Колишні ув'язнені, за їхніми ж словами, не просили про помилування. Їх фактично викинули з країни без закордонних документів. Конвоїр сказав, мовляв, якщо повернетеся, закінчите як Навальний, а подальші обміни будуть неможливі. Тож тепер перед ними стоїть завдання займатися російською політикою поза межами Росії – і здобувати симпатії на Заході.
Дивіться також Повернули команду головорізів, а ми – розмінна монета: як у США реагують на обмін ув'язненими
"Врегулювання воєнного конфлікту" vs "злочинна, агресивна війна" від Іллі Яшина
Наше звільнення – перша гарна новина для багатьох за довгий час, вона дає надію тим, хто в тюрмі, – понад тисячі політв'язнів,
– сказав він.
Утім, за його словами, політв'язнів у Росії значно більше. Під час етапування засуджені бачилися зі звичайними людьми, які поговорили з кимось по телефону чи біля під'їзду, залишили коментар в інтернеті – і на них написали донос. Таких людей засуджують за антивоєнною статтею (у Росії це офіційно називається "дискредитацією армії", а у ЗМІ знане як закон про фейки) чи статтею про екстремізм.
Їх багато, але про них ніхто не знає, їхні справи не набули розголосу. Тож сподіватися на звільнення цим людям годі. Але треба вимагати не обмінів, а політичної амністії. Обміни вирізняють прізвища з-поміж арештантської маси, а слід звільняти всіх, засуджених за певною статтею.
Яшин висловив надію, що цього вимагатиме не тільки "політична опозиція", яка ніби існує в Росії, але й що ця вимога прозвучить на "дуже високому рівні".
Зрушити ситуацію з мертвої точки може тільки врегулювання воєнного конфлікту в Україні. Щоб люди масово почали виходити на волю, має закінчитися війна в Україні. Головна наша вимога – припинення злочинної, агресивної війни в Україні,
– сказав політик.
Він підкреслив, що війна знищує і Росію. Але цікаво, що Яшин спершу вжив все ж формулювання "воєнний конфлікт". Це симптоматично.
Пивоваров проти "політичних ризиків"
Наприклад, Андрій Пивоваров сказав, що їхнє головне завдання зараз – "спрямувати тих людей, які готові щось робити, але не готові до жорстких кроків" і "дати людям можливість, не приймаючи політичних ризиків, висловити свою позицію".
На його думку, треба послабити санкції щодо "звичайних" росіян і спростувати міф, що за кордоном ненавидять росіян.
Поборник справедливості Кара-Мурза та "відкалібровані санкції"
Він заявив, що західні санкції торкаються всіх росіян, і це несправедливо.
"Я бачу основний акцент своєї діяльності у міжнародній площині, щоб нагадувати людям у демократичних країнах, що Росія та Путін – це не одне й те саме. Санкції мають бути спрямовані на злочинців і режим Путіна, а не на громадян Російської Федерації за принципом громадянства", – сказав Кара-Мурза.
За його словами, проти війни в Україні виступають "десятки мільйонів" росіян. Тому треба "відкалібрувати" санкції, щоб вони били по Путіну. І буде "боротися" за це. Для нього важливий "конструктивний і позитивний образ демократичної Росії". Путінський режим рухне неочікувано, тож Захід має готуватися прийняти нову Росію.
Також Кара-Мурза процитував Бориса Нємцова, з яким довго працював, мовляв, "негідників карайте, а країну не чіпайте". Пивоваров підтримав його.
За що ув'язнили Яшина, Пивоварова та Кара-Мурзу
Ілля Яшин змінив численні політичні партії, був главою ради депутатів муніципального округу. Публічно звинуватив Кадирова в убивстві Нємцова. На початку війни виклав ролик про Бучу, де спростував тези пропаганди. Влада засудила його за "дискредитацію армії" на 8 років – на той момент це був найсуворіший вирок.
Андрій Пивоваров – політик і бізнесмен, виконавчий директор "Відкритої Росії". Влада засудила його за "здійснення діяльності небажаної організації", як доказ наводили пости у фейсбуці.
Кара-Мурза – політик, громадський діяч, журналіст. Близький соратник Нємцова, був главою фонду Ходорковського "Відкрита Росія", просував закон Магнітського. Влада кілька разів намагалася отруїти його, зрештою ув'язнила, звинувативши в наклепі на армію окупантів. Суд був закритим.
Чому в Росії насправді немає опозиції
Позиція звільнених, як це часто буває в росіян, досить аморфна та розпливчаста. Їхні заяви можна окреслити відомою фразою "за все хороше і проти всього поганого". Здавалося, що після смерті Навального росіяни мають бодай спробувати щось змінити. Але не було нічого, окрім траурних процесій. Так само, як і після чергових псевдовиборів Путіна, як після звільнення Шойгу, як під час річниці "маршу Пригожина". Якісь рухи розпочалися в Башкортостані, але швидко закінчилися.
До того ж Україна пам'ятає позицію Навального щодо Криму, який, мовляв, не бутерброд і його не повернеш. Росіяни не здатні вибороти власні права у власній країні, тож годі думати, що їх збурить удар по Охматдиту, нелюдські бомбардування Харкова чи розкатування Торецька. Їм глибоко плювати, що відбувається в Україні, допоки війна не дійшла до Москви.
А ще росіянам вигідно, щоб у злочинах звинувачували тільки Путіна. Після перемоги України там точно лунатимуть голоси, мовляв, це був злочинний режим, а ми були його жертвами, не знали, не розуміли. Але всі росіяни – співучасники злочину, доки вони мовчать про війну в Україні. Тих, хто говорить правду про війну, в Росії недостатньо, щоб переламати хребет режимові. І багато тих, хто відправляє своїх синів, чоловіків, братів і батьків убивати українців – і отримувати за це шалені гроші. Солдати Путіна складаються зі "звичайних росіян". Ми не маємо права забувати про це.