це поки чорнова підготовча робота, а коли дійде час, її презентують. І коли відбулася ця презентація, ми не погодилися лише з двома позиціями, які були запропоновані. Перше – це передача управління всіма територіальними центрами комплектування від Сухопутних військ на Генеральний штаб. Я чітко обґрунтував, чому ми проти такого рішення. Це є грифований документ, але в межах компетенції комісія чи експерти можуть з ним ознайомитися і зрозуміти нашу позицію.

Друга позиція – що оповіщення громадян на вулицях повинні здійснювати виключно працівники Національної поліції. І ця позиція також обґрунтована й викладена на папері. Плану реформи я так і не побачив. Після зустрічей, обговорень були чергові презентації, слайди, розмови, робочі зустрічі, але покроково – що ми маємо зробити крок за кроком – я не побачив.

Я хочу поговорити про заяви пана Федорова на брифінгу. Є кілька питань щодо корпусної реформи. Михайло Федоров говорить, що корпусна реформа провалена, корпуси розірвані, бригади перекидаються між ними, і відповідальність розмита. Чи працює зараз корпусна система так, як була задумана з самого початку?

Корпусна система першочергово не була кроком, який виник раптово, або якимось спонтанним рішенням. Обговорення цієї реформи було ще за каденції генерала Залужного на посаді головнокомандувача Збройних сил. Були довготривалі опрацювання, суперечки, робочі зустрічі, обговорення.

Коли мене запитали на експертному рівні, оскільки тоді я очолював тактичну групу "Куп'янськ", я беззаперечно підтримав і сказав, що це треба зробити. Треба трансформувати систему управління угрупованнями Збройних сил, тому що на той час це відбувалося на рівні тимчасово створених органів управління.

Така ситуація виникла на початку війни, і ми повинні були сформувати ці органи. Це було передбачено всіма доктринами. Це, по суті, нормальне військове явище. Але на той момент побачили, що ефективності таких органів управління недостатньо.

Я підтримав це, тому що керував також тимчасово створеним угрупованням, у якому за штатною чисельністю були представники 96 різних військових частин. Це дуже складно для управління. А управління армійського корпусу – це штатний орган управління, сформований, підготовлений, злагоджений, навчений алгоритмам, навичкам, який пройшов певні процедури підготовки й оцінки готовності та допущений до виконання завдань.

Головна мета якраз і була – створити іншу функціональну систему управління. І це завдання, з огляду на умови, в яких воно проводилось, на мою думку, виконано дуже добре.

У короткий термін нам вдалося сформувати 16 управлінь армійських корпусів, провести їх злагодження, навчання, підготовку і застосувати в операції в Збройних силах, а також два корпуси в інших військових формуваннях. На сьогоднішній день вони складають основу управління Силами оборони на оперативному рівні.

Для успіху України в цій війні потрібні ресурси. Михайло Федоров сказав, що вони розподіляються в ручному режимі: лояльним до військового керівництва дають усе необхідне, а нелояльним – ні. І ще він говорив про те, що людей, які показують результати, нібито не бачать, не просувають і не дають їм розвитку. Що ви можете сказати з цього приводу?

Я не хочу торкатися цього в розрізі заяв колишнього міністра, при всій до нього повазі, або його дій. Я би хотів, щоб ми розглядали це як явище.

Це можна легко сформулювати в ефемізм: бджоли проти меду. Тобто люди, які намагаються досягнути ефекту на полі бою, обирають найбільш ефективних командирів. За цей час від командирів бригад до командирів корпусів, до командувачів родів виросло велике число генералів.

фото – Генеральний штаб ЗСУ

На початку широкомасштабного вторгнення після посади командира бригади я був слухачем Національного університету оборони України, навчався для здобуття оперативно-стратегічного рівня освіти. Я написав рапорт про переведення мене на заочну форму навчання і вирушив на фронт. Багато людей вчинили так само. За той час я пройшов дуже стрімкий кар'єрний шлях. Це дуже важкий шлях, і поруч зі мною такий шлях пройшло безліч офіцерів.

Я можу сказати: з бригади, якою я командував, 36-ї бригади морської піхоти, вже більше десяти офіцерів керують бригадами. Один із них – заступник командира корпусу, безліч Героїв України. Це все молоді офіцери, і всі вони виросли.

У 2014 році я зустрічав їх у лавах бригади лейтенантами. Зараз вони в кроці від керування корпусом.

