Путіна не врятує бункер: інтерв'ю з Подоляком про план Зеленського й удари по Росії

Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу наголосив, що масштабування ударів по Росії призведе до зміни соціальних настроїв у Росії й це матиме наслідки для Владміра Путіна. Більше про це, план перемоги Зеленського, закиди Трампа та чи дійсно Білорусь та Іран відхрестилися від Росії – читайте далі у матеріалі.

Зауважте У США "не вражені" Планом перемоги України: в WSJ розкрили деталі

Чому лише план Зеленського може закінчити війну

Ми повезли у Сполучені Штати план перемоги. Щодо нього є різні думки, наприклад, іноземні ЗМІ пишуть, що нібито нічого нового у ньому немає. Хтось каже звернути увагу на так звані "мирні плани" Індії, Чехії, Словаччини. У цей час Дональд Трамп каже, що Володимир Зеленський його буцімто дискредитує, бо не запросив представників Трампа відвідати оборонні заводи в Пенсільванії. Що вам відомо про все це?

Заголовки читати точно не треба, але ми з вами з цим не впораємось, тому що люди читають тільки заголовки, не занурюючись в тексти й не аналізуючи те, що відбувається. Зафіксуймо коротко – немає ніяких інших мирних ініціатив. Це не про мир. Це про м'яку капітуляцію у різних формах.

Тобто ініціативи від інших країн, насамперед від Китаю, Бразилії, які масштабно працюють, щоб їх просунути – не мають в собі ніякої логіки. Вони не про кінець війни, а про часткову перемогу Росії. Тому їх лише називають "мирні ініціативи", але насправді вони не про мир. Президент України про це говорить на різних майданчиках, зокрема і в США. Тому на такі ініціативи треба звертати менше уваги. Я не думаю, що вони впливатимуть на перебіг подій у війні.

Тепер щодо плану перемоги. Ні, це повторення того, про що Україна постійно говорить. План перемоги побудований на аналізі тих даних, які ми маємо після 950 днів війни. Тобто, що треба робити, скільки потрібно зброї, як ми її використовуватимемо, чи можна вести війну на території Росії, чи впливатиме це на якісь міфічні "червоні лінії", чи матиме соціальні наслідки для Росії та чи обвалюватиме російський режим.

На ці всі питання сьогодні є абсолютно об'єктивні відповіді. Тому наш план перемоги над Росією побудований на базових речах, на логіці. Якщо ми про щось говоримо, то треба тоді пояснити, чому. А всі інші так звані "мирні ініціативи" просто не мають логіки.

Проаналізуємо заяви наших певних партнерів з Європейського Союзу. Вони говорять, що нам треба змиритися з тим, що частина території певний час буде під окупацією Росії, і змиритися з тим, що буде замороження конфлікту. Але тоді хотілося б почути їхню логіку, на чому ґрунтуються такі заяви?

Тобто ми маємо уявити, що Росія не програє війну, зупиняється, хоча не реалізувала жодної цілі, яку ставила перед собою на початку повномасштабного вторгнення. Вона обнулилась з огляду на репутацію, але не втрачає бюджети, не втрачає можливість працювати на глобальних ринках і не втрачає бажання знову продовжувати тиснути на Україну й боротись за домінування на європейському континенті.

Тобто Росія нічого не втрачає, ні за що не покарана, а навпаки розуміє, що практично перемогла, адже покарання немає, ніяких фінансових, юридичних проблем також. Чому тоді вона повинна добровільно зупинитись в реалізації своїх цілей? Тут хотілося б зрозуміти логіку, чому заморожений конфлікт має гарантувати безпеку Європі, стабільність в Україні, має гарантувати, що Україна не буде сірою зоною, де йтимуть постійні бойові дії в різних форматах, зокрема терористичних.

Варте уваги План перемоги Зеленського міститиме продовження операції у Курській області, – The Times

Де гарантії, що Росія не буде мілітарною країною, не вкладатиме кошти тільки в мілітарні компоненти, не проводитиме додаткові рекрутинги, мобілізації? Цікава логіка, чому все це має статися.

