Колишній міністр оборони, творець Дії та ветеран різних форматів урядів часів президентства Зеленського, а нині – надія громадянського суспільства та один з головних ньюзмейкерів сучасної України – дав велике інтерв'ю 24 Каналу.

У ході великої розмови з журналісткою нашого видання Софією Трощук Михайло Федоров розповів про майбутні "сюрпризи" для росіян та важку зиму для українців, нові деталі своєї скандальної відставки з поста міністра оборони, стосунки з президентом Зеленським, а також детально пояснив свій заклик до змін і проведення виборів в Україні.

Федоров прокоментував масові протести українців, які вже декілька тижнів виходять на вулиці міст держави на знак підтримки, а також прокоментував інформацію про майбутню поїздку до США.

Трансляція ексклюзивного інтерв'ю Михайла Федорова стартувала на 24 Каналі 21 серпня рівно о 19:00. Ви можете дивитися його онлайн на YouTube.

Текстова версія інтерв'ю Федорова – на сайті 24 Каналу.

Є чимало тем, про які хочу з вами поговорити, але почати хочу з актуального – вашого нещодавнього відеозвернення до українців і теми виборів. Чому про необхідність виборів ви заявили вже після того, як стало зрозуміло, що до Міноборони ви не повернетеся?

Перш за все я хотів би подякувати всім людям, які виходили на протести, які підтримували зміни, підтримували моє повернення на посаду міністра оборони.

Ці протести стали важливою подією в моєму житті, тому що вони показали, що все, що ми робили останні сім років, і ті принципи та цінності, яких ми дотримувалися, були правильними. Люди це зрозуміли, підтримали ці зміни. Люди хочуть змін і відчувають це.

Я не міг нічого говорити раніше, тому що навіть якби був один відсоток можливості повернутися на посаду міністра оборони, я повинен був чекати разом з усіма людьми, які були на протестах, і тими, хто не виходив, але підтримував протестувальників.

WhatsApp 24 Канал – у WhatsApp Підпишіться, щоб не загубити і читати перевірені новини Додати

Коли я звертався до людей, які виходили на вулицю, я говорив: вам точно не буде соромно і ви точно не будете шкодувати, що підтримували мене і моє повернення на посаду.

Коли я думав, що робитиму далі для того, щоб реалізовувати наш план закінчення війни, з яким ми прийшли в Міністерство оборони, а насправді ми працювали над цим планом ще з 2023 року, я зрозумів одну річ.

Можна створити будь-яку організацію, займатися різною діяльністю, але з тією системою управління, яка є сьогодні, з такою якістю ухвалення рішень і таким рівнем корупції неможливо ефективно закінчити війну і далі закласти фундамент для відбудови країни.

Ми лише кілька днів тому побачили нові епізоди, про які навіть не могли здогадуватися.

Тому я зробив те, що чесно вважаю правильним: Україна повинна перезавантажити різні органи влади та інституції, привести людей, які розуміють ризики, що на нас чекають, розуміють сучасну війну, розуміють, як потрібно закінчувати війну.

Це мають бути люди з нульовою толерантністю до корупції, які точно будуть із нею боротися, і люди, які підтримуватимуть розбудову незалежних інституцій. І єдиний шлях зробити це – повернення демократичного циклу.

фото – 24 Канал

До його повернення потрібно готуватися. Потрібно зробити домашню роботу, багато різних речей. Але це реально. Не потрібно чекати, поки виникне якась криза, а потім швидко шукати рішення. Потрібно як дорослим людям зробити цю роботу сьогодні.

І в момент, коли суспільство і парламент ухвалять рішення запустити демократичний процес, а це 100% відбудеться, ми повинні мати максимально якісно підготовлений законопроєкт і вирішені всі питання, які дозволять провести вибори прозоро, відповідно до законодавства та міжнародного права.

Все починається з обговорення. Пам'ятаєте, я говорив, що одна з моїх помилок на посаді міністра оборони полягала в тому, що ми деякі рішення не обговорювали із суспільством. Ми ухвалювали рішення, навіть якщо вони були правильними, а потім отримували зворотний зв’язок від суспільства і нас наздоганяла ця робота. Врахувавши цей досвід, я вирішив започаткувати цю дискусію і почати говорити про цю тему в суспільстві.

Попереду робота, де потрібно зібрати найкращих експертів в Україні та світі. Насправді я вже багато спілкуюся з різними експертами. Але я вважаю, що на сьогодні це єдиний шлях привести ефективних людей з розумінням сучасних викликів, які можуть закінчити війну, не вкрадуть і зможуть закласти фундамент відбудови країни.

Велике інтерв'ю Михайла Федорова – дивіться відео:

Під час повномасштабного вторгнення?

А ми не знаємо, коли закінчиться війна. Сьогодні ніхто не розуміє, яка стратегія, який план війни. У нас був певний план, з яким ми прийшли. Сьогодні я не знаю. І не знаю, чи знають наші глядачі план закінчення війни.

Ми не можемо сподіватися, що вона сама собою закінчиться через пів року. Що комусь просто вдасться домовитися, чи не вдасться, чи буде якийсь "чорний лебідь". Нам потрібно мати свій чіткий план, на який ми будемо розраховувати і який підтримуватимуть партнери.

