"Чекаємо нових ударів": розмова з Петром Андрющенком про вибухи та чистки в Маріуполі

Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко у розмові з 24 Каналом наголосив, що ці 2 події пов'язані й це свідчить, що найближчим часом ударів по тилах Росії може побільшати. Також він розповів про тотальну зачистку у місті, ситуацію з житлом у Маріуполі та як окупанти "полюють" на українських дітей.

Варте уваги Путін відчуває, що перемагає на полі бою, – The Guardian сказало, коли він почне переговори

Чим війська КНДР займаються у Маріуполі

У CNN написали начебто у тимчасово окупованому Маріуполі помітили військових з КНДР, їх буцімто переодягли у російську військову форму. Також пишуть, що північнокорейці залишаються відокремленими від окупантів, яким вони надають підтримку, начебто це не безпосередньо військові, а інструктори, технічні працівники. Вони живуть окремо від росіян, зі своїми приміщеннями, харчуванням, мовою. Як можете прокоментувати це? До цього ви розповідали, що це може бути ІПСО.

Ця інформація з'явилася у CNN через місяць після того, як ми з вами говорили, що розбудований полігон, що систематично, якщо не постійно, 10 – 15 північнокорейських інструкторів перебувають на території Маріуполя, і перебувають між Маріуполем і селищем Сартана на північному сході самого міста. Також розповідали, що є полігони, які окремо перекривають навіть рух, якщо північнокорейці туди заїжджають для тренувань: там вони навчають росіян.

Отже, логічно, що найімовірніше вони базуються десь окремо. Проте з огляду на те, що наші люди бачать їх по магазинах, а минулого тижня ми говорили, що їх бачили не лише в Маріуполі, а ще й в Мелітополі, бо вони катаються по всьому Приазов'ї з цими самими завданнями щодо підготовки, тренування, інструктажів російської армії.

Це виглядає трохи дивно, коли кажуть з такими подробицями, де вони базуються. Я думаю, що це здебільшого здогадки, ніж точна інформація. Проте вона плюс-мінус відповідає дійсності.

Чи є вони на території Маріуполя? Давно, вже щонайменше там перебувають і займаються роботою. Але це не ті військові, якісь батальйони, що маршують на лінію фронту. Це дійсно технічний персонал. Фактично, це просто інструктори, які забезпечують навчання і правильне поводження з північнокорейською зброєю, снарядами, з боку російських підрозділів, які тренуються.

Військові КНДР пересуваються завжди з охороною та перекладачами. Полігон, де проходять ці тренування, взагалі охороняється, не так, як інші полігони принаймні від Маріуполя до Бердянська. Тобто, з одного боку це все присутнє.

З іншого боку, якби не резонанс і розуміння, що треба шукати людей з північної країни, які можуть бути на території Маріуполя та Маріупольського району, то ззовні вони, як кажуть наші люди, нічим не відрізняються від, наприклад, бурятів і всіх інших азійців, яких до того масово звозили до міста, які служили в Росії та яких чомусь, мені здається, просто утилізували вже, бо в такій кількості їх точно вже немає.

"Настав час бавовни для Донеччини і Запоріжжя"

Ви повідомляли в телеграмі, що у Маріуполі зранку в п'ятницю, 22 листопада, у районі площі Свободи зникло електропостачання. Начебто це пов'язано із роботою протиповітряної оборони. Що трапилося?

Росіяни намагались бити, з огляду на все, наш розвідувальний БпЛА. Тобто, ціла низка подій, яка розпочалася з роботи ППО десь в середині дня, коли разом з цим зникло світло. Спочатку спрацювала системою ППО, причому не від міста, а десь далеко, бо вибухів в місті не чули. Утім, сліди від роботи ППО в місті спостерігали саме над площею Свободи.

