Кінець ери Нетаньяху: як опозиція в Ізраїлі зреклась "короля"

Нетаньяху прийшов до влади з далекого міста Філадельфія як завойовник, пише NYT. Здобув освіту в США, говорив на чистому акценті Східного берега. Він попереджав про загрозу ядерного Ірану та ісламського тероризму. Увірвавшись до місцевої політики у 1990-х, він не був схожий на жодного політика, якого країна знала до того.

Читайте ще Ізраїль проти палестинців: як нова ескалація відчиняє ворота пекла

Рання історія та прихід до влади

Багатьом на початку своєї кар'єри Біньямін Нетаньяху нагадав молодого Кеннеді. Це був "витончений та перевірений американський стиль". До цього вчився у США, закінчивши престижний Массачусетський Технологічний Інститут.

Далі була дипломатична служба у Вашингтоні і посада Посла Ізраїлю в ООН у 1984, а через чотири роки він вперше балотувався у місцевий парламент – Кнесет. Під час складних для регіону 1990-х він був речником своєї країни на Мадридській мирній конференції.

Нетаньяху у якості Посла Ізраїлю в ООН / Фото The National

Наступною віхою став 1993, коли "Бібі" вперше очолив партію "Лікуд" у віці 43 років. Після виборів у 1996, політсила ніколи не набирала понад 30% голосів виборців.

А Нетяньягу атакував вже його наступника – Шимона Переса. Запевняючи, що той планує "розділити Єрусалим". Його риторика подобається ультраортодоксам та правим "яструбам", які пізніше стануть ядром його партії та базою електорату.

Згодом "Бібі" сам стане прем'єром, але швидко втратить кабінет. Бо кермувати значно складніше, ніж критикувати зі сторони.

Коли в Йорданії провалилася операція з отруєнням лідера ХАМАС, ізраїльтяни були змушені надати протиотруту та відчули приниження. Нетаньяху втратив життєво важливу підтримку правого табору. Багато керманичів терористів та навіть їхній духовний лідер – сліпий шейх Ясін – вийшли на волю.

Що там сталося Гра престолів у Йорданії: як монархія пережила спробу перевороту

У 1999 році єдиним гаслом супротивників Нетяньягу було "тільки не Бібі!". І це ще повториться набагато пізніше.

Коли у вас підривають автобуси та кафе, люди не ходять по магазинам. Підприємства зазнали краху, ми досягли однієї з найгірших рецесій за 10 років. З країни тікали гроші,
– так розказав NYT про ті часи економіст Ден Бен-Девід.

Нетаньяху зумів покращити економіку Ізраїлю/ Фото Ynetnews

Далі були міністерські портфелі, як от фінансів у 2003 році, в кабінеті Арієля Шарона. Посада була невдячною: Інтифада Аль-Акси (вона ж Друга – 24) фактично зупинила економіку Ізраїлю. Нетаньяху домігся тут першого серйозного успіху, нещадно ріжучи по живому.

Зміни:

• Дорогі пільги (наприклад для великих ортодоксальних родин) були скасовані, податки – знижені;
• Телебачення, авіалінії, судноплавні компанії – приватизовані;
• Фінансові послуги – дерегульовані, величезні суми інвестицій повернуті;
• Безробіття, інфляція та бюджет – під контролем.

"Більшою мірою, він врятував економіку", – визнає Бен-Девід. Але це не допомогло на виборах 2006 року – "Лікуд" отримав лише 12 місць в Кнесеті. Це був найгірший показник за останні 50 років.

У 2009 році він виграє вибори і тепер вже залишиться на дуже довгий як для одного політичного діяча термін – більш ніж на декаду. І що важливо – формально схвалить принцип "дві держави для двох народів". Це ще зміниться з роками.

Новий суспільний договір ультраортодоксальними лідерами був підписаний. Він отримав їхню підтримку, задовольнивши деякі умови:

• Звільнення від призову в армію;
• Можливість диктувати релігійну політику;
• Субота стала неробочим днем;
• Контроль над шлюбами, розлученнями та дієтою для євреїв.

Лише один раз Нетяньягу порушив священний союз з ультраправими. У 2013 році він пішов в коаліцію до ексміністерки закордонних справ Ципі Лівні та центриста Яїра Лапіда. Але коли ці двоє зайшли на заборонену територію, "Бібі" призначив нові вибори. Його другий уряд стане найбільш правим та релігійним в Ізраїлі.

