Директор із розвитку оборонного підприємства й офіцера Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський в інтерв'ю журналістці 24 Каналу Дарині Труновій розповів про загрозу російської балістики та українську відповідь на ракетний терор окупантів.

Окремо пан Храпчинський зосередився на перспективах ударів по пускових майданчиках росіян і запуску європейської антибалістичної системи FREYA.

Експерт вважає, що проєкт FREYA може запрацювати швидше, ніж Україна отримає ліцензію на виробництво ракет до Patriot, адже ця система має відкриту європейську архітектуру і менше залежить від політики США.

24 Канал подає текстову версію інтерв'ю з незначними скороченнями.

У першу чергу хочу з вами обговорити останню атаку по Києву (5 серпня 2026 року). Серед двадцяти чотирьох балістик, які летіли, на жаль, не вдалося нічого збити, тому що немає ракет до Patriot. Повідомляється, що нібито це були касетні бойові частини. Чи це так? Чим вони можуть бути небезпечні? Що це взагалі було і чи вперше таке застосовував ворог по Києву і не тільки?

Почнемо з того, що ворог використовує засоби повітряного нападу з уламково-фугасними, пробивними або, наприклад, касетними частинами для того, щоб завдати якомога більше шкоди. Констатувати факт того, яка бойова частина застосовувалась, можна після дослідження уламків.

Те, що пишуть моніторингові канали, що там використовується касетна чи не касетна, засоби радіолокації, а тим більше засоби спостережень, не можуть підтвердити одразу, яка бойова частина. Усе це ми можемо визначити вже після вивчення уламків, які прилітали. Можливо, були застосовані якісь елементи або ракета не спрацювала, відповідно, а приліт був саме такий.

Тому я б казав про те, що зарано казати так одразу. Але в кожному разі ворог використовує велику кількість засобів, які мають саме шрапнель, для того, щоб якомога більше цивільного населення можна було вразити.

WhatsApp 24 Канал – у WhatsApp Підпишіться, щоб не загубити і читати перевірені новини Додати


Російська балістична атака 5 серпня по станції Квітнева забрала 8 життів / Фото – Громадське

Знову-таки пригадаймо, що вони постійно використовують тактику подвійного прильоту. Тобто через деякий час, коли приїжджають служби порятунку на це місце або швидкі, відбуваються повторні удари по цих місцях, що призводить до загибелі, на жаль, людей, які працюють у службі порятунку або пожежниками, або в будь-яких інших службах.

Тобто одна тут мета – лише терор, по суті, цивільних. З урахуванням на використання такої зброї по цивільному місту відповідно буде лише терор. Якби ворог хотів вибивати, наприклад, якісь військові об'єкти, то він би бив по військових об'єктах. Так він застосовує засоби з великою невірністю, неточністю.

Якщо ми кажемо про корейську балістику, якщо ми кажемо про, наприклад, С-400, то це ракети не є точними, тобто вони можуть мати велику похибку, і внаслідок влучання страждає цивільне населення.

Ліквідація наслідків обстрілу Києва та Київщини 5 серпня (фото – ДСНС):

Стосовно ракет КНДР сьогодні була інформація від Reuters. Вони з посиланням на ГУР пишуть, що нібито КНДР передаватиме більше своїх ракет Росії й, крім того, надаватиме своїх військових. Наскільки дійсно цього варто очікувати й в чому тут небезпека цих північнокорейських ракет? Наскільки я розумію, то вони не зовсім точні, так? І відповідно можуть більше шкоди наробити.

Для Кореї це тактика застосування ракети, можливість модернізації. Водночас треба казати про те, коли з'явились корейські ракети у Російської Федерації. Саме тоді, коли у ворога були проблеми з масштабуванням виробництва ракети "Іскандер-М" (балістичні, – 24 Канал), відповідно він почав шукати балістичні ракети, хто б міг йому їх надати. Там були в переліку й іранці, і Північна Корея, які погодилась надати саме ракети.