Потім росіяни підняли літаки, які так само курсували над містом, намагаючись щось збити. Це не так, як зазвичай вони заходили літаками на точки пуску, звідки пускали КАБи, ракети по лінії боєзіткнення. Фактично, вони намагалися щось збити. Це відбувалось в проміжок часу десь з 11:30 до 12:30, а ввечері приємний сюрприз прилетів у вигляді ракети безпосередньо в Бердянський порт.

Зрозуміло, що ці дві події точно пов'язані між собою. Не дарма ми це все завжди називаємо "передбавовною". У Бердянському порту теж вночі було дуже весело. Десь о півночі туди завітала ракета, був вибух і пожежа. Пожежу окупанти гасили десь пів години, причому залучали катери.

До теми Як Росія використовує порт у Бердянську, де прогримів вибух

Знаємо приблизно, куди було ураження – це склад. Там були залишки військової техніки й трохи окупантів. Мені здається, не все вдалося, що хотіли. З огляду на те, що в Бердянському порту в той самий час був щонайменше один танкер. Можливо, ми хотіли вразити танкер, або було ще щось, не долетіло до порту. Проте, навіть те, що вразили, і те, як воно пройшло, теж досить непогано.

На жаль, останні дні була досить погана погода. Я впевнений, що нас очікують наступні удари безпосередньо по тилових частинах Росії, зокрема у Маріупольсько-Бердянській агломерації. Отже, все це почалося з п'ятниці не просто так, тому сподіваємось та спостерігаємо. Бо, мені здається, час "бавовни" для окупованої частини Донецької та Запорізької області настав дуже влучно.

Що відбувається в порту Маріуполя

Що відбувається у Маріупольському порту? Ще заходять якісь вантажні судна, чи ні?

У порту поки що тихо. За цей тиждень ми бачили, як там кілька разів сідали К-52 (вертоліт – 24 Канал) дорогою в Таганрог. Буває таке, що вони роблять зупинку на певний час. Не знаю, з чим це пов'язано, але це точно вказує на те, що суден там немає і їх не очікують.

Одночасно з цим почали ремонт приміщень і складів безпосередньо на одному з причалів. Тих самих складів, які вже були нами уражені через те, що росіяни зберігали там техніку. Тобто, ми так розуміємо, що вони готуються все ж таки повноцінно залучити Маріупольський порт у військову логістику. Питання – коли це буде, з огляду на сезон штормів і те, що скоро буде мінус й тоді взагалі стане навігація.

Загалом на зиму навігація значно зменшується з Маріупольського порту, тому що є певні проблеми з замиленням і чисткою каналу. Фактично, уся ця історія технічно трохи ускладнена. І це добре насправді, але росіяни готуються і з огляду на те, де розташовуються склади, що можуть там зберігати – думаю приблизно навесні ми побачимо геть іншу історію використання Маріупольського порту, якщо, звісно, продовжиться окупація. Тож будемо сподіватись, що в нас буде достатньо далекобійної зброї.

Судна, які заходять в Маріупольський порт, мають бути визнані законною військовою ціллю. Ми з командою впевнені, що якби у Бердянську чи Маріуполі хоч одне отаке умовно цивільне судно було затоплене біля причалу завдяки удару, то бажання використовувати порт або порти надовго відпало б. Принаймні від цивільних суден, бо навіть для військових потреб – те, що ми бачили в Бердянську й Маріуполі, – використовується виключно цивільний екіпаж.

Можливо, на борту присутній хтось з військових, але це не точно. Капітан і загалом весь екіпаж – цивільні, при тому, що вони виконують військове завдання. Тобто варто якось попередити російську сторону та закрити порти в такий спосіб. Тоді навіть коли добудують склади та приженуть потяги охочих зайти на балкерах в Маріупольський порт значно поменшає.

Або ж росіяни будуть змушені підіймати їм зарплату, що точно не додасть плюсів для проходження в порт і використання цивільних суден. Це однозначно. А військовими моряками цивільних моряків не заміниш. Тобто, умовно кажучи, з крейсера або ракетного катера не посадиш команду на морський балкер. Вони просто не зрозуміють, що треба робити, бо є певні нюанси. Тож "м'яч" на стороні наших Збройних Сил, коли зайде наступне судно.

