Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зараз перебуває у довготривалій, фактично, 3-денній поїздці до Китаю. Апогеєм візиту стала зустріч Кулеби з китайським колегою Ван Ї.

Поїздка Кулеби до Гуанчжоу – це взагалі перший візит українського топпосадовця до Китаю з початку повномасштабної війни. І перший двосторонній візит голови МЗС України до Китаю з 2012 року. Візит відбувається на запрошення Ван Ї та триватиме до 25 липня.

Помітним наслідком зустрічі став ритуальний обмін люб'язностями, Китай наголосив на необхідності боротьби "за все добре і проти всього поганого" та навіть пообіцяв збільшити експорт українського зерна.

24 Канал розповідає, для чого Кулеба поїхав до Китаю та яких результатів можна очікувати.

WhatsApp 24 Канал – у WhatsApp Підпишіться, щоб не загубити і читати перевірені новини Додати

Читайте також Кулеба прибув до Китаю та назвав головну мету свого візиту

Україна натомість заявила про "ґрунтовні та предметні переговори про двосторонні відносини, міжнародний порядок денний і "найголовніше – про шлях до миру".

Кулеба в Китаї
Кулеба та Ван Ї під час зустрічі / Фото МЗС України

Хоча умови та час ще не назріли, ми підтримуємо всі зусилля, які сприяють миру, і готові продовжувати відігравати конструктивну роль для припинення вогню та відновленні мирних переговорів,
– заява Ван Ї за підсумками зустрічі з Дмитром Кулебою 24 липня 2024 року у Пекіні, цитується за офіційним пресрелізом МЗС КНР.

За мішурою офіціозу ховається головне питання: для чого Україна витратила настільки цінний інструмент у майже тиждень часу (якщо з дорогою) свого ефективного міністра-переговорника на ритуальні бесіди з Китаєм, який для себе все давно вирішив.

Як Дмитро Кулеба зустрічався з Ван Ї: дивіться відео

Нагадаємо, що на Саміті НАТО у Вашингтоні Пекін було офіційно названо поплічником Росії, при цьому сам поплічник цього особливо не приховує.

Нині Китай має надзвичайно тісні й теплі відносини з окупантами, які псує лишень страх китайських банків перед вторинними санкціями. Натомість, з огляду геополітики, Китай давно, хоч і неформально, визнав Україну і всю Східну Європу зоною впливу Росії й поводиться відповідно.

  • Так, Китай нібито має власний мирний план, але чомусь соромиться його активно просувати та навіть заговорювати про нього на міжнародних переговорних майданчиках (так було на нещодавньому Саміті ШОС в Астані).
  • При цьому Китай блокує мирні ініціативи України – Пекін сам намагався саботувати Саміт миру у Швейцарії та вимагав від своїх союзників робити те ж саме.

Дійшло до того, що розлючений український президент прямо назвав речі своїми іменами та звинуватив Китай у роботі на Росію.

Все це вказує на те, що Китай давно обрав сторону і сторона ця далека від правильної, ба більше, вона формує "нову вісь зла", де потужному Пекіну відводиться ключова роль. Де-факто, це визнання, що Китай є ворожою для України державою.

Отже, якщо метою дипломатичної місії пана Кулеби було відкрити очі Китаю на те, що він робить погано і переконати його діяти добре (а саме так фактично й було заявлено перед стартом візиту), то це дуже наївно. Там і без українського дипломата розберуться.

У Китаї люблять підкреслювати свою мудрість і древність, і тут вони дійсно праві – КНР на цілих 42 роки старша за українську державу, а тому не любить повчань, хоч би вони й були правильними. Зі сторони такі візити більше нагадують спробу "відбілити" репутацію Китаю та показати, що з формальним посібником агресора Росії досі можна вести справу.

Кулеба Китай
Кулеба разом з Ван Ї під час візиту в Китай / Фото МЗС України

З огляду на це, найбільш правильним варіантом стосунків України з Китаєм є суто прагматичні економічні контакти та жорстка економія цінних дипломатичних ресурсів, відповідно до давньої біблійної максими – "не кидайте перлів...". Тут маємо цінний приклад: жорстка та прагматична політика щодо Китаю нашого послідовного союзника Литви.

Також не завадило б відвідати Республіку Китай на Тайвані якомусь українському можновладцю, фотосесія українського депутата з українськими союзниками (а Тайвань є нашим союзником) була б куди корисніша за аналогічну в Таїланді.

Ба більше, вона б не лише нагадала Пекіну візит Ненсі Пелосі, але й дало урок дипломатичного етикету, який, нагадаємо, є вулицею з двостороннім рухом, де "українська криза" (так називає вторгнення Росії офіційний Пекін), може в якийсь момент зустрітися з "кризою китайською", немов у відомому мемі.

Але що ми бачимо в офіційній заяві Китаю за підсумками візиту Кулеби.

Українська сторона підтримує позицію Китаю щодо тайванського питання і надалі дотримуватиметься принципу єдиного Китаю,
– про це мовиться у повідомленні МЗС КНР.

Нагадаємо, що завданням українських дипломатів є дбати про українські інтереси у світі, а на Тайвані вони могли б полягати у відкритті, наприклад, торгового представництва (яке, до речі, там має Росія).

Такий варіант відносин з Китаєм українські дипломати давно розглядають, але утримуються від нього заради більшої гри. І тут ми ступаємо дещо на поле конспірології, втім нині маємо дуже багато знаків, щоб їх ігнорувати.

Тут все просто. Маємо за останній місяць зустрічі Путіна і Сі в Астані. Човникові набіги Орбана до Києва, Москви, Пекіна та США, заяву Зеленського про можливість переговорів з Росією вже під час другого Саміту миру та навіть закінчення активної фази війни до кінця 2024 року.

Сюди ж заносимо навіть статтю Бориса Джонсона в таблоїді Daily Mail за підсумками його зустрічі з Дональдом Трампом – потенційним майбутнім президентом США.

Все це вказує на те, що "щось" відбувається. І це можуть бути потенційні мирні переговори. Принаймні, це дає підстави Ван Ї сказати 24 липня, що "останнім часом як Україна, так і Росія надіслали різною мірою сигнали про готовність до переговорів".

Україна бажає і готова до діалогу та переговорів із Росією. Але такі переговори мають бути розумними, змістовними та спрямованими на досягнення справедливого і міцного миру,
– китайський пресреліз цитує Дмитра Кулебу.

Що сказав Кулеба перед зустріччю з китайськими посадовцями: дивіться відео

Цілком можливо, що нині на зустрічі з Кулебою голосом Ван Ї говорила Москва, тільки не тим, що ми знаємо за виступами Путіна, Лаврова та Медінського, а голосом реалій. А вони полягають в тому, що час для Росії спливає – нині вона ще за інерцією атакує й приносить в жертву тисячі людей, проте вже вочевидь не розраховує на глобальний успіх і точно не має плану перемоги.

Завдання дипломатії "осі зла" – знайти для Росії такий варіант, який можна було б хоч під якимось кутом назвати "перемогою". Україна має повне право це вислухати, за таке можна заплатити навіть "золотими трьома днями" Кулеби.

В українській версії ця теза пролунала як: "Дмитро Кулеба довів послідовну позицію України, яка полягає в готовності вести переговорний процес з російською стороною на певному етапі, коли Росія буде готова вести переговори доброчесно, але наголосив, що наразі такої готовності з російського боку не спостерігається".