Обережно, Європа "закривається", або "Битва" за українських заробітчан

І це – лише офіційні цифри, реальні – набагато більші. Річ у тім, що офіційна установа ООН зі справ біженців UNHCR враховує лише тих, хто втекли від воєн, катастроф, переслідувань тощо. А так звані "економічні" біженці, які, наприклад, тікають в Європу та Америку від бідності – не враховуються.

Читайте також: Бути чи не бути "ісламізації" Європи, або Три імміграційні сценарії для ЄС

Цього разу серед європейських країн "пощастило" державі, яка досі щороку приймала найбільшу кількість біженців – це Німеччина. Потік мігрантів до неї скоротився й становив у 2017 році майже 187 тисяч осіб – для порівняння, у 2016 році їх було 280 тисяч, а в 2015 – більше мільйона.

Біженський туризм

Здається, що скорочення кількості біженців до Німеччини – це тренд: як підкреслив у інтерв'ю газеті Süddeutsche Zeitung представник UNHCR Домінік Барч, у першому кварталі 2018 року кількість шукачів політичного притулку скоротилася у ФРН одразу на 16%. Посадовець розсипався в подяках німецькому урядові, який, за його словами, "підтримав біженців потужними та конкретними діями", а також виділив чималенькі суми грошей напряму його організації. Водночас він поскаржився, що Німеччина останнім часом більше не хоче приймати біженців.

І здається, що він має рацію: німцям, схоже, стало тих біженців просто забагато. Саме через них виник, певно, найсерйозніший конфлікт у лавах німецького уряду: так звана "сестринська" партія Християнсько-демократичного союзу Ангели Меркель (ХДС) –Християнсько-соціальний союз (ХСС) – раптом зчинила "повстання" та висунула вимогу "прикрутити" біженців і позбавитися від них якнайшвидше. Скажімо, прем'єр-міністр Баварії Маркус Зедер заявив, що варто рішуче припиняти, як він висловився, "політбіженський туризм" – тобто не приймати тих, хто лише вдає з себе політичних біженців, а насправді прийшов за щедрими німецькими соціальними виплатами. Домінікові Барчу дуже не сподобалось це визначення, бо воно, на його думку, "може призвести до того, що населення ФРН припинить підтримувати готовність біженців до інтеграції". Він вважає, що дебати про зловживання біженцями своїм статусом "не відповідають цифрам, які ми маємо". Він вважає, що "несправжніх" біженців серед тих, хто потрапив в останні роки до Німеччини, менше тисячі осіб.

Прем'єр-міністр німецької федеральної землі Баварія Маркус Зедер виступає за жорстку міграційну політику щодо політичних біженців до Німеччини

Втім, поки що ситуація залишається незмінною: серед восьми країн світу, які прихистили найбільшу кількість біженців, Німеччина, по-перше, єдина країна Євросоюзу, по-друге, посідає шосте місце серед найдружелюбніших для мігрантів держав. Дві третини всіх біженців у світі походять всього лише з п'яти країн: Сомалі (986 тисяч), М'янма (1,2 млн), Південний Судан (2,4 млн), Афганістан (2,6 млн) та абсолютний чемпіон – Сирія (6,3 млн). Найбільша кількість біженців, як і раніше, намагається дістатися не Європи, а США.

Читайте також: "Приплив" мігрантів у Європу морем: кількість у 10 разів менша, ніж два роки тому

"Куди бігти?"

Але, швидше за все, ця ситуація невдовзі зміниться – як у Німеччині, так і в США... і не лише там. В Америці Дональд Трамп усіма правдами й неправдами намагається "зачинити двері" та ще й вислати з країни тих нелегалів, які вже в ній опинилися. Водночас він постійно передає куті меду – так, як, скажімо, зробив з наказом забирати в нелегальних біженців їхніх неповнолітніх дітей та тримати їх в окремих таборах. Деякі його рішення скасовуються судами, деякі – викликають неабияке обурення навіть серед тих, хто його підтримує, тому йому доводиться відмовлятися від своїх слів й інколи звинувачувати у своїх гріхах Барака Обаму. Але тренд вже зрозумілий – Америка "зачиняє двері" для біженців.

Днями глава Білого дому навіть закликав "без суддів та суду" депортовувати незареєстрованих іммігрантів

Така ж картина повільно, але чітко вимальовується у Європі: численні країни ЄC не хочуть більше приймати в себе біженців – і байдуже, легальних чи нелегальних. Найкращим сигналом або прикладом тому може служити поточна "криза рятівників": європейські правозахисники вийшли у Середземне море, де зібрали на борт свого судна "Акваріус" близько 700 африканських біженців з плотів та човнів, на яких ті намагалися дістатися з Африки до Європи, після чого з'ясувалося... що вони не можуть пристати в жодному європейському порті – спочатку італійська влада, а за нею мальтійська, французька та грецька заборонили "Акваріусу" зупинятися, аби біженці зійшли у їхніх портах. Зрештою, їх все ж таки прийняли в іспанській Валенсії, але місцева влада підкреслила, що це – у винятковому порядку.

Рятувальне судно Aquarius із африканськими біженцями на борту не хотіли приймати в жодному європейському порту

Правозахисники подякували, покивали головами – мовляв, зрозуміло, це був лише виняток... і знову подалися збирати біженців у Середземномор'ї. Набрали друге судно і попливли вже напряму до Валенсії. Однак там їх уже не прийняли. От і "кочують" вони знову від одного до іншого європейського середземноморського порту, сподіваючись на новий "виняток", але цього разу чомусь ніхто вже не поспішає їх прихистити...