Не можна просто приходити й казати заморозити конфлікт і нібито всі питання розв'язані. Ні, треба говорити, що буде далі, хто контролюватиме Росію, її пропагандистські, провокативні мілітарні дії . Хто гарантуватиме, що, наприклад, Північна Корея не поводитиме себе більш агресивно; що Росія перестане фінансувати європейських ультраправих, які руйнуватимуть вулиці міст в Європі. На всі ці питання потрібні відповіді.

В українському плані перемоги є логіка, яка говорить, подивіться, наприклад, на Курську операцію. Є аналіз, ми з'ясували, що війна навіть сухопутно може йти на території Росії, що удари зброї українського виробництва по російській території в глибину досягають тисячі кілометрів і дають велику ефективність. Вони руйнують інфраструктуру, суттєво обмежують Росію в ресурсності, і тому вона шукає цей ресурс десь на стороні. Крім цього суттєво змінюють соціальні настрої всередині країни-агресорки.

У всьому цьому є логіка. І ми говоримо, що якщо додамо більше сили, ресурсної спроможності, то наслідки будуть ще більш руйнівними для ворога. Або Росія обвалиться й ми побачимо падіння лінії фронту, втечу людей зі зброєю в руках на територію Росії. Або Росія буде змушена вести переговори на певних умовах, у межах юридичної конструкції, міжнародного права, яке гарантує території, суб'єктність і так далі.

Тому ми хотіли б, щоб коли хтось пропонує ініціативи про замороження війни, то одразу давав би логіку, чому це має призвести до таких-то результатів.

Скажу нарешті про токсичні плани, наприклад, Індії, Китаю. Вони про м'яку капітуляцію України. Вони продовжують просувати російську концепцію, мовляв, ми не змогли вас захопити швидко, то зупинімося на певний час, нехай усі негайно припинять вогонь, що фактично означає припинити спротив.

Росія не припинить вогонь. Я хочу, щоб не було ілюзій, тому що Китай та Індія казатимуть нібито нічого не бачать. Ми це чули неодноразово. Ви бачите, що вони б'ють по дитячій лікарні? Ні, не бачимо. Ви бачите, що вони б'ють по енергетиці? Бачимо, але не розуміємо як це стосується війни, у вас же війна нібито тільки на Донбасі йде.

У нас зруйнували всю енергетичну інфраструктуру, але вони досі не розуміють що це таке. Тобто кажуть, що треба негайно заморозити конфлікт, лінія розмежування залишається, а Росія здобуде можливість переформатуватись, провести додаткову роботу над помилками і йти далі. Хіба це рішення?

Зеленський поїхав у США, де представить план перемоги / Офіс Президента

Що означають закида Трампа в бік Зеленського

Нарешті переходимо до США. Тут я взагалі спокійно б ставився до внутрішніх інформаційних проявів, тому що йде досить жорстка виборча кампанія.

Після того, як змінили кандидата від Демократичної партії, ця боротьба тільки загострилась. Кандидат від Республіканської партії достатньо потужний. Напередодні заміни він був впевнений, що у демократів немає жодного шансу, але сьогодні сили практично 50/50. Кожне слово має значення, тому ця риторика буде максимально агресивною.

Якщо, наприклад, Демократична партія на різних рівнях повністю підтримує Україну, то, безумовно, Республіканській треба якось від цього відмежовуватися, озвучувати заяви іншого типу, які впливатимуть на електоральне ядро. Це очевидні речі, тому спокійно ставимося до заяв пана Трампа. Реагуємо тільки на дії, які побачимо в Конгресі чи від виконавчої інфраструктури в США.

Про що Зеленський говоритиме тет-а-тет з Байденом

Прессекретар президента України Сергій Нікіфоров сказав, що має бути дві зустрічі з Джо Байденом. Перша відбулася напередодні на полях ООН в Нью-Йорку, а друга має відбутися, я так розумію, тет-а-тет. Про що на ній говоритимуть?