А якщо війна буде ще три роки, п’ять років, десять років? Подивіться, як швидко оновлюється фронт і як працюють наші бригади та корпуси. Вони 24/7 ухвалюють рішення.

В армії є активний соціальний ліфт, напевно, найбільший сьогодні в країні. Все постійно і швидко змінюється. Приходять люди, які ухвалюють рішення, перебудовують процеси, реагують на технологічні виклики. Те саме повинно відбуватися з державним управлінням.

Через те, що цих змін не відбувається, ми не ухвалюємо багато рішень, які потрібно ухвалювати для того, щоб захистити наші міста і нашу країну.

Але ми бачимо, чим займається велика кількість високопосадовців. І теза, яка прозвучала кілька днів тому, про те, що корупцію потрібно систематизувати і контролювати, а хтось каже – краще очолити, – це, в принципі, підтвердження того, що моє звернення було актуальним і що це правильний шлях.

Ми до цих викликів ще повернемося. Але щоб підсумувати тему виборів, яка у медіапросторі викликала бурхливу дискусію: вибори – це дуже глобальне поняття. Ви мали на увазі парламентські, президентські, місцеві вибори?

Я думаю, що врешті-решт потрібно провести всі вибори. А яка черговість, яка послідовність і яка різниця в часі – це вже питання дискусії з різними експертами.

Потрібно максимально акумулювати і об’єднати експертизу всередині країни і залучити найкращий світовий досвід. Різні країни стикалися з різними ситуаціями, війнами та іншими кризами. Є певний світовий досвід, який потрібно врахувати.

І я думаю, що є дуже багато міфів про те, чому не можна проводити вибори, які можна достатньо швидко розвіяти і організувати цей процес.

Ми з вами зробили набагато більше речей, які ніхто у світі не міг уявити. Наприклад, у 2022 році, коли ми започаткували "Армію дронів", усі навколо говорили: ви ненормальні, майбутнє за артилерією, нам потрібно більше танків і артилерії. Ми почали цей процес, і врешті-решт Україна стала столицею світу у напрямку дронів.

Ми знаходили рішення, придумували нові технології, розвивали їх. Ми зробили приватне ППО, створили правила гри, так звані policy, яких до цього у світі не існувало. І так само я впевнений, що Україна зможе знайти вихід, як повернути демократію.

Сьогодні війна – це про систему управління, про якість ухвалених рішень. Їх потрібно ухвалювати 24/7, і це повинні бути якісні рішення. Вони не повинні бути заангажовані, побудовані на зв'язках, лояльності чи корупції.

Корупція заважає нам закінчити війну в сильній позиції. Є велика кількість людей, які побудували різні схеми, мають свої інтереси, і вони гальмують, по суті, ухвалення правильних рішень. Я це відчув у Міністерстві оборони, я з цим боровся, руйнував ці схеми.

Питання не в одному проєкті, не в одній гілці влади. Це про новий суспільний договір. Знайдімо людей, які ухвалюють ефективні рішення для того, щоб зупинити війну. Дамо їм можливість працювати. Оцінімо їх через подальший демократичний процес.

Бо коли його немає, нас уже не дивують нові плівки НАБУ. Навіть якщо вони будуть щотижня, вже виглядає так, що все суспільство розуміє: ну, всі крадуть. Але це ненормально. Політики, чиновники повинні відповідати за те, що вони роблять, і нести за це як політичну, так і юридичну відповідальність.

Тому потрібно повертатися до цього циклу і дуже якісно до нього підготуватися. Відповісти кожному громадянину України на кожне питання: як буде голосувати військовий? Чи може військовий балотуватися? Звичайно. Як буде побудований цей процес? Як голосуватимуть українці за кордоном? Як внутрішньо переміщені особи? Як сьогодні функціонує реєстр? Що з членами ЦВК, що з членами Конституційного Суду?

Виходить, нам потрібно дуже швидко зробити домашню роботу, яка постійно відкладалася. Але тоді виникає питання: якщо ми не знаємо, скільки українців усередині країни і скільки за кордоном, то як узагалі функціонує держава? І це знову ще один факт, чому це, в принципі, єдиний можливий шлях.

А як, якщо ми теоретично уявимо реалізацію цієї системи, боротися з викликами, які ви щойно перелічили? Безпека передусім. Це також велика кількість військових: голосувати – гаразд, але ж балотуватися вони теж мають, мати час на кампанію. Це також велика кількість людей за кордоном?

Потрібно розбирати кожний конкретний приклад. Я вже спілкувався з організаціями, які опікуються виборами всередині країни, також із міжнародними експертами.

Я хочу нагадати, що в грудні 2025 року президент доручив парламенту розробити механізми, як провести вибори під час війни. І пів року працювала група народних депутатів з експертами, які це напрацьовували. Я вам більше скажу: 60 – 70% цього законодавства вже навіть написано. І там для кожної категорії людей уже продумані конкретні механізми.

Тобто це навіть не я перший підняв цю дискусію. Вона вже була піднята і напрацьована велика кількість рішень.