У Маріуполі провели тотальну зачистку

На території тимчасово окупованого Маріуполя протягом тижня влаштували масові чистки. Мобільні пости по всіх районах міста, документи перевіряли у водіїв, пасажирів і звичайних пересічних пішоходів. У цих чистках брали участь російські гвардійці, міліція, військова комендатура і представники ФСБ.

Так, вся мр*зота, все це біосміття займалися чисткою. На щастя, це був один день, і всього один район. Була тотальна зачистка від хати до хати з обшуками, з перевіркою документів і ґаджетів і таке інше. Фактично, один район міста – так звана Слобідка у Приморському районі, історичне місце.

Чому там? Це приватний сектор забудови й він впритул розташований до теплотяжного депо та залізничного вокзалу. Там живе достатньо велика кількість залізничників. Тож там росіяни все ж таки вирішили пошукати хто їм пошкодив залізничне полотно, через що було зіткнення потягів. У них вже є розуміння, що це була диверсія.

У них є гіпотеза, що це хтось, хто працює або в теплотяжному депо, або на залізниці та мешкає десь поруч, тобто безпосередньо в Слобідці. Тому це була така дивна чистка. Люди ж, які були дотичні до організації та проведення цієї диверсії перебувають у безпеці, тобто вони щонайменше точно не в Маріуполі.

Окупанти провели чистки в Маріуполі / Getty Images

Проте росіяни провели чистку, затримали кількох чоловіків, протримали їх пару діб до встановлення чогось там і потім випустили. Не можна сказати, що закінчилося тим, що вони зникли. Ні, відпустили додому, проте будуть за ними окремо стежити. Це не означає, що все закінчилось.

Це були просто чоловіки, що росіяни вирішили нібито ті занадто пізно отримали російські документи, тому що вони отримали паспорти цього року, а не попереднього. Росіяни вважають, що це означає, що це якісь проукраїнські громадяни.

А от щодо мобільних груп, то ще це було у вівторок, середу й четвер, а потім зійшло нанівець і окупанти заспокоїлись. Тобто це дійсно було по всіх районах місця. Якщо у вівторок вони чіпляли усіх, зокрема і перехожих, потім це звелось до стандартних перевірок автотранспорту, а потім просто зникло наче нічого не було. Тобто ніяких позитивних результатів вони не отримали. Думаю, що просто відзвітували, що провели таку "акцію", зачистку і все.

Що перевозить залізниця в Маріуполі

Чи продовжують росіяни активно користуватися залізницею на території окупованого міста?

Так, продовжують. Бачимо потяги, які рухаються містом. Вони не їздять, не маневрують – порт не працює, і там просто немає куди їздити. Кінцева їхня зупинка це Маріуполь-Сортувальний на території комбінату імені Ілліча. Туди потяги приїжджають і звідти виїжджають.

Також знаємо, що щонайменше раз на два дні рухається потяг в бік Волновахи, після Маловодного на розвилці. Ми не знаємо, що він везе у Волноваху, розуміємо, що не зерно і не цукерки. Єдине, що туди є сенс возити росіянам сьогодні – це щось військове.

Отже, сьогодні вони використовують залізницю не просто як вантажну, а ще і як військову, тому що не бачимо, щоб вони щось вивозили; не бачимо, щоб вони щось вантажили – ні металолом, ні металопрокат, ні залишки ще чогось, ні каолін, який вони добувають. Потяги тихо приходять та йдуть, їх розвантажують на станції Маріуполь-Сортувальний і далі, імовірно, розтягують по території комбінату Ілліча. Ми впевнені, це означає, що вони везуть щось військове. Можливо, техніку, боєкомплекти.