Читайте також: Трудова міграція: за яких умов українці перестануть тікати з країни

Це все – вкрай тривожні сигнали,
– вважає Домінік Барч з UNHCR.

Його організація наполягає, що "кожен біженець має право представити свої аргументи та бути вислуханим", а для цього вони мають першочергово потрапити до країни, яка вже тоді вирішуватиме – приймати їх чи ні.

Проте європейський тренд також вказує на "зачинення дверей" – на позачерговому саміті лідерів країн та урядів Євросоюзу, який скликала особисто канцлерка ФРН Ангела Меркель, президент Ради ЄС Дональд Туск запропонував справжню зміну курсу: він вважає, що біженці, яких рятують із плотів та човнів у Середземному морі (а зараз, із настанням літнього сезону, їх стало особливо багато), мають бути доставлені у так звані "збірні пункти", розташовані не в Європі, а в Африці. Тобто загальна ідея полягає в тому, щоб біженці таки отримали право, як вимагає ООН, подати свої аргументи та бути вислуханими... але водночас не ризикували власним життям та не були змушені платити гроші контрабандистам, які щороку заробляють на них великі гроші. Дональд Туск пропонує їм діставатися отих "центрів", а хто не послухає, попливе через море до Європи і навіть дістанеться "ЄС обітованного" – розвернуть та доправлять до того ж "пункту".

Схожу ідею, але вже в суто німецькому виконанні, висунув міністр внутрішніх справ ФРН Горст Зеєгофер. Він вимагає, аби подібні центри були створені на кордонах і біженці потрапляли б саме туди, а не розподілялися по всій країні. Саме через це він, як лідер ХСС, посварився з Ангелою Меркель, та ще й так сильно, що цей конфлікт загрожує тепер існуванню правлячої коаліції.

Між Зеєгофером та Меркель "пробігла чорна кішка" через міграційне питання

Самій же Меркель аж ніяк не позаздриш: всі пам'ятають, хто саме висловив "запрошення" сирійцям прибути до Німеччини. За минулі два з половиною роки ним скористалися не лише сирійці – до ФРН пішли хіба не пішки афганці, пакистанці, іранці, іракці, суданці, єменці та навіть з офіційно "спокійних" Тунісу та Єгипту почали прибувати люди, які називали себе "сирійськими біженцями". Тож не дивно, що канцлер ФРН першочергово заговорила на брюссельському саміті про "європейську солідарність" – інакше кажучи, вчергове попросила сусідів забрати в неї тих біженців, "хто скільки зможе".

Проблема полягає лише в тому, що ніхто ніскільки не може і не хоче. До такої міри, що лідери країн Східної Європи – Угорщини, Польщі, Чехії – взагалі відмовилися приїхати на цей саміт: як сказав угорський прем'єр Віктор Орбан, "навіщо це робити, якщо ми все одно нікого в себе приймати не збираємося". Інші лідери, які взяли участь у заході, висловилися приблизно в тому ж дусі: мовляв, "Меркель не запитувала нас, коли запрошувала всіх цих людей, які йшли через наші країни, тож нехай не просить тепер, аби ми їх забрали до себе".

Читайте також: Скільки ще в Україні триватиме трудова міграція і чому виїжджають українці: дані НБУ

"Українці замість біженців"

Загалом, всі ці практичні питання прийому біженців – це лише окремі випадки, а насправді Євросоюз давно вже потребує всеосяжної реформи міграційного характеру. Однак поки що ніяких зрушень щодо цього питання немає.

Цікаво, що на фоні всіх цих негараздів із біженцями з далеких мусульманських та африканських країн, яких раптом відмовились бачити в себе буквально всі держави Євросоюзу, між Німеччиною та Польщею розгорівся ще один конфлікт з приводу іноземців, а саме українців. Суть його полягає в тому, що за українські робочі руки в Центральній Європі почалася неабияка конкурентна боротьба. Союз німецьких фермерів (Deutsche Bauernverband) зажадав від федерального уряду, аби той суттєво спростив процедуру отримання українцями тимчасових робочих віз, щоб ті могли приїздити до Німеччини та працювати на полях, збираючи врожаї. Загалом, це у ФРН – давня, стала практика, коли іноземні робітники приїздять до німецьких бауерів у сезон збирання, скажімо, спаржі. Зазвичай цим займаються поляки та румуни.

Але за останні роки принаймні поляки вже не так охоче емігрують до Німеччини – тепер вони непогано заробляють і на своїх полях. Проте після цієї новини збунтуватися вирішили польські фермери, заявивши, що, якщо німці переманять у них українських заробітчан, пропаде врожай полуниці, внаслідок чого підприємці зазнають великих збитків.

Наразі поляки побоюються, що німецька влада справді полегшить українцям процедуру отримання робочих віз – і ті розпрощаються зі своїми польським роботодавцям, бо конкурувати з німецькими розцінками за роботу поляки просто не в змозі. Тому вони вимагають від уряду Польщі, аби він через європейські інстанції "натиснув" на Берлін та запобіг відтоку українських робочих рук.

Читайте також: "Країна-донор": понад 4 мільйони українців є трудовими мігрантами