"Іскандер-М" – інструмент російського балістичного терору / Фото – Getty Images

У такому випадку, коли ми кажемо про застосування зараз ворогом цих ракет, то пригадаймо удари по Воткінському заводу, по заводу у Волгограді. Є розуміння, що якісь ланцюги створення ракет постраждали у ворога, і він намагається зараз якось компенсувати цю нестачу коштом корейських ракет.

Але водночас треба казати про більшу загрозу – це поява додаткових пускових установок і розрахунків, які зможуть їх обслуговувати й запускати. Тобто це збільшення можливості одночасного пуску.

Те, що ми зараз бачимо, це двадцять п'ять, умовно тридцять балістичних ракет одночасно вони можуть запустити за короткий проміжок часу, тобто під час масованого обстрілу. Якщо з'являються додаткові можливості від Кореї, це збільшується обсяг ракет, які можуть бути застосовані.

Саме тому треба казати про можливість роботи по пускових установках, вишукувати місця складу, де ці ракети зберігаються, і відповідно вишукувати можливості для знищення таких спроможностей ворога.

Якщо ми торкнемося математики війни, ми можемо виготовляти велику кількість ракет антибалістики, ми можемо наситити нашу систему протиповітряної оборони великою кількістю засобів. Але якщо ворог і далі може виготовляти й застосовувати ці ракети, це війна на виснаження. Тому треба казати про удари безпосередньо по території Російської Федерації, по виробничих потужностях і по пускових установках.

Інтерв'ю Анатолія Храпчинського – дивіться відео:

Ми знаємо ці місця, росіяни у себе активно публікують і українські ЗМІ також, звідки вони запускають. Бачимо, здається, там чотири ракети буквально одночасно запущені. Як ви думаєте, чи реально взагалі влучити у майданчики для запуску ракет? Тому що зараз точаться дискусії між дронарями, між авіаекспертами. Хтось каже, що це майже нереально цього досягти, тому що місцевість різна може бути. От тут ми бачимо в лісі запускається. На вашу думку, чи реалістично влучати у такі майданчики, чи ні?

Почнімо з того, що час на прийняття рішення обмежений шістьма хвилинами. Якщо ми навіть додамо сюди марш, тобто переміщення цієї пускової установки, то це умовно двадцять хвилин.

Додатково треба розуміти, що відстань роботи таких пускових установок від кордонів України близько 185 кілометрів. Ми умовно кажемо про безпечне місце на території України, звідки ми могли б працювати.

А тепер порахуймо: 185 кілометрів, шість хвилин. Скільки у нас є часу для того, щоб застосувати засоби повітряного нападу, щоб влучити й при цьому мати чіткі координати, які ми внесемо в той засіб ураження, який буде летіти на швидкості понад два Маха для того, щоб вразити цю пускову установку.


ATACMS – варіант для боротьби з балістичним терором росіян / Фото – Getty Images

Тому ми повертаємося до запитання, що з реальної зброї, яка може бути застосована, це ракета ATACMS. Є деякі типи ракет, які можна повісити під крило F-16. Можна використовувати ракету HARM протирадіолокаційну, але тут точність під питанням. Але у неї доволі непогана швидкість для того, щоб вразити необхідний засіб.

Водночас треба казати про те, що такої зброї Україна поки що не отримує в достатній кількості, тому що Storm Shadow не підходить для такої задачі. ATACMS підходить, тому що швидкість застосування їй дозволяє оперативно впливати на цей процес. Але знову-таки повернімося до розвідувальних даних. Розвідувальні дані потрібні навіть якщо ми маємо певні види американських ракет під крилом F-16, які повинні бути внесені безпосередньо вже під час роботи літака в повітрі для того, щоб завдати ударів.

Тому, в принципі, якщо казати про реалістичність такого сценарію, це реалістичний сценарій. Питання в наданні безпосередньо розвідувальних даних і питання в наявності засобів ураження, які будуть працювати з такою швидкістю. Тому що дрону складно буде дуже швидко долетіти.


