Чи піде Сергій Притула на вибори в Києві та який план щодо Донбасу має "Голос" – про це лідер фракції в парламенті Сергій Рахманін розповів в інтерв'ю на 24 каналі.

Місцеві вибори

Скільки ви хочете взяти на місцевих виборах?

Це дуже складно й дуже важко. Планувати об'єктивний результат можна на парламентських виборах. Тому що підхід виборця до того, за кого він голосує, інший. А підхід партійної організації до розбудови партійних мереж, до формування передвиборчих загонів, до висування кандидатів – абсолютно інший.

Цікаво Чим "Голос" відрізняється від "Слуги народу" і куди зник Вакарчук: інтерв'ю з Рахманіним

Місцеві вибори мають свою специфіку. Тут недостатньо великої кількості професійних, чесних, порядних людей, які сидять в Києві та асоціюються з цією партією. Тут мають бути ще люди, які є авторитетними на місцях, до яких є повага, за яких виборці готові проголосувати. Цей процес тільки триває.

На відміну від парламентських виборів, коли все умовно достатньо просто, – є загальнопартійний список і є виборці в мажоритарних округах – тут кількість округів набагато більша, специфіка кожного регіону різна. Інколи погляди виборців в суміжних округах суттєво відрізняються і тому це дуже складна історія.

Зараз навмання намагатися вирахувати скільки ми хочемо, скільки ми можемо – це було б як до мольфара ходити.

Притула піде на вибори в Києві від "Голосу"?

Це питання до Притули.

А ви пропонуєте йому?

Питання висування Сергій Притула все ще залишається актуальним, але рішення з цього приводу ще не ухвалено. Воно залежить від багатьох чинників, про які говорити не можу, тому що це внутрішньопартійна історія. Тут немає нічого секретного, але це нормальний технічний, партійний процес.


Святослав Вакарчук та Сергій Притула / Фото Фейсбук "Голос"

Нагадаю, що Сергій Притула є членом політради партії "Голос". Він людина, яка залучена до партійної розбудови. Але питання "буде чи не буде Притула висуванцем партії на вибори Київського міського голови" залишається відкритим. Є певні процедури, які ми маємо пройти, певні питання, які ми маємо розв’язати. Я думаю, що найближчим часом відповідь на це питання буде. Зараз, поки триває цей процес, мені було б некоректно це коментувати.

Зверніть увагу! За даними опитування соцгрупи "Рейтинг", Притула – наразі на другому місці за рівнем підтримки у столиці після Віталія Кличка. За чинного мера готові голосувати 38,7% киян, за Притулу – 9,1%.

Про конфлікт на Донбасі

Декілька тижнів тому презентували Стратегію "холодної деокупації". В інтерв'ю раніше ви казали, що конфлікт на Донбасі потрібно заморозити, а тут ви вже говорити про план деокупації. Це не протилежні речі?

Слово "замороження" бояться, подобається або не подобається. Можна уникати це слово, можна вживати, не треба боятися дефініцій.

Що собою являє Стратегія "холодної деокупації"? По-перше, це системний, великий і достатньо ретельний план повернення українських територій та українських людей, відновлення суверенітету, територіальної цілісності. Єдиний, крім Мінських домовленостей, які ми критикуємо, які ми вважаємо юридично нікчемними, безглуздими та небезпечними. Інших варіантів я не бачу, якщо вони є, то покажіть, будь ласка.

Дивіться інтерв'ю з Сергієм Рахманіним на 24 каналі: відео

Це документ. З ним можна сперечатися, не погоджуватися – він є. Цей документ передбачає певну кількість етапів і розписано, що ці етапи мають постановити.

По-друге, цей план є достатньо прагматичним з одного боку, а з іншого боку – встановлює програму мінімум та програму максимум.

Будь-який план має право на існування лише за таких умов:

  • реалістичний – прописаний з урахуванням реалій;
  • гнучкий – тому що я не знаю жодного плану, який би з моменту написання до моменту реалізації виконувався повністю. Життя вносить свої корективи, на які і автор плану, і реалізатор має реагувати та коригувати до відповідних обставин, які змінюються.

Цей план складається з етапів, проте там є застереження та дуже важливий момент. Він передбачає послідовність, етапність та кожен етап є самодостатнім. Тобто наступний етап настає лише за умови, якщо виконаний попередній.

По-третє, я людина достатньо реалістична й достатньо критично налаштована до себе та до дійсності. Я був ідейним натхненником створення цього плану, але над ним працював колектив людей. Приблизно половина фракції була активно залучена і були люди, які опосередковано працювали.

Якби мене запитали, чи можливо реалізувати цей план з першого до останнього пункту в повній відповідності до того, що там записано, в стислий термін. Я б сказав, що це малоймовірно. Але це не означає, що його не треба робити і що не треба робити перших два кроки.