Якщо ми говоримо, наприклад, про українців за кордоном, нам, по-перше, потрібно максимально зручно онлайн-засобами зареєструвати українців для потенційного голосування. Потрібно почати це робити не за день до виборів, а заздалегідь. Щоб люди сказали онлайн: я перебуваю в цій країні, я буду голосувати тут.

Таким чином ми зрозуміємо, скільки українців у якій країні перебуває, скільки нам потрібно відкрити виборчих дільниць. І тоді голосування для них буде будуватися на основі здорової логіки: які фінансові ресурси виділити на ці країни, щоб там були дільниці. І нам партнери це профінансують 100%, повірте. Це не такі великі гроші порівняно з тим, скільки Україна може втрачати через корупцію.

По-друге, ми зрозуміємо, скільки дільниць потрібно, скільки часу потрібно для голосування. Тому що ми живемо в парадигмі, яка була до початку повномасштабної війни. Але насправді голосування може бути не один день. Ми знаємо, що у Сполучених Штатах є раннє голосування і воно відбувається навіть не один тиждень. Тут ми можемо зробити кілька днів для країн, де велика кількість українців.

Те саме всередині країни. Якщо ми говоримо про військових: у нас трохи більше ніж мільйон військовослужбовців, половина з них перебувають не в угрупованнях військ у прифронтових регіонах. По всій країні вони можуть голосувати на звичайних дільницях як звичайні громадяни, а не на спецдільницях.

Велика кількість військових серед тих, хто перебуває в угрупованнях, знаходяться у великих містах – у Запоріжжі, Харкові, Дніпрі. А в цих містах є підземні школи, функціонують садочки, діти ходять до шкіл і садочків, працюють органи державної влади. І чому не можна там проголосувати в підземних приміщеннях, якщо цей процес буде не один день, наприклад, а кілька?

Але це потрібно допрацювати з експертами. Можливо, один день, можливо, три дні. Це дискусія. Це ж не написано в Біблії. Ми можемо формувати це разом з експертами і прийти до фінального рішення.

Якщо війна триватиме не один рік, не два, а, може, три-п’ять, ми ж не знаємо, скільки вона триватиме. Нам потрібно навчитися жити з викликами, які є сьогодні, адаптуватися. Державне управління не може відставати від розвитку нашої армії. І на більшість цих питань уже є відповіді.

Як ви оцінюєте реакцію українців, особливо протестувальників, на вашу заяву? Тому що є велика кількість негативних відгуків саме щодо теми виборів?

Насправді це і є демократичний процес. Я поділився ідеєю, в яку вірю. І це не просто ідея, а план, що робити для того, щоб у нас було майбутнє, щоб у нас були реальні зміни, щоб ми могли прийти до закінчення війни, побороти корупцію і розбудувати країну.

Я запропонував конкретний алгоритм: обговорити цю ідею, розробити плани реалізації і потім прийти до політичної волі це реалізувати. Тому нормально, що в людей є різні питання і виникла дискусія. Я бачив дуже багато позитивних думок, дуже багато негативних. Так і повинно відбуватися в кожній демократичній країні. Потрібно про це говорити. Гірше було б, якби хтось ухвалив це рішення за закритими дверима, а потім сказав, що так відбудеться. А так іде дискусія, ви ставите правильні питання, я на них відповідаю.

Уявіть собі, наскільки після місяця-двох роботи експертів в Україні та з усього світу будуть пропрацьовані всі деталі. Буде опублікований законопроєкт, його можна буде прочитати, поставити питання. Українці повинні бути впевненими, що є чіткий план, що робити, і що результати виборів будуть захищені.

Я вважаю, що дуже багато років була дискусія про те, що цю тему не можна обговорювати, що вона не актуальна. Але рік за роком спливає. Ще раз: війна може тривати ще не один рік. І завдання полягає в тому, що ми як здорова демократична країна, як суспільство повинні бути супердорослими, свідомо говорити про ці речі й готуватися до них.

У демократичній країні є єдиний шлях оновлення – це вибори. Для цього потрібно дуже якісно підготуватися, тому що це завдання потребує великого професіоналізму.

Сім років тому ви були в команді, яка прийшла до влади з дуже схожими меседжами: треба оновити державні інституції, припинити війну, потрібно більше класних людей у владі, йшлося і про стару систему. Чому ви думаєте, що зараз тема виборів спрацює інакше і не приведе нас за сім років у ту саму точку, в якій ми зараз перебуваємо?

По-перше, за сім років з'явилася велика кількість людей і команд, які під час повномасштабної війни показали, що вміють робити певні справи, доводити їх до результату.

Ці люди є в парламенті, в уряді, у громадському секторі. З'явилося багато волонтерських фондів, велика кількість військових, які були мобілізовані з нуля, стали командирами бригад або навіть корпусів. Тобто є люди, які за цей час зробили домашню роботу і показали, що можуть давати результат.

І суспільство стало набагато дорослішим. Суспільство зрозуміло, що війну зупинити просто бажанням неможливо. Потрібно розбудовувати ефективну систему і будувати свою безпеку.

З’явилися лідери, які показали певний результат. І тому я впевнений, що в нас достатня кількість українців, які можуть це зробити і довести до результату.

