Заступник командира Легіону "Свобода Росії" Максиміліан Андронніков, відомий під позивним "Цезар", дав велике інтерв'ю журналістці 24 Каналу Софії Трощук.

Під час розмови "Цезар" розповів про операції його колег та про успіхи внутрішнього партизанського фронту в Росії, детально зупинившись на унікальній операції "Факел", коли були знищені газорозподільні станції ворога на території Московської та Тверської областей і держава-бензоколонка зазнала великих фінансових втрат.

Також Максиміліан Андронніков пояснив, чому вважає, що російська ППО переживає системну деградацію, наслідки якої будуть лише посилювати й без того не надто радісні перспективи режиму.

У розмові з 24 Каналом Цезар підтвердив, що реальна підтримка Путіна в Росії наразі становить близько 30%, а страх населення висловлюватися про свої політичні вподобання викривляє будь-яку соціологію. Диктаторський режим Путіна нині критично крихкий зсередини, а це, на переконання “Цезаря”, відкриває реальну перспективу для масштабування внутрішнього спротиву.

А значить, на Росію чекає неминучий колапс путінської системи під тиском нових викликів. Цим, а також іншим темам присвячено інтерв'ю на 24 Каналі.

Почати я б хотіла з операції "Факел": точковими ударами партизани Легіону знищили шість головних газорозподільних станцій у Московській та Тверській областях. Операція готувалася довго, була небезпечною, але спричинила мільйонні збитки в доларах кремлівському режиму. Плюс вдалося евакуювати бійця, який влаштував цю операцію. Розкажіть, будь ласка, ті деталі, які натепер можуть бути публічними.

Деталей практично не буде. Те, що ви зараз описали – це та інформація, якою ми можемо оперувати. Але ми можемо обговорити бекграунд цієї ситуації та її важливість.

Вже 3 роки тому мені стало зрозуміло, що кістка-в-кістку ми цей конфлікт не можемо виграти, що це дуже складно.

У нас немає рівності з ворогом у ресурсах. Він переважає нас багаторазово. Відповідно, ми повинні берегти кожну людину, закопуватися в землю і діяти за кошт більш грамотного планування та логістики. Ми маємо берегти життя кожного бійця. І нехай працюють дрони, нехай працює залізо. Залізо можна знову зробити, напаяти. Пластик – це взагалі похідна нафти, умовно кажучи. Все це можна виробляти постійно.

Але якщо ми цим пластиковим дроном за 500 – 700 тисяч доларів убиваємо ворожого бійця, то ми завдаємо Росії, крім матеріальних втрат, величезних економічних та фінансових збитків. Кожен російський боєць обходиться Кремлю в кілька мільйонів рублів відразу зі старту. І от якраз Газпром – це про гроші, це про війну.

Третина доходів російського бюджету – це так звані нафтогазові доходи. Тобто це все те, що пов'язано з експортом необробленої сировини, нафти, газу за кордон, а також з експортом уже обробленої продукції. Ну, з експортом обробленої, ви бачите, останні місяці взагалі не задалося щось. Настільки не задалося, що вже самим [росіянам, – 24 Канал] не вистачає, і в основних регіонах іде обмеження, люди стоять у чергах. Це факт, який уже неможливо приховати.

І навіть Путін вже не може цього сховати: каже, що невеликий дефіцит десь є. Люди годинами стоять на заправках, витрачають час. Знову ж таки, це завдає економічних збитків. Якщо замість того, щоб працювати 8 або 10 годин, людина витрачає до чотирьох годин для того, щоб постояти в черзі, ми вже завдаємо ворогу шкоди. Непрямої, але шкоди. Також ми показуємо населенню, що війна може повернутися, що вона вже повернулася в Росію.

