Вже достатньо довгий час Росія не може збільшувати присутність особового складу на території України, оскільки Сили Оборони щодня знищують більше ворогів, ніж Москва здатна набирати до війська.

Через перевищення цифр втрат над показниками підписання контрактів, значний кількісний і якісний стрибок у використанні нашими військовими безпілотників, спроможності окупантів за останні пів року стрімко зменшилися. Лінія фронту практично зупинилася, а просування, які загарбники демонструють на сході, є дуже повільними як для війни такого масштабу.

Щоб захопити всю територію Донбасу, рухаючись із таким темпом, Росії знадобиться майже 30 років. При тому, що Кремль відверто не має стільки часу і ресурсів на продовження настільки активних бойових дій.

Цілком може бути, що Путін дійсно вірить у те, що йому доповідають про захоплення Костянтинівки, просування військ по всіх напрямках та обіцянки взяти під контроль Донецьку область найближчим часом. Втім, це ніяк не змінює реальність, в якій різниця між картами російського генштабу та ситуацією на землі подекуди вимірюється у кількох десятках кілометрах.


Карта, що висіла на стіні у Путіна під час наради з військовими в липні 2026 року, накладена на мапу Deep State, де жовтим помічена версія лінії фронту від ГШ РФ, яку пан Герасімов і згодовує Путіну, а той далі розповідає про "шалені успіхи" / Джерело – M0nstas

У реальності ж у Росії нема техніки для хоча б умовно безпечного довезення піхоти на поле бою, є купа проблем із логістикою та нестача людей для настільки амбітних планів. Тому серед одних із варіантів для Путіна багато експертів називають проведення мобілізації після виборів до Держдуми восени 2026 року.

Чи наважиться Москва піти на настільки непопулярний крок? І чи допоможе великий донабір особового складу досягнути поставлених кремлівським диктатором задач, – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Коли Дональд Трамп на Алясці пропонував російському очільнику визнання Криму російським, поступове зняття санкцій з Росії та поглиблену співпрацю між Кремлем та Вашингтоном в обмін на зупинку бойових дій, Путін сприйняв це за прояв слабкості американського президента.

Розсудивши, що домовитися з любителем гольфу можна буде у будь-який момент, старий КДБіст почав запудрювати мізки Віткоффу, а також вимагати від України ледве не повної капітуляції. Чи то він сподівався на те, що поки американці вірять у наміри сісти за стіл перемовин, його армія досягне успіху, чи розраховував на можливість отримати від Трампа додаткових поступок, невідомо.

Втім, сталося геть інше: доки путінський емісар Кирило Дмітрієв обіцяв мільярдні прибутки від співпраці США та Росії, а Віткофф слухав лекції про печенігів (без перекладача), Україна систематично перемелювала штурми окупантів на лінії бойового зіткнення.


Великий російський наступ навесні/влітку 2026 захлинувся ще до початку / Фото – Генштаб ЗСУ

Потік охочих підписати контракти та реінкарнувати у білу "Ладу" почав поступово зменшуватися, а дірка у федеральному та регіональних бюджетах – суттєво збільшилася. А оскільки далекобійні удари по російських НПЗ стали системними та успішними, Росія почала фінансово просідати з відчутним прискоренням.

І без того ослаблена чотирма роками великої війни економіка захиталася настільки, що її не врятували навіть тимчасово зняті санкції на торгівлю нафтою та збільшені через війну Штатів з Іраном ціни на "чорне золото".

До теми Спеціальна бензинова операція: як Путін втрачає зв’язок із реальністю і чому Росія запанікувала

Дефіцит бюджету за 5 місяців сягнув позначки у 6,01 трильйона рублів при закладеному плані у 3,79 трильйона на рік. Щоб зберегти банківський сектор, регулятору доводиться друкувати гроші. Будівництво на ладан дихає через рекордно низький попит на квартири, а також через роздачу іпотечних кредитів клієнтам із зони ризику.

Заводи, що не завантажені державним оборонним замовленням, переходять на неповний робочий тиждень, а ціни на буквально все зростають у геометричній прогресії. Такою була картина економічного стану Росії до початку бензинової кризи, а тепер (особливо після ураження Омського НПЗ) ситуація розгортатиметься по ще більш песимістичному сценарію для Москви.


Найпотужніший у Росії Омський НПЗ після прильоту далекобійних дронів 6 липня 2026 року / Скриншот з відео

Фактично Путін проґавив свій шанс вийти з війни на максимально вигідних для себе умовах. Йому залишається або вчинити раціонально і погодитися на ті умови, які наразі може запропонувати Україна, або ж у будь-який спосіб продовжувати бойові дії, доводячи Росію до поглиблення кризи.

Третій варіант, що лежить на столі у кремлівського диктатора, – підвищення ставок для отримання сильних позицій на майбутніх переговорах. Бункерний фюрер цілком може вдатися до нападу на країни Балтії чи проведення гібридних операцій у Польщі, аби залякати ЄС і вимагати від Брюсселя натиснути на Україну.

Детально Путіну потрібна нова війна: куди буде наступ з Білорусі, і чи готова Європа до відбиття російської агресії

Або ж навіть піти ва-банк і продовжити офіційно досі не завершену з 2022 року "часткову мобілізацію". Чи то у надії переломити хід подій на фронті коштом десятків тисяч життів, чи для блефу і залякування.

На те, що Кремль наважиться на проведення мобілізації після виборів до Держдуми, вказує дуже багато ознак. Це і дані ГУР МО України, і заяви російських депутатів, і тренування з примусової мобілізації у Пензі.