Безумовно, буде розмова тет-а-тет з паном Байденом. І це якраз про презентацію в деталях плану перемоги. Це презентація математичних формул, які точно пояснюють, як війну треба вести далі, для того, щоб мати ті результати, які можуть бути масштабовані. Маю на увазі Курську область чи удари по території Росії.

Але коли ми говоримо, що треба зняти неформальні заборони на завдання ударів, а ми говоримо про їхнє масштабування, то варто розуміти, що саме по собі скасування неформальних заборон не розв'язує питання. Потрібна достатньо велика кількість засобів для завдання ураження на відстані 500 – 700 – тисячі кілометрів. Одне без іншого не працює.

Якщо будуть дозволи, а немає зброї, то через тиждень, два або через місяць, Росія знову вкладатиме гроші у пропагандистів, які казатимуть, що нібито дозволи нічого не змінюють. Щобільше потім у поважних медіа з'являтимуться аналітичні матеріали, які базуються на фантасмагоричних аналізах, що нібито ракети ATACMS чи танки Leopard не розв'язують проблем.

Тільки при цьому вони чомусь забувають написати, що у Росії по лінії фронту, наприклад, 2500 танків, а Україні дали 20 Leopard. Вони ж писатимуть, мовляв, танки не виконують завдання. Пропагандисти не скажуть, що Росія щодня використовує, наприклад, 100 – 500 КАБів і 10 тисяч артилерійських снарядів, а Україна при цьому використовує тисячу снарядів і немає жодного КАБу. Ні, говоритимуть тільки про те, що ми отримали дозволи, але нічого не змінилося, тому потрібно вже зараз говорити про тандем.

Мають бути зняті всі неформальні заборони. Україна має вести війну у межах юридичних правил, тобто в повному сенсі цього слова. Далі ми читаємо аналітику, яку підготувала Україна, і робимо інший логістичний крок – передаємо збільшену кількість необхідного інструменту. Тільки так все це може працювати.

Якщо ми ухвалюємо рішення, що Росія має програти, то тоді остаточно відправляємо в глобальний політичний простір наступні сигнали:

• з Росією працювати не можна. Це токсично, й всі компанії, які працюють на російському споживчому ринку, мають звідти вийти. Тоді це суттєво вплине на світогляд нейтральних країн, тих же Індії та Китаю;
• компанії з цих країн мають бути попереджені, що проти них введуть додаткові санкції, якщо вони дозволятимуть Росії заробляти гроші;
• Україну треба обов'язково прийняти в НАТО, тому що це політичний сигнал, що суверенність реалізовується через подібні бажання й це не залежить від того, хоче хтось цього, чи ні.

Це важливий сигнал, який суттєво зменшить пропагандистську роботу на користь Росії низки навіть європейських країн чи європейських політичних партій. Адже деякі з них продовжують наполягати на тому, що проблема полягає у членстві України в НАТО. Це неправда, це абсолютно фейкова конструкція, яка дозволяє працювати з виборцями в європейських країнах.

Їм говорять, мовляв, Україна могла не піти в НАТО, і тоді не було б ніякої війни. Це спотворює розуміння природи цієї війни, розуміння того, що Росія пішла на нас з класичною імперіалістичною війною. Росіяни хочуть безпричинно захопити частину території, знищивши велику кількість населення іншої держави. Це те, що було в XVIII – XX століттях. І це те, на чому поставила крапку Друга світова війна.

Після неї було табуйовано вести такі війни. Так, деякі війни траплялися: ресурсні, короткотривалі, але в останні десятиріччя не було війни такого типу, яку веде сьогодні Росія. Треба говорити прямо, що це не через НАТО, не через російську мову чи якийсь культурний спадок. Ні, це класична імперіалістична війна. У нас хочуть забрати частину території, вбити людей, депортувати, зґвалтувати і так далі.

