"У нас з ними як, не дружні відносини. Вони нас обстрілюють з великокаліберних кулеметів, в основному 120-ми працюють. Сидиш. Свист йде. І не розумієш, тікати, чи ні. Куди зараз впаде. Оце набагато страшніше. А такі поодинокі простріли, до них просто звикли", – зазначив військовий Ігор.
Читайте також: У жовтні Україна втратила 11 військових: імена та фото загиблих бійців
Окрім молодих бійців тут служать і старші чоловіки. До прикладу, військовому Андрію 56 років, на війні з 2015 року. Щоразу продовжує контракт на ще один рік.
Мені тут краще. Тут люди розуміють мене, а я людей,
– зазначив військовий Андрій.
Боєць ЗСУ Микола воює із літа 2014 року. Після демобілізації – не зміг всидіти вдома. І знову повернувся на передову.
Прийшов після мобілізації. Зрозумів, що треба ще йти воювати, треба допомога, досвід і все решта,
– пригадав боєць Микола.
Бійці з досвідом розповіли, що молодь радо вчиться. Бо розуміє, що від цього залежать життя.
Підказуємо – вчаться, показуємо, що і як треба, що можна робити, що не можна,
– зазначив Микола.
Проте, досвідчені бійці, молодь найбільшою підтримкою та оберегом називають своїх рідних. Завдяки їхнім дзвінкам, вони розуміють, що не мають права опускати руки. Бо їх люблять і чекають.
Діти, внуки, кохана дружина дзвонять весь час. Люблять і ждуть,
– сказав боєць Андрій.