Ця, здавалося б, абсолютна нецікава суспільству історія, забулася вже наступного дня. Але – ні! Сім сотень військових прокурорів на чолі з Анатолієм Матіосом на ці слова відреагували миттєво. Вони не те що стали на захист свого відомства, а влаштували військовій прокуратурі цілу рекламну кампанію у ЗМІ та соцмережах. Прокурори запевняють, що їх у жодному разі не можна розганяти, адже вони, мовляв, надефективні й продуктивні у кількості кримінальних проваджень.
До теми: Це сектор, де ми очікуємо великий опір, – Рябошапка розповів про зміни в прокуратурі
Анатолій Матіос / Фото Суспільне мовлення
Такий завзятий та оперативний "бунт на кораблі" спричинив зовсім інший ефект, не той, на який, напевно, розраховували військові прокурори. Мені стало цікаво: чим вони насправді займаються і що насправді захищають? Чому не хочуть, щоб їх реформували? Що стало причина такої метушні після озвучення планів команди Зеленського?
Отже, військова прокуратура в Україні існувала з 1992 року. У 2012-му, після запровадженням нового Кримінально-процесуального кодексу, її скасували, проте вже у 2014 році поновили. Причина відновлення інстанції була досить банальною: місця перебування військових частин у зоні АТО відрізнялися від їхніх поштових адрес, за якими вони були дислоковані у мирні часи. Саме через таку географічну дуальність незрозуміло було, який з прокурорів мав би перейматися військовими. Наприклад, 3-й полк спецпризначенців дислокований у Кропивницькому, але перебуває під Донецьком – хто мав би розслідувати підозру, щодо армійця цього полку? Прокурор з Кропивницького, за місцем прописки 3-го полку? Чи це юрисдикція прокурора з Донецька, за місцем безпосереднього перебування полку? Тобто, щоб усунути такі непорозуміння, й була створена військова прокуратура.
Досягнення військової прокуратури
У Матіоса кажуть про якусь просто неймовірну кількість результативних розслідувань – 15 тисяч! Проте, більше 11 тисяч – це справи про самовільне залишення місця військові служби. Зазвичай дезертири самі пишуть щиросердне зізнання – задля умовного вироку – відтак, прокурорам немає особливо чим хвалитися.
Натомість у військової прокуратури є кілька дійсно гучних справ. Зокрема, справа Януковича або так звана "вертолітна справа податківців". Питання лише в тому, чому останніми роками військова прокуратура узялася за непритаманні їй справи – замість "армійського профілю" вони переметнулися на економічні, корупційні та навіть політичні справи? Думаю, це тому, що військових прокурорів дуже просто примусити вести розслідування у "потрібному ключі". Їх легко примусити, адже вони військові, то ж їм можна просто віддати наказ… Звісно, це лише нічим не підтверджене припущення, що військові прокурори за часів Порошенка виконували політичні замовлення. Але новій владі такі мовчазні виконавці, мабуть, непотрібні. Саме тому від них і планують позбавитися…
Спитаєте, чому ж вони узялися чинити спротив? Нагадаю, майнові декларації очільників Головної військової прокуратури – Матіоса та компанії – засекречені, тому зараз неможливо дізнатися наскільки вони збагатилися за часи перебування при посадах. Якщо ж військову прокуратуру розформують, то й декларації прокурорів не будуть секретними. Схоже, саме це і є причиною метушні та переконувань військових прокурорів у своїй працездатності.
Важливо: Значна частина домайданних справ може залишитись нерозкритими, – Рябошапка