Я чую від військових командирів, що скільки б у нас не було ресурсів і дронів, нам все одно потрібні люди. Нещодавно омбудсмен Дмитро Лубінець заявив, що в 90 відсотках випадків мобілізація супроводжується порушенням прав людини, і що приховують непрацюючі камери в ТЦК та СП, відсутність відеофіксації і так далі. Чи бачите ви проблему в тому, як зараз працює ТЦК та СП? Яке тут може бути рішення?

Я не знаю, якою статистикою керувався омбудсмен. Якщо це якісь офіційні дані, я гарантовано сьогодні звернуся до Офісу омбудсмена, щоб їх отримати і пропрацювати.

Ми щоденно призиваємо по мобілізації трохи більше ніж тисячу громадян України на військову службу. Я дуже сильно сумніваюся, що щоденно є тисяча заяв про порушення прав і свобод громадян.

Є випадки, звісно, вони є. Є порушення якихось правил, але як правило воно виникає тоді, коли і громадянин, до якого звертаються, і працівники поліції чи територіальних центрів комплектування також починають порушувати.

Ми бачили нещодавні скандали з процесом мобілізації у Львові, і ми бачили реакцію суспільства. Реакція суспільства також неоднозначна.

Я вже вам казав, що противник проводить потужну інформаційно-психологічну операцію, і будь-який негативний факт, будь-яке негативне повідомлення, яке потрапляє в мережу або ЗМІ, стократно роздувається. Але чи бачимо ми тисячу різноманітних порушень? Виходячи з того, що сказав пан омбудсмен, то десь це повинно бути 700 – 800 заяв про порушення прав людини щоденно. Я дуже сильно сумніваюся, що ці цифри якось отримані об'єктивно, але запит ми обов'язково опрацюємо.

Чи потрібно щось робити з мобілізацією? Звісно, потрібно. І весь свій час перебування не тільки на цій посаді, а й до цього я розумів важливість цієї проблеми.

Я розумів важливість цього процесу, і будучи командувачем оперативного командування і командиром корпусу, я направляв свої бачення, пропозиції щодо того, що треба зробити на різних рівнях у нашій державі, щоб максимально стабілізувати ситуацію з мобілізацією.

Звісно, цей процес повинен відбуватися виключно в законний спосіб. Усі суб'єкти, які долучені до цього процесу, повинні виконувати свої завдання і свої функції в законний спосіб. Іншого шляху просто не існує. Ми, власне, за це і воюємо. Але потреби фронту залишаються потребами фронту. Ми не можемо зупинити процес мобілізації, тому виконуємо його, максимально намагаючись бути в рамках закону і максимально розбираючись по всіх порушеннях.

Я хотіла б завершити нашу розмову питанням мобілізації в Росії, але давайте спершу поговоримо про "Скелю". У нас було розслідування щодо Лучанова, командира 155-ї бригади, і також розслідування про "Скелю". Олександр Сирський сказав, що це справді ганебне явище і що перевірки по "Скелі" вже проводилися, а взимку питання було вирішене. У лютому цього року Лучанова перевели зі "Скелі" до 155-ї бригади. Чи є ще якась система покарань, крім переведення в армії, і чи є більш жорсткі методи реагування? Як запобігти таким випадкам?

Я трохи ширше відповім, тому що це дуже складне і болюче питання – і для репутації Збройних сил загалом, і для того образу, який малюється завдяки окремим негативним випадкам.

Структура, до якої входить 425-й окремий штурмовий полк, більш відомий як "Скеля", – це штурмові війська у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Це їх організаційна структура, і весь час вона була структурою Сухопутних військ.

Часто звучать закиди, що це кишенькові полки Сирського, його особиста гвардія і так далі. Насправді ні. Організаційно всі ці штурмові полки і штурмові бригади входять до складу Сухопутних військ Збройних сил України.

Загалом чисельність цих військ – трохи більше за 50 тисяч військовослужбовців. І всі вони зараз сумлінно, зі зброєю в руках, у нелюдських умовах виконують свої бойові завдання. Саме завдяки звитязі цих військових частин і підрозділів штурмових вдалося зупинити противника на багатьох напрямках. З'явилася можливість сформувати наступальне угруповання з числа десантно-штурмових бригад і корпусів десантно-штурмових військ, тому що до цього цю функцію як найбільш підготовлені і боєздатні виконували бригади ДШВ.