Що означають перші два кроки? Метою плану не є замороження, зупинення, призупинення, як завгодно кажіть, бойових дій. Це є передумова подальших речей. Для того, щоб відбулася реінтеграція – їй має передувати деокупація. Для того, щоб пройшла деокупація, потрібно докладати певних зусиль та зробити певні умови.

Деокупація відбувається трьома шляхами. Є військовий шлях, який у нас неможливий теоретично на зараз.

Чому зараз неможливий?

► Немає політичної волі керівництва.

► Немає необхідної економічної потуги.

► Немає необхідної військової потуги.

► Немає згоди наших західних партнерів.

► Немає громадської, суспільної згоди.

Якщо ви будь-яке опитування подивитеся, то 20%, а максимум 25% людей виступають за військовий варіант. Тобто усі пункти відсутні, тож на сьогодні військовий варіант неможливий.


Сергій Рахманін / Скриншот з відео

Політико-дипломатичний – можливий, але за певних умов. Проте, якщо ми рухаємося за Мінськими домовленостями, вони ведуть нас фактично в нікуди.

Є третій варіант – треба зробити перший крок. З нашої точки зору, першим обов'язковим кроком є припинення вогню. Коли мене запитують: "А що тут нового? Припинення вогню вимагали всі, починаючи від Порошенка й закінчуючи Зеленським. Росія продовжує стріляти й не припинить стріляти". Різниця в тому, що завжди припинення вогню було одним з елементів, який йшов "через кому". Навіть Мінські домовленості, які ми критикуємо, передбачають, що це ключова, головна передумова.

Тобто все, що відбувається, навіть в рамках Мінського процесу, має відбуватися тільки після того, як буде повне, всеосяжне припинення вогню. Воно не відбувається.

Припинення вогню має стати передумовою для будь-яких інших кроків. Ніяких розведень, ніяких відкриттів нових КПВВ, ніякого обговорення формули Штайнмаєра чи будь-чого іншого не відбувається, поки Росія не гарантує припинення вогню протягом пів року.

До всього іншого це ще й маркер, якщо Росія не здатна дотриматися обіцянки, то це означає, що інших обіцянок вона не дотримається також.

Ми маємо повідомити наших західних партнерів про те, що ми виставляємо це як вимогу: якщо вона не виконується, то це означає, що ми маємо виходити з Мінського процесу.

Сьогоднішня влада поступово, в тому числі й під нашим тиском, говорить про те, що "ми готові переглядати Мінські угоди в цьому пункті, а потім в цьому". Людською мовою це не означає вихід з Мінських угод. Перегляд пунктів, на яких наполягає влада, вустами Зеленського, Резнікова та навіть Єрмака – це і є вихід з Мінських угод. Тому що ми наполягаємо на перегляді тих умов, які фактично роблять їх "хребет".


Андрій Єрмак та Володимир Зеленський / Фото Еспресо

Ми не можемо зупинити Росію самі. Ми не можемо особисто. Україна сама, без підтримки західних партнерів, не змусить Росію припинити вогонь. Проте у нас є важелі впливу на західних партнерів, які я переконаний, ми не використовуємо повною мірою.

Попри втому від України, попри бажання якомога скоріше закрити це питання й послабити чи скасувати санкції проти Росії, бо вони в цьому зацікавлені, західні партнери готові до діалогу та нових пропозицій України. Цих пропозицій немає. Все що пропонується українською стороною – це корекція дій в межах Мінського процесу, а це шлях в нікуди.

Що відомо про роботу ТКГ у МінськуМінський протокол – миротворчий процес щодо війни на Донбасі, який проходить у Мінську. Він триває ще з 2014 року, коли були підписані перші домовленості так званий "Мінськ-1".

Усі переговори відбуваються за участі представників тристороннього контактної групи – України, Росії і ОБСЄ.

На переговорах представлені і бойовики, а підписи їхніх "представників" стоять на усіх документах. Втім у цьому процесі вони радше є спостерігачами, а підписи "представників" – лише приватними підписами без жодної юридичної сили.

Що дає перерва у 6 місяців?

Шестимісячна перерва ведення вогню зменшує втрати українських громадян і серед цивільного населення, і серед військових.

Є величезна проблема в моральній мотивації людей, які перебувають в зоні проведення Операції об'єднаних сил. Людина свідомо, за покликом серця, вмотивовано пішла виконувати свій обов'язок заради Батьківщини.


Військові / Фото "Слово і діло"

Вони не звільнюють території, не отримують наказу на наступ й ніколи його не отримають, а також не боронять Батьківщину. Військові сидять в окопах, в зруйнованих будинках, часто в нелюдських умовах і чекають прильоту або снайперської кулі, або осколка. Це демотивує.

За фактичної відсутності бойових дій ми втрачаємо щомісяця 10-15 людей. Якщо ця цифра вийде за 15, то це та точка, яку психологи вважають критичною, з точки зору морального духу людей.

