Історія – зручний інструмент для маніпуляцій, – медіаексперт з Азербайджану

Ми розділили нашу другу розмову з серії про конфлікт Азербайджану і Вірменії на смислові частини, які допомагають зрозуміти контекст. Сеймур Казимов також відомий військовий журналіст і працював на фронті під час загострення у 2020 році, тому може пояснити нюанси з "військовополоненими", розмінуванням, делімітацією і демаркацією кордонів.

Перший матеріал серії Без діалогу, але з амбіціями: суть конфлікту Вірменії та Азербайджану

Конфлікт і історія

У питанні Нагірного Карабаху вірмено-Азербайджанський політичний дискурс в першу чергу впирається в історію. Вірменська сторона стверджує, що Нагірний Карабах був переданий Азербайджану Сталіним у 20-х роках минулого століття, в той час, як азербайджанська сторона стверджує зворотне, аргументуючи, що такого пункту у відомому документі немає.

Словом, звернення до історії не завжди грає позитивну роль, коли мова йде про конфлікти, і тим більше – способи їх вирішення. Основним ресурсом, яким потрібно керуватися в територіальних спорах – є міжнародне право.

Найбільш переконливе пояснення в тому, що на момент вступу Азербайджану і Вірменії в члени ООН, Карабах і прилеглі до нього території були частиною Азербайджану. За часів СРСР Нагірно-Карабахська автономна область була частиною Азербайджану. І ООН визнає територіальну цілісність Азербайджану саме в такому складі.

Історія дуже зручний інструмент для маніпуляцій, і якщо вирішувати спірні питання через історичне підґрунтя, доведеться повністю перекроїти політичну карту світу.

Наприклад, греки будуть претендувати на повернення Стамбула. Німеччина повинна вимагати від Росії, щоб вона повернула Калінінград і так далі. У різний час деякі землі входили до складу різних територій.

Абсурдно представляти історію як абсолютну реальність, а також застосовувати її до врегулювання конфліктів. Ось чому нам потрібно звертатися до міжнародного права – до того, що говорять ООН, ОБСЄ, Рада Європи, Європейський Союз.

Абсурдно представляти історію як абсолютну реальність, вважає журналіст / Фото euneighbours.eu

У них є резолюції про територіальну цілісність і суверенітет держав. РБ ООН також прийняла чотири резолюції щодо врегулювання карабаського конфлікту. В них чітко зазначено, що всі військові частини Вірменії повинні бути виведені з території Азербайджану. Якби політичне керівництво Вірменії пішло цим шляхом, 44-денної важкої та кровопролитної війни можна було б уникнути. Коротше кажучи, історію потрібно залишити історикам!

Територія і майбутнє зони конфлікту

Безсумнівно, вірменське населення проживало в Нагірному Карабасі. І їх кількість була досить великою, і ніхто цього не оскаржує.

Зараз азербайджанці є другою за чисельністю національністю Грузії. В Ірані також проживає багатомільйонне азербайджанське населення. Але, виходячи з цього, невірно було б вважати, що наявність національної більшості дає право претендувати на території. Росіяни складають більшість у Криму, Донецькій і Донбаській областях України. Наскільки справедливо вважати ці землі російськими?!

По завершенні 44 денної війни азербайджанська сторона приступила до процесу делімітації та демаркації кордонів з Вірменією за картами СРСР.

На жаль, коли одна зі сторін ігнорує міжнародне право і затягує питання делімітації цей процес не обходиться без прикордонних інцидентів. За цей час вже кілька разів на кордоні був порушений режим припинення вогню і є загиблі та поранені серед військовослужбовців з обох сторін.

Політичні сили в Азербайджані вважають, що військово-політичне керівництво Вірменії зацікавлене в збереженні напруженості. Мета Вірменії полягає в тому, щоб залучити в цей процес військовий блок ОДКБ, ініційований Росією, і членом якого є і Вірменія.

Цю карту Вірменія намагалася задіяти і в ході Другої Карабахської війни, піддаючи обстрілу мирні міста і села, провокуючи Азербайджан на відповідні дії, що дало б привід для втручання ОДКБ.

Однак, офіційний Баку не піддався на ці провокації і здійснював військові дії суто на території Азербайджану (на окупованих територіях Азербайджану). До слова, в ході обстрілів мирних, сплячих міст, здійснюваних ЗС Вірменії, загинуло понад 100 цивільних осіб, у тому числі 12 дітей.