Створення штурмових військ дало можливість сформувати стратегічний резерв і вивільнити резерв для проведення наступальних операцій.

Без цих кроків ми би зараз просто повільно відступали, як два роки тому після Авдіївської операції, втрачали б метри, кілометри, населені пункти, і щодня чули б ці звістки з фронту.

Коли в одному з таких полків, в одній військовій частині, виникли правопорушення, про це стало відомо суспільству. Цю інформацію оприлюднили. Військовим керівництвом були вжиті всі заходи для того, щоб максимально сприяти: призначено службове розслідування, іде повне сприяння працівникам поліції та Державного бюро розслідувань, щоб розібратися, що там справді відбувається. Керівництво полку відсторонено від виконання службових обов'язків, щоб вони не могли впливати на результати цих розслідувань.

фото – Генеральний штаб ЗСУ

За висновками правоохоронців і за вироками суду можна буде казати, чи були там кримінальні правопорушення, інші правопорушення, злочини чи ні. Але військове керівництво точно зацікавлене, щоб усе виконувалось у законний спосіб.

Щодо 155-ї бригади: є ознаки того, що командир бригади вчинив кримінальний злочин. Як тільки ця інформація потрапила Головнокомандувачу, було організовано повне сприяння працівникам правоохоронних органів.

Було задіяно військову службу правопорядку для забезпечення безперешкодного доступу до всіх об'єктів, з'ясування всіх обставин і сприяння слідчим діям. Було повне сприяння в затриманні осіб, які отримали підозру, в огляді всіх військових об'єктів, що в умовах воєнного стану навіть для правоохоронців може бути складною процедурою. Тобто було повне сприяння і при цьому збережено таємницю слідства.

Чи можна сказати, що дії командира бригади Лучанова треба поширювати на всіх командирів бригад, яких більше ста в Збройних силах? Чи сказати, що у всіх Сухопутних військах організовані злочинні угруповання? Звісно, що ні. Людина вчинила дії, які передбачають покарання. Повинні бути виконані всі процедури згідно із законом, і якщо вину доведено, він повинен понести справедливе, найсуворіше покарання. І ми гарантовано будемо цьому сприяти.

Але поряд з цим мільйонна армія виконує завдання. Ви бачите десятки або сотні повідомлень про злочини, вчинені військовими? Ні. Але якщо подивитися статистику злочинів по країні, ми побачимо, що вони є. А Збройні сили на сьогоднішній день – це викристалізований зріз суспільства. Основна частина ЗСУ – це люди, які призвалися за мобілізацією, і це абсолютно різні люди за морально-діловими якостями і поглядами. І звісно, що і потрапили такі люди, які можуть обрати незаконні дії. Але це не означає, що в Збройних силах формується культура бандитизму чи злочинності, чи хтось цьому толерує.

Щодо штурмових військ: для того щоб ця структура була більш керованою і був належний контроль за всіма процесами – комплектуванням, підготовкою, застосуванням – було штучно заблоковано створення і формування командування штурмових військ. Майже рік заблокована процедура з боку певних посадових осіб щодо призначення командувача і укомплектування цього органу управління.

Тобто це знову ми говоримо про конфлікт між Міноборони і Генштабом, правильно?

Ні, ми не говоримо про конфлікт між Міноборони і Генштабом. Такого конфлікту, по суті, не може бути. Різних багато процедур. Воно направляється на зовнішнє погодження, повертається з дрібними недоліками, знову заходить на круг погодження, потім повинно виноситися на засідання Кабінету Міністрів. Тобто йде такий цілеспрямований вплив, щоб не допустити прийняття такого рішення. Це бюрократичне затягування найчистішої води. І, на жаль, це відбувалося з боку посадовців Міністерства оборони.

фото – Офіс президента України

Я спеціально не кажу ніяких прізвищ, тому що не хочу звинувачувати конкретну людину. Це було певне бачення цілої групи осіб і в парламенті, і в Міністерстві оборони, і в Офісі Президента, які чомусь бачили, що в цьому відбудеться щось таке: знизиться боєздатність десантно-штурмових військ, у них заберуть якісь функції, чи загальмується їх розвиток. Але навпаки, в десантно-штурмових військах створено два корпуси. Вони отримали найкраще забезпечення озброєнням, військовою технікою, найкраще укомплектовані особовим складом і нарешті виконують свою пряму функцію – проводять наступальні штурмові дії і закладають камінчики успіху для решти операцій, які проводить Збройними силами.

