Як вплинуть події біля парламенту на виборчий процес і рейтинги політичних сил – у матеріалі сайту "24".

"Їх мало, але вони в тільняшках"

Акції протесту 17 жовтня стартували з розмахом. До Верховної Ради вийшли активісти 12-ти громадських організацій і партій, що, на перший погляд, свідчило про єдність нинішньої опозиції. Як відомо, організатори протестів вимагали від президента і Верховної Ради ухвалити пакет законів: про антикорупційний суд, про парламентські вибори за відкритими партійними списками і про скасування депутатської недоторканності.

Читайте також: Геращенко висунула ультиматум "Самопомочі"

Як зауважив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик, Петро Порошенко переграв опозицію сенсами – і в той же день подав до парламенту законопроект про обмеження недоторканності. Два законопроекти – президентський і опозиційний – депутати 19 жовтня відправили на експертизу до Конституційного суду.


Початок акцій супроводжувався силовим протистоянням

Хоча в перші дні між протестувальниками і правоохоронцями відбулися досить гарячі сутички, вони поступово стали згасати. За словами Кулика, коаліції "Україна без Порошенка" не вийшло. А біля Верховної Ради залишилася найстійкіші, які зробили висновки з помилок – "Рух нових сил" Міхеїла Саакашвілі, який пообіцяв продовжити акцію до 7 листопада, та представники "Самопомочі".

Читайте також: Конфлікт Авакова з Порошенком: міністр дав коментар

Конфлікт з опозицією, схоже, занепокоїв Порошенка. Президент України публічно заявив, що протести – це нормально для демократичної країни. А от поза лаштунками, як написали ЗМІ, Порошенко посварився з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим через те, що останній допустив встановлення наметового містечка. Вочевидь, ця картинка з часів першого і другого Майдану для президента створює певний психологічний дискомфорт. Причому настільки, що генпрокурор Юрій Луценко вирішив допомогти президенту. Він заявив, що протести фінансуються із-за кордону і є загроза силового перевороту. На думку Віталія Кулика, влада боїться і готується до силового розгону.

Обіцянка – цяцянка

Хоча акції протесту не набули масового характеру, це матиме наслідки і для провладних сил, і для опозиції. За словами глави Комітету виборців України Олексія Кошеля, причини в тому, що вимоги політичної реформи багато в чому незрозумілі для виборців. Коли висуваються вимоги підвищення пенсій, зменшення тарифів тощо, які реально може відчути кожен виборець, то, природно, інтерес до акції значно більший. Водночас, на переконання експерта, різні способи тиску на парламент мають позитив.

Порошенко заявив, що підтримує створення антикорупційного суду. Всі партії розуміють, що через півтора року їм іти на вибори, і тоді в них українці запитають і про недоторканність, і про відкриті списки,
– зауважує Кошель.


Партійні лідери воліли б мати закриті списки на виборах, щоб без галасу торгувати місцями

Дійсно, зняття депутатської недоторканності для українців – не пусті слова. І позитивне голосування однозначно змінить думку майбутніх виборців щодо тих політичних сил, які підтримають відповідні законодавчі зміни. Хоча гарантій ухвалення закону про зняття недоторканності немає.

Ще менше шансів у закону про вибори парламенту за відкритими партійними списками. Це була одна з перших обіцянок новообраного президента Порошенка в 2014 році. Втім, досі глава держави не вніс на розгляд парламенту свій проект закону. Більше того, 19 жовтня народні депутати успішно провалили три відповідних законопроекти.

За словами політичного експерта Тараса Чорновола, перспективи ухвалення не дуже високі. Абсолютна більшість мажоритарників категорично проти (наразі парламент вибирають за змішано системою: половину депутатів – за списками, половину – в одномандатних округах – "24"). Потенційно можна знайти голоси. Але за умови, що буде консолідований законопроект. Найоптимальнішим, на його думку, є законопроект народних депутатів Віктора Чумака і Леоніда Ємця. За нього готові голосувати БПП, "Народний фронт" і "Самопоміч". Але поки і він не набрав необхідної кількості голосів.

Два інші – від "Опоблоку" і "Батьківщини" – не мають шансів. Крім того, лише розпорошують голоси. Законопроект "Опоблоку", говорить Чорновіл, – це прихована мажоритарка, завдяки якій екс-регіонали розраховують взяти більше голосів на сході і півдні України. Тому що до самого "Опоблоку" там не дуже однозначне ставлення. А от окремі місцеві представники можуть перемогти. Але цей законопроект не підтримають у парламенті.

Також, як вважає Тарас Чорновіл, не набере необхідної кількості голосів законопроект від "Батьківщини".