Україна чекає від США більшої послідовності / Фото – Офіс президента України

Тут можна відкрити дещо з того, що опублікував, наприклад, The Atlantic, з інформацією інсайдера з Білого дому, що президент Зеленський спілкувався з президентом Трампом стосовно того, щоб надати можливість Ілону Маску відкрити доступ до технології Starlink на територію Російської Федерації. Тоді можна казати про отримання одного з елементів – це наші розвідувальні дрони з гарантованою якістю зв'язку, які дозволять нам виявляти одразу позиції.

Умовно такі ж самі дрони можуть використовуватися в повітрі та чергувати. Але це складні операції, і набагато легше було б застосувати, наприклад, засоби ураження, той же самий ATACMS.

Те, про що ви говорите, про спілкування з Маском, якщо нам все-таки нададуть таке право користуватися Starlink на ворожі російські території, то що це ще може змінити? Як це нам може допомогти у цій війні? Я так розумію, що якраз таки ми поспішаємо до осені, аби до зими або вийти на варіант якогось перемир'я, або знову ж таки влучати по енергооб'єктах на Росії. То от що це може змінити, хочеться розуміти?

Це збільшення ефективності застосування наших далекобійних ударів. Тут треба казати, на яку територію розширюють можливість роботи Starlink. Відповідно, це якісний канал зв'язку, який може використовуватися на будь-яких наших далекобійних дронах для того, щоб завдавати точних ударів по потрібних об'єктах, навіть у зонах активної роботи протиповітряної оборони.

Це додатковий інструмент, який може допомогти нам здешевити навіть засоби повітряного нападу, тому що ми використовуємо складні інерційні системи навігації, штучний інтелект, стійкі до засобів радіоелектронної боротьби антени і так далі. У цьому випадку ми говоримо про якісний канал зв'язку, який може забезпечити далекобійні дрони. І це дозволить більше виносити російський ОПК, більше виносити будь-які інші економічні важелі на територію Російської Федерації.

Їхнє ППО з цим навряд чи справиться. Якщо ми будемо використовувати дану систему зв'язку і відповідний профіль польоту, певні технічні можливості, їм буде складно працювати проти такої загрози.

Ви вже на початку розмови говорили про те, що Росія наростила запуск балістики по Україні, і саме в липні ця цифра сягала 126 балістичних ракет різних типів, в тому числі північнокорейські. До цього в червні вони запускали 96, а в травні 86. То хочеться знову ж таки розуміти, завдяки чому вони це зробили? Це суто коштом тих північнокорейських? Чи вони в принципі поставили задачу більше виробляти балістичних ракет, аніж "Шахедів"? Як тут відбувається?

У Росії є гроші на виготовлення і крилатих ракет, і "Шахедів", і балістичних ракет, тому що нафтова галузь поки що працює в Російській Федерації. Є кредитори у тієї самої Росії, які надають їм можливість використовувати велику кількість компонентів, обходити санкції для того, щоб отримувати важливі елементи.

Треба повернутися до болючої статистики: скільки, наприклад, загинуло цивільного населення, на скільки відсотків збільшилась загибель серед цивільного населення порівняно з минулим роком – на 35 відсотків. Якщо кажемо порівняно з 2024 роком, то це на 100 відсотків. Тобто ворог почав більше застосовувати балістичних ракет в останні періоди.

В умовах потужностей виробництва близько 60 балістичних ракет "Іскандер-М", 40 ракет С-400, додатково "Циркони", яких вони можуть виробляти до трьох ракет на місяць, це дозволяє ворогу збільшити обсяг коштом того, що він раніше поскладав на склади.

Розширення застосування С-400 суттєво додало кількість ракет, які вони можуть одночасно запускати. Плюс корейські ракети теж активно допомагають ворогу кількісно збільшувати запуски.

Не можу у вас не запитати стосовно ракет, ракети-дрону "Бандероль", яка найчастіше зараз атакує наш південний регіон, одеську інфраструктуру портову особливо, ну і не тільки, і на Чернігів літає, і на Київ бувало теж літало. То хочеться розуміти, в чому її небезпека? Наскільки я розумію, то вона просто дешева і, знову ж таки, летить швидше за "Шахед". То як нам цьому протистояти? І чи вони ставлять на масове виробництво саме цю "Бандероль"?