Зверніть увагу Спалили МРК "Серпухов" і підірвали комбата: як працює збройний опір на території Росії

Насправді встановити, що там перевозиться, неможливо доступними засобами, тому що це окрема територія. Збоку не подивишся – треба дивитися зсередини. Зсередини теж не подивишся, тому що там росіяни, і вони не допускають туди, проводячи жорсткі перевірки й досить серйозну фільтрацію. Можливо, рано чи пізно ми дізнаємося, але це точно буде не сьогодні – завтра. Зазвичай на це йдуть тижні, а іноді місяці, але воно вилізе точно.

Яка ситуація з нерухомістю українців

У Маріуполі одна із власниць квартири поскаржилась на те, що її квадратні метри й взагалі цілий під'їзд визнали безхазяйними. Чи є масовими такі випадки, коли квартира начебто є на балансі, і водночас її начебто немає?

Так, ці історії масові. Одна з жінок з перших днів переоформила свою квартиру за російськими вимогами. Вона поїхала в Ростов-на-Дону, включила її в російський "реєстр нерухомості" і підтвердила своє право власності, тому ця квартира в Маріуполі ні за ніяких умов не може бути визнана безхазяйною.

Але насправді безхазяйними визначають житло прямо під'їздами та навіть будинками, а потім люди, якщо дізналися, що їхня квартира визнана безхазяйною або буде визнана, мають доводити, що це не так. Їм потрібно йти до місцевої окупаційної адміністрації, ставати в чергу о 5 ранку і ходити туди декілька днів щось доводити.

Також їм доводиться їздити в Ростов, тому що за російським законодавством є в них така програма "Держпослуги" – типу нашої Дії. Ця програма розповсюджується на всій території, яку контролює Росія. У Ростові за 10 хвилин можна поставити свою квартиру на облік, включити її в реєстр за російським законодавством.

У Маріуполі теоретично це мало б також працювати, але не працює через місцевих гауляйтерів. Там велике хабарництво, і наші люди, які працюють на окупаційну адміністрацію, мають доводити, що вони надлюди над іншими. Звідси й черги з п'ятої ранку.

У Маріуполі ці умовно електронні держпослуги – папірець, в який записують адресу, прізвище власника, і колись, можливо, чиновники внесуть цю інформацію у застосунок "Держпослуги", для того, щоб вона з'явилась потім в російському реєстрі.

При цьому самі вони, маючи доступ до російського реєстру, не користуються ним, тому й квартири визнаються безхазяйними. Це означає, що люди, які перебувають хоч в евакуації в Україні, хоч за кордоном – в європейських країнах, хоч навіть виїхали на територію Росії, – всі в однакових умовах.

Ти можеш спокійно жити в якійсь Москві, а твою квартиру в Маріуполі визнають безхазяйною, "націоналізують" і заселять туди фсбшників за пілотним проєктом безпекового блоку розміщення. Дуже цікаві історії трапляються в Маріуполі – абсолютне свавілля з бюрократичного погляду.

Стан будинків у Маріуполі / Скриншот з відео Петра Андрющенка

Наші люди кажуть, якщо в тебе в паспорті не лежить тисяча рублів, а ти хочеш отримати хоч якусь там "писульку", то можеш в принципі не заходити – без хабаря там взагалі нічого не рухається. І навіть із хабарем рухається досить повільно і тобі все одно постійно демонструють, що ти ще комусь щось винен.

З'явилася інформація від Центру національного спротиву, що начебто окупаційна влада намагається приховати крадіжку грошей, виділених на відбудову міста, яке зруйновано через російські обстріли. Це одна із причин того, що окупанти почали роздавати квартири мігрантам із Середньої Азії. Так вони начебто хочуть стримати їх від протестів через зарплати, якій не виплатили. Чи можна довіряти цій інформації?

Наразі у нас такої інформації немає. Мігранти на території Маріуполя живуть завжди за гроші. Там є два табори, де мешкають недоторканні мігранти. Один розташований біля ТРЦ "ПортCity", інший – на лівобережжі, біля іншого колишнього торгівельного центра.