До теми Спеціальна бензинова операція: як Путін втрачає зв’язок із реальністю і чому Росія запанікувала

Рух опору "Свобода Росії" з'явився майже одночасно з нашим бойовим підрозділом. Тому що є ціла низка людей, які не можуть з якихось причин виїхати з території нашої батьківщини, щоб вступити в наш бойовий підрозділ і битися тут із режимом. Вони волею долі опинилися на внутрішньому фронті. І там вони роблять свій внесок у нашу перемогу. Я впевнений, що цей внутрішній фронт рано чи пізно стане головним нашим фронтом.

І повторяться ті події, які невдало відбулися три роки тому з Пригожиним, приблизно в такому форматі воно й буде йти. Тим більше, що Путін через свою дурість та неадекватність підштовхує Росію саме до цієї прірви. Він грає в карти, програє, кидає ще фішки на стіл, ще і ще, не помічаючи, що система вже зламана і що опалювати грошима цей котел війни нескінченно у нього не вийде. Це ні до чого не приведе.

Тому ця операція "Факел" дуже важлива з погляду прямої шкоди. Бо нині у Російської Федерації велика проблема з відновленням у принципі будь-якої інфраструктури, пов'язаної з нафтовидобутком, з переробленням нафти та газу, тому що все під санкціями. Адже, по суті, моя батьківщина давно перетворилася на країну-бензоколонку. Вона нічого не виробляє, навіть цвяхів.

Природно, обладнання для обробки нафтопродуктів, для їхнього видобутку, для геологорозвідки – це все закуповується за кордоном. Зараз закуповується з величезними труднощами через треті схеми, через якісь "ліві" країни. Тобто дуже й дуже дорого. Це вже пряма шкода в кілька мільйонів доларів. Далі, під час простою всієї виведеної з ладу інфраструктури, "Газпром" також втрачав гроші й репутацію.

Силові структури Російської Федерації теж зазнали великих репутаційних збитків, тому що вони налічують кілька мільйонів людей, але не можуть впоратися з кількома або кількома десятками людей, які залучені в одну певну операцію.

Операція дуже довго планувалася, на це пішов не один тиждень: уточнення всіх вхідних даних; планування зайняло багато часу. Не завжди можна відразу дати відмашку, бо коли ми бачимо, що ризики великі, для нас найголовніше – зберегти наших людей, не ризикувати ними.

Вони для нас не одноразові. Це наші соратники, це люди, які нам дорогі. Дорогі зараз і будуть дорогі в майбутньому, тому що саме ці люди й будуть будувати нову цивілізовану Росію. Це дуже важливо. Ми працюємо на перспективу. Ми бачимо майбутнє. І ми розуміємо, що таких людей, людей із совістю, людей із відповідальністю, людей із розумом, їх треба берегти.

Щоб підсумувати тему операції "Факел", поговорімо трохи про рух опору. В Україні побутує думка, що росіяни, які залишаються в Росії, – це або мовчазні соратники режиму, або вони цілковито підтримують його та йдуть воювати проти України, працюють на заводах тощо. Але, судячи навіть із цієї операції, все ж таки там є партизани, росіяни, налаштовані проти режиму. Як багато з них приєднується сьогодні до руху опору та з якою метою?

Підтримка режиму об'єктивно весь час падає. І останні дослідження можна екстраполювати та зробити висновок, що поточна підтримка Путіна становить близько 30% – це тільки офіційно.

Неофіційно вона може бути набагато нижчою, тому що в таких диктатурах, якою зараз є Російська Федерація, відкриті опитування громадської думки нерелевантні. Люди реально бояться, особливо люди старшого покоління, залякані, забиті, які жили в Радянському Союзі, – бояться всього взагалі. Тому вони можуть бути проти Путіна, але на камеру або в соціологічному опитуванні скажуть, що вони його підтримують, а вже вдома на кухні вже будуть обурюватися.