Швидше за "Шахед" з ДВЗом (двигуном внутрішнього згоряння, через наявність якого він і став "мопедом", – 24 Канал), але приблизно в таких же параметрах, як реактивний "Шахед".

Під час останнього масованого обстрілу по всій території України ворог підняв для завдавання ударів ракетами класу Х-101 стратегічну авіацію, але в обсязі близько чотирьох літаків Ту-95МС.

Ще було близько трьох літаків Ту-160. А раніше він підіймав близько 14 літаків Ту-95МС. Про що це вказує? Про те, що ворог намагається диверсифікувати ризики й здешевити засоби повітряного нападу.

Саме тому з'явилась "Бандероль". Це умовна ракета, яка збирається повністю з китайських компонентів, які вони легко отримують з Китаю, і які вони можуть розгорнути у виробництві в будь-якому форматі. Це легка для створення ракета, яка створюється з великої кількості китайських компонентів: китайські камери, китайські польотники, китайські двигуни. Росія намагається здешевити засоби повітряного нападу завдяки саме таким рішенням.


Російський БпЛА "Оріон" як носій S8000 "Бандероль" / Стоп-кадр з пропагандистського відео Росії

Вони свого часу пішли шляхом створення модернізації ракети Х-59 для того, щоб застосовувати більше тактичну авіацію. Після дій спецслужб України один із інженерів, який модернізував цю ракету, загинув, і ця розробка зупинилась на рівні до 400 кілометрів. Але вона може запускатися з тактичної авіації.

Тобто задача ворога зараз – збільшити можливості в засобах повітряного нападу різних по профілю. Умовна "Бандероль" – за профілем відповідає умовній крилатій ракеті. Тому задача зараз – здешевити засоби повітряного нападу для того, щоб масштабувати їх кількісно і застосовувати по території України, навантажуючи протиповітряну оборону.

Саме тому з'являються такі рішення, які набагато дешевше і які не потребують складних технологій виготовлення, як ракети Х-101 або Х-69.

І відповідно це допомагає ворогу здійснювати більше ударів по території України.

Так само не можу не запитати й стосовно реактивних "Шахедів". Більше інформації, що їх запускають усе частіше, виробляють, і "Шахедів" на онлайн-керуванні. Сергій "Флеш" Бескрестнов показував карту, куди вони можуть долітати. В зоні ризику фактично все. І сьогодні вночі ми побачили, що їх цікавлять уже й АЗС, і Нова пошта, і продуктові склади. Тобто фактично все може стати мішенню. Як нам цьому протидіяти? Чи ефективно працюють у цьому напрямку перехоплювачі, чи теж потрібно думати над новими розробками?

Потрібно почати з того, що ворог буде діяти дзеркально і бити по нашій іншій інфраструктурі. До цього він теж бив по цій інфраструктурі. Пригадаймо, скільки на "Новій пошті" постраждало, скільки інших об'єктів логістики постраждало.

Тому я б казав про те, що це не якась новинка з боку ворога. Він і далі тисне максимально на Україну для того, щоб призвести до певних важелів, які, наприклад, у розмові з демократичним світом звучать так: "Ну, от дивіться, скільки цивільних людей гине в Україні під час масованих обстрілів. Домовляймось, закінчуймо цю війну".

Реактивний "Шахед" сам по собі не є якоюсь непротидійною загрозою, тому що насправді, якщо ми кажемо про розгортання малого ППО, воно дозволяє протидіяти цій загрозі шляхом появи великої кількості засобів радіолокації.

Це те, про що ми постійно говорили й що я вже три роки нагадую: треба розгорнути якісне радіолокаційне поле, яке дозволить нам виявляти будь-які повітряні цілі, які не характерні для класичних повітряних цілей, тобто малі за розміром, з малим ЕПР, але які використовують малу висоту для того, щоб завдавати ударів.