Демократія ж не означає, що нам тепер не проводити вибори 10 років. А що ще потрібно?

Якщо ви сумніваєтесь, чи достатньо в нас українців, які можуть усе змінити, просто зайдіть на канал НАБУ і подивіться останні 20 відео. Подивіться на людей, які виходили на протести. Вони виходили за зміни, за реформи, за антикорупцію.

Я зібрав велику кількість команд і побачив ринок людей в Україні, які здатні ухвалювати рішення. А скільки таких команд у нашій країні? Їх дуже багато.

Тому я впевнений, що ми можемо це зробити. І ми безповоротно повинні вийти з війни сильною демократією, яка не може бути заручником Путіна. Не Путін повинен вирішувати, як ми будемо розвиватися і що будемо робити у своїй країні.

Чи означає цей заклик до виборів, що ви зараз перебуваєте в політичній опозиції до президента Зеленського?

Я зараз не перебуваю в опозиції до конкретного політика або партії. Я точно перебуваю в опозиції до старої системи, до корупції, яка є.

Є багато рішень, які хороші, – я їх буду підтримувати. Є рішення, які погані, – я їх не буду підтримувати.

Насправді, окрім громадянсько-активної позиції, якою я просто не можу не займатися, в мене є плани, що я буду робити далі. Це пов'язано з планом війни.

Дуже багато людей сприйняли це так, що я почав якусь кампанію. Але насправді, якщо уважно подивитися відео, я там сказав про певні принципи і цінності та про те, що потрібно повернути демократичний процес. І це ключова ідея всього цього.

Це складний шлях, який потрібно пройти. Але він не такий складний, як про нього думає більшість людей сьогодні. Наша з вами розмова, відео, дискусія, яка почалася в суспільстві, – це дуже правильний процес, тому що врешті-решт знайдуться відповіді на всі питання.

Якщо вибори все ж відбудуться, підете в президенти?

Я думаю, буде взагалі залежати, чи я піду кудись – у парламент або, якщо будуть президентські вибори, з ким піду, як піду – після того, коли ми дійдемо до самого цього процесу.

Бо зараз дуже важливо підготувати вибори, щоб вони були незаангажовані і не на користь конкретного кандидата або конкретної партії. Вони повинні бути максимально об’єктивними, щоб не було якихось спеціальних інструментів, які хтось може використати.

Тому завдання зараз – бути максимально об'єктивним і разом із громадянським суспільством, експертами напрацювати цей механізм.

Коли ми дійдемо до цієї точки, бо, ще раз кажу, ми 100% до неї прийдемо, тоді я буду дивитися на те, як ми пройшли цей шлях, з ким ми його пройшли, хто як себе проявив, і буду ухвалювати рішення: когось підтримати, йти самостійно або взагалі не йти далі.

Я думаю, що і для суспільства це буде певний краш-тест того, як наша команда може генерувати ідеї, які показують, куди рухатися, як ми можемо цей шлях пройти і врешті-решт отримати результат.

Ви чимало згадували про корупцію. У своєму відеозверненні, коли розповідали про корупцію та управління парламентом, ви проілюстрували ці слова очільником парламентської фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією, натякнувши на чиїсь приватні інтереси в оборонці, фармі, гральному бізнесі й податковій. Чому ви не називаєте імен? Якщо справді все настільки погано, хіба українці не заслуговують знати ці імена?

Прийде час – усі українці дізнаються ці імена. Хтось дізнається з плівок правоохоронних органів, хтось – із розслідувань журналістів, хтось – з інших причин. Ми свою домашню роботу в цьому напрямку також робимо. І врешті-решт у нашій країні всі дізнаються все. Завжди так було. У нас така культура, і в цьому випадку також обов'язково так відбудеться.

Коли ми прийшли в Міністерство оборони, перше, що я зробив, – почав працювати з усіма правоохоронними органами. Причому з усіма, не тільки з незалежними. Я попросив, щоб вони поділилися зі мною інформацією про схеми, які бачать у міністерстві.

Після цього я почав швидко перебудовувати з командою систему закупівель у Міноборони. Уже через два тижні ми ухвалили перше рішення, яке не дозволяло закуповувати без певного конкурсу. Потім узагалі впровадили тендери.

Я залучив велику кількість людей, які раніше працювали або в антикорупційних, або в правоохоронних органах, щоб проаналізувати все, що відбувається всередині Міністерства оборони.\

фото – 24 Канал

Я завжди дивлюся в корінь проблеми. Я не борюся з конкретною людиною – очільником парламенту, фракцією або будь-якою іншою людиною. Я намагався змінити систему.

Міністри приходять і йдуть, а система повинна далі працювати так, щоб вона не змінювалася під кожного бізнесмена чи політика.

І повірте, мова не про одну людину, не про дві людини і не тільки про якихось топчиновників. Мова йде про сотні людей, які просто роками звикли заробляти на державному бюджеті.

Хто, передусім, на вашу думку, причетний до вашого звільнення з Міноборони?

Я про це вже говорив. Думаю, збіглася велика кількість інтересів людей, які зацікавлені в корупції, людей, які зацікавлені в тому, щоб у нас не зростала довіра до нашої команди.