Хто насамперед стає частиною опору? Люди, у яких є вагомі етичні цінності, яких вони дотримуються. Люди, які відчувають свою моральну відповідальність за цей злочин, який скоїли Путін та його спільники. Вони всіх нас обмазали кров'ю й брудом. І я, наприклад, з першого дня повномасштабного вторгнення не хотів почуватися хоч трохи зобов'язаним цьому режиму, який від мого імені, як громадянина Росії, розв'язав цю війну, втягнув нас у страшні наслідки війни і для України, і для Росії. І я вирішив, що не буду сидіти десь тихо обурюватися на кухні. Тому я тут, у лавах Легіону зі зброєю в руках, кулею, багнетом, артилерійським снарядом і словом борюся з цим режимом.

Є інші люди, які не мають можливості виїхати через найрізноманітніші причини. Особливо зараз складно це зробити чоловікам, оскільки є ціла низка заборон на це, людям, які з сім'єю, за кимось доглядають, людям, які мають матеріальні проблеми, а в Росії їх є багато – кредити тощо.

Ці люди розуміють, що виїхати вони не можуть, їм або не дадуть, або у них немає можливості, і вони зв'язуються з нами та починають працювати зсередини. І ми, природно, вирішуємо і радимо, як людині діяти, чим їй займатися.

Фото з бойових операцій Легіону "Свобода Росії":

Адже опір – це не обов'язково якась гучна відразу акція, вибух якийсь на заводі чи підрив залізничного мосту. "Тисяча мурах може закусати найлютішу змію" – так сказав японський адмірал Ісороку Ямамото.

Це дуже правильна приказка. Тисяча порізів: коли тут листівка з'явилася і на пошуки кинуті співробітники поліції, а там згоріла шафа централізації управління рухом на залізничних коліях. Це зупинило на годину чи на дві поїзди, однак уже є збитки.

І з такої тисячі порізів, яких щодня стає все більше і більше, режим кровоточить, режим слабшає і матеріально, і слабшає його підтримка в суспільстві. Люди бачать, що реально можна боротися.

Звичайно, ворог підступний. Ворог використовує найрізноманітніші методи, особливо створення фейкових новин, фейкових ресурсів, де він намагається зловити наших прихильників. Дуже треба бути акуратними, тому що якщо людина, яка подивиться умовно наше інтерв'ю, побіжить одразу в "Яндексі" вводити "Легіон Свобода Росії", вона з великою часткою ймовірності потрапить на фейк.

ВАЖЛИВО! Верифіковані посилання на Легіон тут:

Я хочу на трошки ще повернутися до далекобійних ударів. Ми з вами говорили про них на початку червня, і за оцих кілька тижнів вони ще більше зросли. І тепер навіть у день, коли ми з вами спілкуємося, горіла Московська область і не тільки. Українські сили оборони нарощують ці удари. У мережі з'явилося відео, як у Москві ставлять зенітно-ракетні комплекси "Панцир" на цивільну інфраструктуру: на бізнес-центри й ледь чи не на житлові будинки. Але допомагає воно так собі, судячи з кадрів прильотів. На вашу думку, як нині захищені стратегічні об'єкти росіян?

Їхній ступінь захищеності щодня падає. Противник використовує на цій війні все поточне озброєння, а всі запаси, які у нього були – все, що можна, він утилізує. І уявіть, наскільки скоротилася чисельність засобів ППО. Адже якщо, наприклад, "Панцир" уразити відносно складніше, то установку С-300, С-400 набагато простіше уразити дронами, що робить "Мадяр", що роблять СБУ та ГУР.

Я завжди повторюю своїм бійцям, що нам треба вдосконалюватися. Не противник сильний, це ми слабкі насправді. Я вам чесно скажу, що ми слабкі, нам є над чим працювати в організаційному та технічному плані. Нам є що масштабувати.