Головна задача зараз – диверсифікувати ризики й збільшити кількість засобів захисту завдяки якісній системі детекції, різноманітних сенсорів, пасивної, активної радіолокації й застосування в автоматичному режимі умовно дронів-перехоплювачів або малих ракет, які працюватимуть в автоматичному режимі для того, щоб зменшити кількість пілотів.

Тобто оператор командного пункту, у якого є підпорядкування, окремі сенсори, засоби радіолокації, може супроводжувати ціль і підсвічувати її для засобу ураження. Засіб ураження виконує задачу в командному режимі, коли цей командний пункт сповіщає, куди летіти засобу, а не пілот їм керує. Це збільшить ефективність протидії шляхом того, що ми будемо використовувати автоматичне рішення.

По суті, це мале ППО, як працює класична система протиповітряної оборони: виявили повітряну ціль, яку треба знищити, і підсвічують її для ракети-інтерцептора. Так само треба працювати й в цьому напрямку. Тоді ми зможемо розширити можливості щодо перехоплення в певних інструментах протидії, тобто не тільки використовувати режим погоні, а виходити і в передню півсферу. Відповідно, це нівелюватиме можливості ворога використовувати певні засоби оповіщення, які дозволяють їм маневрувати під час заходу наших дронів-перехоплювачів.

Все ж таки найбільший наш виклик залишається російська балістика. І тут хочу поговорити стосовно проєкту антибалістичної системи FREYA. Президент Зеленський казав, що вже залучено десять країн, дванадцять компаній, і ця система має захистити ледь не всю Європу від російських ракет, від російської балістики. Як ви думаєте, коли реально ця програма може запрацювати? Чи варто очікувати, що, наприклад, хоча б навесні 2027 року вона буде вже захищати нас від російської балістики? Як ви це собі бачите і на що ми розраховуємо принаймні?

При правильній взаємодії з європейськими країнами я вірю більше, що ми швидше розгорнемо FREYA, ніж отримаємо ліцензію на виробництво ракет до Patriot. Політика стримання Сполучених Штатів суттєво обмежує можливості будь-якої країни, якій вона допомагає.

Якщо ми кажемо про FREYA, це відкрита архітектура, яка передбачає експлуатацію великої кількості різних засобів, які вже виробляються в Європі. Тобто ми говоримо про асиметричний підхід до протидії, про відкриту архітектуру, про розрізнену архітектуру, яка дозволить працювати комплексно усім засобам для протидії такій загрозі.

Україна запропонувала своє рішення щодо здешевлення ракети-інтерцептора. Воно пройшло доволі успішне випробування в режимі запуску і до точки призначення. Тобто в потрібний час у потрібному місці воно з'явилося, але відповідно треба допрацьовувати рішення щодо можливості головки самонаведення. Це те, що бере на себе низка європейських країн, і в них ці рішення є в наявності, просто їх треба об'єднати й імплементувати.

На мій погляд, можливість швидкого розгортання залежить виключно від дипломатичного корпусу – як дипломати будуть лобіювати інтереси України. Недарма президент зібрав дипломатів і дві години розповідав, як їм треба працювати для того, щоб допомагали Україні європейські країни або будь-які інші країни, де працюють наші дипломати.

Тобто перепони, які можуть стати, – це виключно спроба Росії впливати на прийняття рішення з боку європейських країн на виділення коштів для створення такого продукту. На початку повномасштабного вторгнення з'явився "Небесний щит Європи", потім – "Дронова стіна", яка так і не з'явилась. Тому тут треба казати про активну взаємодію дипломатії.

Більшість компаній, які залучено до цього проєкту, – приватні. Вони зацікавлені створити продукт, який буде потім якісно продаватися, тим паче що він може бути випробуваний у режимі реальної війни на бойових цілях. Це буде фактором, який підбадьорює рішення приватних компаній об'єднувати зусилля для створення такої системи.