Тому президент України наполягає, що потрібен чіткий політичний сигнал, що НАТО – це не про війну, а про намір реалізувати свою суб'єктність, суверенність. Це просто треба прийняти. Вже зрозуміло, що немає ніяких "червоних ліній", тому треба лише ухвалити необхідні рішення тут і зараз. А вони суттєво вплинуть на глобальний політичний простір.

Нейтральні країни інакше сприйматимуть війну, свою участь чи не участь у ній на тій чи іншій стороні. Тоді ми позбудемось всіх дивних ініціатив від держав, які не є суб'єктами цієї війни, але які пропонують її заморозити. Вони ще й дивуються, чому ми на це не погоджуємось, кажуть, що Україна нібито хоче воювати, а Росія пропонує мир.

Який мир? Ви віддасте їй все, що вона хоче, а потім вона й далі буде вас тероризувати. Це такий "мир"? Ми просто розуміємо його як можливість безпечно жити у своїй країні. А Росія, інші країни, які пропонують негайне припинення вогню, розуміють мир як можливість нас вбивати. Це різні концепти.

Тому мають бути чіткі сигнали: економіка, політика, у нашому випадку вступ в НАТО, дозволи на ведення війни у межах міжнародного права, яке гарантує завдання ударів по території Росії. А також відповідна кількість зброї – все це логічний процес. Інших пропозицій немає.

Зеленський з Байденом / Getty Images

Про зміну ядерної доктрини Росії

З самої ночі неодноразово вмикали повітряну тривогу через ракетні обстріли Росії. Сьогодні якийсь важливий день для України з погляду міжнародних переговорів? Тому що зазвичай саме погрозами й шантажем Росія реагує на важливі події.

Росія кошмарить просто тому, що немає адекватної відповіді від глобальної спільноти. До речі, це абсолютно правильний рефрен. Ви говорите, що Росія демонструє, як вона ставиться до мирних ініціатив, кошмарячи Київ десятками "Шахедів". Однак коли ми говоримо про "мирні ініціативи" інших країн, то треба удати, що всього цього немає.

Тобто українців постійно вбивали, але давайте ви удасте, мовляв, до вас не заходили додому, не забирали ваші будинки, що "Шахеди" щоночі не прилітають, що ТЕЦ не зруйновані, що не було захоплення ЗАЕС, що тисячі людей цивільного населення було вбито, що 19 200 дітей депортовано. Удамо, що цього не було й просто почнемо з Владіміром Путіним поводитися так, як начебто він абсолютно нормальна цивілізована людина.

Добре ж сидіти в 5 – 10 тисячах кілометрів й пафосно казати: "Поговорімо про мир". Водночас давайте ви (українці – 24 Канал) удасте, що був маленький "прикордонний конфлікт", в якому були залучені 5 людей з одного боку й 10 з іншого. Тобто вас не вбивають масовано кожного дня.

Треба буде якісь медикаменти видавати, щоб люди в Україні втрачали пам'ять, забували про своїх близьких, забували про те, що вони покинули свої домівки, що 7 мільйонів українців виїхали за кордон тощо. Давайте просто на це все закриємо очі й будемо з Росією вести мирні переговори. Вони зайшли вас вбивати, але начебто прийшли з "миром", вони "захищають" якийсь "русскій мір", який нікому не потрібен в інших країнах.

Зауважте Різні війни за одним сценарієм: як Росія створила собі образ "миротворця" і чому в це повірили

Наприклад, вчора був черговий прояв російської істерики – засідання ядерної секції щодо уточнення ядерної доктрини Росії. Ми бачили виступ Владіміра Путіна, який відверто вже говорить про те, що він настільки "потужна" особа, напав на неядерну країну, кинув туди мільйон людей, на колінах випросив ще додаткові ресурси в Північної Кореї та Ірану, але не може виграти цю війну, тому погрожуватиме ядерною зброєю маленькій, порівняно з Росією, країні. Це відверта істерика та паніка.