Уявіть собі їхню розхвалену ППО... От там Картаполов та інші клоуни в гостях у Соловйова періодично кажуть, що найпотужніша ППО в Москві, найкраща у світі, непробивна. Ну, вибачте, коли летить "Фламінго", м'яко кажучи, не шедевр технологічно (не хочу погано говорити про розробників, як могли, так і зробили), у якої ефективна площа розсіювання трохи менша, ніж у бульдозера, і її цей "Панцир" або щось інше не може збити; коли "Бобер" або ще щось летить розміром із "Жигулі", і ракета від "Панциря" пролітає повз і влучає в іншу ціль, – це ж мем уже. Про що тут говорити?

Мало того, що вони технічно неефективні, вони неефективні в боротьбі із засобами безпілотного ураження, які не є найбільш авангардними, а зараз доступними, поширеними.

Щодня ми вже бачимо 200, 300, 400 дронів полетіло, далі буде більше. І навіть цьому вони не можуть протистояти та втрачають щодня свої засоби ППО. І встановлення такої протиповітряної оборони на дах комплексу – це, знову-таки, ймовірність того, що прилетить у житловий будинок або ще кудись.

Через ці удари в Росії почалися проблеми з паливом. Вони настільки сильні, що нещодавно їх визнав навіть Путін, хоча диктатор заявив, нібито дефіцит невеликий, 4%. Аналітики натомість оцінюють його від 25% щонайменше. А от як ви оцінюєте ситуацію, коли в Росії – країні, яку називають бензоколонкою, для цивільних видають талончики на паливо? Подекуди його не можна знайти. Вони справді через це обурюються.

Головний злочин Путіна, якщо ми їх по поличках розкладемо, – це навіть не злочин проти вас, тому що злочин проти України – це наслідок злочину номер один.

Цей гопник із пітерського підворіття, хвора людина з комплексами, сіра миша, яку встромили у владу… Оцей хворий гопник понівечив цілу націю силою своєї пропаганди. Він повільно варив росіян, як жабу. 25 років це триває: "От ми такі потужні, у нас така велич. Тут х*хли, тут натівці, тут ще хтось, а ми таких всіх у баранячий ріг можемо перетворити".

А водночас живуть у такому... От ми про газ і нафту говоримо. Багато регіонів у Сибіру газифіковані на 2, на 5, на 10%. Йде ось така труба в Китай, куди газ задешево з величезним дисконтом надходить, тому що Путіну важливіше українців убивати, ніж зробити для жителів якогось села поруч провести окремо трубу, поставити їм газорозподільну станцію. Люди там за хмизом, за дровами йдуть кудись у ліс. Ось принцип його політики.

Путін продає велич, якої реально не існує. Створив своє оточення, оточення холуїв-дегенератів, які 25 років йому кажуть, що він "великий такий могутній геополітик і стратег". От Путін догрався в геополітику. А людям це не подобається.

Путін оскотинив людей – це перший головний його злочин, все інше – наслідок.

І в росіян навіть частки емпатії немає. Тільки у невеликої частини є співчуття до України, розуміння того, що війна несправедлива, що вбивство йде постійно та кровопролиття мирних жителів, дітей, жителів прикордонних міст

Херсон – там просто на людей полюють з дронів. І ось зараз до них приходить розуміння того, що війна, виявляється, дуже неприємна!

Це ж не просто по телевізору дивишся. Це у тебе продукти подорожчали в магазині, у тебе бензин подорожчав або його немає, витрачається купа часу на те, щоб поїхати заправитися. У лікарів не працює інтернет, не можуть нормально працювати. І з ось таких дрібниць складається картина того, що війна стає неприємною.

І вони починають замислюватися. До когось все-таки приходить через біль неприємностей розуміння того, що даремно напали на Україну. Що це не тільки неприємно, а й підло. І що в таких умовах незручно жити.

Природно, що з ось цієї багатомільйонної орди, яка підтримує Путіна, будуть відколюватися люди, йти в бік неприйняття війни.