Зараз здійснюється процес делімітації і демаркації кордонів між Вірменією і Азербайджаном. Вірменія ж підтримує розміщення на кордоні з Азербайджаном російських військ. Це не перший досвід – фактично державний кордон Вірменії з Туреччиною вже давно охороняється російськими прикордонниками.

Карти мінних полів і "військовополонені"

Одним з об'єктів обговорення після 44-денної війни між сторонами була тема так званих "військовополонених". Враховуючи, що вони були затримані на території Азербайджану після угоди від 10 листопада, азербайджанська сторона вважає їх диверсантами або терористами.

Зараз йдуть судові процеси у справі вірменських військових, обвинувачених у вчиненні провокаційно-терористичних та інших дій на території Азербайджану. Кілька груп вже були засуджені на різні строки позбавлення волі, деякі з засуджених були повернуті додому. Долю інших вирішить суд.

Читайте також Вірменський офіцер заблукав і опинився в Азербайджані

Ще одна важлива тема – карти мінних полів. За час після війни на звільнених територіях Азербайджану в результаті підриву на мінах загинули 23 і отримали каліцтва 36 цивільних і військових осіб, у тому числі двоє співробітників ЗМІ.

Військово-політичне керівництво Вірменії спочатку заперечувало існування таких карт. Однак, в результаті звернень Азербайджану і втручанню міжнародної спільноти Вірменія все-таки надала Азербайджану карти мінних полів трьох звільнених районів в обмін на 15 затриманих Вірменських військовослужбовців.

Яка роль Росії

Росія є основним постачальником зброї до Вірменії, у вірменському місті Ґюмрі розквартирована 102 військова база Росії, державний кордон Вірменії охороняється російськими прикордонниками, економіка Вірменії в основному залежить від Росії, Вірменія є членом ОДКБ і Євразійського союзу – перерахування цих фактів достатньо, щоб оцінити місце Москви в цьому конфлікті.

Автошлях Горіс-Капан / Фото wikipedia.org

Після війни російські солдати в якості миротворчих військ розміщені і на території Азербайджану – неконтрольованій території країни, де проживає вірменського населення Карабаху.

Нині російський солдат знаходиться в Азербайджані під ім'ям Миротворець. Азербайджан така ситуація не задовольняє, бо у нас знають, "що, де є російський чобіт, миру не буде".

Згідно з документом від 10 листопада, російські миротворчі війська будуть перебувати в цих місцях протягом 5 років, але впевненості в цьому немає. Мета Росії – утвердитися на Південному Кавказі. Зараз вона знаходиться в Азербайджані, Вірменії та в грузинських Абхазії і Південній Осетії.

Що стосується миротворчої місії, то "місія" російської армії в Придністров'ї, Криму, Абхазії і Південній Осетії відома всім.

Слід зазначити, що уряд Азербайджану не повністю задоволений діяльністю російських миротворців. Це неодноразово було відзначено і главою Азербайджанської держави: "Ми знаємо про все, що відбувається на цих територіях", – сказав він. Однак 11 серпня Міністерство оборони Азербайджану вперше виступило із заявою, в якій говориться, що "російські миротворчі сили повинні припинити розміщення Вірменських сил на територіях Азербайджану, де вони тимчасово дислоковані відповідно до положень Тристоронньої заяви". У той же день посол Ірану в Азербайджані був викликаний в МЗС для вручення ноти протесту проти несанкціонованих поїздок іранського вантажного транспорту по території Карабаху.

Роль Туреччини

Туреччина завжди відкрито підтримувала Азербайджан і як стратегічний партнер, і як дружню, братську державу. Через "окупаційну політику Вірменії щодо Азербайджану" турецька держава ще в 1993 році припинила дипломатичні відносини і закрила свої кордони з Вірменією.

Так що, не дивно, що Туреччина підтримує Азербайджан як в політичному, так і військовому відношенні. У недавній війні найважливішу роль зіграла військова техніка турецького виробництва. Як приклад можна привести і ізраїльські HAROP. Азербайджанська держава щорічно витрачає великі гроші державного бюджету на військовий сектор і сектор безпеки.

HAROP куплені офіційно / Фото wikipedia.org

Позиція ЄС

Європейський Союз неодноразово критикував Азербайджан за порушення демократії, прав людини, свободи слова і свободи зібрань. Однак у питаннях територіальної цілісності держави Європи завжди висловлювали свою підтримку Азербайджану і приймали резолюції, що підтверджують це. Євросоюз також брав активну участь у налагодження діалогу між громадянськими суспільствами Вірменії та Азербайджану.