Чому? Тому що мають ухвалити два рішення. Насамперед зняти всі обмеження, які, на мій погляд, виглядають варварством. Адже, якщо ви прописали правила ведення війни, то це має бути гарантовано для країни, яка веде оборонну війну. Ніяких заборон на завдання ударів по території Росії.

Росія звикла, що вона може масово вбивати, ґвалтувати на будь-якій території, але її територія, мовляв, неформально недоторканна. Вони були завжди у цьому впевнені, проте сьогодні розуміють, що це все може полетіти кудись й Росія палатиме. Це викликає зовсім інші соціальні настрої.

Владімір Путін усвідомлює, що як тільки буде масштабовано все, що сьогодні відбувається у Тверській, Саратовській та інших областях Росії, то люди ставитимуть російському президенту зовсім інші питання, й тоді бункер на Валдаї не допоможе.

Ми з вами вже бачимо зовсім інші соціальні настрої, тому такі панічні реакції на те, що сьогодні наші партнери нарешті можуть десь придбати політичної волі й ухвалити остаточне рішення – Росія має обов'язково програти.

Тому що це вже не про Україну, а про міжнародне право, яке треба відновити. Це вже про гарантії, що будь-який агресор у будь-якому випадку буде покараний й не через 100 років, а тут й зараз; що злочинець не сидітиме за столом переговорів, а буде на лаві підсудних; що загалом не може бути такого, що автократична держава, попри свою ресурсність, може переграти світ демократії. Це буде хорошим сигналом для інших потенційних чи чинних авторитарних й тоталітарних країн.

Безумовно, Владімір Путін це усвідомлює. Попри те, що він є людиною з малим рівнем інтелекту, достатньо обмеженою та ірраціональною, але він це інтуїтивно розуміє. Щойно остаточно будуть зняті всі заборони й буде "вбите" дивне табу про недоторканність російських територій, й там все буде масштабовано, то тоді вони будуть мати зовсім іншу соціальну ситуацію.

Єдиний шлях до кінця війни – соціальний протест. Втім, протест не ціннісний, мовляв, зупиніть війну. Росіянам подобається вести війни агресора, коли ти можеш прийти когось поґвалтувати, а потім піти до себе додому відпочити, бо ти розумієш, що твій дім ніхто не буде атакувати. Росіяни атакуватимуть свою структуру влади, тому що боятимуться масштабування війни на своїй території.

Путін заявив про зміну ядерної доктрини / Getty Images

"Рішення щодо ударів вглиб Росії точно буде"

Президент США Джо Байден, канцлер Німеччини Олаф Шольц, президент Франції Еммануель Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер 10 жовтня мають зустрітися у Берліні. Зустріч буде сфокусована на підтримці України. Хтось каже, що це може бути просто прощальне турне Байдена, а хтось, що ця четвірка може зібратися для того, щоб все ж таки пояснити Шольцу, що потрібно давати Taurus й зняти обмеження на удари.

Дискусія про необхідність зняття заборон йде і сьогодні. Мені здається, що це ключове питання, навколо якого відбуваються всі дискусії, а не "мирні ініціативи", які хочуть протиснути, наприклад, Китай та Бразилія. Втім, на мою думку, ключові обговорення йдуть про те, що треба Україні з військового ресурсного погляду, а також, чи треба ухвалювати рішення щодо зняття заборон на завдання ударів по території Росії, поготів вони можуть подивитись, як це працює.

Безумовно, партнери оцінюють останні заяви Росії, нові "коричневі лінії". Вони це все обговорюють, тому що це єдине про що треба говорити, окрім виборів в Сполучених Штатах й можливість переформатування відносин між США та Євросоюзом.