Далі з нейтральних будуть ставати бійцями нашого опору, які будуть виходити на зв'язок і розуміти, що ніхто – ні Бог, ні цар, ні герой, як в одному гімні співалося, не дасть їм визволення, що архангел з неба не спуститься з вогняним мечем, що вони самі повинні набратися рішучості, взяти долю у свої руки, взяти на себе відповідальність за майбутнє наших народів, за майбутнє нашої країни, за майбутнє своїх дітей, онуків, майбутніх поколінь і встати на цю боротьбу.

І для цього не треба робити щось фантастичне. Не треба вішати на себе пояс шахіда і бігти десь підриватися. Ні. Методична, спокійна робота. Один поріз, другий поріз, третій поріз.

Одна акція, друга, третя... Тут розклеїв листівки, там розклеїв. Набив руку, зрозумів, як це працює, позбувся внутрішнього страху, зробив всередині крок вперед. Спалив тут шафу, спалив там. На роботі, на своєму заводі з випуску дронів, ремонту артилерійських знарядь, нафтопереробному заводі, у своїй якійсь лабораторії, яка оцінює якість нафтопродуктів. Маса галузей, де потрібні наші соратники.

У будь-якому відділі поліції, в органах державної влади – скрізь є наші люди. І вони працюють, вони дають найголовніше, з чого починається будь-який захід, – це інформація. І це абсолютно безпечно. Просто треба акуратно цим користуватися. Ми пояснюємо, якими каналами зв'язку, як все це робиться, як себе не скомпрометувати.

Тому глядачі, дорогі мої співгромадяни, хто мене побачить, почує – не бійтеся.

Чекати нам більше нічого і втрачати нам більше нічого, тому що Путін, поки не угробить нашу батьківщину, він не вгамується. Так давайте все-таки звернемо шию режиму і будемо будувати нормальну цивілізовану країну.

Я напередодні читала статтю в The Washington Post про те, як українські безпілотники справді змінюють хід війни, коли ми говоримо про діп-страйки. Журналісти опитали, звісно, анонімно, бізнесменів, урядовців Російської Федерації. І всі вони мають дуже песимістичні прогнози. Але кілька з них висловлюють тезу, що Путін буде воювати до самого кінця. Він забиратиме гроші у цивільного населення, в бізнесменів і не тільки. А як тоді зупинити диктатора?

Путін сам створив цю систему, і є її заручником.

Останнім часом він не отримує об'єктивного висвітлення реальності. Тому що якщо він отримає об'єктивне висвітлення реальності, то полетять голови. Тому йому кажуть, що ось-ось знову візьмуть Куп'янськ, що там до Слов'янська чи до Сум – рукою сягнути, що зараз все буде зроблено.

Він-то у своїй бульбашці вариться, в бульбашці тієї брехні, яку собі створив за допомогою призначення ось цих лояльних лакеїв. А ці прислужники вже бояться. Адже не може зараз до нього прийти Герасимов і сказати: "Володимире Володимировичу, все погано, я вам 4 роки брехав".

Він же розуміє, куди поїде. Або ж у нього серцевий напад станеться, або він випаде з вікна. Вони всі прекрасно це розуміють.

І тому вся ця керівна ланка Російської Федерації живе в парадигмі: або віслюк здохне, або падишах помре, як у Ходжі Насреддіна йшлося. І кожен боїться стати першим, який скаже всю повноту правди, дасть чіткий прогноз, що справа тріщить по швах, що вигоріло все вже, що треба бігти швидше хоч на якихось умовах підписувати з Україною мир, а не марити про чотири-шість областей, чи то вісім, про Новоросію якусь.

На хвилинку, Новоросія у них – це і Херсон, і Одеса. Вони там взагалі з глузду з'їхали. Вони зовсім не розуміють, у якій реальності живуть. Тому очікуємо мобілізацію, відбирання грошей у населення, і це буде феєрично.

Хто стане тригером? Вони незадоволені, але весь верхній ешелон путінських так званих еліт... От еліта справжня – подивіться на них [показує на бійців Легіону, – 24 Канал]. Ось це справжня еліта, це майбутнє Росії.