Європейці зараз зацікавлені в цьому проєкті не тільки з погляду захисту України, а й свого власного захисту. Вони оцінюють реальні ризики російського вторгнення в деякі країни НАТО. Європа досі живе ілюзією, що на них не нападуть. Я це кажу відверто як людина, яка спілкується з великою кількістю європейських міністрів оборони, і відповідно я розумію їхнє ставлення до цієї ситуації. Вони вірять, що Росія не піде далі України.

Тому тут треба казати про дипломатію, яка повинна активніше включатися і бороти російську пропаганду, пояснювати Європі, чому потрібно виділяти більше коштів на ОПК. Водночас якщо ми кажемо про європейський ОПК, він зацікавлений у такому продукті, повторюсь, тому що це доволі цікаве рішення і це незалежність Європи від умовно американської зброї, яка є монополістом у цьому світі.

Стосовно американських ліцензій на виробництво ракет для Patriot: навіть якщо уявити, що завтра ми отримаємо дозвіл, все одно скільки часу має пройти, щоб ми вже виготовили ту саму ракету, яка працюватиме з нашими Повітряними силами? Тобто скільки цей проміжок часу триває?

Почнімо з того, яку частину ракети ми будемо виготовляти. Чи буде фінальне збирання ракети? У нас перевіреної інформації, що саме нададуть нам, які можливості, немає.

Водночас треба зазначити, що Сполучені Штати планують збільшити обсяг виробництва ракет-інтерцепторів до 2000 одиниць на рік до 2030 року. І для цього вони роблять доволі непогані кроки, збільшуючи обсяги виробництва на чинних підприємствах, додатково створюючи нові майданчики.

Наприклад, Польща залучена у виробництві Patriot, виготовляючи для них пускові установки М-903. Польща залучена також до створення засобу радіолокації, який буде працювати на 360 градусів, тому що у Patriot секторний РЛС. Низка європейських країн теж отримують ліцензію для того, щоб можна було виробляти певні елементи для Patriot. Німеччина виготовляє PAC-2 і планує теж виготовляти PAC-3.

Тому зараз складно сказати, в якому із цих ланцюжків буде Україна. Але водночас треба казати про те, що Сполучені Штати зараз активно намагаються залучити європейський континент до створення ракети Patriot і до систем Patriot, тому що вони розуміють втрату монополії, якщо Європа почне працювати над вдосконаленням систем SAMP/T, IRIS-T, над вдосконаленням своєї власної системи архітектури, якщо ми кажемо про FREYA.

Зеленський сказав, що у європейців, у партнерів є принаймні ще запас ракет. Чи дійсно він таки є? І чи дійсно у Штатів уже дефіцит цих ракет до Patriot через війну з Іраном?

Будь-яка країна точно не позбавила себе стратегічного запасу ракет. Відповідно, стратегічний запас є.

Але пригадаємо ту ж саму Польщу: який скандал почався після того, коли сказали, що дуже багато ракет передали Україні. Тут знову політичний важіль, коли будь-який президент країни або Верховний Головнокомандувач, або будь-яка особа, яка керує державою, передає стратегічну частину стратегічного запасу Україні, він втрачає свої бали перед своїми виборцями. І тому це ключове болюче питання, яке треба вирішувати.

Насправді в Європі є ці ракети, але Європа не вірить, що на неї нападуть, але водночас тримає необхідний запас для того, щоб захиститися. Німеччина нещодавно купила дві системи Arrow, це система протиракетного захисту. Це доволі цікаве рішення, яке дозволило б Україні навіть перехоплювати "Орешник" на етапі, коли ще не відбулось розділення на 36 бойових частин. Перехоплення такими системами відбувається поза атмосферою. Там насправді дорога ракета, але водночас це уникання ризиків щодо падіння уламків.

А чия це система і чи можемо ми теж її отримати?

Ізраїльська це система, і ми знаємо про наші складні відносини з Ізраїлем. Є система THAAD американська теж, яка працює поза атмосферою. Але знову-таки тут політичний важіль. До речі, THAAD – це була перша система, яку просила Україна у Сполучених Штатів до появи ще Patriot.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.