Ключ, напевно, лежить у корупції, у тому, що Міністерство оборони має найбільший бюджет у країні. Плюс зараз почав приходити європейський кредит. І ми започаткували тендери.

Тендери – це економія 20 – 30% державних грошей. Мова йде про можливі 3 – 5 мільярдів доларів, які можна було б зекономити завдяки тендерам. Тобто це гроші, які не потраплять у компанії і до різних людей, а можуть піти, наприклад, на заробітні плати.

А чому, на вашу думку, цим людям вдалося перемогти?

Я думаю, що ці люди врешті-решт програли. Тому що це була тільки одна битва за Міністерство оборони, а мова йде про розвиток країни. Можна сказати, війна за розвиток країни. І вони в цій війні точно програють.

Я бачу багато підтверджень: і активність наших громадян, які виходили на протести, і роботу антикорупційних органів.

Будуть ще інші битви. Десь ми як суспільство програємо, десь виграємо, але врешті-решт усе буде добре.

Чи був хтось у політичних колах – в Офісі Президента, Верховній Раді, Кабміні – хто вас підтримав і, можливо, став союзником?

Так.

За цей місяць?

Я з багатьма людьми спілкуюся в міністерствах і з деякими міністрами. У цілому є комунікація. Подивимося.

Підтримка буває різною: є підтримка словом, є підтримка дією. Коли дійдемо до більш активних дій і реальних викликів, тоді буде зрозуміло, хто з тобою, хто не з тобою.

Але мені достатньо того, що я впевнений: багато українців готові діяти. Десь вони можуть сьогодні бути зі мною незгодні, не погоджуватися з цими ідеями. Але для цього й існує демократія, дискусія. Ми прийдемо до того, щоб був консенсус.

Ви говорили, що не будете переказувати особисті розмови з президентом. Але зараз, після того як заявили, що є системна криза управління, чи готові розповісти трохи більше: в чому саме ви не погоджувалися з президентом Зеленським?

Я дійсно не хочу переказувати наші внутрішні розмови, бо ми дуже багато спілкувалися з президентом останній рік.

У нас було багато речей, де ми погоджувалися, де не погоджувалися. Багато про це писали медіа. Коли мені пропонували посаду – це була, напевно, така співбесіда на керівника Офісу Президента – я прийшов одразу з планом, що робити.

У мене в Міноборони був план, і тут був план, що робити. Бо, в принципі, все між собою пов'язано. Не можна закінчити війну, якщо ти паралельно не будеш робити зміни в інших сферах. Навіть мобілізація – це не тільки Міноборони, а й поліція, ДБР, які борються з корупцією, ТЦК. Все між собою пов’язано.

Я запропонував ряд речей, у які вірю, і навколо них у нас завжди була певна дискусія – про реформи, про те, що потрібно змінити.

Деякі люди пишуть: ти ж був сім років у команді президента, у "Слузі народу", взагалі в цій екосистемі, чому ти зараз про це говориш? Але насправді, коли я був усередині і мав інструменти впливу та можливість постійного спілкування, я послідовно дотримувався цієї позиції.

Коли ліквідували незалежність НАБУ і САП, я пішов до президента і сказав: так не можна робити. Дуже детально пояснив чому. Ми це проговорили і врешті-решт написали закон, повернули все.

Коли виникали якісь кризи або я з чимось не погоджувався, я також відкрито говорив про це всередині. Зараз я вже не в системі. І я продовжу говорити про ті зміни, які потрібно робити.

А чи є зараз зв'язок із президентом? Якщо ні, то коли саме він вичерпав себе?

Думаю, ми кілька тижнів точно не спілкувалися.

А на якій ноті ви завершили? Це після того, як ви відмовилися від посад, які пропонували натомість? Чи вже після того, як, можливо, в офісі з'явилося розуміння, що Хмара стане новим міністром?

У нас було ще кілька спілкувань після цього, але я не хотів би розкривати деталі. Це вже були, можна сказати, більш особисті питання, не державного значення.

Коли ви зрозуміли, що це, як ви кажете у відео, системна криза? І якщо вона була настільки важкою, як ви розповідаєте зараз, чому не говорили про неї раніше?

Тому що я був у Міноборони і я це робив. Мені не потрібно було виходити й говорити про це публічно. Я впроваджував зміни всередині Міністерства оборони.

Це великі ресурси. І на ці ресурси була велика атака від різних груп, інституцій. Там я вперше дізнався, що таке бути в стані, коли така залізна стіна на тебе рухається.

Я при цьому говорив. Я пішов до президента десь у квітні, намалював йому всі зони інтересів, пояснив: дивіться, до вас зараз усі будуть приходити і говорити, що я поганий. Але я роблю це, це і це. Він сказав: "Вчиняй по совісті. Що ти вважаєш за потрібне робити – те й роби".

І тому я всередині над цим працював. Не було необхідності виходити й говорити, що є ці проблеми. Було завдання це змінювати, і я це змінював, ухвалював конкретні рішення.

Зараз я не в системі і маю повне моральне право про це говорити. Бо коли ми працюємо в державі, ми працюємо на вас, на тих, хто нас дивиться. Ми працюємо за ваші гроші, представляючи ваші інтереси.

