Проте генеральний прокурор Юрій Луценко ризикнув це зробити і знову пішов у наступ на журналістів-розслідувачів.
Читайте також: Президентські вибори 2019: що обіцяють кандидати
4 лютого суддя Печерського суду Володимир Карабань надав Генеральній прокуратурі доступ до внутрішніх документів редакції журналу "Новое время" а також до усіх матеріалів, які надсилав на електронні адреси редакції журналіст-розслідувач видання Іван Верстюк. Ухвала суду діє місяць і якщо редакція не виконає судового рішення, її чекає обшук.
Що ж саме шукає Генеральна прокуратура у документах редакції? У 2015 році була справа "діамантових" прокурорів. Тоді правоохоронні органи зацікавилися ймовірно корупційною діяльністю двох високопосадових працівників прокуратури. Під час обшуку в них виявили близько 500 тисяч доларів готівкою, коштовності, цінні папери і діаманти.
"
"Діамантовий" прокурор Олександр Корнієць
Один із двох фігурантів справи – це Олександр Корнієць, колишній заступник прокурора Київської області. Кримінальне провадження за підозрою Корнійця у корупції Голосіївський райсуд розглядає і зараз.
До чого ж тут журналісти? Влітку 2016 року, журналіст Іван Верстюк опублікував розслідування під назвою "Діамантова донька". З власних джерел він дізнався, що Корнієць маючи дуже скромну прокурорську зарплатню зміг оплатити дуже дороге навчання своєї доньки у Великобританії.
Тепер ГПУ, майже через 3 роки, після виходу матеріалу, вирішила встановити, хто ж злив цю інформацію журналісту. Тобто, замість того, щоб з’ясовувати звідки у колишнього прокурора Корнійця гроші на дороге навчання доньки у Британії, прокуратура шукає, хто розповів про це журналісту.
Більше того, погрожує редакції обшуком, а журналісту Івану Верстюку відповідальністю і виправними роботами терміном до 2 років за розголошення цієї інформації.
Журналіст видання "Нове время" Іван Верстюк
Колегам з телеканалу "СТБ" вдалося поспілкувалися із скандальним екс-прокурором, він підтвердив, що журналіст написав 3 роки тому правду, що він дійсно оплатив навчання доньки у Британії, але меншу суму і для цього він ніби-то навіть продав квартиру. І що це він звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про розголошення цієї таємної інформації.
Генеральна прокуратура, замість того, щоб нарешті довести провину Корнійця у судовому процесі, який триває вже кілька років, розглядає його заяву і вимагає усі матеріали журналіста, які він передавав редакції. І не тільки про Корнійця, а взагалі усі.
Це грубе порушення українського і міжнародного законодавства, яке регулює питання захисту журналістських джерел. На рішення Печерського суду і дії ГПУ одразу відреагували українські і міжнародні організації.
Критичні заяви зробили ОБСЄ, посольство США, американський комітет "Захисту прав журналістів", "Репортери без кордонів", "Ініціатива 34", "Медіарух", Національна спілка журналістів.
Генеральний прокурор України Юрій Луценко
Тим часом, генеральна прокуратура на чолі з Луценком продовжує захищати свою позицію. І на жаль, це вже стало практикою, коли це відомство тисне і втручається в роботу журналістів розслідувачів.
Чомусь Луценко, який сам був колись був журналістом, докладає максимум зусиль для того, щоб ускладнити їм роботу і життя. Адже аналогічна історія, і конфлікт ГПУ і журналістів, трапився тільки пів роки тому.
Тоді генеральна прокуратура із допомогою знову ж таки Печерського суду отримала доступ до інформації з телефонів головного редактора програми Схеми: корупція в деталях Наталії Седлецької і мого.
Тільки завдяки блискавичній реакції Європейського суду з прав людини вдалося зупинити дії Генеральної прокуратури на якийсь період.
Незважаючи на те, хто стане наступним президентом, Луценко рано чи пізно піде з посади. Оцінку його роботі на посаді генерального прокурора колись дадуть професійні експерти, які визначать, чого ж було більше – здобутків чи провалів.
Читайте також: Тимошенко, Зеленський, Порошенко: хто буде плакати, а хто візьме до рук булаву
Наприклад, Луценко запам’ятається тим, що при ньому суд виніс вирок екс-президенту Віктору Януковичу. Але також його будуть пам’ятати, як генпрокурора, який пішов в активний наступ на свободу слова, тиснув на журналістів-розслідувачів, і який у цьому конфлікті з незалежною пресою у підсумку програв. У мене в цьому не має сумнівів.