Там вони живуть централізовано, без сімей – виключно чоловіки. Працюють на офіційних підприємствах типу "Роскапстрой" Марата Хуснулліна. Їх не чіпає ані поліція, ані міграційна служба, ані ФСБ. Вони – недоторканні, але їх невелика кількість.

Усіх інших мігрантів стало набагато менше. Ми перебуваємо в зоні шаленого відтоку мігрантів з Маріуполя. Однак вони всі живуть за гроші, орендують квартири. Загалом вони живуть двома способами в Маріуполі:

• заїжджають, орендують квартиру і в ній мешкає цілий табор – людей 10 – 20, вони там живуть і працюють;
• заїжджають до будинків, які вони ремонтують і живуть в них в таких диких умовах. Якби мігрантам в Маріуполі давали квартири, тоді вибухнуло б все місто. Причому вибухнули б і українці, які залишились, незалежно від їхніх поглядів, і росіяни, які понаїхали та за шалені гроші скуповують ці квартири.

Можливо, йдеться не про Маріуполь. Зокрема, у Волновасі було трохи ще будівництва, але мені здається, що тут є питання. Нещодавно була чергова чистка. Окупанти відзвітували, що від 30 до 40 мігрантів затримано і депортовано. Напевно, знову їх повикидали на фронт. Наші люди також кажуть, що в Маріуполі стало набагато менше мігрантів – якщо раніше на будівництві на 10 робітників було 9 мігрантів, то зараз на 10 робітників – 1 – 2 мігранти. Це навіть візуально можна побачити.

Ви запостили в своєму акаунті в телеграм-каналі відео із проспекту Свободи на лівобережжі Маріуполя. Як можна побачити з відео, на третій рік окупації ніхто там не збирається проводити відновлювані роботи. Тут Маріуполь виглядає як місто-привід. У цьому районі була і ваша квартира?

Так, моя квартира єдина вціліла в майже зруйнованому будинку. Окупанти почали ремонтувати наш мікрорайон, потім зупинилися і в такому стані він перебуває вже понад рік. З моїм будинком взагалі дуже цікава історія. Зрозуміло, що все було розграбовано, причому, я не приховую, що і росіянами, і нашими маріупольцями.

Мерз*та відверто постаралась, знаю все, що повикрадали. Єдине, що вони не могли витягнути з моєї та інших квартир, які вціліли, то це великогабаритну техніку. Оскільки цей будинок виключно електризований, і там не було газових плит, печей – тільки електро. Росіяни підігнали туди люльку, познімали вікна і витягали вже ззовні ту техніку. Потім навіть російський "Антифейк" присвятив цьому цілий випуск, мовляв, це не так і вони нібито для якихось ремонтів звільняли квартири й тому забирали все звідти.

Загалом розграбували все, що було і кинули будинок. Поруч там також стоять будинки, школа. Цей мікрорайон колись мав назву Ленінградський, а після декомунізації з'явився проспект Свободи. Причому перейменували цей проспект дуже легко – без жодного спротиву навіть від проросійського населення.

Це не єдина така 12-поверхівка. По вулиці, ближче до моря, є ще кілька 12-поверхівок, і вони всі в більш-менш розбитому стані. Росіяни дуже рідко туди заїжджають, щоб познімати та продемонструвати, що там відбувається, бо це руйнує всю цю міфологію про кількість людей, які перебувають в місті, і які постійно повертаються, попри те, що є проблеми з цим. Але не в тих масштабах, як хотілось би прозвітувати росіянам.

Є проблеми з опаленням, освітленням. У деяких напівзруйнованих будинках люди продовжують жити. Хтось поміняв вікна, десь провели електропостачання, але централізованого опалення немає. І такий район не єдиний такий. Насправді це просто шматочок Лівобережного району, який сильно постраждав.

У Приморському та Центральному районах теж було б таке саме, але там все демонтували, тому росіяни досягли свого. Лівобережний район перебуває в такому стані, тому він розташований не по центральній дорозі, якою їздять росіяни. Вона проходить неподалік, тому ніхто цього не бачить і можна з цим нічого не робити.