Ми або служимо людям, або імітуємо, що служимо людям.

Михайло Федоров лише пів року пробув міністром оборони, але за цей час встиг дуже багато:

Ви вважаєте на собі частину відповідальності за те, що відбувалося до 2026 року?

Звичайно. Відповідальність – це те, до чого я закликаю всіх, зокрема у відео.

Тому, звичайно, я несу відповідальність. І там, де потрібно відповідати, я завжди готовий відповідати за те, що я зробив і за те, що не зробив.

Я повинен відповідати за те, що робив і роблю, і буду це робити. Мене це не лякає.

Можливо, ви можете трохи відкрити, над якими проєктами працюєте зараз?

План, з яким ми прийшли в Міноборони, мав три складники: захистити небо, зупинити просування росіян і виснажити економіку для того, щоб стратегічно нейтралізувати Росію. Щоб їй просто не мало сенсу на нас наступати, бо вона нестиме великі втрати і їй буде економічно важко воювати.

Після того як я зрозумів, що цього плану важко досягнути, якщо не вистачає ефективних управлінців і не відбувається оновлення системи загалом, я додав до цього плану демократію. Я буду працювати над реалізацією цього плану.

Першу частину я бачу так: хочу створити венчурний фонд, який буде залучати західні кошти для того, щоб інвестувати в українські стартапи та розробників.

У мене є кілька пріоритетів. Це дешеві ракети, тому що я впевнений, що за ними майбутнє війни зі штучним інтелектом. Це дешеві ракети, які можна буде використовувати як зброю стримування ударів і стримування від подальших кроків.

Це також роботизація першої лінії фронту і сенсоризація. Нам потрібно думати, як прибирати піхоту з першої лінії. Нам потрібно максимально роботизувати першу лінію, щоб люди не перебували місяцями в бліндажах під дронами.

Наша задача – зробити так, щоб поле бою було насичене сенсорами, які реагують на рух ворожої піхоти, одразу передають дані для розвідки і знищення ворога.

Ми почали займатися цим у Міністерстві оборони, я хочу продовжити займатися цим у приватному секторі.

Тобто це буде фонд із західними інвестиціями, який інвестуватиме в різні проєкти в Україні?

І не тільки в Україні, а й привозитиме в Україну проєкти, які допомагатимуть нам перемагати.

Наступний напрямок – think tank. По суті, це організація, де аналітики займаються тим, що придумують, як зупинити війну, перемогти Росію в цілому, як генерувати ідеї. Це команда policy makers, які придумують правила гри для наступних ідей.

Завдання think tank – генерувати візію подальших етапів війни, бути актуальним і пропонувати уряду, що робити для того, щоб ми впроваджували ці зміни.

Можливо, будуть ще деякі стартапи, пов’язані зі штучним інтелектом і defense tech, які допомагатимуть у війні.

І частково, звичайно, я буду займатися громадською діяльністю, пов’язаною з тим, як підготувати країну до повернення демократії.

У мене є дуже велика команда – сотні дуже талановитих людей, які планують і надалі пов’язувати своє життя з проєктами, які я буду запускати. Це неоціненний соціальний капітал.

Також я планую запустити в деяких університетах курс про реформи і те як їх впроваджувати, тому що велику кількість реформ запустили, треба тренувати цей skill, шукати приклади в інших країнах.

Плюс у мене вже є проєкти, над якими я працюю, після того, як вийшов з Уряду. Я допомагаю кільком фондам, які займаються реформами, підказую, як підготувати партнерські інвестиції та гроші до змін, які відбуваються в Уряді, як зробити так, щоб це було максимально ефективно. Але якщо ми говоримо про власний проєкт, то це Defence-фонд, стартапи, Think tank та інші напрямки.

Де ви плануєте залучати кошти для цих проєктів?

Є різні інституційні фонди, big tech компанії, приватні інвестори. Тобто це все західні гроші.

Я не хотів би будувати це так, щоб воно було пов’язане з державним бюджетом. Я хотів би, щоб ми знаходили кошти за кордоном, підтримували таланти в Україні й допомагали нашим військовим.

Нещодавно з'явилася інформація про те, що ви плануєте візит до США. Що маєте звідти привезти в Україну, на розрахований що цей візит?

Це, по-перше, пов'язано з тією роботою, яку я сьогодні маю з фондом Східної Європи. У мене є завдання, пов’язані із залученням додаткових коштів у фонд, є певні зустрічі з партнерами.

Плюс, думаю, там є кілька важливих зустрічей, пов’язаних із defense-напрямком, із залученням інвестицій. Вони будуть як у Європі, так і у Сполучених Штатах. Тобто це про розвиток і розбудову нових проєктів.

Чи плануєте ви, як писали деякі медіа, заручатися підтримкою американського президента?

Та ні. Це взагалі якийсь… Не знаю, звідки генеруються такі новини. Це наше внутрішнє питання. Почати комунікувати та якось просувати це за кордоном – мені це особисто неорганічно. Я хотів би, щоб ми із суспільством це проговорили.