Також він відомий дружбою з ортодоксальною громадою країни / Фото The Times of Israel

"Геній Бібі був не в тому, скільки голосів він приніс "Лікуду". А в тому, як він будував коаліції", – відзначив Аншель Пфеффер, колумніст Haaretz та The Economist та автор великої книги про політика.

Так само у 2011, коли Шимон Перес вже майже домовився з лідером Палестинської Автономії Махмудом Аббасом, Нетаньяху його зупинив. Заява 2015 року каже нам, що Нетаньяху "запобігне створенню Палестинської держави". Це був різкий розворот від того, що він казав шість років до того.

Поляризація та затримка мирного процесу

Він не дуже любив американських демократів, а от з правими республіканцями Трампа знайшов спільну мову. Скориставшись цим, відкрив посольство США в Єрусалимі. Також Вашингтон назвав весь Єрусалим столицею Ізраїлю. Почалося поступове та обережне замирення з арабським світом (втім, воно скоріше було викликано бажанням створити регіональну коаліцію проти Ірану – 24).

Втім деякі арабські монархії, як-то Саудівська Аравія, кажуть: мир з Тель-Авівом можливий лише після вирішення протистояння з Палестиною.

Наводячи мости Таємний візит: чим заінтригували Нетаньяху та наслідний принц Саудіївської Аравії

А також гарними відносинами з Дональдом Трампом / Фото Jewish Chronicle

А там могли лише в шоці спостерігати та кричати, що Нетаньяху "робить з агресора жертву", провадить репресивну окупацію та блокаду. Як показав час, Ізраїль міг продовжувати, не сплачуючи високу ціну.

Навіть його власна партія "Лікуд" спочатку утримувалася від відкритої підтримки анексії Західного Берега (захопленого у 1967 році після Шестиденної війни – 24). Там – доволі справедливо – вважали, що поглинання мільйонів палестинців, може покласти край єврейській державі або її демократії.

Втім, цього так і не було досягнуто. Тим часом, ліві сили були "в руїнах", а електорат, розбавлений представниками з колишнього СРСР, рухався вправо. Останні перемовини між Керрі, Нетаньяху та Аббасом зірвалися остаточно у 2013.

Палестинський конфлікт так і не був вирішений.

Натомість, Ізраїль покладався на систему "Залізний купол", щоб захистити населення від спорадичних ракетних обстрілів. Ізраїль також крізь пальці дивився на Катар, який надавав гроші Газі (а де-факто – "ХАМАС – 24), щоб запобігти гуманітарній кризі там. З іншого боку, ВПС ЦАХАЛу нанесли сотні ударів по Сирії, щоб не дати Ірану допомагати режиму Башара Асада.

Це цікаво Секрет Асми Асад: як починалася історія дружини диктатора та гламурної леді

Останні спроби залишитись при владі

Лідер нації довів її до знемоги: на вибори жителі Ізраїлю ходили чотири рази. Кожен раз, голоси розділялися порівну, але Нетяньягу так і не зміг сформувати коаліцію. Втративши на це мандат, зрештою. Останнім шансом зачепитися за владу стала військова операція "Захисники Стін" (багато хто небезпідставно вважає, що "Бібі" сам міг її спровокувати – 24).

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) знову продемонструвала свою домінуючу силу, а відділи розвідки та боротьби з тероризмом нещадно шукали та знищували лідерів ХАМАСу та "Ісламського Джихаду". А після перемир'я, почалася операція "Закон та порядок", закликана зупинити безлад у так званих "змішаних містах" (там були жорстокі протистояння між арабами та євреями – 24).

Якби Нетаньяху приніс ізраїльтянам мирний договір, він був би затверджений на 80%. Він залишився б королем, але був недостатньо сміливим,
– сказав NYT дворазовий біограф експрем'єра Бен Каспіт.

"Це була цинічна міжнародна гра, а не мирний договір. Нетяньягу брехав усім", – упевнений Ханан Ашраві, експереговірник з боку палестинців.

Що буде далі Після війни: що чекає Ізраїль та Палестину

"Бібі" хотів стати членом елітного світового клубу, що мав деякий демократичний консенсус, але сам у своїй політиці, мисленні та ідеології, був далеким від цього. Врешті, він вирішив побити рекорд засновника країни Давіда Бен-Гуріона за часом перебування при владі, аніж ризикувати всім, як Перес та Рабін, намагаючись підписати всебічний та остаточний мир.

Останнім часом він ототожнював долю країни зі своєю долею, що теж посилило розбіжності,
– пояснив CNN Аншель Пфеффер.

Своїми постійними атаками на суди, до прикладу, він підірвав довіру до цієї установи.