Читайте також Шалена вартість: яка ситуація з нерухомістю в окупованому Маріуполі та хто скуповує там житло

Усі ремонтні роботи сьогодні заморожені. У росіян немає грошей, і тому цими будинками ніхто не займається. Я впевнений, що наступний рік, з огляду на російську економіку, вони зустрінуть в такому ж стані. І через рік моя квартира буде така сама, як і зараз.

Окупанти "полюють" на українських дітей

Як складається доля українських підлітків, які опинилися під російською окупацію? Стало відомо, що 16 листопада перші випускники філіалу Нахімовського училища в Донецьку були відправлені до військових частин на території Росії, начебто у місто Батайськ Ростовської області. Також відправляли українських дітей з окупованих частин Запорізької області. Підлітки продовжують навчання?

З дітьми та підлітками – сумна історія. Так, це строковики. Ті, що випустились з Нахімовського училища в Донецьку, одразу відправились на фронт, звідти вони щорічно відправляються. Перший випуск у 2022 році був дуже показовий. Тоді випустились діти, що були народжені за часів контролю України у Донецьку. І вони добровільно, без примусу написали рапорти, що хочуть достроково випуститись і йти на фронт. Тому в нас не має бути "рожевих окулярів" щодо того, що відбувається на окупованих територіях.

Вони мали випускатися наприкінці червня, а випустились наприкінці травня, після окупації Маріуполя. Я не впевнений, чи взагалі серед них залишились живі після того, що відбувається на фронті. Окупанти щороку випускають дітей, які потім йдуть на фронт.

Окрім того, строковики з окупованої Запорізької, Донецької, Луганської областей відправились по військових частинах, які розташовані в окупованому Криму, а також Ростовській області, Краснодарському краї. Росіяни лукавлять, тому що це угруповання "Південь", а до нього входить окупована частина Донецької, Запорізької, Херсонської області, тому строковики служитимуть і там.

Це перша партія строковиків, однак після почалося "полювання" по Маріупольському району, а зараз воно розповсюджується і на Бердянський район. Йдеться про сільську місцевість. Військкомат, який має завдання укласти певну кількість контрактів, заїжджає в село і забирає хлопців 18 – 22 роки – тих, хто умовно мав б йти на строкову службу. Їх привозять у військкомати на кілька днів і погрозами примушують підписати контракт.

Відомо, що погрожують тим, що відправлять в Чечню, а там чеченці з ними зроблять все, що завгодно, тому що вони українці. Також, мовляв, відправлять до бурятів чи на Далекий Схід, і там їх теж чекає не краща доля. Якщо ж це не працює, починаються погрози щодо сімей, ФСБ, військової комендатури і таке інше. Під таким тиском щонайменше 10 українських дітей з Маріупольського району за тиждень – півтора були змушені підписати контракт і відправитись на фронт. І цей процес масштабується.

За інформацією партнерів по Бердянському району, починається така сама історія. Впевнений, що це буде крокувати далі і далі, бо в інший спосіб, особливо сільські райони, не зможуть забезпечити виконання завдань щодо укладення контрактів, а по суті – мобілізації, якої "немає" на території Росії.

Якщо говорити про дітей-школярів, то ситуація також дуже складна і важка – до люті. Наприклад, в Маріуполі по багатьох школах пройшлись рекрутери із закликами вступати в училище росгвардії. Там влаштовувались цілі івенти з броньовиками, військовими іграми, автоматами, заняттями з тактичної медицини. Це демонстрували дітям, які навчаються в 10 – 11 класах. Їм пропонували купу пропозицій щодо вступу.

Зауважте Труять мізки брехнею: росіяни на окупованій частині Херсонщини випустили "абетку" для дітей

І діти замислились, адже росгвардія пропонує високу стипендію, фактично вони отримують заробітну плату з першого дня навчання. Демонструють прекрасні умови, і плюс в місті всі бачать, як поводиться росгвардія, як до неї ставляться росіяни – військові і невійськові. Тому насправді це працює, і працює, на жаль, проти нас.

