Ветеран, лицар ордена Богдана Хмельницького Микола Мельник в ефірі 24 Каналу різко відреагував на цю ситуацію. Він пояснив, чому в українській війні в перемог часто забагато "батьків", але майже ніхто не хоче брати відповідальність за поразки.

Дивіться також Мобілізація – це примус: нардеп пояснив, чому на фронті бракує людей і що робити із СЗЧ

Хто насправді стоїть за успіхом операції?

Навколо операції під Куп'янськом швидко виникла боротьба за авторство результату. У публічному просторі з'явилися заяви, які зводять складні бойові дії до заслуги окремих посадовців або структур. Такий підхід спрощує реальність війни і відсуває на другий план тих, хто безпосередньо виконує накази на полі бою.

У перемоги завжди багато батьків, а поразка завжди сирота,
– наголосив ветеран Микола Мельник.

Він звернув увагу, що готовність брати на себе заслуги різко контрастує з небажанням відповідати за невдалі рішення. Саме тому суспільство знову та знову бачить публічні суперечки після успішних операцій. За його логікою, війна не працює за принципом персональних трофеїв, бо результат завжди є наслідком колективної роботи.

Нагадаємо: 12 грудня Президент України Володимир Зеленський відвідав Куп'янськ. Від місця, де він записував інтерв'ю, до російських позицій було трохи більше ніж один кілометр, що стало публічним сигналом контролю ситуації з боку України.

Персоналізація шкодить армії

Зведення бойових рішень до імен окремих командирів або посадовців спотворює саму суть війни. У таких умовах створюється ілюзія, що результат залежить від одного рішення чи однієї людини, тоді як насправді він формується на всіх рівнях, від штабу до окопу.

Якщо є результат, значить був командир, який дав наказ, і підлеглі, які змогли його виконати так, як потрібно для перемоги,
– зазначив ветеран.

На його думку, суперечки про те, хто зробив більше, неминучі, бо кожен рівень управління бачить події зі своєї точки зору. Командувачу здається, що вирішальним був його задум, командиру підрозділу – його рішення на місці, а солдату – власний штурм. Саме тому війна не має одного автора, а спроби призначити його заднім числом лише роз'єднують армію та суспільство.

Чому небезпечно ділити заслуги під час бойових дій?

Операція на Куп'янському напрямку ще триває, тому публічні суперечки про те, хто саме є її головним автором, виглядають передчасними. Такі дискусії зміщують фокус із реального стану справ на фронті на медійні конфлікти та персональні амбіції. У результаті суспільство обговорює не хід бойових дій, а прізвища.

Говорити про перемоги та поразки потрібно, але робити це слід для ухвалення кадрових рішень, а не для самопіару,
– наголосив ветеран.

За його логікою, саме аналіз результату, а не красиві звіти чи публічні заяви, має визначати, хто впорався із завданням, а хто ні. Інакше виникає небезпечна ситуація, коли командири отримують імунітет від відповідальності лише тому, що встигли першими сформувати вигідну для себе картинку. У довгостроковій перспективі це шкодить армії не менше, ніж тактичні помилки на полі бою.

Ситуація на Куп'янському напрямку:

  • Російські війська кілька місяців намагалися прорватися до Куп'янська, змінюючи тактику, тиснучи з флангів і шукаючи приховані маршрути. Сили оборони зірвали ці спроби, зокрема заблокували логістику, знищили понтонні переправи та перекрили використання газотранспортної труби, яку противник намагався застосовувати для перекидання живої сили.
  • Українські підрозділи провели успішну контратаку в місті. Завдяки розвідці, підготовці до боїв у міській забудові та роботі по флангах вдалося вибити російські штурмові групи з північних околиць Куп'янська. Попри заяви російської пропаганди про "захоплення" міста, контроль над ситуацією залишається за Силами оборони України.
  • Військова ситуація на Куп'янському напрямку показує потребу в системних рішеннях щодо людського ресурсу. Ветерани наголошують, що утримання фронту залежить не лише від тактики на полі бою, а й від ефективної мобілізації, якісного управління підрозділами та справедливого розподілу навантаження між бригадами.