Це наша домашня робота, нашої країни всередині. Нам ніхто не повинен зовні нав’язувати або не нав’язувати якісь питання. Ми повинні вирішити, що робити. Тому це неправда.

А чи плануєте ви зустрітися там з Ілоном Маском і далі продовжити якось співпрацю?

От тут побачимо.

Ви в липні говорили, що впевнені: реформи, які започаткувала ваша команда в Міноборони, продовжаться. Чи поділяєте цю впевненість у серпні?

Важко сказати. Я намагаюся активно не спілкуватися з Міністерством оборони. Тільки коли до мене звертаються за якимись порадами.

Мені іноді телефонують, запитують про якісь проєкти, просять прокоментувати документи. Але я особисто не намагаюся ставити питання, пушити якісь теми. Тому не знаю, як там усе буде рухатися. Багато про те, що відбувається, також дізнаюся з новин.

Міністр повинен сформувати свою візію процесів: що робити і який план. Виходячи з цього, він уже декомпозує його, формує і підбирає команду.

Моя команда поки що вся в Міністерстві оборони. Поступово частина команди буде виходити, це 100% органічно відбудеться. Я нікому не нав'язую, щоб він виходив. Це державні інтереси: хто хоче – нехай працює, я це підтримую.

Частина людей уже хоче вийти і вийде, щоб продовжити проєкти спільно зі мною або в інших міністерствах.

Можливо, у міністра буде інша візія. Можливо, він буде рухатися згідно з візією, яку ми робили. Це нормально, тому що повинна бути певна послідовна системність. Ми щось пообіцяли людям – люди повинні це отримати.

Чи правильно я розумію, що наразі, згідно з тією інформацією, якою ви володієте, реалізація вашого плану продовжується?

Так. Який темп, які рішення – це ж 24/7, ти кожного дня ухвалюєш рішення, – я не знаю. Вектор, здається, той, але побачимо.

Думаю, вже у вересні-жовтні ми отримаємо певні результати. Ми почуємо, чи достатньо ресурсів на полі бою. Побачимо, що змінилося. Це скоро буде відчутно.

Я дуже сподіваюся, що все буде тільки позитивно.

Яке одне рішення нового міністра означатиме для вас, що починається відкат реформ?

Відміна тендерів. Номер один – тендери.

На тлі чуток, ніби в Росії планують оголосити загальну мобілізацію, як оцінюєте темпи і якість мобілізації в Україні зараз?

Я останній місяць не знаю цифр, окремо не дізнавався. Потрібно дивитися.

Зараз є всі можливості зробити нормальний аудит Збройних сил України і зрозуміти, як нам більш ефективно працювати з людським капіталом, який є сьогодні.

Насправді в нас трохи більше ніж мільйонна армія. Це велика армія, це більше, ніж угруповання росіян, які сьогодні перебувають на нашій окупованій території.

І ключ криється в ефективному застосуванні людського капіталу. Якщо ти правильну людину на правильне місце призначиш, вона може зробити в сто разів більше результату.

Питання не в тому, скільки нам потрібно просто мобілізувати людей, а в тому, як і наскільки ефективно ми застосовуємо людський капітал, який у нас є, і який у нас план. Після цього ти розумієш, хто і скільки тобі потрібен. Не можна ставитися до мобілізації як до кількісної цілі: що тобі потрібно мати стільки-то людей. А хто вони, які в них завдання? Так не працює.

Плюс ми відкрили ринок іноземного рекрутингу. Я вважаю, що 50% іноземців може бути на першій лінії. Ми платимо нереальні гроші – 7 – 10 тисяч доларів можуть заробляти і українці, і іноземці. Це одна з найбільших оплат за участь у війні, яка може бути сьогодні у світі.

Тому за правильного процесу ми можемо отримати десятки тисяч іноземців, які приїжджатимуть в Україну й ефективно воюватимуть. А з нашим людським капіталом ми зможемо працювати над іншими завданнями, які нам потрібно вирішувати, зберігаючи життя українців. Це була частина нашого плану.

Зараз потрібно змінювати сам процес мобілізації. У нас повністю готовий документ, ми навіть знайшли людину, яку я покликав у команду, але не встиг призначити. Її вже призначив Хмара після мене. Ми з нею якраз працювали над процесом мобілізації. Подивимося, як це буде впроваджуватися.

Ви згадували про прифронтові території. Великі українські міста зараз під загрозою дронів на оптоволокні, які залітають усе далі вглиб міст. Чи можливо зараз ці міста та села захищати, чи були напрацювання в Міноборони

Звичайно, можливо. І потрібно це робити. Ми бачимо гарні приклади, як, наприклад, у Запоріжжі будується система: перехоплюються "Молнії", перехоплюються "Шахеди", будується захист енергетики, введені локалізовані тривоги – в який район летять. Тобто є успішний досвід, який потрібно застосовувати.

Питання глибше – воно організаційне. Технології змінюють тактику застосування, тактика просування змінює систему управління.

Наприклад, коли в Запоріжжя або Харків прилітає FPV-дрон на оптоволокні, це вже робота не тільки підрозділу ППО, який відповідає за захист міста. Це також відповідальність корпусу, який відповідає за ділянку, звідки ворог запускає цей FPV-дрон.