Багато моїх побратимів отримали українське громадянство, у них тут вже все життя: кохані, родини, діти з'явилися; сім'ї створені в ході війни. Той одружився, цей одружився, у цього син, дочка народилися. Ось вони стануть частиною вашого суспільства. Це гідні, чесні люди. А частина з них стане елітою справжньої нашої Росії. Не ті "герої СВО", виродки моральні, які прийшли сюди вас убивати, а ті, хто прийшов вас захистити та звернути шию путінській змії. Ось це майбутня еліта Росії.

А так звані нинішні путінські елітки бояться за свою безпеку, не можуть смикнутися.

Ось основним рушійним фактором майбутніх подій буде так звана середня ланка. Її набагато складніше контролювати. Основним фактором майбутніх подій буде саме суспільство, яке дозріє до розуміння, що війна – це погано.

Наші прихильники на низах будуть цим базисом. І ось вони якраз перевернуть цю систему і звернуть їй шию.

А поки що Путін їде в цю прірву, не помічаючи абсолютно, що вже немає грошей на війну, гарматне м'ясо закінчується, тріщить і розвалюється російська економіка, і що скоро буде повернення в СРСР. Як наприкінці афганської війни, коли Чорнобиль, Афганістан – це ж були останні цвяхи в кришку радянської труни.

Ви цікаву тему зачепили, цікаву і загрозливу насправді досі. Це загальна мобілізація. Кажуть, що в Російській Федерації падає потік контрактників. Чи можлива вона у таких умовах? І чим це загрожує насамперед?

Зараз в Росії чоловіки, кому загрожує цей захід насильницький, м'яко кажучи, перебувають в жаху. Але коли їх насильно підгребуть в армію, то з ось цих ось сотень тисяч мобілізованих ми отримаємо буквально тисячі наших прихильників вже всередині російської армії безпосередньо. І піде хвиля за хвилею звернень в Легіон звідти, і піде хвиля за хвилею в "Хочу жити" звідти звернень, і посиплеться ця структура зсередини дуже швидко, тому що ми будемо знати взагалі просто кожен крок, всю інформацію, там буде постійний саботаж і диверсії всередині.

Тому що погнати на війну людей, яким вже нічого втрачати – ну, для Путіна це така собі ідея, і вона ні до чого не призведе.

Для нас ситуація, скажімо, стане більш напруженою. Противник, набравши кілька сотень тисяч гарматного м'яса в армію, відкриє нові операційні напрямки. Умовно – Чернігів.

Може бути, він навіть гіпотетично продавить Лукашенка на те, щоб влаштувати звідти бліцкриг якийсь. Але з урахуванням того, що час минув, що технологічний ривок у війні ми вже зробили, на кожного російського бійця у нас знайдеться не по одному дрону. І скажу так: вбивати їх набагато дешевше, ніж вони обходяться путінському режиму.

А що б ви сьогодні порадили тим росіянам, які перебувають на території Російської Федерації?

Треба зрозуміти чітко: божевільний Путін не зупиниться. Його не зупинить його оточення, яке боїться наслідків тієї авантюри, в яку вони його також заштовхали. Тому долю Росії будете визначати тільки ви. І визначатися вона буде найпростішим способом. Падіння путінського режиму – це історична неминучість і акт божественної волі. Тому що Господь на правій стороні, Господь з нами, з захисниками України. Виберіть сторону свою в цій історії.

Ви можете залишатися непричетними. Ви можете сидіти та вечорами на кухнях обговорювати приреченість, терміни падіння режиму Путіна. Але таким чином ви нічого не зміните. І ви можете стати частиною нашої боротьби, наблизити на хвилину, на годину, на день падіння путінського режиму, зберегти сотні тисяч або десятки тисяч життів, зберегти величезні кошти, які підуть на відновлення нашої країни та на відновлення зруйнованої України. Ви можете наблизити ту годину, коли ви з гордістю будете жити в вільній, мирній і квітучій Росії. Ухваліть рішення, будьте справжніми громадянами Росії.

