Які б не були рішення судів, ми вважаємо, немає жодних підстав для повернення державного "Приватбанку" колишнім акціонерам.

Такою заявою цього тижня Офіс Президента поставив крапку в історії навколо "Привату", яка тривала кілька місяців і сіяла страхи: мовляв, через домовленості Банкової з Коломойським країна лишиться без траншу і все закінчиться дефолтом.

Точніше не крапку, а три крапки. Але видається, що поки що ренаціоналізація "Привату", дефолт і кінець світу скасовуються. Чи принаймні надовго відкладаються.

Що ж відбулось?

Лондонська драма Коломойського

15 жовтня Коломойський програв в Апеляційному суді Лондона і Уельсу. Суд прийняв рішення на користь України, погодившись, що позов державного тепер банку проти олігарха таки можуть розглядати в Лондоні. А суди в Лондоні і суди в Києві – це два різних всесвіти.

В чому суть справи. У 2018 році Високий суд Лондона відмовив Україні в претензіях на те, щоб позов націоналізованого банку до його колишніх власників Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова розглядали саме в Англії. Державний "Приватбанк" спробував оскаржити це рішення – і ось це йому вдалось. Саме цю скаргу і задовільнив остаточно 15 жовтня Апеляційний суд Лондона і Уельсу. Таким чином позов державного банку проти Коломойського будуть розглядати таки британські судді.

Чого домагається державний "Приватбанк". Банк вимагає через суд у колишніх власників-олігархів компенсації за завдану фінустанові шкоду. Сума значна – 1,9 мільярда доларів плюс відсотки. Відсотків на таку суму, як повідомляв сам банк, капає близько 500 тисяч доларів на день! Станом на зараз сума компенсації вже зросла приблизно до 3 мільярдів доларів. А за прогнозами, судовий розгляд в Лондоні відбудеться не раніше 2021 року.

Рішенням Лондонського ж суду до того часу не будуть знімати арешт з усього майна олігарха. Що не може не впливати на його спосіб життя і не завдавати дискомфорту. Подейкують, що за гулянку на честь останнього дня народження Ігоря Валерійовича заплатила його сестра. А Апеляційний суд Англії та Уельсу, додам, ще й зобов’язав колишніх власників "Приватбанку" Коломойського та Боголюбова виплатити 10,9 мільйона фунтів стерлінгів судових витрат.

Суди в Україні – на паузі

Одночасно з програшем Коломойського в Лондоні українські суди теж взяли паузу – перестали штампувати рішення на користь олігарха. Формально сталось це ось чому.

17 жовтня Господарський суд Києва раптом призупинив розгляд справи, в рамках якої Коломойський і Ко вимагали визнати незаконним договір купівлі-продажу "Приватбанку" державою. Суддя пояснив своє рішення тим, що немає сенсу розглядати цю справу, доки не буде остаточного рішення в іншій справі – де Коломойський вимагає визнати незаконною саму націоналізацію банку. Коли це відбудеться – невідомо.

Відбувалось все це, нагадаю, на тлі винесення у Лондоні вердикту не на користь Коломойського.

Мабуть, було би безсоромно приймати рішення на користь Коломойського про повернення йому “Приватбанку” після новин з Лондону. Британський суд є еталоном правосуддя. Варто було очікувати такого рішення і це велика перемога України
– каже інвестбанкир Сергій Фурса в коментарі 24 каналу.

Що означає вся ця судова історія. Коломойський програв країні цей раунд війни за "Приват". В короткостроковій перспективі це має заспокоїти українське суспільство і західних кредиторів. Зокрема – МВФ, який якраз приймає рішення про черговий транш для України. Саме тому Офіс Президента і зробив зараз таку заяву – мовляв, що б там не вирішили суди, підстав для перегляду рішення по націоналізації банку немає.

Це спроба запевнити МВФ й міжнародну спільноту, що в Україні все буде добре,
– каже Сергій Фурса.

Для декого заява Банкової пролунала як натяк на те, що суди їй – не указ. Насправді ж, як пояснюють джерела 24 каналу в Офісі Президента, мова йде про те, що навіть якщо в майбутньому українські судді винесуть рішення на користь Коломойського в обох справах (визнають незаконною і націоналізацію, і факт купівлі-продажу банку державі), держава має свою юридичну стратегію захисту банку і буде за її допомогою відстоювати актив далі.