Це стає мультидоменним питанням: корпусу потрібно відреагувати, попрацювати з авіацією і знищити операторів БпЛА ворога.

І розумієте, яка це складна системна щоденна робота? Ти повинен кожного ранку чи кожної ночі аналізувати кожен дрон, який залетів або не залетів, розуміти його природу, що це за дрон, який був зв'язок, точку запуску, подивитися перехоплення, як працював РЕБ, як була синхронізація РЕБу з перехоплювачами.

Завдання зараз – змінити саму систему управління.

Росія вже почала ізоляційну кампанію. Вона буде намагатися перебивати логістику між прифронтовими регіонами, дороги, які поєднують центр України з прифронтовими регіонами. Вони будуть їх мінувати, будуть знищувати нашу логістику.

Проти цього також потрібно працювати: мобільні вогневі групи, РЕБ, сітки, спеціальні бетонні укриття для логістики та людей.

Ми знову повертаємося до питання, з якого починали: це потребує ефективних рішень не тільки центральної влади, не тільки військових, а й місцевої влади. Хтось встигає, хтось не встигає. Це велика робота, яку потрібно робити.

The Atlantic написав, що Україна готувала масштабну операцію M&M's, аби паралізувати роботу аеропортів Москви за допомогою тисяч дронів. Головним розробником цієї операції, пише видання, були ви, але після вашого звільнення проєкт поставили на паузу. Чи можете розповісти про цілі операцій, які планували: що вдалося реалізувати, а що не встигли?

Я не можу сказати про те, що не вдалося, тому що ці операції, можливо, ще будуть реалізовані. Не хотів би це коментувати.

Єдиний нюанс щодо M&M's. Я читав у статті, що назва нібито пов'язана з тим, що буде багато дешевих засобів. Але це помилка. На нараді, де ми обговорювали повністю автономні deep strike-дрони, я пригощав усіх M&M's. У мене був день народження, мені подарували коробку M&M's, я всіх пригостив і сказав, що цей проєкт автономних дронів називаємо M&M's.

Я не буду коментувати операції. Скажу те, про що вже говорив: вважаю, що наступний етап війни – це дешеві дрони і дешеві ракети.

Це дешеві дрони за 3 – 5 тисяч доларів, повністю автономні, без зв'язку. В них будуть AI-модулі, технологія map matching. Вони взагалі будуть летіти без зв’язку, на них не працюватиме РЕБ. Вони автономно шукатимуть цілі й уражатимуть їх.

Ми хотіли перемогти росіян у цьому технологічному циклі. Це один із перших проєктів, яким я взагалі займався. Я реально зібрав команду різних інженерів, команду виробників і сказав: робимо повністю автономні дрони, я дуже сильно в це вірю.

R&D було дуже складним. Не всі виробники дійшли до певного результату, але результат високий. І я думаю, що скоро ми побачимо місії з цими дронами і все працюватиме достатньо ефективно.

Наступний етап війни дронів – це віддалене керування дронами. Потрібно прибирати операторів БпЛА з поля бою, щоб за ними не полювали росіяни. А наступний етап – уже автономні системи проти автономних систем.

І ми якраз наближали це майбутнє, працюючи над цим проєктом.

Ви згадували також зиму, яка, безперечно, буде важкою. Що зараз має зробити Україна, щоб захиститися впродовж цієї зими і не дати Росії досягнути своїх цілей?

Це комплексне питання. Це захист самих об’єктів критичної інфраструктури, максимально масштабна децентралізація, відкриття всіх ринків.

Як дронами зараз займаються 700 компаній, так енергетикою в країні повинні займатися три тисячі компаній. Потрібно зробити цей ринок настільки привабливим, щоб усі займалися енергетикою, щоб вона була децентралізована.

Бо проти балістики у світі не виробляється стільки ракет, щоб повноцінно захиститися. Тому децентралізація. І, звичайно, знищення точок запуску. Потрібно шукати креативні способи.

Deep strike просто знищувати їх дуже важко. Ми зробили десятки таких операцій. Ми знаємо, де перебувають балістичні установки, знаємо маршрути. Але поки ти долетиш deep strike-дроном, якщо він не з реактивним двигуном або це не ракета, – це витрачання часу і це важко.

Тому потрібно мати дешеві ракети та потрібно мати балістику для того, щоб бити по точках запуску. Але є й інші креативні ідеї, про які не будемо говорити в ефірі. Потрібно просто мислити нелінійно.

І, звичайно, докрутити рішення, яке ми починали, щодо засобів проти реактивних "Шахедів". Наші дрони-перехоплювачі змінили ситуацію, але потрібно закінчити все R&D щодо перехоплення реактивних і збивати їх.

Тепер потрібно шукати такі рішення проти реактивних дронів і проти балістики – від децентралізації до знищення пускових. Ворог повинен розуміти, що як тільки прилітає балістична ракета, вони отримують одну-дві балістичні ракети також.

Тому закінчити нашу балістичну ракету – це завдання номер один. І воно 100% буде скоро виконане. 100% гарантую, що ми до цього доклалися. Інші команди з приватного сектора доклалися, уряд доклався. Тобто в цьому напрямку точно буде результат.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.