Однак ключова тема, як додати Україні спроможності, щоб довести війну до справедливого фіналу. Тут потрібні відповідні рішення. Тому не варто чекати, що партнери збиратимуться на "Рамштайні" чи ще колись – вони або ухвалять це рішення найближчими днями, або не ухвалять взагалі. Але варіант, що вони не ухвалять це рішення взагалі – відсутній, адже це про приниження.

Коли хтось з політиків Заходу під час передвиборчої кампанії, розмовляючи зі своїми виборцями, говорить, мовляв, Україна могла ж підписати, наприклад, якісь угоди з Росією, то фактично це говорить про те, що Україна могла добровільно капітулювати – стати на коліна перед агресією.

Фактично виборцям тих чи інших країн говорять про те, що коли на вас нападатимуть, то ми можемо взяти таку модель поведінки, як стати на коліна, програти війну та не чинити спротив. Мені здається, що будь-який виборець має поставити просте питання: "Ви про що говорите, про те, що коли прийдуть вбивати моїх дітей, я маю з цим змирити й не захищатись?".

Сьогодні усі концепції про те, що не надати можливості Україні довести цю війну до справедливого фіналу, свідчать про неготовність демократії чинити спротив. Але це неможливо, тому що сьогоднішня юридична конфігурація, у межах якої ми живемо, гарантує певні можливості, недоторканності, безпечні пояси.

Якщо ви не готові хоча б щось зробити для його фундаментального захисту, то це означає, що завтра треба сісти за стіл переговорів, де будуть прописані нові правила, але через агресивні дії, зокрема, дипломатично-риторичні дії Росії та інших країн, які вважатимуть себе переможцями і які наполягатимуть на тому, що світ має модеруватись в іншому форматі. А в цьому форматі має домінувати право на тотальне насилля, обмеження, концентраційні табори, ідеологічний тоталітаризм тощо.

Треба, щоб країни демократії вирішили це для себе. Тому що, якщо вони думають, що ця війна десь в Україні, це ж не про це. Російські дрони чи ракети вже залітають на територію країн НАТО і не збиваються, літаки російських ВПС залітають на повітряні простори інших країн. Це ж про тестування систем.

До теми Гібридні ігри: чому Росія запускає дрони по країнах Європи та куди поділися "червоні лінії" НАТО

Так, сьогодні неможлива лобова атака Росії на блок НАТО, тому що технологічно країна-агресорка, її ВПК та армія є вкрає відсталими, але з погляду часу, політичного тиску – це питання абсолютно конкретне. Росія відверто готується до перерозподілу впливів.

Вкладаючи невеликий ресурс в Україну, Захід отримає можливість навпаки обновити міжнародне право, зробити його дієвішим й отримати гарантоване майбутнє. Мені здається, що це настільки очевидно й логічно. Про це, до речі, президент України сьогодні говорить на тих чи інших майданчиках у США – він пропонує логіку процесу. Під кожним його словом є підґрунтя, яке базоване на аналізі. Захід точно не розуміє Росію, він був закоханий в неї до моменту початку цих воєн у 2008, 2014 й 2022 роках.

Чи можна зараз переформатувати ООН

Канцлер Німеччини Олаф Шольц вважає, що Радбез ООН в теперішньому вигляді є застарілою організацією, тому потрібні реформи й оновлення складу. Відповідні заяви ми чули й від Антоніу Гутерреша, і від президента Фінляндії Александра Стубба. Зазвичай про це говорить Україна, але зараз починають говорити й інші країни. Чи дійдемо ми до змін в ООН, чи просто будемо говорити про це ще кілька років?

Усе чорно-біле – не дійдемо ні до яких змін, якщо Росія не програє війну. Ілюзія це те, що можна буде щось змінити, коригувати роботу міжнародних інституцій. Не тільки ООН, а й інших. Ні, ми цього не зробимо.

Дивіться, навіть якщо візьмемо спортивний рух, Міжнародний олімпійський комітет – там говорили ж про те, що Росія на державному рівні використовує допінгові програми для того, щоб мати інші результати у спорті. Тобто це не спортивна держава. Ми бачимо досі, що в різних федераціях тривають розмови про те, що треба відновлювати присутність Росії там. Федерації пропонують думати, чи може, чи не може Росія виступати під своїми прапорами.