Це все легко дослідити, вивчивши необхідні документи, які є в розпорядженні Генерального штабу, і за відповідним запитом людям, яким це буде доручено, з допуском до державної таємниці, вони можуть все це вивчити, дослідити, побачити, зрозуміти. Тобто тут усе підтверджено. Це не якась презентація.

Хочеться ще поговорити про настрої в армії. Ви, я думаю, теж бачили відео, де військові відмовляються від нагород за підписом Головнокомандувача, записують відеопротести і навіть кажуть про те, що їх нібито зобов'язували записувати якісь відео або писати якісь тексти на підтримку головнокомандувача.

Загалом я думаю, що всі ці протести – це виключно ініціатива певної частини нашого суспільства, і з цим потрібно точно розбиратися. Збройні сили, як і решта складових сил оборони, які зараз задіяні для виконання завдань в операції з оборони України, зосереджені на виконанні свого конституційного обов'язку.

З огляду на чисельність Збройних сил і ті випадки, які з'являються, – відмови від нагород чи ще щось, – на таку велику потужну організацію, якою сьогодні є Збройні сили, можуть бути окремі військовослужбовці, які з тих чи інших причин вчиняють ті чи інші дії.

Що стосується заяв про нібито заборони комунікації, дивіться: я прийшов і комунікую з вами, але я це зробив на підставі наказу міністра оборони України, який регламентує, яким чином може військовослужбовець комунікувати з медіа. На підставі цього наказу відбуваються дії військовослужбовця. Тобто отримали запит, я звернувся по команді до головнокомандувача, він дозволив дати відповіді на ті питання, які були надіслані в цих запитах. Тому я тут.

Якби я вирішив діяти інакше, самовільно прийшов або десь виступив у соціальній мережі, це означало б, що я порушив вимоги наказу міністра оборони. Цей наказ існує роками, у нього періодично вносяться зміни. Це встановлена процедура.

Так само, як і журналісти співпрацюють зі Збройними силами: є порядок акредитації, порядок звернення, взаємні зобов'язання щодо того, що можна розголошувати, а що ні, для того, щоб не створювати умови, які наражатимуть військовослужбовців на небезпеку.

фото – Офіс президента України

Збройні сили – це жорстка ієрархічна структура, і саме в цьому закладена основа для дисципліни, неухильного виконання поставлених завдань.

Я можу пригадати, як легко маніпулювати такими історіями. Нещодавно побачив твіт одного з командирів батальйону, здається, майора Філімонова, де було написано: "Мені оголошено догану". І розпочалася буря в соцмережах щодо того, що йому оголосили догану за комунікацію з пресою або заборону якогось протесту. Насправді знову ж таки діяв порядок, визначений наказом Міністерства оборони.

Наказом Міністерства оборони визначений порядок і ситуації, в яких командир зобов'язаний проводити службове розслідування. Очільник Міністерства оборони каже, що службових розслідувань занадто багато. Камон, ну зробіть з цим щось: зменшіть перелік, скасуйте – і вони не будуть проводитись. Для чого ж це було написано? Для чого ж було зобов'язано командирів це робити? Там чітко визначено, в яких ситуаціях і з якою метою проводяться ці розслідування.

У тій ситуації також було проведено розслідування. Декілька військовослужбовців цього батальйону вчинили безчинства щодо цивільного населення, хуліганські дії із застосуванням зброї, обмеження волі цивільної особи. За цими ознаками внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і порушено відповідне провадження.

У рамках службового розслідування встановили, що командуванням батальйону, не тільки командиром, а й ще рядом посадових осіб недостатньо якісно виконано службові обов'язки щодо контролю за особовим складом і підтримання військової дисципліни. Це прямо передбачено як обов'язки посадових осіб законом України.

Ця перевірка завершилася 26 червня, якщо я правильно пам'ятаю, і був оголошений наказ, чи 27-го. Як пов'язати одне з іншим? Хтось хоче сказати, що ми завчасно знайшли військовослужбовців, які викрали людину, стріляли в наркотичному сп'янінні, потім проводили розслідування, максимально підгадуючи під ситуацію, щоб майор Філімонов міг вийти і сказати, що йому оголошена догана? Це просто яскравий приклад, як перекручується істина.