Наскільки нам відомо, в грудні так само всі інші військові підрозділи будуть агітувати, зокрема в Маріуполі і в Маріупольському районі, навчатися у військових училищах, тому російська пропаганда, військова мілітаризація не відпускає дітей ані на хвилину.

Про повернення українських дітей з окупації

Нещодавно керівник Офісу Президента Андрій Єрмак повідомив, що вдалося повернути двох українських дітей з тимчасово окупованого Маріуполя. Це 6-річний хлопчик і його 2-річна сестра, яких повернули з-під окупації разом з батьками. Чи відомі деталі щодо можливості повернення дітей в Україну, тому що, наскільки відомо, родини випускають лише через Росію?

Так, випускають через Росію. У цьому випадку, найімовірніше, були залучені наші переговорні партнери з Катару. Ця історія складна. Ми не дотичні до таких процесів вже давно. Наше завдання полягало в тому, щоб вони почали працювати.

Ми надавали дані щодо кількості дітей, яких вивезли, про те, як це відбувалось. Також забезпечували резонанс і увагу до цього. Далі працює Офіс омбудсмена, насамперед Дмитра Лубінця. Я так розумію, що він працює достатньо ефективно. Офіс Президента так само долучається. Нам хотілося б, щоб це працювало набагато краще і швидше, тому що кожна дитина важлива.

З Маріуполя було депортовано до 1500 дітей, а повернуто 150 – 200 дітей. При тому все одно це великі перемоги. Повертати дітей набагато складніше навіть ніж військовополонених. Дуже добре, що так відбувається і що є увага з Офісу Президента. Можна будь-як ставитись до влади, критикувати, не критикувати, але є речі, за які треба дякувати, що цим займаються.

Ми готові допомагати на кожному кроці, тому що це наші діти. Повторюсь, лише дітей, які втратили батьків, або росіяни вважали, що вони втратили батьків, понад 1300. Таку кількість дітей, за їхніми даними, офіційно вивезли з Маріуполя. Росіяни продовжують ховати цих дітей. Марія Львова-Бєлова (омбудсмен з прав дітей у Росії – 24 Канал), не соромлячись про це каже і розповідає, як віддали наших дітей у російські сім'ї.

Також не варто забувати, що в Маріуполі діти продовжують ставати сиротами через ті умови, в яких живуть місцеві мешканці. Тому повернення кожної дитини – це дійсно свято. У Маріуполі, дійсно, помирає багато батьків, залишаючи дітей сиротами. Багато хто залишився одразу після окупації без повноцінних сімей через велику кількість загиблих, а тепер люди вмирають через важкі умови життя, маргіналізацію.

Також бачимо, що показники демографії знижуються. За минулий тиждень в Маріуполі народилась 21 дитина, з них 13 хлопчиків і 8 дівчат. Це майже втричі менше, ніж до повномасштабного вторгнення. Навіть ще рік тому народжувалось вдвічі більше дітей. Показники демографії падають, і це добре. Це означає, що люди у віці, коли можуть народжувати дітей, виїжджають з Маріуполя.

Але в цілому ситуація така, що українські діти продовжують народжуватися в окупації. Треба розв'язувати питання з їхніми статусами, захистом, з намаганням повернути їх на Батьківщину. Особливо, якщо немає батьків і діти є сиротами.

На території Маріуполя зараз працює, напевно, два сирітські притулки, є дитячі будинки сімейного типу, куди постійно навідується Львова-Білова. У кожному з них до 20 дітей. Це теж наші діти, вони громадяни України і треба їх повертати.

Взагалі всі діти, які вивезені з території Маріуполя, розпорошені по всій території Росії, тому повернення двох дітей – це мало, але я розумію, які зусилля потрібно було докласти до цього. Тож можна казати, що це, дійсно, перемога. І дуже добре, якби таких перемог у нас було ще більше.