Попередня хвиля набору у військо призвела до втечі з країни майже мільйона чоловіків. При чому тікали за кордон саме представники платоспроможного населення, які генерували додаткову вартість та були дуже важливими для економіки. Та й населення, якому постійно розповідали про успіхи СВО, перемоги на всіх фронтах, не зрозуміло, для чого владі примусово відправляти людей до війська.

Як бачимо, зовсім не дарма Путін намагався весь цей час підтримувати власне військо шляхом підписання контрактів та відправлення на війну зеків. Однак тепер без повноцінної мобілізації поповнювати втрати Росії буде практично неможливо.

Якщо ж Кремль ризикне і спробує набрати кількасот тисяч людей для війни проти України, це, на думку багатьох експертів, вже не зможе переломити ситуацію на лінії зіткнення (як восени 2022 року, коли нове "м'ясо" врятувало Путіна від розгрому), а лише затягне війну на якийсь час. Адже Росії доведеться не лише висмикувати зі своєї економіки додаткову кількість людей, а ще й навчати, вдягати й взувати цих загарбників. У тій ситуації, що складається станом на зараз, навіть сплатити зарплати може бути критичним для російського бюджету. Не кажучи вже про нові "гробові" та похідні виплати.

Можливо в останній момент щось зміниться, але поки що Путін готовий ухвалити рішення про мобілізацію. Як на мене, це буде катастрофою для Росії. Півтора мільйона людей, яких не вистачає в економіці, і вони самі говорять, якщо забрати 100 чи 300 тисяч, то наслідки будуть незворотними,
– заявив в інтерв'ю 24 Каналу колишній співробітник СБУ Іван Ступак.

За даними аналітиків ISW, у разі мобілізації труднощі з підготовкою особового складу та операторів дронів лише посиляться, через що боєздатність окупаційного війська аж ніяк не підвищиться.

За умов системної роботи Сил безпілотних систем, які перерізають логістику та перешкоджають можливості росіян накопичувати сили для атак і перекидати особовий склад на лінію фронту, прихід великої кількості людей до армії країни-агресорки не виглядає як щось, що може забезпечити Путіну перемогу.

Натомість виклики, з якими зіштовхнеться Москва, будуть значно більшими.

У Кремля майже не залишилося безпечних способів посилити війну. Додатковий набір людей до армії вдарить по тих, кого влада досі намагалася тримати осторонь бойових дій, і може різко змінити настрої всередині Росії. У такій ситуації невдоволення здатне вийти за межі звичних скарг на економіку чи дефіцит пального. Варіанта збільшувати мобілізаційні кроки у Путіна немає. Такої опції бути не може. Це дуже швидко викличе протест, і його просто знесуть разом із його клікою – у результаті внутрішнього бунту,
– наголосив у коментарі 24 Каналу історик, політолог і дипломат Роман Безсмертний.

За словами експерта, збільшення мобілізаційних кроків вдарить по тих, кого влада намагалася тримати осторонь від бойових дій. Через це неминуче виникне невдоволення населення, що може призвести навіть до виникнення протестних настроїв. Особливо, якщо цей процес накладеться на кризу з нестачею пального, вимкненням інтернету та іншими "непростими рішеннями".

Єдині, крім Путіна, хто чекає на поповнення та буде радий мобілізації, – це командири "мобіків". Але тут є цікавий нюанс.

Фактично, нині російські офіцери зацікавлені в тому, щоб штурм умовної Малої Токмачки тривав і ніколи не закінчувався, при цьому російські солдати мають гинути в якомога більших кількостях. Бо все це приносить фінансовий зиск їхнім командирам.

Їм буквально необхідно, щоб підлеглі окупанти були вбиті, а вони б могли вільно розпоряджатися їхніми грошима за допомогою заздалегідь вибитого силою пін-кода в очікування нового поповнення, яке піде на нове коло смерті.

Тому замість захоплених українських міст Путін отримає звіти про це, офіцери та командири – гроші від вбитих підлеглих, а знамениті "білі лади" купляють не шасливі родичі ліквідованих в Україні окупантів, а успішні дружини їхніх комбатів та інших командирів.

Оскільки ж наразі росіяни перебувають у слабкому становищі, а їх лідер марить виконанням "усіх цілей СВО" та вірить у цю можливість, перед реальними кроками до миру Путін майже напевно буде йти на максимально можливу ескалацію заради зміцнення власних переговорних позицій.

До цього можна віднести й масовані ракетні обстріли Києва, які є виключно терористичними акціями через безвихідь і неможливість досягнути успіхів на полі бою. Загарбники користуватимуться тим, що в України бракує ракет-перехоплювачів балістики, аби змушувати українське населення захотіти перемовин на російських умовах.

Росія вбиває цивільних, щоб відігратися за невдачі на фронті / Фото – ДСНС:

Паралельно з цим Москва тиснутиме на Європу та намагатиметься якомога швидше наобіцяти Трампу нові "золоті гори", допоки він має більшість у конгресі. Бо після проміжних виборів американський президент цілком може втратити велику частину свого впливу і не зможе гарантувати Путіну різноманітні бонуси типу визнання Криму російським всупереч усім міжнародним законам.

Втім, попри відвертий терор та великі можливості з залякування країн Заходу, Росія все одно суттєво втрачатиме козирі на своїх руках. Її хитка економіка не залишає жодних шансів на ту перемогу, на яку розраховує російський диктатор. Тому він далі буде тягнути Росію на ще глибше дно.