Тим паче, у пана майора є всі права оскаржити таке дисциплінарне рішення в законний порядок. І якщо його скасує старший начальник або суд, догана буде скасована і не матиме ніяких наслідків. Це заходи дисциплінарного впливу, таке своєрідне "ну-ну-ну": дивись, хлопче, в тебе не все добре в господарстві.

Так ми і не повинні це робити і якимось чином повинні запобігати порушенням, таким, як у "Скелі". Тобто не треба карати командирів, якщо вони не знають, як у випадку з тим командиром полку, де і що робили його військовослужбовці, які допустили правопорушення, або як у випадку з Лучановим.

Можливо, теж не треба було проводити службове розслідування і карати його? Ні, воно призначене і проводиться, причому один із заступників начальника Генерального штабу його проводить. Це щоб розуміти, наскільки ми відповідально ставимося до таких речей.

Люди, які пішли в СЗЧ. Чи є якийсь механізм, яким чином їх повертати? І ті пропозиції, які внесло Міноборони минулого місяця, як ви їх оцінюєте?

Механізм для повернення з СЗЧ існує рівно стільки ж, скільки існує саме явище самовільного залишення частини. Будь-яка людина, яка вчинила таке правопорушення, до певного моменту має дисциплінарну відповідальність, а з певного моменту набуває ознак уже кримінальної відповідальності. Але якщо вона приходить знову у військову частину, їй не скажуть: "Іди геть".

Самовільне залишення так само передбачає і самовільне повернення. І з серпня минулого року в Збройних силах організовано кампанію за планом, затвердженим Головнокомандувачем, із сприяння поверненню військовослужбовців після самовільного залишення. І декілька десятків тисяч військовослужбовців повернулися до строю і служать.

Ми провели дуже багато організаційної роботи, регламентів, виписали інструкції та порядки для того, щоб максимально спростити цей процес. Але були деякі речі, обмежені чинним законодавством. Не було рішення щодо військовослужбовців, яким був припинений термін служби. Потім були ініціативи і рішення на рівні закону України, коли дозволяли певний період повертатися військовослужбовцям зі зняттям кримінальної відповідальності.

У підході, який запропонований зараз, немає нічого нового, крім того, що військовослужбовцям до певної дати надали право повернутися на службу. Більше двох тисяч військовослужбовців з того часу повернулися на службу. І так щоденно ця цифра – декілька сотень. Це просто робочий момент, спрямований на покращення ситуації. І це було підтримано, реалізовано і виконується.

Росія зараз планує мобілізувати від 300 до 500 тисяч людей. Наскільки це небезпечно? В Росії свої стратегічні плани, вони нібито планують наступ на Чернігівському напрямку. Я хотіла б почути від вас ситуацію по нинішній лінії фронту – прямо по напрямках, якщо можна. І в якому режимі Україна зараз готується? До чого людям готуватися?

Загалом щоденно Генеральний штаб через своїх речників оприлюднює інформацію про ситуацію на фронті. Я можу сказати, що в цілому ситуація стабільна. Противник намагається продовжити проведення стратегічної наступальної операції по захопленню території нашої держави. Поставлені завдання на найближчий час – до кінця серпня. Ми знаємо про ці завдання і зосереджуємося на тому, щоб перешкодити.

Також є велика ймовірність, що противник намагатиметься відкрити ще один операційний напрямок для проведення наступальних дій, і до цього також Збройні сили та інші складові сил оборони готуються, вживають усіх заходів для того, щоб максимально забезпечити умови, за яких противник не матиме успіху під час цих дій.

Ми знаємо про плани противника щодо нарощення бойового потенціалу його наступального угруповання, про кількість ракет і дронів, які вони збираються виготовити і поставити на озброєння для ударів по нашій країні. Ми знаємо про наміри таких ударів, і по всій цій інформації приймаються відповідні управлінські рішення.

Військовим керівництвом вживаються всі заходи для того, щоб обстановка на фронті не зазнала погіршень, залишалася стабільною, керованою і забезпечила виконання Збройними силами своїх функціональних завдань.

Незалежно від того, які управлінські рішення будуть прийняті військово-політичним керівництвом нашої держави, Збройні сили залишаються гарантом територіальної недоторканності, цілісності, суверенітету нашої держави і продовжать виконувати оборонну операцію по захисту нашої країни.