Юлія Тимошенко пропонує відкриті списки, але для лідера партії, а не для виборців. Логіка закону в тому, що вже після голосування через рішення вищого органу партії, тобто лідера, можна змінити порядок у списку – до моменту складення присяги депутатами. Таким чином, той, за кого проголосували виборці, може опинитися в непрохідній частині списку,
– зазначає фахівець.

На наступному пленарному тижні розглядатимуть два виборчі кодекси: Валерія Писаренка і Андрія Парубія. За словами Тараса Чорновола, законопроект Писаренка схожий на варіант "Опоблоку", а в спікера – подібний до Чумака-Ємця. Саме між цими законопроектами і розгорнеться основна дискусія.

Відкриті списки – не панацея, але корупції буде менше

Основа причина вимог опозиції щодо ухвалення закону про відкриті партійні списки – зменшити рівень корупції під час перегонів. Як зауважує Олексій Кошель, мажоритарка стала синонімом корупції. Тому що саме на виборах в одномандатних округах кожного разу спостерігається одна й та сама картинка: масовий підкуп виборців, членів комісії, фальсифікації, величезне засилля візуальної реклами.

Відкриті списки частково зменшать рівень корупції. Хоча, як зауважує Тарас Чорновіл, ця система покликана зменшити рівень партійної корупції. Але не дуже понизить корупцію під час самої кампанії.


Як запобігти корупції і зрівняти шанси для всіх кандидатів?

За словами політолога, партійним лідерам сто років не потрібні відкриті списки, адже тоді виборець може щось змінити проти їхньої волі.

Лідери партій чітко домовляються зі спонсорами, і потім їх або їхніх представників включають у прохідну частину списків. А виборець при системі відкритих списків цих спонсорів може просто викинути з прохідної частини. Тому, якщо в спонсора немає впевненості, що, заплативши за місце в списку, він потрапить у парламент, немає сенсу вкладати великі гроші,
– вважає Чорновіл.

При цьому корупції на самих перегонах, на переконання експерта, не уникнути. Зокрема, розповідає Тарас Чорновіл, партійні лідери в першу частину списку завжди будуть ставити привабливих кандидатів, а спонсорів подалі, щоб не дратувати виборця. Однак людина з грошима робитиме все, щоб виборці при голосуванні посунули його вперед списку. Відповідно, кандидат з гарним послужним списком, але без особливого фінансування, може опинитися "за бортом".

Олексій Кошель також переконаний – відкриті списки не надто вплинуть на корупцію у всіх її проявах на виборах.

Саме дрібні, середні і великі олігархи матимуть значно більше можливостей, ніж громадські діячі, потрапити до парламенту. Тому що вони мають більше фінансових ресурсів, відповідно – можливість купувати голоси виборців, величезний масив реклами, проводити більш ефективну виборчу кампанію. Закон не вирішує ключових проблем: підкупу і торгівлі округами,
– наголошує Кошель.

Тому, на його переконання, принципова зміна, яка створить рівні можливості для всіх учасників перегонів – заборона політичної реклами. Зокрема, заборона теле-, радіореклами, обмеження в Інтернеті, наприклад, у соцмережах. І зовнішньої реклами – бордів і сітілайтів. Так, як це робиться в багатьох наших європейських сусідів, і як це було в 90-х роках в Україні. Це, на думку політолога, стимулює кандидатів і партії іти до виборців, спілкуватися, проводити зустрічі, дебати. Підвищується роль теледебатів.

Заборона політичної реклами у виборчий і міжвиборчий період дозволить здешевити кампанію в 3-5 разів, що зробить участь у виборах доступними для всіх політичних сил. Можливості у партій будуть рівні. Без заборони політичної реклами виборчу систему буде змінено, але не принципово. Це буде не повноцінна реформа,
– переконаний Олексій Кошель.

Рецепт непоганий. Але є сумніви, що за подібну норму народні депутати проголосують. Не факт, що парламентарі взагалі зможуть ухвалити закон про відкриті списки. Тому що тоді багатьом з нинішніх нардепів шлях до Верховної Ради буде закритий. Адже після низки антикорупційних розслідувань за ними тягнеться негативний шлейф, який потопить і їх, і політичну силу, від якої вони балотуватимуться. Тому партійні лідери будуть більш ретельно формувати списки. З іншого боку, відкриті списки відсічуть частину спонсорів у партій, і вже через це їхні лідери теж не зацікавлені в зміні виборчого законодавства.

Але цей закон дозволить суттєво оновити склад Верховної Ради, зробити його більш якісним і професійним. І тиск громадськості та опозиції може зрештою вплинути на парламентарів. Якщо ж влада стане застосовувати методи тиску до опозиціонерів, а такі спроби вже є, то цим знизить свої рейтинги і програє вибори.

Читайте також: Оксамитовий Майдан: про причини і наслідки акцій протесту