Рішення англійського та українського судів – це сигнал, що справа буде рухатись далі, але в юридичній площині,
– каже 24 каналу і радник президента Олег Устенко.

В чому загрози

Справа "Привату" насправді є дуже чутливою як для країни в цілому, так і для Президента особисто.

В чому була загроза для держави. Справа "Приватбанку" стала однією з причин першої гучної відставки людини з команди Зеленського – "самовідвід" секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Данилюка. Який, до речі, очолював Міністерство фінансів у той час, коли "Приватбанк" націоналізували. Данилюк був одним із ідеологів передачі банку державі. Після відставки він сказав, що пішов з посади зокрема і через вірогідність повернення "Привату" Коломойському. На Банковій кажуть інше: мовляв, Данилюк замало зробив в РНБО і забагато претендував на посади.

Тим не менш, Данилюк був одним з облич президентської кампанії Зеленського. І його демарш під слова про "Приват" був сприйнятий напружено і всередині України, і інвесторами та кредиторами. Публічні заяви Міжнародного валютного фонду і призупинене рішення про новий транш – тому підтвердження. Сценарій, в якому Україна лишилась би без цих грошей, для України був би катастрофічним, бо без нових кредитів країна не зможе повертати попередні й збанкрутує – вважає чимало експертів.

В чому ризик для Президента. Справу "Привату" називають "червоною лінією" для Зеленського і його Офісу. Частина суспільства досі сприймає його як людину, пов’язану з Коломойським, на телеканалі якого багато років виходили програми і серіали студії "95 Квартал". Сам Коломойський останні пів року регулярно натякає, що має вплив на Президента. Хоча неймовірна активність, з якою олігарх просуває цю думку, свідчить швидше про те, що все навпаки.

Читайте також: Коломойський "надуває щоки". Олексій Гарань – про те, чому ЗеКоманді не потрібен сильний олігарх

На Банковій про "червоні лінії" в курсі. Саме тому публічно свою позицію Офіс президента, як вже було сказано, і озвучив: для повернення “Привату” колишнім акціонерам немає підстав, якими б не були рішення судів.

Що сталось з "Приватбанком"? "Війна за "Приват" почалась у 2015 році. Національний банк України почав перевірку "Приватбанку" і виявив ризики, які могли б негативно позначитись на усій банківській системі України – серйозні проблеми із рівнем капіталу, кредитним портфелем, виконанням установою нормативів. Власники не змогли виконати програму докапіталізації. У 2016 році ліквідність банку значно знизилася, а "дірка" в його капіталі виросла до 148 мільярдів гривень. Крім цього, банк прострочив 14 мільярдів гривень заборгованості по рефінансуванню. Аби не допустити краху, уряд прийняв рішення про входження держави в капітал банку. Про це, до речі, просили й самі колишні власники, взявши на себе певні зобов’язання – яких не виконали. Тому сьогодні "Приватбанк" — державний банк, який продовжує роботу і повністю докапіталізований з бюджету. На це Україна витратила понад 155 мільярдів гривень.

Чи хоче Коломойський повернути "Приват"

"Я хочу для себе справедливості. Нехай мені скажуть, правильно у мене забрали моє майно або неправильно. Якщо його забрали неправильно, то мені належить за це компенсація. У тому чи іншому вигляді", – так пояснював Коломойський, чому вони з Боголюбовим подали судові позови до Господарського суду столиці.

Читайте також: За Коломойського в "Приваті" існував секретний підрозділ, через який виводилися кошти, – Лещенко

Але експерти переконані, що навіть якщо позовні вимоги олігархів будуть задоволені, малоймовірний з юридичної точки зору сценарій повернення банку передбачає і вилучення з "Привату" 155 мільярдів гривень, влитих державою. Що призведе до миттєвого банкрутства банку.

Та сьогодні Коломойський хоче вже не компенсації. Судячи з останніх заяв, він прагне повернути контроль над банком, принаймні частковий. Так би мовити, "увійти в долю". Чи вигідно державі бути в долі з олігархом, вже продемонструвала історія з напівдержавною Укрнафтою. Національне антикорупційне бюро розслідує справу про виведення Коломойським мільярдів гривень з компанії, якою він володів на пару з державою.