Це навіть не питання війни та миру. Мовиться про те, що Росія порушила всі регламенти, обнулила вас (спортивні організації – 24 Канал) повністю шляхом допінгових державних програм, але ви досі продовжуєте співпрацювати з цією країною. Чому? Тому що вона донатить особисто і колегіально, тобто і в організацію, і особисто певним людям.

Переходимо до міжнародних інституцій. Політичні соціальні групи в західних елітах по-різному сприймали Росію. Є ті, хто абсолютно точно розумів, що це за країна, тому не співпрацював з нею. А є ті, хто отримували дивіденди від співпраці через бізнес; отримували гранти; мали дружні стосунки з представниками російської еліти – не тільки з олігархами, але й з політиками; ходили постійно на різні вечірки, які влаштовували росіяни тощо.

У них інерційне мислення. Мовляв, зараз Росія погано поводиться, але можна повернутися до довоєнних часів – у декого є ця ілюзія. Не ілюзія якогось там розподілу. Вони не думають, що це глобальний вплив на міжнародне право.

Повірте мені, ми переоцінюємо представників глобальної еліти. Ми думаємо, що вони – високоінтелектуальні люди, які розуміють всі наслідки, що зумовлюють певні події. Ні, це звичайні люди. Безумовно, багато хто має високі функціонали, але не має глибинного розуміння – вони не розуміють до чого це призведе, якщо війна не буде правильно фіналізована.

Вони не думають про те, що буде повністю зламана система міжнародних відносин, якщо Росія не програє; що тоді буде набагато більше ескалацій, агресій, воїн у світі, і вони будуть в небезпеці. Вони не думають про це, вони думають тільки про те, як би їм повернутися в ці солодкі часи, коли Росія проплачувала всі вечірки.

У цьому проблема глобального політичного простору. Коли на Заході є ця інерційність, а ще додається трохи страху, тому що ти сидиш десь далеко і не у війні, ми (Україна – 24 Канал) розуміємо все, що відбувається у війні. А вони думають, мовляв, це ж може бути війна. Війна вже йде – масштабна, велика. Росія вже використовує десятки – сотні тисяч ракет, КАБів, снарядів – все, що в неї є.

Не пропустіть Зеленський на Генасамблеї ООН розповів про "один з найстрашніших моментів війни"

Якби не Україна, то війна була б вже масштабована і на територію Східної Європи. Бо, якби Росія швидко захопила Україну, то подумала б нібито вона всесильна і може заходили в інші країни. Чому? Бо "куй залізо поки гаряче" – росіяни б так думали. І якби не Україна, яка тримає їх на Донбасі ще з 2014 року, то була б зовсім інша картинка у Європі.

Але замість того, щоб сказати, що вони побачили та зрозуміли, що вже 950 днів Росія веде абсолютно геноцидного типу війну та 950 днів абсолютно неймовірного хисту України, яка вміє вести війну навіть при дефіциті ресурсу. Це очевидно, тому що ми хочемо, щоб наші діти жили у безпеці.

На Заході є свої проблеми: мультикультуральні та мігрантські, вони їх розв'язуватимуть. Але Україна має виграти цю війну, тому що тільки тоді існуватимуть правила, і тільки тоді Захід розумітиме, що у них є ще 10 – 40 років, поки не з'явиться новий, подібний до Владіміра Путіна, авторитарій, який захоче переформатувати глобальний простір. Це ж настільки очевидні речі, це така проста логіка...

Білорусь та Іран кидають Путіна?