Типове поселення Ізраїлю на Західному березі Йордану/ Фото NYT

"Він втратив багато часу, намагаючись вирішити ситуацію, коли рішення не існувало. Ізраїль та Західний Берег переплутані між собою. Головні питання стали ще гострішими: де межі Ізраїлю і хто є його громадянами?", – роздумує Натан Сакс, директор Центру близькосхідної політики в Інституції Брукінгс.

Між арабами та сіоністами

Щоб утриматись при владі, "Бібі" звернувся до маленької ісламістької партії "Об'єднадний арабський список" (United Arab List – 24). Забувши десятиліття конвенцій, вони сказали, що "готові брати участь у торгівлі конями" в політиці Ізраїлю.

І вони були зручними: все, що вимагали – інфраструктурної та бюджетної підтримки 20% арабських громадян країни. Як їх нещодавно називав сам колишній лідер Кабінету? "Прихильники терористів" та союзники "Братів-мусульман", як не дивно.

Коли ісламісти вирішують долю уряду/ Фото Jewish Chronicle

Втім, була проблема: партія "Релігійний сіонізм" Бецалеля Смотріча. Це якраз об'єднання поселенців на Західному Березі та Голанах, які мають бачення месіанства (прийшли на заповітні біблійні землі – 24) та ультраортодоксів. В рамках "РС" існувала маленька, але вкрай агресивна група "Оцма Єгудіт" ("Юдейська сила" – 24).

Лідери "Юдейської сили" давно вкрай агресивно висловлювались: проти палестинців, за вислання усіх арабів з Ізраїлю, заборону шлюбів між арабами та юдеями та захоплення священної для трьох релігій Храмової Гори.

​Угода в одну сторону Угода століття: від чого залежить доля палестинсько-ізраїльського конфлікту

Безпосередня доля Нетаньяху – менш важлива, ніж утримання арабо-ізраїльских партій за межею проходу до Кнесету. А також утримання домінування правих над лівими та центристами, яке тривало вже десятки років. Принаймні, так вважає сам Смотріч.

Нетаньяху повинен був знати, що контролювати цих екстремістів дуже складно,
– сказало журналісту New Lines Magazine Нері Зільберу опозиційне джерело.

Вето, яке наклав "Релігійний Сіонізм" на співпрацю з "Арабським списком", стало першим цвяхом в труну.

Лідер "Релігійного сіонізму" Бецалель Смотріч / Фото JNS.org

Такі залицяння, кажуть критики, вивели маловідомі радикальні партії на світло. Але разом з тим сприяли посиленню зіткнень між лівими та правими, релігійним та світськими євреями, євреями та арабами. "Бібі" два роки не міг створити чинний уряд.

Колишні праві союзники, ліві сили та ісламісти об'єдналися, щоб закінчити ці роки правління однієї людини. Вони запевняли, що подальше правління "Бібі" несе загрозу демократії та згуртованості Ізраїля. Було необхідно, щоб він пішов.

Союз, що складно уявити

Нетаньяху став жертвою власної політики. Роки спокою самозаспокоїли країну, дали змогу зосередитись на внутрішніх проблемах. А їх вистачало: переповнені школи, недоступне житло, забиті машинами дороги, високі ціни. Соціальний контракт гостро вимагав нових перемовин.

Однак, "Бібі" не вирішував їх, а налаштовував своїх супротивників один проти одного. А то й посилюючи розкол в суспільстві. Наприклад, підтримавши помилування солдата, якого знали на відео під час страти палестинця (відома у свій час справа Елона Азарії – 24) то кидаючи виклик правим, лівим, журналістам, суддям та прокурорам.

Коли його остаточно звинуватили, то зображав себе як "жертву державного перевороту". Спроби усунути його від влади були "найбільшою фальсифікацією в історії країни та демократії". Це занадто схоже на риторику Дональда Трампа. Відданих голосів та штиків йому не вистачало. Чотири рази за останні два роки він втрачав більшість.

Другий цвях у труну влади Нетаньяху забив його багаторічний друг та союзник, голова партії "Ізраель Бейтену" ("Наш дім Ізраїль" – 24) Авігдор Ліберман. Він дотримується ліберально-націоналістичних поглядів. Тому коаліція "месіанства з харедім" (радикальних поселенців з такими же ортодоксами – 24) не підходила йому.

"Макіавеллі треба брати приватні уроки у Нетаньяху", – все що сказав про цю ситуацію Авігдор Ліберман. Потім почався каскад виборів, з кожним раундом Нетаньяху тиснув все більше.