Лінії фронту як такої нема. Це така ламана крива, яка постійно змінюється. Коли ми говоримо про те, що протягом 6 місяців зменшуються втрати, це психологічно впливає на місцеве населення та на військових, які несуть набагато менші ризики. Якщо стрілянина не припиняється, то логіки продовжувати перемовини нема. Сама Росія в цьому зацікавлена, тому що вона може показати себе миротворцем і договороздатною.

Незважаючи на режим припинення вогню, окупанти щодня продовжують обстрілювати наші позиції на Донбасі. Від початку 2020 року загинуло вже 53 героїв – список за посиланням.

Далі можна говорити про річ, яка також буде важливим кроком – і психологічним, і економічним, і політичним, і безпековим. Це те що відрізняє від інших планів.


Сергій Рахманін / Скриншот з відео

Якщо є можливість домовитися про дотримання вогню з обох сторін протягом 6 місяців, то можна створити демілітаризовану зону. Це приблизно те саме, що було на "38 паралелі" після угоди, яка припинила Корейську війну, яка тривала 3 роки. За чисельністю жертв вона була 3-ою війною в світі. Її можна було зіставляти та порівнювати з двома Світовими війнами. Велика кількість жертв змусила домовлятися про припинення війни.

Що таке демілітаризована зона?

Це не просто розведення військ, яке передбачає наявність "сірої зони" та не знижує небезпеки. Її знову можуть зайняти. Навіть наш досвід розведення в Золотому-4, Катеринівці чи Богданівці-Петрівському – ні до чого не призводить.

Демілітаризована зона – це зона, де немає військових, місцевих жителів. Їх треба евакуювати, забезпечити всім необхідним, перед ними треба вибачитися. Демілітаризована зона – це відверте визнання того, що швидкого, легкого варіанту розв'язання немає. Ми беремо паузу для того, щоб повернутися, але тоді, коли ми зберемося з силами – політичними та психологічними.

Подібна історія була на Кіпрі або в Кореї. Створює психологічний момент невідновлення активних бойових дій та буфер, який має 2,5 кілометра. Бо на таку відстань не добиває СВД (снайперська гвинтівка Драгунова – 24), АГС (станковий автоматичний гранатомет АГС-17 – 24), НСВ (великокаліберний кулемет "Утьос" – 24), КПВТ (великокаліберний кулемет Владимирова танковий – 24) – найулюбленіші види озброєння, якими користуються і від яких потерпають обидві сторони.

Це дає витягнути вояків з окопів й побудувати нормальні військові бази, де були б умови перебування. Також дозволяє створити тимчасово-оперативну смугу і вивести туди прикордонників та місцеве населення, убезпечити від обстрілів, від загибелі. Це дозволяє домовлятися далі, тому що другий крок означає, що сторони теоретично готові йти далі.

Що буде, якщо Росія не піде на таке? Що робити тоді?

Такий варіант, на жаль, можливий. В такому випадку Україна має повністю виходити з Мінських угод, створювати новий майданчик, де в порядок денний обов'язково має вноситися не тільки питання Донбасу, а й питання Криму.

Європейський Союз, ОБСЄ, США, країни гаранти Будапештського меморандуму. Наприклад, Великобританія та США зацікавлені в тому, щоб цей конфлікт був розв’язаний.

Тоді (якщо Росія не погоджується – 24 канал) ми маємо заморожувати в односторонньому порядку. В такому випадку, на жаль, демілітаризована зона неможлива. Ми робимо це в односторонньому порядку.


Карта окупованих територій / 24 канал

Як влада відреагувала на план "холодної деокупації"?

Ми цей план офіційно презентували. Після цього він був скерований в усі міністерства, відомства, органи центральної влади, які є дотичні чи долучені до розв'язання цієї проблеми. Особисто я цей план передав Президенту Володимиру Зеленському та керівнику Офісу Андрію Єрмаку. Особисто я ще на рівні підготовки ознайомив з ним Олексія Резніка. Я з цими людьми спілкуюся, я їм доводив нашу логіку.

Погоджуючись зі стратегією деокупації-реінтеграції, на жаль, ми не погоджуємося в тактиці. Сказати, що зустрів категоричне заперечення, – не буду. Але й сказати, що партія "Голос" отримала підтримку в реалізації цього плану – теж ні. Насправді влада взяла певний час на роздуми, тому що в них є свій план та логіка.

Читайте також Чи є в Раді корупція, конверти і вплив Банкової: Разумков розкрив деталі роботи в парламенті

Якщо ми знаходимо згоду, ми будемо працювати, тому що це загальна справа. Попри різні погляди на багато речей, на критику з їх боку на нас, а з нашої на них – є речі, які мають державну вагу. Й хочемо чи не хочемо, але мусимо працювати спільно, бо якщо йде про таке чутливе, важливе та болісне питання – тут можлива тільки спільна праця.

Кожна людина в цій країні, яка притомна та свідома, зацікавлена в тому, щоб окуповані території повернулися й кожен буде робити все, що від нього залежить, аби запобігти небезпеці.