Алєксандр Лукашенко заявив, мовляв, треба готуватися до війни, і "дай Боже, щоб цієї війни не було". Схоже, що Лукашенко намагається відділитися від Путіна і сказати, що він нібито в цій війні не бере участі. Водночас президент Ірану говорить нібито завжди був проти агресії і нічим не допомагає Росії. Це схоже на те, що найближчі партнери Путіна його кидають. Натомість Reuters пише, що Росія таємно запустила у Китаї виробництво ударних дронів, тобто замість Білорусі та Ірану тепер Китай?

Китай набагато більший, ніж Росія, тому я почекав би якихось офіційних підтверджень цього. Адже це нонсенс – давати можливість Росії отримувати від Китаю воєнний інструмент. Чому? Тому що це точно обнулить багато китайських програм, які є набагато більші, ніж інтерес підтримати Москву. Китай набагато глобальніший, тому я б спокійно ставився до цієї інформації. Її має перевірити розвідка. Все, що є таємним – достатньо швидко буде явним.

Тепер щодо Білорусі та Ірану – це ілюзія. Ці країни не є самостійними. Принаймні, президент Ірану точно не приймає фундаментальні рішення про стратегічну співпрацю з Росією, яка сьогодні абсолютно точно є. Рішення приймає Корпус вартових ісламської революції, а президент там достатньо номінальна фігура.

Так, він може робити певні заяви й вони завжди так працюють: він робить заяви, після цього на них "ведуться" в Євросоюзі, чи США та підписують якісь угоди з Іраном. Це дозволяє Ірану отримати додаткові кошти, які направляють на розбудову мілітарної компоненти своєї економіки.

Не треба ілюзій щодо Ірану. Тегеран має стратегічне партнерство з Москвою та віддає все, що потрібно для ведення війни Росії. Це інженери, дрони, є вже підтверджені дані розвідки про балістичні ракети малої дальності 100 – 120 кілометрів. Вони через Каспійське море були перенаправлені в Росію. Побачимо це на полі бою, тоді будемо з вами обговорювати, наскільки Іран миролюбна країна.

Іран, так само як і Росія, може існувати тільки в стані ескалації, тому й на Близькому Сході постійні проблеми. Іран донор постійних атак по Ізраїлю. Немає інших країн, які були б зацікавлені в тому, щоб Близький Схід постійно був в стані війни. Є ще ХАМАС чи "Хезболла", яких, як виявилося, підтримували під виглядом гуманітарної допомоги.

Читайте також Президент Ірану цинічно "засудив" агресію Росії проти України

Але це вже стала практика багатьох міжнародних інституцій. Вони (терористи – 24 Канал) беруть донорські гроші, і кажуть, що треба підтримати дітей, які страждають у зоні ведення бойових дій. А насправді це інфраструктура терористичних організацій. Треба більш детально в цьому розбиратись і тоді буде очевидно.

Іран – це країна, яка абсолютно точно зацікавлена в тому, щоб Росія не програла. Там робитимуть все необхідне для того, щоб країна-агресорка або отримала паузу, або м'яку капітуляцію України. Тоді Іран поводитиме себе ще більш зухвало, адже Росія інвестуватиме набагато більше грошей у цю країну. Це буде не тільки стратегічне партнерство, а такий альянс, який загрожуватиме миру у світі.

Щодо Білорусі – Лукашенко, безумовно, не є суб'єктом політичного процесу. Це VIP-пропагандист, його заяви сьогодні одні, через дві години будуть інші. Він не відстежує, що говорить через годину, тобто він говоритиме різні речі, вони завжди конфліктуватимуть одна з одною.

Але давайте об'єктивно – усі рішення, які стосуються Білорусі, поки приймаються не там. На жаль, не у Мінську, а у Москві. Силові вертикалі Білорусі контролює Росія. Тому Лукашенко може говорити, може не говорити, але треба оцінювати за діями, а не за заявами.

А ми з вами бачимо конкретну підтримку Росії однією та іншою країнами. Підсумовуючи, війна має справедливо фіналізуватись, Росія має програти. Тоді будуть юридичні оцінки всім іншим співучасникам і можна буде ставити ті чи інші питання.