У мене таке людське запитання: до чого ви особисто зараз готуєтеся? Може бути звільнення, можливо, ви залишитеся на посаді. До чого ви особисто готуєтеся на майбутнє? Чи є у вас уже якісь плани?

До моменту мого перебування на посаді, як і весь свій час до цього, я буду намагатися максимально виконати покладені на мене особисто завдання.

Я виконаю всі накази, які будуть мною отримані, і в цьому можна не сумніватися. Якщо стоїть питання, чи я буду завтра на посаді, чи сьогодні, чи не я, то абсолютно точно до моменту подання рапорту про звільнення з посади я буду виконувати свій службовий обов'язок. Які завдання будуть поставлені після цього, які будуть пропозиції – це вже буде розмова після цього.

На сьогоднішній день я виконую задачі і абсолютно готовий до будь-якого сценарію розвитку подій. Правильно було вчора сказано в колонці Головнокомандувача: це не про прізвища, це про Україну.

І тоді, якщо можна, кілька слів нашим людям, зокрема тим, які зараз виходять на протести. Що би ви хотіли сказати?

Я ще раз хочу наголосити, що в діяльності Збройних сил, і це дуже добре для нашої країни, не було таких історій чи передумов для того, щоб сумніватися, що Збройні сили будуть виконувати свою задачу по обороні країни.

Я хочу, щоб люди це розуміли, бачили це, продовжували підтримувати Збройні сили, продовжували вірити в Збройні сили, продовжували вірити у військовослужбовців Збройних сил.

Мільйон наших побратимів і посестер сьогодні чесно і сумлінно виконують свої обов'язки по захисту Батьківщини. І, на мою думку, на цю ситуацію не може впливати якась історія з вираженням чиєїсь думки в такий спосіб, як вона сьогодні виражається.

фото – Генеральний штаб ЗСУ

Беззаперечно, у Збройних силах маса проблем. Беззаперечно, у Збройних силах маса речей, над якими треба працювати і вдосконалювати. Я частково казав про це, і дуже багато на сьогодні триває організаційних змін, спрямованих на покращення обороноздатності нашої держави і бойових спроможностей Збройних сил.

Ми продовжуємо розвивати технологічну складову. Для цього сформовані спеціальні управлінські структури, і один із заступників Головнокомандувача функціонально відповідає за такий напрямок. Це питання постійно на контролі.

Періодично проводяться підведення підсумків такої діяльності, аналіз того, що відбувається у противника, які технологічні рішення, які засоби, які покращення вони застосовують для розвитку свого потенціалу. І ми відразу намагаємося знайти відповіді на такі виклики.

Ми активно розвиваємо дронову складову всіх підрозділів, тому що існує якась окрема думка, що дрони – це привілей для когось. Ні, це не так. І всі без винятку підрозділи, тисячі організаційних заходів проведені тільки з початку цього року, і всі вони спрямовані на покращення спроможностей Збройних сил, розвиток технологічної переваги, створення можливості реалізувати рішення, які виникають під час сучасних бойових дій.

Я знову погоджуюсь із тезою колишнього міністра, коли він сказав, що дрон змінюється десятки разів на рік, і це треба враховувати.

Змінюється не тільки дрон, змінюється все: поле бою, форми і способи, підходи до застосування підрозділів. Незмінне одне – наскільки людина готова виконати своє завдання. І коли вона готова, то всі технології: дрони, зв'язок, інформаційно-комунікаційні системи – будуть сприяти виконанню цього завдання. Якщо людина не готова, якщо вона втікає від служби, якщо не бачить сенсу захищати Батьківщину, то всі технології не можуть бути застосовані. Поєднання, симбіоз цих понять дозволить нам досягнути успіху.

Пане Андрію, я дуже вдячна вам за цю розмову, за те, що ви знайшли і час, і змогу, і за те, що в принципі таке рішення було ухвалене – прийти і поговорити з українським народом. Дуже дякую вам за це.

Шановні глядачі, я не буду робити висновки з цієї розмови. Я хочу, щоб усе, що ви почули тут, кожен із вас зробив свої висновки. Єдине, що я хочу сказати: 24 Канал став майданчиком для того, щоб поговорити. І зараз ви почули Андрія Гнатова, начальника Генштабу України, українського офіцера, генерал-лейтенанта. Прошу зробити ваші висновки. Але пам'ятайте: ціль у нас одна – перемога у війні.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.