Росія – це не Путін і не його зграя. Вони насправді зрадники Росії. Вони зраджують інтереси народів Росії, винищуючи їх у війні. Станьте справжніми патріотами, станьте справжніми громадянами. Приєднуйтесь до Легіону.

На попередньому інтерв'ю ми радили нашим глядачам лекцію від вас для того, щоб більше і предметніше ознайомитися з якоюсь темою. Тоді була економічна. Можливо, тепер у вас теж буде якась порада для глядачів, які надихнулися вашим зверненням, наприклад?

Подивіться лекцію, в якій я обговорюю економіку, як вона повинна бути влаштована. Так, це дуже важливе питання. Подивіться одну з моїх останніх лекцій про житловий ринок, про іпотеку, про те, як путінський режим збагачує олігархів з одного боку, з іншого боку робить громадян Росії злиденними рабами іпотечного гачка, яких потім Путін штовхає на війну.

Це дуже поширена історія. Наступна лекція буде про міграційну політику, про те, які мігранти потрібні Росії, що Росія повинна зробити, поміняти в міграційній політиці, що вона повинна зробити взагалі у сфері виробництва. А далі чекають лекції про армію і про церкву. Це буде теж дуже цікаве і важливе питання.

Переходьте на канал Легіону за посиланням, переходьте на мій канал, спілкуйтеся, залишайте коментарі. Тих прихильників руху "Свобода Росії", хто перебуває за кордоном, прошу активніше брати участь у нашому суспільному житті, влаштовувати більше і онлайн-, і офлайн-акцій. А нашим бійцям всередині Росії, бійцям опору – низький уклін за вашу мужність, брати та сестри, разом з вами ми обов'язково переможемо.

Я слухаю це ваше звернення. Ну, воно до росіян адресоване, звісно. І знаєте, я собі навіть трошки уявляю, як його дивиться хтось по дорозі з Криму на Керченському мосту, ловлячи якісь там залишки інтернету. Якщо раніше оцей приклад був доволі патетичний, може, навіть ура-патріотичний з українського погляду, то тепер він у мене в голові все чіткіший і чіткіший, тому що в Криму справжня криза з паливом, з енергетикою, подекуди навіть з продуктами. Хоча Крим, кажуть аналітики, має сакральне значення для російського диктатора. Як ви оцінюєте цю ситуацію на півострові?

Виникають величезні репутаційні проблеми. Величезні проблеми. Виникає величезна криза довіри. Далі ці упадницькі настрої з Криму як інфекція поширюються по всій території Росії.

Далі будуть вкидатися величезні ресурси на підтримку логістики, і це буде знекровлювати інші ділянки фронту. Тому там повисне вже південний фланг, і Крим стане тією гирею, яка Путіна на дно і потягне.

Ось саме так воно і буде. І відповідальність за всі катаклізми, які там будуть відбуватися, лежить персонально на ньому і на тій системі, яку Путін створив, і на тих громадянах Росії, які поїхали на чужу окуповану територію.

Після такої-сякої угоди з Іраном, здається, Сполучені Штати Америки повернули свої голови в бік російсько-української війни та навіть компліментарно відгукуються чи то про українського президента, чи то про сили оборони, чи то про нашу країну загалом. Зрештою, ми не дуже налаштовуємося на те, що це надовго у них такий настрій, але помічаємо позитивні тенденції зараз. У цей же момент для Росії економіка та деякі політичні міжнародні аспекти лише погіршуються. На вашу думку, чи готовий нині Путін до переговорів, а якщо ні, то за яких умов буде готовий?

Ми з вами намагаємося оцінювати Путіна з раціонального погляду. Це вже неправильно.