А далі вибухнула його власна партія "Лікуд". Гідеон Саар, ще один вірний поплічник, пішов та створив власну політсилу "Тіква Хадаша" ("Нова надія" – 24). Ексміністр внутрішніх справ забрав з собою ще кілька партійців. Це був третій цвях.

Нарешті, останній, найбільш болючий цвях, вбив ще один екссоюзник: Нафталі Беннет.

Цей колишній міністр оборони в уряді "Бібі" ще нещодавно підписував усі клятви вірності. Для глобальної зради була причина: Нетаньяху винагородив за вірне служіння… виключенням Беннета зі складу потенційного уряду. Офіційні канали "Лікуду" раділи: мовляв, це кінець його ери. Як виявилось, ще ні.

Як виглядає уряд змін

У відповідь, той зумів домовитись з усім спектром, навіть залучити той самий "Арабський список", щоб сформувати та подати на затвердження коаліційний уряд.

Він складався з:

• лівих (МЕРЕЦ, "Авода" (Робоча партія – 24),
• правих ("Яміна", "Наш Дім Ізраїль", "Нова Надія"),
• ісламістів ("Список"),
• центристів ("Єш Атід" Лапіда та "Кахоль Лаван" міністра оборони Бені Ганца).

Наразі, сам Нафталі очолює маленьку ультраправу партію "Яміна" (буквально "Вправо" – 24), яка насправді є союзом кількох ще менших. Маючи лише сім місць, "Яміна" зробила Беннета новим "царем Ізраїльским".

Перемовини лідерів фракцій щодо нової коаліції / Фото The Times of Israel

Після перших двох років, його місце займе Яїр Лапід, що зараз очолює МЗС Ізраїлю. Вони обидва мають право вето на будь-які рішення коаліції.

Нікого не змушують відмовлятися від своєї ідеології, але деякі мрії доведеться відкласти. Ми зосередимось на тому, що можна зробити, замість суперечок навколо неможливого,
– сказав Нафталі Беннет.

Уряд, зрозуміло, виступає проти відновлення ядерної угоди з Іраном. Й виступатиме, як і попередній, за її розширення або скасування.

Більше за темою Іранські секрети: як елітне військо керує країною та її політиками

Втім, "занадто конфронтаційна політика Нетаньяху нашкодила відносинам Ізраїлю та США, її треба пом'якшити", – кажуть в новому Кабміні. Щодо конфлікту з палестинцями: Беннет довго був лідером поселенців та виступав за більшу анексію території. Саар її підтримував ще більше за "Бібі". І хоча, скоріш за все, розширити не вийде, але й руйнувати наявні населені пункти ніхто не планує.

Провали та здобутки: чим запам'ятається "Бібі"

Бібі викрутився з такої кількості проблем, що заслужив два цікавих прізвиська: "Фокусник" та "Містер Безпека". Друге, бо він віддавав перевагу зовнішній політиці над внутрішньою.

Але Ізраїль продовжує програвати інформаційну війну в комітетах ООН та в Інтернеті.

З одного боку, він дійсно залишив Ізраїль економічно та військово потужнішим. З іншого боку – значно слабшим всередині себе, де розділення лише посилилось,
– пояснив CNN Натан Сакс.

Щодо ковіду, Ізраїль спочатку обрав не дуже правильну стратегію. І населення маленької, але розколотої країни, страждало, число нових випадків зростало. Але це вдалося розвернути у кращий бік і зараз єдина демократія на Близькому Сході, можна сказати, перемогла коронавірус. Масова вакцинація та домовленості про поставки вакцин лише закріпили цей факт.

Врешті, на нього та дружину Сару завели кримінальну справу за можливі факти корупції. Головне звинувачення торкалось використання державних коштів для ремонту приватних будинків родини. Сара була змушена повернути сотні подарунків, які забрала з резиденції.

Втім, свою спадщину "Бібі" все одно отримав і можна сказати, "йде переможцем", навіть програвши. Прихильники ототожнюють його з Царем Давидом з Біблії. Противники кажуть, що він ледь не збудував диктатуру та створив культ імені себе.

Але навіть з опозиції, він продовжить впливати на політику. Нова коаліція крихка, до неї входять багато партій і ризик її розпаду великий. Це дасть шанс для Нетаньяху повернутися до влади іще раз. "Він спробує бути королем у вигнанні", – підсумував Аншель Пфеффер.

А новий, 36-ий уряд Ізраїлю, був затверджений голосуванням, де Нетаньяху не вистачило одного голосу: 60 на 59.