Від "захоплення Варшави" до виконання Мінського протоколу
Як показав самміт "Азія-Європа" (АСЕМ), що пройшов у Мілані, на порядку денному були дві основні теми. Перша — боротьба з вірусом Ебола, а друге — українське питання.
Від самого початку російський президент був змушений виправдовуватись, переконувати представників усього континенту, що Росія зацікавлена у вирішенні ситуації на Донбасі і буде виконувати Мінський протокол.
Однак це було лише початком. Усі наступні зустрічі, за участі України, а їх було три, президент РФ мусив неодноразово повторювати лідерам країн ЄС, що Росія робить усе можливе для вирішення цієї проблеми.
Такий тренд відвертого тиску на Росію став можливий після підписання послом Росії Мінського протоколу.
Тому очевидний підтекст Міланського самміту полягав у тому, яким чином Росія буде забезпечувати пункти Мінського протоколу. Подібний ухил саміту викликав роздратованість Володимира Путіна.
Тепер з’явилась можливість здійснювати предметний тиск на Росію, тримати її у певних рамках. Не давати Москві, ховаючись за дипломатичною лексикою, ухилятись від реальних запитань щодо війни на Донбасі. Віднині кожна зустріч у Європі для Путіна буде складатись з українського питання та Мінських домовленостей.
Якщо ж він не збирається їх виконувати, а лише лукавить, граючи роль миротворця, то ризикує ще більш ускладнити контакти з Європою.
Підсумки Мілану
За підсумками саміту та зустрічей у різних форматах, Путін вдавав із себе найбільшого оптиміста серед усіх сторін перемовин. Петро Порошенко говорив про ймовірний поступ на наступних зустрічах, але за підсумками Міланських зустрічей оптимістичних заяв не пролунало.
Натомість російський лідер назвав Міланські зустрічі змістовними. Поряд з миротворчою риторикою, зміна якої відбулась саме в Італії, Путін кілька раз назвав Донецьку та Луганську область "Новоросією". Себто він дав зрозуміти, що від цього проекту Кремль поки що не відмовляється.
Зважаючи на відчутну зміну тональності Путіна щодо України, консолідовану європейську позицію та забивання голів у порожні російські ворота в Мілані, домовленості можуть бути досягнуті та гарантовані з усіх лише у енергетичній сфері. Москва зацікавлена у продажі газу Україні та ЄС.
У питанні розв’язання збройного конфлікту, нічого крім фарсу російська сторона не пропонує.
Домовленості по газу
Путін запропонував Україні ціну на газ у 368$ за 1 тис. куб м. Але відтепер "Газпром" постачатиме блактине паливо лише за умов передоплати, а також погашення боргу в 4,5 млрд доларів кількома траншами. Порошенко вже визнав цей борг.
Українські експерти говорять, що визнання боргу є стратегічною помилкою президента. Адже за сам факт анексії Криму, знищення українських кораблів, техніки, націоналізації українських підприємств, дає змогу Україні скласти рахунок на сотні мільярдів доларів та з часом отримати частину цих коштів через міжнародні суди, а зараз — вагомий аргумент у перемовинах.
Подальші дії
Європейську та українську політику облоги російського президента не можна назвати неефективною. Перманентний тиск на Путіна щодо дотримання Мінського протоколу може принести результати з часом. Це довгий шлях, але його потрібно було розпочати.
Мілан засвідчив, що справжніх союзників по українському питанню у Росії немає. Російська позиція щодо війни на Донбасі чітко відділяє Москву від решти світу.
У свою чергу Україна чітко засвідчує свою позицію і на відміну від Кремля є прогнозованим партнером, тому знаходить нових союзників.
Дмитро Бобрицький