Він хворий, він інформаційно ізольований, він живе в своїй бульбашці, він не може адекватно оцінити ситуацію. Ось із Михайлом Подоляком ми спілкувалися, він це дуже вірно розуміє.

Він вірно розуміє, що путінський режим вже приречений, що Путін вже йде на дно ось з цим бетонним Кримом, який у нього за мотузку обв'язаний навколо ніг і тягне його в безодню. Навряд чи він зможе зрозуміти чи зупинитися.

Трамп же любить переможців. Коли американський президент думав, що Путін перемагає, що зараз швидко продавлять Зеленського і на вигідних для російського диктатора умовах все підпишеться, і Трамп там скаже, що він тридцять п'яту війну закінчив, побіжить за премією миру і так далі – не буде так. Не буде. Ба більше, Зеленський правильно сказав, мовляв, хлопці, якщо ви зараз не вгамуєтеся, далі буде гірше.

У вас є нині можливість на якихось притомних умовах домовлятися про території та по інших аспектах, але навколо Путіна притомних хлопців немає. І сам він непритомний. Тому так і буде продовжуватися.

А Трамп бачить, куди дме вітер. Він бачить, як змінюється настрій в Європі, яка підтримка йде. І, відповідно, хоче бути в стані переможця. Трампу абсолютно наплювати і на Росію, і на Україну.

Ось йому треба там якусь чергову блискучу штучку в руки, щоб він з нею походив, потанцював. А з урахуванням того, що зараз частково врегульовано кризу в Затоці, це для Путіна створює більше проблем.

Тому що ціни на вуглеводні впали, і, відповідно, санкції далекобійні тривають. Дефіцит бюджету страшний. В Росії вибрана вся річна норма вже за перших 4 місяці. Я кажу, все роблять самі. Їх треба тільки трошки підштовхнути в цю безодню, тільки десь багнетом уколоти – і понесеться.

Напередодні нашого інтерв'ю Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, сказав, що дух Анкориджа мертвий. А дух Анкориджа – це дуже цікаве словосполучення, бо його часто використовували російські посадовці: Путін, Лавров, Ушаков, але воно не звучало з американського боку. На вашу думку, оцей дух Анкориджа – це до чого російські посадовці зверталися? Справді були якісь таємні домовленості? Вони сподівалися, що Трамп продавить Україну? Чи це така пропаганда для російського населення?

Це пропаганда для вас, для українців. Для росіян – меншою мірою. Подивіться, все, що намагається зробити дипломатія та інформаційний складник путінського режиму – не тільки своє населення переконати.

Головний дипломатично-інформаційний напрямок – переконати вас, українців, що ваша справа пропала і треба здаватися, надавити на суспільство, щоб суспільство надавило на владу, розумієте?

До теми Дух Анкориджа вивітрюється: як Україна здобула прихильність Трампа і схиляє Росію до переговорів

А зараз ви бачите, що не так вже все й погано, що можна потерпіти ще, що, чим би Путін не лякав восени або до майбутньої зими, треба ж ще окупантам дійти до цих осені та зими. І в якому стані вони дійдуть?

Ми ж тут вже за чотири роки до всього звикли, що, когось з українців можна сильно здивувати ракетними ударами дроновими? А там це все нове. І далі буде більше. І в якому стані ворог буде наближатися до осені, до зими? Ну от поки у нас є два повних місяці літніх.

Ми, звичайно, очікуємо, що це будуть продуктивні місяці і на фронті, і в роботі по середніх і глибоких цілях, розташованих всередині Росії. І опір – також тема нашої передачі, операція "Факел". Опір також набирає обертів.

Я ще раз хочу коротко звернутися до співгромадян. Громадяни Росії, не будьте байдужими, не будьте сторонніми спостерігачами. Майбутнє наших народів залежить тільки від нас. Честь маю.

Інтерв'ю вийшло російською, сайт 24 Каналу переклав його українською. Текст інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.